Рішення

від 05.12.2019 по справі 910/12806/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2019Справа № 910/12806/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Дочірнього підприємства "ІНСТИТУТ ГЕНЕТИКИ РЕПРОДУКЦІЇ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМІЛ"

про стягнення 51230,78 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "ІНСТИТУТ ГЕНЕТИКИ РЕПРОДУКЦІЇ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМІЛ" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу майна №17/12-2018 від 17.12.2018 у розмірі 51230,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу майна №17/12-2018 від 17.12.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.09.2019 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

01.10.2019 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову. У заяві про усунення недоліків позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу майна №17/12-2018 від 17.12.2018 у розмірі 51230,78 грн, з яких: 48454,07 грн - прострочена заборгованість за договором; 1063,00 грн - 3% річних, 1713,71 грн - інфляційне збільшення.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.10.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/12806/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) .

15.10.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 07.10.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103052645283.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2018 між Дочірнім підприємством "ІНСТИТУТ ГЕНЕТИКИ РЕПРОДУКЦІЇ" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМІЛ" (покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу майна №17/12-2018 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує Теплогенератор на кусковому паливі 1,6 МВТ-2МВТ, що далі іменується майно, в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Майно, що передається, визначається додатком № 1 до цього договору та є невід`ємною його частиною. Майно передається у асортименті згідно з Додатком № 1 (п. 1.2., п. 1.3. договору).

Додатком №1 до договору сторони погодили, що позивач передає відповідачу майно Теплогенератор на кусковому паливі 1,6 МВТ-2МВТ у сумі 220000,00 грн.

За змістом пункту 3.1. договору покупець здійснює оплату майна, вказаного в додатку № 1, що становить 220 000,00 грн, враховуючи ПДВ - 36666,67 (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят шість грн 67 коп.) гривень, протягом 2 (двох) календарних днів з дати підписання цього договору.

Згідно із п.4.1. договору, підписанням цього договору сторони підтверджують факт передання майна продавцем і, відповідно, прийняття майна покупцем.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору на виконання умов договору купівлі-продажу майна №17/12-2018 від 17.12.2018, позивач передав, а відповідач прийняв майно, що є предметом договору купівлі-продажу, в підтвердження чого позивач надав акт приймання передачі майна від 17.12.2018 та видаткову накладну №57 від 17.12.2018.

19.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМІЛ" (сторона-1, відповідач) та Дочірнім підприємством "ІНСТИТУТ ГЕНЕТИКИ РЕПРОДУКЦІЇ" (сторона-2, позивач) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.12.2018, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань по договору купівлі-продажу майна №17/12-2018 у сумі 171454,93 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про відступлення права вимоги №10/12-2018 від 10.12.2018, за яким позивач є боржником за грошовими зобов`язаннями у сумі 171454,93 грн.

Позивач зазначає, що оскільки часткове погашення заборгованості за договором купівлі-продажу майна №17/12-2018 від 17.12.2018 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог становить 171454,93 грн, заборгованість відповідача перед позивачем становить 48454,07 грн (220000,00 грн - 171454,93 грн).

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем здійснено нарахування 3% річних у сумі 1063,00 грн (за період з 20.12.2018 по 13.09.2019) та інфляційних втрат у сумі 1713,71 грн (за грудень 2018 року - серпень 2019 року).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи актом приймання передачі майна від 17.12.2018 та видатковою накладною №57 від 17.12.2018 на виконання умов договору купівлі-продажу майна №17/12-2018 від 17.12.2018, позивач передав, а відповідач прийняв майно, що є предметом договору купівлі-продажу, а саме теплогенератор на кусковому паливі 1,6 МВТ-2МВТ на суму 220000,00 грн.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом пункту 3.1. договору сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату майна протягом 2 (двох) календарних днів з дати підписання цього договору.

Враховуючи погоджені сторонами строки оплати, строк виконання зобов`язання з оплати переданого позивачем майна настав 20.12.2018 (19.12.2018 - останній день оплати).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Відповідачем здійснено часткову оплату по договору купівлі-продажу майна №17/12-2018 від 17.12.2018 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором про відступлення права вимоги №10/12-2018 від 10.12.2018 у сумі 171454,93 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 48454,07 грн (220000,00 грн - 171454,93 грн).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав відзиву на позов та заперечень з приводу обставин неналежного виконання ним свого зобов`язання щодо оплати переданого позивачем майна.

Докази оплати заборгованості за договором купівлі-продажу майна №17/12-2018 від 17.12.2018 у сумі 48454,07 грн в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором купівлі-продажу майна №17/12-2018 від 17.12.2018 у сумі 48454,07 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 48454,07 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем здійснено нарахування 3% річних у сумі 1063,00 грн (за період з 20.12.2018 по 13.09.2019) та інфляційних втрат у сумі 1713,71 грн (за грудень 2018 року - серпень 2019 року).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Розрахунок 3% річних у сумі 1063,00 грн є арифметично правильним, а тому суд задовольняє позовні вимоги у цій частині повністю.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування інфляційних втрат позивач здійснює починаючи з за грудня 2018 року, тобто позивачем здійснено нарахування в тому числі і за місяць, в який мав бути здійснений платіж, в той час як нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись з наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Отже, нарахування інфляційних втрат слід здійснювати за січень - серпень 2019 року.

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат становить 1315,55 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог Дочірнього підприємства "ІНСТИТУТ ГЕНЕТИКИ РЕПРОДУКЦІЇ" в частині стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу майна №17/12-2018 від 17.12.2018 у розмірі 48454,07 грн, 3% річних у сумі 1063,00 грн та інфляційних втрат у сумі 1315,55 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову Дочірнього підприємства "ІНСТИТУТ ГЕНЕТИКИ РЕПРОДУКЦІЇ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМІЛ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМІЛ" (01021, м. Київ, ПЕЧЕРСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 13, офіс 23, ідентифікаційний код 41523699) на користь Дочірнього підприємства "ІНСТИТУТ ГЕНЕТИКИ РЕПРОДУКЦІЇ" (03057, м. Київ, вулиця ЗООЛОГІЧНА, будинок 3, ЛІТЕРА "Д"; ідентифікаційний код 25392417) заборгованість у сумі 48454,07 грн, 3% річних у сумі 1063,00 грн, інфляційні втрати у сумі 1315,55 грн та судовий збір у розмірі 1906,07 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 05.12.2019.

Суддя О.В. Гулевець