Рішення

від 05.12.2019 по справі 927/774/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 грудня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/774/19 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

розглянувши справу №927/774/19 , розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику представників сторін)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Онікс Агро -Трейд

вул. Академіка Амосова, б.6. кв.52, м.Ніжин, Чернігівська обл. 16600

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лосинівський маслосирзавод

вул. Київська, 9, смт. Лосинівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16663

про стягнення 79 219, 21 грн

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Онікс Агро-Трейд , звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лосинівський маслосирзавод про стягнення 79 219,21 грн заборгованості, а саме: 71 000 грн боргу, 5 719,85 грн інфляційних, 2 499,36 грн 3% річних.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.10.2019 відкрито провадження у справі № 927/774/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, заперечень на відзив.

Сторони належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями №1400045947205 (позивач), № 1400045947191 (відповідач).

Позиції учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1210 від 12.10.2018.

24.10.2019 відповідачем надано відзив на позов.

Відповідно до поданого відзиву відповідач зазначає, що після звернення позивача до суду ним було частково оплачена заборгованість в сумі 6 000 грн, в доказ чого надав копії платіжних доручень.

Проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних та річних відповідач заперечив, посилаючись на те, що позивач не вказує, коли саме (якою датою) відповідач отримав рахунки-фактури, і, відповідно, позивачем не доведено належними та допустимими доказами розрахунок зазначених нарахувань.

Відзив на позов приймається судом до розгляду, оскільки останній подано у встановлений судом строк.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.

04.11.2019 на адресу господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно поданої відповіді позивач зазначає, що станом на 30.10.2019 заборгованість відповідача складає 65 000 грн.

Стосовно заперечень відповідача з приводу дати отримання рахунків-фактур позивач зазначає, що рахунки-фактури надавались представнику ТОВ Лосинівський маслосирзавод в день підписання видаткових накладних. Крім того, сканкопії рахунків-фактур були надіслані на електронну адресу представника ТОВ Лосинівський маслосирзавод .

Відповідь на відзив приймається судом до розгляду, оскільки надана в установлений судом строк.

11.11.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідно до яких останній зазначає про те, що позивачем не підтверджено жодним допустимим доказом дату отримання відповідачем рахунків-фактур.

Заперечення відповідача приймаються судом до розгляду.

20.11.2019 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення електронних доказів, а саме знімки з електронної пошти щодо відправлення рахунків № 79 від 29.12.2018, № 1 від 11.01.2019.

Суд долучив докази до матеріалів справи.

Будь яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет і підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань Відповідача по суті спору, наявність факту прострочення грошових зобов`язань відповідача, доведеність суми боргу та наявність правових підстав для застосування до Відповідача наслідків порушення грошових зобов`язань по суті спору.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано:

- копію договору поставки з додатками,

- копії видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, рахунків на оплату,

- банківські виписки,

- копії платіжних доручень,

- знімки з електронної пошти щодо відправлення рахунків на оплату відповідачу.

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень надано:

- копії платіжних доручень.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно -правове обґрунтування.

12.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Онікс Агро-Трейд (далі-Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лосинівський маслосирзавод (далі - Покупець) укладено договір поставки № 12010 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується поставити окремими партіями у власність Покупця: паливні гранули з лушпиння соняшника (далі по тексту - Товар) разом з усіма супровідними документами, що стосуються Товару та підлягають переданню разом із ними відповідно до вимог чинного законодавства України, а Покупець зобов`язується своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначеним Договором, прийняти та оплатити отриманий товар.

Найменування, ціна та кількість Товару, який поставляється відповідно до умов цього Договору, вказується у специфікаціях та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору умови поставки Продукції на кожну партію Продукції погоджуються сторонами у Специфікаціях. Строк поставки кожної окремої партії Продукції погоджуються сторонами у Специфікаціях.

