Постанова

від 04.12.2019 по справі 917/525/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/525/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2019

у складі колегії суддів: О. І. Терещенко - головуючий, В. І. Сіверін, М. М. Слободін

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

про стягнення 504 307,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", відповідач) заборгованості за договором № 4315/082038/з/16-БО-24 купівлі - продажу природного газу від 15.12.2015 в сумі 504 307,45 грн, з яких: 30 731,70 грн - 3% річних, 97 616,69 грн - інфляційні втрати та 375 959,06 грн - пеня.

Позов мотивовано порушенням договірних зобов`язань в частині строків оплати за отриманий природний газ.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/525/19 у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Рішення ґрунтується на нормах Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016.

Суд першої інстанції зазначає, що відповідно до ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (рішення 10.10.2011 № 388); ліцензії Полтавської обласної державної адміністрації від 14.10.2011 серія АВ № 389756; постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 27.10.2011 № 2083; ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України від 15.11.2011 Серія АГ № 500445; Ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах еренгетики та комунальних послуг (рішення від 30.03.2016 № 505); розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації від 06.11.2017 № 737 та від 27.11.2017 № 812 та п. 1.2 договору № 4315/082038/з/16-БО-24 купівлі - продажу природного газу від 15.12.2015 газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

Суд, враховуючи що заборгованість за поставлений природний газ у січні - квітні 2016 року згідно з договором постачання природного газу була погашена до 30.11.2016, а саме до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", дійшов висновку, що нараховані пеня, 3% річних та інфляційні витрати підлягають списанню згідно з ч. 3 ст. 7 вищевказаного Закону. Виконання зазначеної норми "списання санкцій" не потребує включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі №917/525/19 задоволено апеляційну скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2019. Ухвалено нове рішення. Позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість за договором № 4315/082038/з/16-БО-24 від 15.12.2015 в сумі 504 307,45 грн, з яких: 30 731,70 грн - 3% річних; 97 616,69 грн - інфляційних втрат; 375 959,06 грн - пені за порушення строків виконання грошових зобов`язань; 11 347,10 грн - судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова мотивована порушенням договірних зобов`язань в частині строків оплати за отриманий природний газ.

Апеляційний господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та господарським судом першої інстанції не зазначено на підставі яких доказів відповідач набув статусу учасника процедури врегулювання, а саме є теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, тому застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є безпідставним.

Суд апеляційної інстанції посилається на правову позицію Верховного Суду у справі № 908/3211/16 та на постанови Вищого господарського суду України у справах №910/15010/16, №910/16766/16, №914/2851/16, №922/1110/15, №908/3125/16, №922/4355/14, №908/2114/16, №910/17076/16, №914/1111/16, №912/3303/16, №927/1442/15, №910/15873/13, №917/348/16, №911/3951/16, №911/3951/16.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною постановою відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі №917/525/19 та залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2019.

Скарга ґрунтується на нормах Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Відповідач наголошує на тому, що не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, які є предметом регулювання Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не нараховується, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі ч. 3 ст. 7 вказаного Закону.

Також позивач вказує на сталість практики Верховного Суду з цього питання.

4. Позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу від позивача не надходило.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

15 грудня 2015 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 4315/082038/з/16-БО-2424 (договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач прийняти та оплатити його на умовах договору.

Згідно з п. 1.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1) газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 11 договору (в редакції додаткової угоди №1) передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 30.04.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на виконання умов договору передав у власність покупцю протягом січня - квітня 2016 року природний газ на загальну суму 3 378 672,31 грн, що підтверджується актами прийому-передачі та не заперечується відповідачем.

Також судом встановлено, що відповідач за поставлений газ розраховувався несвоєчасно, остаточний розрахунок був здійснений відповідачем 17.10.2016.

У зв`язку з тим, що зобов`язання з оплати поставленого протягом січня - квітня 2016 року природного газу здійснювалося відповідачем з порушенням встановлених договором строків оплати, позивач нарахував відповідачу 30 731,70 грн 3% річних, 97 616,69 грн інфляційних витрат та 375 959,06 грн пені за порушення строків виконання грошових зобов`язань.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким регламентовано комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми Закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач на виконання умов договору передав у власність покупцю протягом січня - квітня 2016 року, природного газу на загальну суму 3 378 672,31 грн.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем за поставлений природний газ остаточний розрахунок здійснено 17.10.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Таким чином з дня набрання чинності Законом не підлягали нарахуванню неустойка, інфляційні нарахування та 3% річних на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі №904/10747/16, від 10.04.2018 у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 у справі №910/17962/15, від 17.04.2018 у справі № 904/11358/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 920/1060/16, 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 23.05.2018 у справі №908/2114/16, від 30.05.2018 у справі № 904/10733/16, від 20.06.2018 у справі №916/3055/16, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15, від 23.07.2018 у справі №904/10294/17, від 07.08.2018 у справі № 925/1584/17, від 21.08.2018 у справі №925/104/18, від 21.08.2018 у справі № 925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі №925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі №904/1619/18, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі №905/299/18, від 12.02.2019 у справі № 917/440/18, від 26.02.2019 у справі №926/992/18, від 04.04.2019 у справі № 906/576/18, від 13.05.2019 у справі №914/1535/18, від 14.05.2019 у справі № 905/300/18, від 29.05.2019 у справі №916/2279/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18, від 11.06.2019 у справі №905/1964/18, № 916/2278/18 від 25.07.2019.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на погашену заборгованість за поставлений природний газ.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що апеляційним господарським судом було неправомірно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Посилання суду апеляційної інстанції на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №908/3211/16 є помилковими, оскільки Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що нормами ч. 3 ст. 7 Закону не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Суд апеляційної інстанції помилково посилається на постанови Вищого господарського суду України, оскільки зазначені постанови не є обов`язковими для врахування Верховним Судом згідно з положеннями Господарського процесуального кодексу України.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно зі ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, перевіривши постанову суду апеляційної інстанції та встановивши, що апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції, яке прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, Верховний Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог касаційної скарги, скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

8. Судові витрати

У зв`язку зі скасуванням постанови суду апеляційної інстанції та залишенням у силі рішення місцевого господарського суду відповідно до приписів ст. 129 ГПК України Верховний Суду вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат, а саме покласти витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на позивача.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" задовольнити.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі №917/525/19 скасувати.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2019 у справі №917/525/19 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (39621, вул. Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 05763814) 15 129,40 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І. Студенець