Рішення

від 05.12.2019 по справі 911/2475/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2475/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК "Знахар" (Київська обл., Вишгородський р-н, с. Воропаїв)

про стягнення 8904,29 грн

без виклику учасників процесу

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - позивач) подала до суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК "Знахар" (далі - відповідач) 8904,29 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №КБР-45/12/17 від 01.12.2017 в частині порушення строків своєчасної оплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання.

Ухвалою від 10.10.2019 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 11.11.2019 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 22.11.2019 (включно).

01.11.2019 до суду від позивача надійшла заява-пояснення від 25.10.2019 про окремі питання, на яких грунтуються позовні вимоги.

13.11.2019 до суду від позивача надійшла заява від 11.11.2019 про вирішення питання про відшкодування стороні позивача витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000,00 грн.

14.11.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 11.11.2019, згідно з якого відповідач не погоджується з проведеним позивачем розрахунком інфляційних втрат, здійснених щодо платежу, нарахованого за І квартал 2018 року, з розрахунком 3% річних, здійснених щодо платежів, нарахованих у ІІ-ІV кварталах 2018 року, та щодо стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав відповідно до Закону України "Про авторське право та суміжні права" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РГК "Знахар" (користувач) було укладено договір №КБР-45/12/17.

Згідно з п. 3.1 договору передбачено, що користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону.

Відповідно до п. 3.3 договору користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку періоду, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.

За п. 3.4 договору сторони підтвердили сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов`язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача.

У відповідності до п. 6.7 договору, цей договір є підставою для здійснення розрахунків. Розрахунки здійснюються з формулюванням: "виплата винагороди (роялті) за (календарний місяць, квартал) згідно договору № (номер договору) від (дата підписання договору). Без ПДВ".

Згідно з п. 6.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 листопада 2018 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Відповідно до додатку № 1 до договору, користувач здійснює використання творів у наступному закладі: комплекс відпочинку "Сосновель", який знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Воропаїв, вул. Київська, 100.

Згідно з п.п. 1, 3 додатку № 2 до договору визначено, що винагорода (роялті) нараховується на підставі Закону та цього договору і виплачується користувачем УЛАСПу щоквартальними платежами.

Сторонами погоджено наступний розмір щоквартального платежу за використання творів: пп. 1.1 - розмір щоквартального платежу має складати 2100,00 грн за кожен заклад користуваача, зазначений у відповідному додатку до договору; пп. 1.3 - за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 користувач перераховує на поточний рахунок УЛАСП 700,00 грн не пізніше 25.12.2017.

У відповідності до п. 3 додатку № 2 до договору вказано, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року, і т.д.)

Судом встановлено, що УЛАСП було наведено у позовній заяві розрахунок суми основного боргу станом на 26.09.2019 у розмірі 7700,00 грн без урахування п. 3 додатку № 2 до договору. Крім того, суд встановив, що несплата боргу користувачем була обмежена УЛАСП періодом часу з І по ІV квартал 2018 року.

У зв`язку з неналежним виконанням користувачем умов договору, УЛАСП також було додатково заявлено позовні вимоги про стягнення з користувача 857,29 грн втрат від інфляції за загальний період з 27.12.2017 по 26.09.2019, та 347,00 грн 3 % річних, нарахованих за аналогічний період.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору та дослідивши надані до суду в обгрунтування вимог та заперечень сторін докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються саме на укладеному між сторонами договорі №КБР-45/12/17 від 01.12.2017, який по суті є ліцензійним договором.

Приписами ч. 1 ст. 1109 ЦК України визначено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які, в свою чергу, є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції чинній станом на день укладення договору) виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 32 вищевказаного Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону "Про авторське право і суміжні права" визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Обгрунтовуючи заявлені в суді вимоги, УЛАСП посилається на неналежне виконання користувачем грошових зобов`язань щодо дотримання строків своєчасної сплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору №КБР-45/12/17 від 01.12.2017.