Ціна на Товар встановлюється у національній валюті України. Ціна на Товар узгоджується Сторонами окремо при поставці кожної партії Товару та зазначається у Специфікаціях та видаткових накладних на Товар. Загальна вартість Товару, що поставляється на умовах цього Договору, складає суму вартісних показників всіх Специфікацій, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 4.1.,4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору у Специфікаціях на кожну поставку Товару, вказується: найменування Товару, одиниця виміру Товару, кількість Товару, ціна за одиницю Товару без урахування ПДВ в грн, вартість Товару з ПДВ в грн, загальна сума партії Товару з урахуванням ПДВ в грн. Специфікація може включати іншу інформацію, що не зазначено в даному пункті Договору.

Пунктом 12.2. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором - до моменту їх повного виконання.

28.12.2019 між сторонами підписано Специфікацію № 9 до Договору поставки № 1210.

Відповідно до Специфікації № 9 Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю паливні гранули в кількості 22 тн до 31.12.2018, ціна за 1 тн з ПДВ 3 504,00 грн, загальна вартість товару і сума платежу з ПДВ - 77 088,00 грн.

10.01.2019 між сторонами підписано Специфікацію № 10 до Договору поставки № 1210.

Відповідно до Специфікації № 10 Постачальник зобов`язувався поставити Покупцю паливні гранули в кількості 22 тн до 12.01.2019, ціна за 1 тн з ПДВ 3 504,00 грн, загальна вартість товару і сума платежу з ПДВ - 77 088,00 грн.

Умовами Специфікації № 9 та Специфікації № 10 визначено, що розрахунки за Продукцію, яка поставляється у відповідності до умов цього договору, здійснюється на банківський рахунок Постачальника у розмірі 100% оплати на протязі 1 (одного) банківського дня з моменту надання рахунку-фактури.

Специфікації № 9 та № 10 є невід`ємними частинами Договору поставки № 1210 від 12.10.2018.

Відповідно до видаткових накладних № 82 від 29.12.2019 на суму 124 041,60 грн, № 1 від 11.01.2019 на суму 77 578,56 грн, товарно-транспортних накладних № 13 від 29.12.2018, № 14 від 29.12.2018, № 15 від 11.01.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 201 620,16 грн.

Позивач виставив рахунки - фактури відповідачу: № 79 від 29.12.2018 на суму 124 041,60 грн, № 1 від 11.01.2019 на суму 77 578,56 грн.

Платіжними дорученнями № 21572 від 13.03.2019 на суму 50 000 грн, № 21630 від 22.03.2019 на суму 25 000 грн, № 154 від 23.05.2019 на суму 50 000 грн, № 669 від 30.08.2019 на суму 5 620,16 грн відповідач частково оплатив вартість отриманої продукції на загальну суму 130 620,16 грн.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 5 719,85 грн інфляційних за період з січня 2019 року по серпень 2019 року, 2 499,36 грн 3% річних за період прострочення з 02.01.2019 по 04.09.2019.

Після подачі позову до суду відповідач частково оплатив вартість отриманої продукції в сумі 6 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 806 від 19.09.2019, 2 000 грн, №868 від 26.09.2019 на суму 2 000 грн, № 925 від 03.10.2019 на суму 2 000 грн.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на підставі укладеного між сторонами договору № 1210 від 12.10.2019, відповідно до видаткових накладних № 82 від 29.12.2019 та № 1 від 11.01.2019 позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму продукція відповідачу на загальну суму 201 620,16 грн.

Відповідач частково оплатив вартість отриманого товару в сумі 130 620,16 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача склала 71 000 грн.

Після звернення позивача до суду відповідач сплатив 6 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, станом на день винесення рішення судом заборгованість відповідача становить 65 000 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як убачається з відзиву на позов, відповідач фактично не заперечує проти наявності заборгованості.

За таких обставин, вимоги позивача по стягненню 65 000 грн є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

У той же час, враховуючи те, що сума 6 000 грн була сплачена відповідачем після подачі позову до суду, провадження у справі в частині стягнення 6 000 грн підлягає закриттю за відсутності предмета спору.

З урахуванням умов Договору, позивачем пред`явлено до стягнення 5 179,85 грн інфляційних з період прострочення з січня 2019 року по липень 2019 року, 2 499,36 грн 3% річних за період з 02.01.2019 по 04.09.2019.

Стосовно вимог по стягненню інфляційних та 3% річних суд зазначає наступне:

Умовами Специфікації № 9 від 28.12.2018 та Специфікації № 10 від 10.01.2019 розрахунки за продукцію здійснюються у розмірі 100% оплати на протязі 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку.

Відповідач проти нарахування інфляційних та річних заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що рахунки-фактури надавались ним саме у день поставки товару.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У той же час, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем в доказ направлення рахунків відповідачу надано електронні докази. А саме: знімки з електронної пошти щодо відправлення рахунку № 79 від 29.12.2018 та рахунку № 1 від 11.01.2019.

Як убачається з поданого доказу, отримувачем поштових вкладень (рахунків) є ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому відповідно до спірного договору та специфікацій № 9 та № 10 в розділі юридичні адреси та банківські реквізити сторін адресою електронної пошти відповідача визначено losmoloko@gmail.com.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, що ОСОБА_2 є працівником або уповноваженою особою відповідача, відтак, суд вважає недоведеною обставину отримання рахунків відповідачем 3 та 14 січня 2019 року, що були надіслані на електронну адресу ОСОБА_2 .

Доказів направлення рахунків на електронну адресу losmoloko@gmail.com позивачем не надано.

У той же час, до матеріалів справи в якості часткової оплати заборгованості за отриманий товар позивачем надані платіжні доручення та банківські виписки, відповідно до яких у графі Призначення платежу відповідачем зазначено оплата за гранули лушпиння соняшника зг рах № 79 від 29.12.2018 (зокрема платіжні доручення № 21572 від 13.03.2019, № 21630 від 22.03.2019), оплата за гранули лушпиння соняшника зг рах № 79,01 від 29.12.2018, 11.01.2019 (зокрема платіжні доручення № 154 від 23.05.2019, № 669 від 30.08.2019).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 (далі-Інструкція), платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

У даному випадку відповідач у платіжному дорученні чітко визначив призначення платежу, надав повну інформацію про платіж (спрямування коштів), та зробив посилання на виставлені позивачем рахунки, вказавши їх реквізити.

При цьому жодних доказів щодо помилковості перерахування вказаної суми грошових коштів чи доказів відкликання відповідачем цього платіжного доручення для зміни призначення платежу матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд доходить висновку, що станом на день проведення оплати 13.03.2019 та 23.05.2019 у відповідача були наявні рахунки на оплату.

Відтак, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що є доведеною прострочка виконання зобов`язання по оплаті вартості товару у відповідача по рахунку № 79 від 29.12.2018 - з 14.03.2019, а по рахунку № 1 від 11.01.2019 - з 24.05.2019.

Здійснивши перерахунок інфляційних та річних, суд, з урахуванням вищевикладеного, встановив, що матеріалами справи, доданими та прийнятими судом як більш вірогідні доказами підтверджуються наступні суми: 888,19 грн інфляційних за період з березня 2019 року по серпень 2019 року та 1 089,50 грн 3% річних за період з 14.03.2019 по 04.09.2019 (з урахуванням строку оплати, прострочення виконання зобов`язання та часткової оплати по кожній видатковій накладній та рахунку окремо).

В решті вимог щодо стягнення 4 831,66 грн інфляційних та 1 409,86 грн 3% річних позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Судом при розподілі судових витрат враховано положення ч.9 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судові витрати в частині вимог по стягненню 6 000 грн покладаються на відповідача.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1 769,65 грн, в решті сума судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Онікс Агро-Трейд , код 41956255 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лосинівський маслосирзавод , код 21403660 про стягнення 79 219,21 грн задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 6 000 грн за відсутності предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лосинівський маслосирзавод , вул. Київська, буд.9, смт. Лосинівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 16663, код 21403660 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Онікс Агро-Трейд , вул. Академіка Амосова, б.6, кв. 52, м. Ніжин, Чернігівська обл., 16600, 65 000 грн боргу, 888,19 грн інфляційних, 1 089,50грн 3% річних, 1769,65 судового збору.

4. В решті вимог по стягненню 4 831,66 грн інфляційних та 1 409,86 грн 3% річних у позові відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен