Рішення

від 04.11.2019 по справі 910/10028/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2019Справа № 910/10028/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва"

про стягнення 327 848, 64 грн

Представники учасників справи:

Від позивача: Артамонов О.І;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (далі - відповідач) про стягнення 327 848, 64 грн., з яких: 261 700, 80 грн. основний борг, 52 196, 76 грн. пеня, 4 409, 48 грн.- 3% річних та 9 541, 60 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 31657 Т від 06.07.2018 в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків.

16.08.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Судом встановлено, що позовна заява відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, а подані матеріали є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/10028/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.09.2019.

02.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

06.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Представник відповідача у підготовче засідання 30.09.2019 не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103051703310.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.10.2019 року.

23.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи для надання часу для примирення сторін.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання про перенесення розгляду справи.

Представник відповідача у підготовче засідання 23.10.2019 не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052068090.

Судом у судовому засіданні оголошено перерву у зазначеній справі до 04.11.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у підготовче засідання 04.11.2019 не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052070124.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 04.11.2019 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2018 між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп" (далі - підрядник) укладено договір № 31657Т за умовами якого підрядник зобов`язується за завданням замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати послуги з поточного ремонту по об`єкту за адресою: м. Київ, вул. Цветаєва, 16, Деснянського району м. Києва, (надалі - об`єкт), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно пунктів 1.2. та 1.3. договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною договору. Відповідно до тендерної пропозиції підрядника, на основі дефектного акту розробляється зведений кошторисний розрахунок (додаток № 3), календарний графік виконання робіт (додаток № 2), договірна ціна (додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1. вартість робіт (тобто компенсація всіх можливих витрат підрядника та плата за виконану ним роботу) за цим договором визначена на підставі договірної ціни (додаток № 1) та складає 401 060 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 66 843 грн. 40 коп.

Розрахунок вартості робіт зазначено в додатку № 1 до договору (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що підрядник зобов`язаний виконати роботи в строк, встановлений в календарному графіку виконання робіт, який є додатком № 2 до договору. Роботи можуть виконуватись підрядником цілодобово за умови дотримання чинного законодавства України щодо виконання робіт в нічний час.

Згідно з п. 3.4. договору датою закінчення виконання певних робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання - передачі.

За умовами пунктів 11.1. та 11.2. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2, КЕ-3) підписаними уповноваженими представниками сторін. На основі даних про виконані роботи щомісяця складається акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт і витрат (типова форма № КБ-3), на підставі яких формуються рахунки для оплати замовником.

Акт оформлюється належним чином підрядником і подається для підписання замовнику, який повинен розглянути та підписати акт протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання цих документів підрядником або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт. Замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою № КБ-2В не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін, при наявності коштів на реєстраційному рахунку. Розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування належних до сплати сум коштів на поточний рахунок підрядника у межах отриманого бюджетного фінансування уповноваженими представниками сторін, при наявності коштів на реєстраційному рахунку (п. 11.3. та 11.4. договору).

Згідно пунктів 12.1. та 12.2. договору факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт. Протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання актів замовник зобов`язаний розглянути та підписати їх в разі відсутності зауважень, або в такий саме строк направити підряднику мотивовану відмову від їх підписання.

Умови п. 12.3. договору передбачають, що прийняття виконаних робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання підрядником документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних при виконанні робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів є обов`язковою згідно з чинним законодавством України) та іншої документації щодо таких робіт, передбаченої проектною документацією, договором та/або законодавство.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2018 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 17.1. договору).

Як про це вказує позивач, ним були здійснені обумовлені договірні зобов`язання та виконані роботи.

Однак, відповідач порушив умови договору, не виконав взятих на себе зобов`язань - не здійснив оплати виконаних підрядником робіт.

Відтак, позивач вказує, що у відповідача наявна заборгованість за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп" роботи в сумі 327 848, 64 грн., з яких 261 700, 80 грн. основна заборгованість, 52 196, 76 грн. пеня, 4 409, 48 грн. 3 % річних та 9 541, 60 грн. інфляційні втрати.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. Як зазначає відповідач 31.10.2018 комісією у складі працівників відповідача було виявлено ряд недоліків у виконаних роботах.

31.05.2019 року відповідачем знову було проведено обстеження об`єкту за адресою: вул. Цветаєва, 16 та виявлено ряд недоліків у виконаних позивачем послугах з поточного ремонту згідно договору № 31657 Т від 06.07.2018 та надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп" строк для усунення до 30.06.2019.

Відповідач зазначає, що з виявленими недоліками директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп" погодився і зобов`язався усунути у встановлений термін про що свідчить його підпис на акті.

Згідно п. 13.9. договору № 31657 Т від 06.07.2018, якщо між сторонами договору виникне спір щодо усунення недоліків або їх причин, на вимогу будь-якої із сторін може бути проведено незалежну експертизу.

Оскільки як про це вказує відповідач, позивач всупереч взятим на себе зобов`язанням не надав якісні послуги з поточного ремонту (якість послуг не відповідає Державним стандартам України), Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", керуючись п. 13.5. та п. 13.9. договору № 31657 Т від 06.07.2018 уклало з Товариством з обмеженою відповідальність "Київський експертно-дослідницький центр" договір № 11072019/1 від 11.07.2019 про надання послуг з експертного дослідження виконаних послуг з поточного ремонту Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп".

Відповідач зазначає, що за результатами проведення експертного дослідження, експертом надано висновок від 14.08.2019 № 14811 будівельно-технічного експертного дослідження, згідно якого послуги надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп" з поточного ремонту по договору № 31657 Т - не відповідають нормам ДБН, в наслідок неналежного наданням послуг Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" завдано збитки в розмірі 41 838, 00 грн.

До того ж, відповідач вказує, що позивачем при визначенні розміру пені було взято більш тривалий термін ніж встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 31657 Т від 06.07.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором будівельного підряду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, із наявного в матеріалах справи Календарного плану виконання робіт по об`єкту м. Київ, вул. Цветаєва, 16 (додаток № 2 до договору № 31657 Т від 06.07.2018), вбачається, що початок робіт - з дати укладання договору, термін закінчення робіт - 31.12.2018, вартість робіт - 401 060 грн. 40 коп. з ПДВ.

Відповідно до п.1.3. додаткової угоди № 1 до договору № 31657 Т від 06.07.2018 від 28.12.2018 сторони виклали п. 2.1. Договору у наступній редакції: Ціна договору визначена на підставі договірної ціни та складає 261 700 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 43 616 грн. 80 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 2 статті 875 Цивільного кодексу України встановлено, що договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 875 Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Приписами ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Нормами ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 12.1. договору передбачено, що факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29.12.2018 сторонами було підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 на суму 261 700, 80 грн.

Суд вказує, що даний акт 29.12.2018 підписаний повноважними представниками сторін, а саме, з боку підрядника - ОСОБА_4 , з боку замовника - ОСОБА_3 та скріплений відповідними печатками підприємств.

Відтак суд вважає, що позивач надав відповідачу, а останній прийняв послуги на суму, зазначену в акті приймання виконаних будівельних робіт в розмірі 261 700, 80 грн.

Тобто, відповідачем погоджено виконання робіт у даному об`ємі та на відповідну суму, станом на 29.12.2018 без зауважень.

Так, за умовами п. 11.1. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2, КЕ-3) підписаними уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 11.4. договору замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою № КБ-2В не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання цих документів уповноваженими представниками сторін, при наявності коштів на реєстраційному рахунку. Розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування належних до сплати сум коштів на поточний рахунок підрядника у межах отриманого бюджетного фінансування уповноваженими представниками сторін, при наявності коштів на реєстраційному рахунку

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, зважаючи на положення пунктів 11.1. та 11.4 договору та з огляду на підписання відповідачем 29.12.2018 без будь яких зауважень акту приймання виконаних будівельних робіт, у замовника - Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" виник обов`язок оплати робіт не пізніше 5 (п`яти) банківських днів.

В той час, щодо доводів відповідача стосовно того, що ним 31.05.2019 при повторному обстеженні об`єкту виявлено ряд недоліків, та відповідно за результатами проведення експертного дослідження, експертом надано висновок від 14.08.2019 № 14811, в якому вказано, що послуги надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп" з поточного ремонту по договору № 31657 Т - не відповідають нормам ДБН, в наслідок неналежного наданням послуг Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" завдано збитки в розмірі 41 838, 00 грн., то суд вказує, що такі твердження не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Суд зазначає, що недоліки були виявлені відповідачем не під час приймання-передачі закінчених робіт, а протягом деякого часу після приймання виконаних робіт та відповідно підписання підприємством акту.

Так, в даному випадку, при вирішені спору, судом для наявності/відсутності підстав для стягнення заборгованості за виконані роботи, встановлюються обставини настання обов`язку у замовника здійснення оплати. Такою обставиною є зокрема, факт підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт.

Крім того, відповідачем не надано висновок експерта від 14.08.2019 № 14811 на який він посилається як на підставу неналежного виконання позивачем своїх обов`язків.

Таким чином, з огляду на наявність в матеріалах справи підписаного уповноваженою особою Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" станом на 29.12.2018 без будь яких зауважень акту приймання виконаних будівельних робіт, в останнього виник обов`язав здійснення оплати таких робіт.

Однак, відповідач в порушення договірних зобов`язань, а саме пункту 11.4. договору, не здійснив протягом 5 (п`яти) банківських днів оплати вартості прийнятих від підрядника робіт.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що відповідач жодним чином не спростував заявлених позовних вимог та не надав суду доказів належного виконання умов договору, суд дійшов висновку, що останнім було порушено умови договору № 31657 Т від 06.07.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 261 700, 80 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 52 196, 76 грн. за період з 03.01.2019 по 26.07.2019, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами пункту 14.2.1. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату замовник сплачує підряднику за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми боргу.

Здійснивши перевірку розрахунку пені (доданого позивачем до позовної заяви), судом встановлено, що позивачем допущено помилку у визначені періоду виникнення прострочення грошового зобов`язання та відповідно здійсненні її нарахування та проведено розрахунок за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відтак, за розрахунком суду обґрунтованою є сума пені в розмірі 46 482, 36 грн., яка розраховується з моменту виникнення прострочення (з урахуванням рішення правління НБУ від 13 лютого 2018 року N 89-рш "Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та банківської системи України у зв`язку з перенесенням робочих днів у 2018 році"). А тому вимога позивача в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 46 482, 36 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3% річних в розмірі 4 409, 48 грн. та інфляційних втрат в розмірі 9 541, 60 грн. в період з 03.01.2019 по 26.07.2019, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що позивачем невірно визначено період їх нарахувань.

Так, здійснивши розрахунок інфляційних нарахувань в період з 01.02.2019 по 30.06.2019, суд дійшов висновку, що обґрунтованою є сума інфляційних нарахувань в розмірі 6 856, 03 грн. Відтак вимога в частині стягнення інфляційних нарахувань також підлягає частковому задоволенню.

Крім того, здійснивши перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних, виходячи з визначеного судом періоду в який відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку, що сума 3% річних в розмірі 4 409, 48 грн., розрахована позивачем, не суперечать нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп" задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15; код ЄДРПОУ 39605452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрімонт Груп" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 9; код ЄДРПОУ 41861551) суму основного боргу в розмірі 261 700 (двісті шістдесят одна тисяча сімсот) грн. 80 коп., пеню у розмірі 46 482 (сорок шість тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 36 коп., інфляційні нарахування у розмірі 6 856 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 4 409 (чотири тисячі чотириста дев`ять) грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 791(чотири тисячі сімсот дев`яносто одна) грн. 72 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 05.12.2019 року.

Суддя М.Є.Літвінова