Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" грудня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/822/19
Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Стафійчук К.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЙРОС-ТРАНС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтергума"
про стягнення коштів
За участю представників сторін:
від позивача: представник Сало А.М. (довіреність від 11.11.2019 року);
від відповідача: представник не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЙРОС-ТРАНС" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтергума", в якій просить, посилаючись на порушення умов Договору - заявки № КТ19-00229 про надання транспортно - експедиційних послуг від 11.03.2019 року, стягнути заборгованість за фактично надані послуги у розмірі 36 000,00 грн, інфляційні у розмірі 428,40 грн, пеню у розмірі 7 991,01 грн та проценти за користування грошовими коштами у розмірі 16 848,00 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 11 березня 2019 року між ТОВ "КАЙРОС-ТРАНС" (Експедитор) та ТОВ "Альтергума" укладено Договір - Заявку № КТ19-00229 про надання транспортно-експедиційних послуг, за умовами якого експедитор своєчасно виконав зобов`язання щодо організації перевезень вантажу автомобільним транспортом на суму 36 000,00 грн. Факт надання послуг Позивачем підтверджується CMR серії А № 246949, підписаною вантажоодержувачем та актом надання послуг № КТ19-00229 від 20.03.2019 року.
Відповідач свої зобов`язання по своєчасній оплаті за надані послуги перевезення не виконав, чим порушив умови Договору - Заявки № КТ19-00229 від 11 березня 2019 року, зокрема, вимоги п. 2 Договору- Заявки. Таким чином, станом на день пред`явлення позову, заборгованість у Відповідача перед Позивачем за отримані послуги по Акту наданих послуг № КТ19-00229 від 20 березня 2019 становить 36 000,00 гривень. Також за невиконання зобов`язань з оплати наданих перевезень, позивач нарахував пеню у розмірі 7 991,01 грн, 428,40 грн інфляційних втрат та 16 848,00 грн процентів за користування коштами.
Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 20.11.2019 року, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.
В судовому засіданні 03.12.2019 року представником позивача було подано заяву, відповідно до якої останній просить суд стягнути з ТОВ "Альтергума" на користь ТОВ "КАЙРОС-ТРАНС" 7 702 (сім тисяч сімсот дві гривні) 60 коп витрат на професійну правничу допомогу.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від "20" листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "03" грудня 2019 року.
Представник Позивача в судовому засіданні 03.12.2019 року підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник Відповідача в судове засідання 03.12.2019 року не з`явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 3301310417506, яке наявне в матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
11 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кайрос-Транс" (Експедитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтергума" (Замовник), уклали Договір - Заявку № КТ19-00229 про надання транспортно-експедиційних послуг (надалі - Договір- Заявка).
Відповідно до п. 1 Договору - Заявки дана заявка при відсутності довготермінового договору між «Замовником» і «Експедитором» має силу договору на разове перевезення. Факсимільна копія даної заявки має повну юридичну силу нарівні з оригіналом. У випадку не повернення оригіналу завіреного замовником (експедитором) акту виконаних робіт протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання та відсутності обґрунтованої письмової відмови, Акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими замовником (експедитором).
Згідно п.2 Договору - Заявки оплата по даній заявці здійснюється протягом 5 по отриманню оригіналів документів. За несвоєчасну оплату наданих послуг "Замовник" сплачує "Експедитору" пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. Замовник за користування грошовими коштами додатково оплачує 0,2% від простроченої суми за кожен день протермінування.
У випадку порушення термінів надання автомобіля перевізником, з вини перевізника, перевізник сплачує штраф за кожну понаднормативну добу запізнення, у розмірі гривневого еквіваленту 100 доларів США. Норматив запізнення - 24 години (п.3 Договору - Заявки).
Сторони мають право відмовитися від завантаження не менше, ніж за 24 години від дати завантаження, у випадку відмови менше ніж за 24 години, сторона винуватець сплачує штраф, що становить гривневий еквівалент 100 доларів США. Сплата штрафу не звільняє "Замовника" від оплати компенсаційних витрат за порожній пробіг автомобіля в розмірі один євро за один км пробігу та штрафних санкцій за понаднормативний простій автомобіля (п.5 Договору - Заявки).
Відповідно п. 6 Договору - Заявки норма часу - 48 годин на завантаження та замитнення і 48 годин на розвантаження та розмитнення. Штрафні санкції за простій становлять гривневий еквівалент 100 доларів США за кожну повну добу за межами України та 50 доларів США на території України за офіційним курсом НБУ.
Згідно п. 11 Договору - Заявки у випадку не відповідності місця розвантаження фактичного з місцем розвантаження вказаного в вантажосупровідних документах (СМR, ТТН) відповідальність несе «Замовник» . У випадку зміни місця завантаження/замитнення та розвантаження/розмитнення «Замовник» зобов`язується зразу повідомити «Експедитора» .
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором у тому випадку, якщо це є наслідком дії обставин непереборної сили (пожежі, стихійне лихо, збройних конфліктів, масових громадських заворушень), рішень органів влади та інших незалежних від сторін, обставин. Факт виникнення і припинення форс-мажорних обставин підтверджує відповідний документ, виданий уповноваженим органом відповідної країни. Поломка транспортного засобу чи дорожньо-транспортна подія (з вини перевізника) не є форс-мажорними обставинами, перевізник зобов`язаний протягом 48 годин здійснити заміну транспортного засобу та виконати умови договору. (п.12 Договору - Заявки).
На виконання умов Договору - Заявки № КТ19-00229 від 11 березня 2019 року позивач виконав своєчасно свої зобов`язання щодо організації перевезень вантажу автомобільним транспортом відповідачу. Факт надання послуг підтверджується відповідним актом надання послуг № КТ19-00229 від 20.03.2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив обумовлені перевезення вчасно та без зауважень.
04.10.2019 року за вих. №21 Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтергума" було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Кайрос-Транс" гарантійний лист. Відповідно до нього, Товариство з обмеженою відповідальності "Альтергума" просить вибачення за затримку оплати, яка виникла з причин, що не залежали від ТОВ "Альтергума" та гарантує оплату за рейс згідно Договору-заявки № КТ19-00229 в сумі 36 000 грн до 05.11.2019 року.
Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач 14.11.2019 року звернувся до відповідача з вимогою/претензією про виконання зобов`язання за фактично надані послуги, одночасно надіславши оригінали акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 14.11.2019, що підтверджується накладною Укрпошти № 7900823611877 від 16.11.2019 року та описом вкладення у цінний лист від 16.11.2019 року.
Відповідач вимогу позивача не виконав, заборгованість не сплатив.
Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати за надані транспортно-експедиційні послуги згідно Договору- Заявки № КТ19 - 00229 від 11 березня 2019 року не виконав.
У зв`язку з відсутністю оплати боргу з боку Відповідача Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу - 36 000,00 гривень.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення 7 991,01 грн пені, 16 848,00 грн відсотків за користування коштами, обумовлені п. 2 Договору та 428,40 грн інфляційних втрат, згідно ст. 625 ЦК України.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з перевезення вантажу на підставі укладеного Договору-заявки в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору перевезення вантажу.
Частинами 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Статтею 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
За таких обставин, враховуючи, що факт надання послуг з перевезення вантажу Позивачем на виконання умов Договору-Заявки на перевезення № КТ19 - 00229 від 11.03.2019 року підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк оплати за який настав, то за відсутності доказів сплати повної вартості наданих послуг, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Альтергума" 36 000,00 грн заборгованості судом визнаються обґрунтованими.
Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
У силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").
Передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов`язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Відповідно до п. 2 Договору-Заявки № КТ19-00229 від 11 березня 2019 р. оплата по даній заявці здійснюється протягом 5 по отриманню оригіналів документів. За несвоєчасну оплату наданих послуг "Замовник" сплачує "Експедитору" пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати "Замовник" за користування грошовими коштами додатково оплачує 0,2% від простроченої суми за кожен день протермінування.
Оскільки акт надання послуг № КТ19 - 00229 підписаний 20.03.2019 року, то 5-денний строк оплати, погоджений сторонами в заявці на перевезення вантажу № КТ19-00229 від 11.03.2019р, закінчився 25.03.2019р. Тому, право на нарахування штрафних санкцій за нездійснену оплату щодо перевезення вантажу виникло у Позивача з 26.03.2019 року.
Перевіривши подані розрахунки та період нарахування пені, судом встановлено, що відповідний розрахунок здійснено Позивачем арифметично невірно. Відтак, здійснивши перерахунок, розмір пені у визначеному позивачем періоді з 26.03.2019 року по 14.11.2019 року складає 7 880,55 грн (при заявленому - 7 991,01 грн), а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.
Також, ще однією позовною вимогою Позивач зазначає стягнення з Відповідача 428,40 грн інфляційних втрат.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 3.1. та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".
Разом з тим, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено Позивачем з порушенням порядку та періодів нарахування. Так зокрема, Позивачем не враховано, що найменший період визначення складає місяць та розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Відтак, враховуючи, що Відповідач припустився прострочення грошового зобов`язання, інфляційні за період з 01.04.2019 року по 31.08.2019 року складають 104,22 грн (при заявленому - 428,40 грн), а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.
В свою чергу, ще однією позовною вимогою Позивач зазначає стягнення з Відповідача 16 848,00 грн відсотків за користування коштами.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 2 Договору-заявки, сторони обумовили, що «Замовник» за користування грошовими коштами додатково оплачує 0,2% від простроченої суми за кожний день протермінування.
Відтак, враховуючи, що сторони в договорі-заявці № КТ19-00229 від 11.03.2019 р. передбачили можливість нарахування процентів за користування грошовими коштами за період з 26.03.2019 року по 14.11.2019 року відповідачу нараховано 16 848,00 грн процентів.
Перевіривши розрахунок поданий позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування грошовими коштами в сумі 16 848,00 грн.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з Відповідача на користь Позивача 36 000,00 грн основного боргу, 7 880,55 грн пені, 104,22 грн інфляційних та 16 848,00 грн процентів за користування грошовими коштами.
В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 110,46 грн пені та 324,18 грн інфляційних суд відмовляє.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (п. 9 ст. 129 ГПК України).
Враховуючи, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн покладаються судом на Відповідача в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача 7 702 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
За змістом частин 1 - 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, судові витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, якщо оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.
На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивач надав суду: платіжне доручення № 521 від 02.12.2019 року на суму 7 702,60 грн, договір доручення про надання правової допомоги № 1/11/11/2019 від 11.11.2019 року, додатковий договір №1 до договору доручення про надання правової допомоги № 1/11/11/2019 від 11.11.2019 року, детальний розрахунок розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу надану ТОВ "Кайрос-Транс" адвокатом Біликом П.Б. у справі № 918/822/19, акт виконаних робіт/приймання наданих послуг № 01/02/12/19 від 02.12.2019 р.
За змістом договору доручення про надання правової допомоги № 1/11/11/2019 від 11.11.2019 року, з урахуванням додаткового договору № 1, оплата виконаних робіт/наданих послуг по Договору доручення про надання правової допомоги № 1/11/11/2019 від 11.11.2019 року проводиться на підставі актів виконаних робі/приймання наданих послуг. Вартість виконаних робіт/наданих послуг встановлюється у актах приймання виконаних робіт/наданих послуг залежно від фактичних обсягів виконаних робіт/наданих послуг. Вартість послуг/робіт, що надаються згідно Договору доручення про надання правової допомоги № 1/11/11/2019 від 11.11.2019 року становить 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Держаний бюджет України" на дату надання/виконання Виконавцем Клієнту послуг/робіт за годину надання такої послуги/виконання роботи Клієнтом.
За п.2 Додаткового договору № 1, оплата виконаних робіт/наданих послуг по Договору доручення про надання правової допомоги № 1/11/11/2019 від 11.11.2019 року здійснюється Клієнтом не пізніше спливу одного місяця з моменту набрання законної сили судовим рішенням прийнятим у справі.
Відповідно до платіжного доручення № 521 від 02.12.2019 року переховано кошти на рахунок адвоката Білика П.Б. у розмірі 7 702,60 грн, призначення платежу - оплата за юридичні послуги згідно договору № 1/11/11/2019 від 11.11.2019 і акту №01/02/12/19 від 02.12.2019 р.
Відповідно до ч.ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом враховано п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної вимоги позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтергума" (35602, Рівненська обл., Дубенський район, м. Дубно, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 40300436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЙРОС-ТРАНС" (79039, Львівська обл., м. Львів, вул. Золота, буд. 21, кв. 28, код ЄДРПОУ 40536377) 36 000,00 грн (тридцять шість тисяч гривень 00 коп) заборгованості, 104,22 грн (сто чотири гривні 22 коп) інфляційних, 7 880,55 грн (сім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 55 коп) пені, 16 848,00 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 00 коп) процентів за користування грошовими коштами та 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) витрат по сплаті судового збору та 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 110,46 грн пені та 324,18 грн інфляційних - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЙРОС-ТРАНС" (79039, Львівська обл., м. Львів, вул. Золота, буд. 21, кв. 28, код ЄДРПОУ 40536377).
Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтергума" (35602, Рівненська обл., Дубенський район, м. Дубно, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 40300436).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників.
Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2019 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Романюк Р.В.
Суд | Господарський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2019 |
Оприлюднено | 06.12.2019 |
Номер документу | 86107086 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Рівненської області
Романюк Р.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні