Рішення

від 19.11.2019 по справі 910/7956/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2019Справа № 910/7956/19 За позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київські Соціально-інвестиційні технології"

про повернення земельної ділянки

Представники сторін:

Прокурор: Бондарчук І.П.

від позивача : Гандзюк Т.О.

від відповідача: Глущенко М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №8 звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київські Соціально-інвестиційні технології" про повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Компанія Київські Соціально-інвестиційні технології для облаштування паркувального майданчика надано земельну ділянку площею 0,07га, водночас, у порушення чинного земельного законодавства, ТОВ Компанія Київські Соціально-інвестиційні технології без дозвільних документів огородила спільним парканом земельну ділянку загальною площею 0,2050 га, у тому числі самовільно зайняту площею 0,04га.

Позивач вказує, що земельна ділянка загальною площею 0,04 га, що розташована на перетині вул. Жолудева та вул. Симиренка у Святошинському районі міста Києва (впритул до земельної ділянки наданої йому КП Київтранспарксервіс згідно договору від 01.11.2017) належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею. Однак, враховуючи те, що будь-яких рішень щодо передачі ТОВ Компанія Київські Соціально-інвестиційні технології вказаної земельної ділянки у власність чи у користування Київська міська рада не приймала, розміщення паркувального майданчику на спірній земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без правовстановлюючих документів на неї, порушує права територіальної громади міста Києва на користування землею.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 25.07.2019.

11.07.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач заперечує проти позову з підстав того, що прокурором не надано доказів у підтвердження самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем, оскільки акти обстеження складені з грубим порушенням вимог законодавства, а саме Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві не передбачає такого виду документу як акт обстеження земельної ділянки, а жодний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства відповідачу не вручався, як і вказівки про необхідність усунути порушення.

25.07.2019 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 01.10.2019.

30.07.2019 позивачем подана відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач підтримав позов прокурора, а заперечення відповідача визнав необґрунтованими.

31.07.2019 прокурором подана відповідь на відзив, відповідно до якої прокурор не погодився з відзивом відповідача, позов просив задовольнити в повному обсязі.

В підготовчому засіданні 01.10.2019 остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог. З`ясовані всі питання визначені ст. 182 Господарського процесуального кодекс України.

Суд в підготовчому судовому засіданні поставив на обговорення питання про можливість завершення підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представники сторін зазначили про можливість закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 01.10.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/7956/19. Призначено розгляд справи №910/7956/19 по суті на 29.10.2019.

У судовому засіданні 29.10.2019 судом оголошено перерву до 19.11.2019.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 19.11.2019 судом було заслухано вступне слово прокурора, позивача та відповідача, з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

У судовому засідання 19 листопада 2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням №930/1591 від 26.06.2007 Київською міською радою визначено Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.

Рішенням №1051/1051 від 25.12.2008 затверджено Правила благоустрою міста Києва.

Згідно з п.17.3.1 вказаних Правил платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено обстеження земельної ділянки та складено акти від 20.05.2019 №19-0367-08 та від 15.03.2019 №19-0183-08.

Під час обстеження встановлено, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:325:0109, площею 0,1648 га на підставі проекту землеустрою зареєстрована за КП Київтранспарксервіс на перетині вул. Жолудева та Симиренка у Святошинському районі міста Києва.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 20.09.2012 КП Київтраспарксервіс отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,16 га на перетині віл. Жолудева та вул. Симиренка для облаштування, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки з об`єктами транспортної інфраструктури.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 02.07.2015 № 667/1531 викладено в новій редакції Таблицю 1 до додатку 5 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку , пунктом 28 (Святошинський район) даної таблиці зазначено паркувальний майданчик на перетині вул. Симиренка/Жолудєва у Святошинському районі м. Києва на 28 паркомісць, загальною площею земельної ділянки 700 м.кв, у тому числі площа земельної ділянки, відведеної для паркування 322 кв.м та 34,5 кв.м - для безоплатного паркування, з технічним облаштуванням дорожніми знаками.

Суд зазначає, що відповідно до розділу XVII "Правила паркування транспортних засобів у м. Києві" Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 р. N 1051/1051, оператор (уповноважена організація) - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що визначено органом місцевого самоврядування для здійснення організації та експлуатації місць платного паркування транспортних засобів згідно з діючим порядком.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" є оператором (уповноваженою організацією) в розумінні Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 р. N1051/1051.

Судом встановлено, що між КП Київтраспарксервіс (сторона 1) та ТОВ Компанія Київські Соціально-інвестиційні технології (сторона 2) 01.11.2017 укладено Договір ДНП-2017-11/02 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, відповідно до якого сторона 1 надає стороні 2 право на організацію та експлуатацію 25 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Симиренка / вул. Жолудева, в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі Фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту (площа паркувального майданчика згідно рішення Київської міської ради від 23.06.2011 складає 700,0 кв.м).

Пунктом 1.3. договору визначено, що фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання договору.