УЛАСП згідно з наданих суду письмових пояснень зазначає, що в період з 01.12.2017 (дата підписання договору) по 01.10.2019 (дата підписання позовної заяви) договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому в силу ст. 629 ЦК України був обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Із п. 3.3 договору, пп. 1.1, 1.3 п. 1 додатку № 2 до договору випливає, що за здійснення використання творів шляхом їх публічного виконання користувач був зобов`язаний виплачувати УЛАСП не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку періоду, за який він здійснює використання творів, щоквартально винагороду (роялті) в сумі 2100,00 грн, а за період з 01.12.2017 по 31.12.2017 не пізніше 25.12.2017 - 700,00 грн.

Таким чином, користувач, з урахування ч. 5 ст. 254 ЦК України, повинен був сплатити УЛАСП черговий місячний платіж (в межах заявленого УЛАСП періоду виникнення заборгованості) за грудень 2017 року не пізніше 25.12.2017, за І квартал 2018 року - 26.12.2017, за ІІ квартал 2018 року - 26.03.2018, за ІІІ квартал 2018 року - 25.06.2018, за ІV квартал 2018 року - 25.09.2018.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із позовної заяви, УЛАСП стверджує, що користувач лише частково розрахувався з ним за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання платежем на суму 700,00 грн, який був зарахований УЛАСП в оплату боргу по винагороді (роялті) за перший місяць використання користувачем наданих йому невиключних прав.

Приписами ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Користувач відповідно до наданого суду відзиву на позовну заяву факт укладення договору визнав, доказів на спростування правомірності нарахованого УЛАСП до стягнення з користувача залишку заборгованості по оплаті платежів, нарахованих за користування наданих йому невиключних прав щодо використання творів, до суду не оспорив. Таким чином, суд вважає встановленою обставину оплати користувачем УЛАСП винагороди (роялті) за ввесь період дії договору лише на суму 700,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з користувача основного боргу за договором за період І квартал - ІV квартал 2018 року на суму 7700,00 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог УЛАСП щодо нарахування і стягнення на свою користь з користувача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Згідно з рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Наведені УЛАСП у позові розрахунки 3% річних та інфляційних, судом перевірено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Ліга" та встановлено, що останні УЛАСП проведено невірно.

Відповідно до проведеного судом розрахунку інфляційних, в межах визначеного УЛАСП періоду до нарахування, їх обгрунтовано заявлена до стягнення сума склала 718,45 грн, а саме:

- за період січень - грудень 2018 року, січень - серпень 2019 року на суму боргу у розмірі 2100,00 грн інфляційні втрати становлять 267,91 грн;

- за період квітень - грудень 2018 року, січень - серпень 2019 року на суму боргу у розмірі 2100,00 грн інфляційні втрати становлять 186,95 грн;

- за період липень - грудень 2018 року, січень - серпень 2019 року на суму боргу у розмірі 2100,00 грн інфляційні втрати становлять 168,80 грн;

- за період жовтень - грудень 2018 року, січень - серпень 2019 року на суму боргу у розмірі 1400,00 грн інфляційні втрати становлять 94,79 грн.

При цьому, суд зазначає, що при розрахунку інфляційних нарахувань УЛАСП не було враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції має визначатися з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав би бути здійснений, а не на конкретну дату місяця (постанова Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14).

Враховуючи вищевикладнене, у стягненні з користувача 138,84 грн інфляційних втрат суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Щодо стягнення 3 % річних, то за розрахунком суду їх обгрунтовано заявлена сума становить 326,22 грн.

Здійснюючи розрахунки 3% річних, суд врахував, що:

- за період з 27.12.2017 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 2100,00 грн 3% річних становлять 110,29 грн;

- за період з 27.03.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 2100,00 грн 3% річних становлять 94,76 грн;

- за період з 26.06.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 2100,00 грн 3% річних становлять 79,05 грн;

- за період з 26.09.2018 по 26.09.2019 на суму боргу у розмірі 1400,00 грн 3% річних становлять 42,12 грн.

