Рішення

від 29.11.2019 по справі 910/13469/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2019Справа № 910/13469/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" (вул. Старотроїцька, буд.42, м.Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 34356004)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакувально-полімерна компанія" (вул. Янтарна, буд.6, м.Київ, 03170, код ЄДРПОУ 41125699)

про стягнення 16 833,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакувально-полімерна компанія" про стягнення 16 833,83 грн, з яких 11 192,29 грн - сума основного боргу, 1 668,74 грн - сума інфляційних, 3 972,80 грн сума - пені та 5 000,00 грн - витрати на правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем надано послуги згідно акту виконаних робіт №ARM0005913 від 10.11.2017, проте, відповідач за надані послуги повністю не розрахувався.

Ухвалою від 30.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 30.09.2019 була надіслана відповідачу 03.10.2019 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Янтарная, 6, м. Київ, 03170.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 21.11.2019 з приміткою: за закінченням встановленого строку зберігання , що підтверджується відміткою відділення поштового зв`язку на відповідному конверті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З акту виконаних робіт № ARМ0005913 від 10.11.2017 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Пакувально-полімерна компанія" послуги з обслуговування та ремонту транспортних засобів, у тому числі Renault Fluence FLU д.н.з. НОМЕР_1 на загальну суму 11 192,29 грн. Зазначений акт підписаний директором ТОВ "Пакувально-полімерна компанія".

Також відповідачем виписано довіреність №46 від 10.11.2017 на отримання від ТОВ "Арма Моторс" послуги з технічного обслуговування авто Renault AA 7573 HC.

Проте, відповідач за надані послуги на суму 11 192,29 грн не розрахувався.

З огляду на несплату ТОВ "Пакувально-полімерна компанія" наданих ТОВ "Арма Моторс" послуг, останній звернувся до відповідача з претензією №170/04.07 від 02.07.2019, в якій вимагав у семиденний строк з моменту її отримання сплатити наявну заборгованість за надані послуги у розмірі 11 192,29 грн, підтвердження про їх направлення містяться у матеріалах справи.

Проте, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, наявної перед позивачем заборгованості у встановлений строк не погасив, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір про надання послуг у спрощений спосіб шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт на оплату та шляхом видачі керівником та бухгалтером відповідача довіреності №46 від 10.11.2017 (підписи скріплені печаткою відповідача). Враховуючи, що вказані документи містять найменування наданих послуг, їх кількість та ціну, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу послуги з обслуговування та ремонту транспортних засобів, у тому числі Renault Fluence FLU д.н.з. НОМЕР_1 на загальну суму 11 192,29 грн.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Акт виконаних робіт № ARМ0005913 від 10.11.2017 свідчить про те, що позивач надав послуги відповідачу з обслуговування та ремонту транспортних засобів на загальну суму 11 192,29 грн, а відповідач в свою чергу погодився сплатити кошти за отримані послуги.

Проте, відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг не виконав, жодних заперечень щодо якості чи факту надання послуг не висловив.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача коштів за отримані послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Отже, з урахуванням викладеного, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань з оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11 192,29 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 972,80 грн за період з 20.09.2018 по 20.09.2019.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з наданого суду розрахунку пені, позивачем нараховано пеню за прострочення оплати вартості наданих послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України. Однак, як зазначено судом вище, пеня є договірною санкцію, розмір якої визначається за домовленістю сторін. Проте, між сторонами склались господарські відносини з надання послуг на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб, а умови про нарахування пені сторонами не погоджувались. Позивачем не повідомлено суду норми закону або умови договору, які б передбачали нарахування пені в такому розмірі.

Таким чином, нарахування позивачем пені в сумі 3 972,80 грн за прострочення оплати вартості наданих послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України є безпідставним, а відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, щодо заявлених до стягнення позивачем витрат від інфляції в розмірі 1 668,74 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи містять лист вимогу №170/04.07 від 02.07.2019 про звернення позивача до відповідача, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0319407876632 та фіскальний чек від 02.07.2019 про направлення зазначеної вимоги відповідачу. Однак з рекомендованого повідомлення про вручення не можливо встановити факт отримання відповідачем листа вимоги (не зазначено дату повернення поштоваго конверту або отримання), тому вони не приймаються судом як належний доказ для визначення періодів нарахування інфляційних втрат. За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 668,74 грн, нарахованих за період з 10.11.2017 по 20.09.2019.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині в розмірі 1 272,21 грн на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Матеріалами справи встановлено, що 05.09.2019р. між позивачем (Замовник) та Адвокатом Грушовець Аліною Сергіївною (Виконавець) був укладений договір про надання правової допомоги №05/09-19, відповідно до умов якого Замовник в порядку і на умовах, визначених Договором надає завдання, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати юридичні (адвокатські) послуги в обсязі та на умовах Договору.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору, за послуги, що надаються Виконавцем в рамках Договору Замовник сплачує Виконавцю плату, розмір якої узгоджується сторонами та визначаються в Додатку до Договору. Оплата здійснюється шляхом видачі готівкових коштів Замовником або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця.

Згідно із Додатком № 1 до Договору від 05.09.2019, розмір винагороди за послуги становить 5 000,00 грн без ПДВ.

За змістом 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч.1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн, що підтверджується платіжним доручення №100824750 від 20.09.2019 та актом надання послуг від 20.09.2019, з призначенням платежу: оплата за надання правничої допомоги згідно Акту від 20.09.2019 до Договору №05/09-19 від 05.09.2019 без ПДВ.

Підтвердженням того, що Грушовець Аліна Сергіївна - адвокат є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5301/10 від 12.03.2015, на підставі ордеру серії АІ № 1001463 Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" було уповноважено адвоката Грушовець А.С. представляти інтереси Замовника у Господарському суді міста Києва.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд задовольняє вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 3 324,34 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакувально-полімерна компанія" (вул. Янтарна, буд.6, м.Київ, 03170, код ЄДРПОУ 41125699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" (вул. Старотроїцька, буд.42, м.Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 34356004) основний борг в розмірі 11 192 (одинадцять тисяч сто дев`яноста дві) грн 29 коп. та судовий збір в розмірі 1 272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) грн 21 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 03.12.2019

Суддя Н.І. Ягічева