Згідно з п. 2.2 Договору ДНП-2017-11/02 від 01.11.2017 сторона 2 самостійно несе відповідальність за наявність необхідних дозволів для ведення власної господарської діяльності, пов`язаної з облаштуванням, організацією та експлуатацією фіксованих місця для паркування, здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування автотранспорту, а також за нарахування та сплати податків. За власні кошти здійснює облаштування та обладнання фіксованих місць для паркування згідно з правилами паркування (дорожніми знаками, дорожньою розміткою, шлагбаумом, приміщенням для охорони, огорожею, тощо) у відповідності до схеми ОДР. Здійснює експлуатацію фіксованих місць для паркування згідно з умовами чинного законодавства України, в тому числі правилами паркування, у відповідності до умов цього договору, схеми організації дорожнього руху, виключно за цільовим призначенням. Зобов`язується утримувати фіксовані місця для паркування та прилеглу територію в належному санітарно-технічному стані, з дотриманням правил благоустрою, норм і правил протипожежної безпеки, техніки безпеки, здійснює прибирання території та вивезення сміття, листя на снігу. Зобов`язується влаштувати та експлуатувати не більшу кількість місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору строк його дії встановлено до 31.12.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про те, що за результатами проведеного Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обстеження встановлено ознаки самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,04 га, що розташована на перетині вул. Симиренка та вул. Жолудєва у Святошинському районі м. Києва впритул до паркувального майданчика, який закріплений за КП "Київтранспарксервіс" на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, з огляду на що прокурор просить зобов`язати відповідача повернути позивачеві вказану земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від паркувального майданчика та паркану.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як передбачено ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв`язку з виявленням факту використання відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, земельної ділянки площею 0,04 га, що розташована на перетині вул. Жолудева та вул. Симиренка у Святошинському районі міста Києва (впритул до земельної ділянки наданої йому КП Київтранспарксервіс згідно договору від 01.11.2017).

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Оскільки спірна земельна ділянка, яка, за твердженням прокурора, використовуються відповідачем без будь-яких правових підстав, знаходяться на території міста Києва, суд дійшов висновку, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження землями територіальної громади міста та який уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про забезпечення раціонального використання та охорони земель, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, є належним позивачем у даній справі.

За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною земель, а також з огляду на невчинення позивачем дій щодо відновлення прав на земельну ділянку шляхом звернення до суду самостійно, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.

За наведених обставин, доводи відповідача щодо передчасності звернення прокурором з даним позовом до суду спростовуються викладеним вище.

За змістом ст. 2 Закону України "Про охорону земель" об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

За змістом Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року N 16/890, самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства. Самоврядний контроль повинен здійснюватись систематично, регулярно і своєчасно, що значно підвищує ефективність та результативність контрольної діяльності. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель передбачає постійне спостереження за станом земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу. Усі землі в межах міста Києва є об`єктами самоврядного контролю та охорони.

Суд зазначає, що пунктом 10 рішення Київської міської ради від 2 квітня 2015 року N 317/1182 "Про забезпечення недопущення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельних ділянок" передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва без відповідних дозвільних документів або виданих з порушенням законодавства чи самовільного зайняття земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідній районній в місті Києві державній адміністрації слід забезпечити складання акта про виявлені порушення.

Як встановлено судом, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки та складено акти обстеження земельної ділянки від 20.05.2019 № 19-0367-08 та від 15.03.2019 №19-0183-08.

За результатами проведення обстеження земельної ділянки встановлено, (акт №19-0367-08 від 20.05.2019) що згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка (код ділянки 75:325:0109) площею 0,1648 га на підставі проекту зареєстрована за КП Київтранпарксервіс на перетині вул. Жолудєва та Симиренка у Святошинському районі м. Києва. Під час обстеження земельної ділянки за вказаною адресою встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,2050 га. використовується ТОВ Компанія Київські Соціально-інвестиційні технології для експлуатації та обслуговування паркувального майданчика на підставі вказаного договору. На земельній ділянці розташовано споруду для охорони. Земельна ділянка огороджена та охороняється. Рішення щодо передачі зазначеної земельної ділянки в оренду Київська міська рада не приймала. В міському земельному кадастрі інформація щодо державної реєстрації речових прав на земельну ділянку відсутня. Враховуючи зазначене, вбачаються ознаки самовільного зайняття суміжної земельної ділянки (обліковий код 75:325:0041) орієнтовною площею 0,04 га. Додатки: План-схема земельної ділянки.

Відповідно до акта №19-0183-08 від 15.03.2019 встановлено, що з даними міського земельного кадастру земельна ділянка (код ділянки 75:325:0109) площею 0,1648 га на підставі проекту зареєстрована за КП Київтранпарксервіс на перетині вул. Жолудєва та Симиренка у Святошинському районі м. Києва. Під час обстеження земельної ділянки за вказаною адресою встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 0,1648 га розташовано автостоянку зі спорудою для охорони. Земельна ділянка огороджена та знаходиться під охороною.

Отже, актами встановлено, що відповідач використовує більшу земельну ділянку поза договірними відносинами, таким чином порушує інтереси територіальної громади, а саме Київської міської ради.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (пункт 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011).

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також передбаченому ст. 6 Земельного кодексу України принципі забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, згідно з положеннями законодавства України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

Як встановлено судом, рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві (зі змінами та доповненнями) визначено переліком паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством Київтранспарксервіс (таблиця 1). Зокрема, паркувальний майданчик площею 0,0700 га на 28 місць для паркування транспортних засобів закріплений за комунальним підприємством Київтранспарксервіс за адресою вул. Симиренка / вул. Жолудева.

01.11.2017 між комунальним підприємством Київтранспарксервіс та Відповідачем укладено Договір № ДНП-2017-11/02 про надання права на експлуатацію фіксованих місць для паркування (далі - Договір), щодо експлуатації 28 місць для паркування транспортних засобів (25 для платного та 3 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою м. Київ, вул. Симиренка/вул. Жолудєва в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Згідно п. 2.2.2. Договору Відповідач зобов`язується за власні кошти здійснити облаштування та обладнання Фіксованих місць для паркування згідно з Правилами.

Таким чином, відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0700 га (згідно з рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629) на підставі договору №ДНП-2017-11/02 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 01.11.2017, укладеного з Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

В той же час, як встановлено судом, за наслідками проведеного Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обстеження встановлено, що відповідач використовує територію земельної ділянки загальною площею 0,04 га для обслуговування та експлуатації паркувального майданчика. На земельній ділянці розташовано споруду для охорони. Земельна ділянка огороджена та охороняється.

Рішення щодо передачі зазначеної земельної ділянки в оренду Київська міська рада не приймала. В міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Отже, згідно акту обстеження земельної ділянки вбачається ознаки самовільного зайняття суміжної земельної ділянки (обліковий код 75:325:0041) площею 0,04га.

Будь-яких доказів у підтвердження наявності у відповідача відповідного речового права щодо земельної ділянки площею 0,04 га останнім не надано.

Так, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, зводяться до неналежності поданих доказів на підтвердження зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, однак, відповідач у відзиві, власне, не вказав про те, що він не займає земельну ділянку, яку прокурор просить повернути.

Щодо неналежності актів обстеження земельної ділянки як доказів у підтвердження факту самовільного зайняття земельної ділянки, суд зазначає, що такі доводи відповідача судом не приймаються, оскільки акти обстеження складені відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890, відповідно до п. 2.6. якого у разі неможливості своєчасного повідомлення юридичних чи фізичних осіб про проведення позапланової перевірки (обмежений термін на її проведення тощо) вона проводиться без попереднього повідомлення зокрема у разі отримання доручення від органів прокуратури.

Отже, в даному випадку, акти обстеження земельної ділянки № 19-0183-08 від 15.03.2019 та № 19-0367-08 від 20.05.2019 складено за дорученням правоохоронних органів, що відповідно до Порядку, може бути проведено без попереднього повідомлення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, юридичної чи фізичної особи, яких планується перевірити.

Крім того, в даному випадку порядком не встановлено, що проведення обстеження земельної ділянки, потребує обов`язкової присутності представників Відповідача та його підпису в акті обстеження.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, де в основу висновків про самовільне зайняття земельної ділянки покладено в тому числі встановлені Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в акті обстеження земельної ділянки обставини.

Відповідачем не надано будь-яких доказів у підтвердження того, що земельну ділянку, яку прокурор просить повернути, займає не відповідач, а інша особа.

Зважаючи на встановлені обставини та беручи до уваги, що відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку, що спірну земельну ділянку площею 0,04 га займає саме відповідач.

За наведених обставин, оскільки така земельна ділянка використовуються без правовстановлюючих документів відповідачем, таке використання порушує право територіальної громади міста Києва на землю.

За змістом ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За змістом ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Так, оскільки земельна ділянка площею 0,04 га за адресою м. Київ, вул. Смиренка та вул. Жолудєва у Святошинському районі м. Києва самовільно використовується без правовстановлюючих документів відповідачем, така ділянка підлягає поверненню власнику землі - позивачу із приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від паркувального майданчику та паркану.

При цьому, щодо доводів відповідача стосовно недоведеності факту зведення паркану саме відповідачем, суд зазначає, що особа, яка самовільно, без будь-яких правовстановлюючих документів, зайняла земельну ділянку, несе всі ризики (та наслідки), пов`язані з приведенням ділянки у придатний для використання стан, оскільки в силу імперативних приписів ст. 212 Земельного кодексу України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан здійснюється за рахунок осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

За таких обставин, позовні вимоги Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Київської міської ради про повернення земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за розгляд позовної заяви, покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 130, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Київської міської ради задовольнити повністю.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київські Соціально-інвестиційні технології" (02088, м. Київ, вул. Автотранспортна, 4, офіс 37; ідентифікаційний код: 39052915) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 22883141) земельну ділянку площею 0,04га, обліковий код 75:325:0041, що розташована на перетині вул. Симиренка та вул. Жолудева у Святошинському районі м. Києва, впритул до паркувального майданчика, який закріплений за КП Київтранспарксервіс на підставі рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від паркувального майданчика та паркану.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Київські Соціально-інвестиційні технології" (02088, м. Київ, вул. Автотранспортна, 4, офіс 37; ідентифікаційний код: 39052915) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.12.2019

Суддя І.І.Борисенко