На підставі вищевикладених норм чинного законодавства, а також враховуючи проведені судом перерахунки, стягненню з користувача підлягає 326,22 грн 3% річних. У стягненні 20,78 грн 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до ст. 73, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що користувач доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. Водночас вимоги УЛАСП, заявлені у позові, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами у справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги УЛАСП є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 8744,67 грн, з яких 7700,00 грн основного боргу, 718,45 грн інфляційних втрат та 326,22 грн 3% річних. У стягненні з користувача 138,84 грн інфляційних втрат та 20,78 грн 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з користувача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується заявлених УЛАСП до стягнення з користувача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, які останній просить стягнути на свою користь на підставі укладеного з Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс" договору № 8.86-А про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2019, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, між Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс" та УЛАСП укладено договір № 8.86-А про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2019, за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язався прийняти і оплатити надану йому правову допомогу.

Представником УЛАСП у даній справі виступив адвокат Адвокатського об`єднанням "Інтелкрафтс" О.Ю. Сербуль (довіреність від 25.07.2019, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3228 від 28.02.2008).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат УЛАСП було надано договір № 8.86-А про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2019, наказ Адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" №8.86 від 25.07.2017 про доручення здійснення судового представництва та іншого юридичного супроводження за договором № 8.86-А про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2019 адвокатам Адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" Хлєбнікову С.Г. та Сербуль О.Ю., акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом, від 31.07.2019, платіжне доручення № 495 від 31.07.2019 та копії документів на підтвердження статусу представника відповідача як адвоката.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що УЛАСП належними та достатніми доказами доведено, що понесені ним витрати та професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн пов`язані з розглядом даної справи № 911/2475/19.

Разом з тим, користувачем у відзиві на позовну заяву вказано про неспіврозмірність зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих послуг, заявлених до стягнення УЛАСП витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим користувач просить суд відмовити у їх стягнення в повному обсязі.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, понесені УЛАСП витрати на професійну правничу допомогу, окрім документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, витрачений адвокатом час на підготовку позовної заяви, аналіз документів для підготовки позовної заяви, проведений розрахунок заборгованості та аналіз законодавства у спірних правовідносинах, надання консультацій клієнту, а також підготовку процесуальних документів, поданих до суду, господарський суд дійшов висновку, що понесений УЛАСП розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн є таким, що відповідає критеріям розумності та співрозмірності, тому такі витрати мають характер необхідних та підлягають відшкодуванню УЛАСП, як і витрати по сплаті судового збору, за рахунок користувача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на суму 4900,00 грн (5000,00х98%, де 98% - 8744,67/8904,29х100).

З огляду на викладене суд вказує про безпідставність тверджень користувача про відсутність підстав для стягнення на користь УЛАСП витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з їх неспіврозмірністю.

Також суд не вбачає підстав для залишення без розгляду поданої адвокатом до суду 13.11.2019 заяви про вирішення питання про відшкодування стороні позивача витрат на професійну правничу допомогу на суму 5000,00 грн від 11.11.2019, оскільки позивачем у позові зроблено попередню заяву про необхідність понесення ним додаткових витрат на професійну правничу допомогу у вищевказаній сумі, а в подальшому в процесі розгляду спору до моменту винесення судом рішення у справі, було подано докази оплати таких витрат, що є не забороненою законом процесуальною дією, з огляду на те, що під час розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін судові дебати не проводяться, а мотиви, якими обгрунтовує користувач неможливість прийняття судом до розгляду документів адвоката, є доцільними лише, якщо би справа слухалась в порядку загального позовного провадження.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК "Знахар" (07343, Київська обл., Вишгородський район, село Воропаїв, вулиця Київська, будинок 100, код ЄДРПОУ 39630286) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м.Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, код ЄДРПОУ 37396233): 7700 (сім тисяч сімсот) гривень 00 копійок основної заборгованості, 326 (триста двадцять шість) гривень 22 копійки 3% річних, 718 (сімсот вісімнадцять) гривень 45 копійок інфляційних нарахувань, 4900 (чотири тисячі дев`ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 1886 (одну тисячу вісімсот вісімдесят шість) гривень 56 копійок судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова