Рішення

від 25.10.2019 по справі 574/560/19

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/560/19

Провадження №2/574/367/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М. з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Буриківської сільської ради Буринського району Сумської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло, в тому числі, право на земельну частку пай, яке було посвідчено сертифікатом серії СМ №0058457, яку вона прийняла шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, будучи спадкоємцем за заповітом, після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але юридично за життя не оформила. Вона є спадкоємцем першої черги за законом. Однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину так, як вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, нотаріус звернув увагу на необхідність підтвердження факту належності вище згаданого сертифікату на право на земельну частку (пай), факту про те, що ОСОБА_2 є рідною дочкою ОСОБА_3 , а також факту належності заповіту ОСОБА_3 .. Необхідність встановлення даних фактів виникла через розбіжності в написанні анкетних даних спадкодавців, а саме ОСОБА_3 , замість правильного ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , замість правильного ОСОБА_2 , які зазначені в свідоцтвах про смерть та інших правовстановлюючих документах. При вказаних обставинах вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, у зв`язку з чим просила встановити вище згадані факти, а також визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивачка ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, просила справу розглянути без її участі, надіславши до суду письмову заяву.

Представник відповідача Буриківської сільської ради в задоволенні позову не заперечував, просив справу розглянути без його участі, про що повідомив суд письмово листом.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши обставини справи, надані докази та давши їм оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Київ померла мати позивачки ОСОБА_2 , що вбачається з копії свідоцтва про смерть (а.с.14).

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається, в тому числі, з права на земельну частку пай, яке було посвідчено сертифікатом серії СМ №0058457, яку вона прийняла шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, згідно вимог ст.534, п.1 ч.1 ст.549 ЦК Української РСР, які діяли на час відкриття спадщини, будучи спадкоємцем за заповітом, після смерті своєї матері (бабусі позивачки) ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але юридично за життя не оформила, що підтверджується, копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копією сертифікату на право на земельну частку (пай), копією заповіту, довідкою Буриківської сільської ради (а.с.10-13).

Згідно з інформаційних довідок зі Спадкового реєстру, спадкові справи після смерті ОСОБА_3 не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.18).

Позивачка, будучи спадкоємцем першої черги за законом заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори в установлений законом шестимісячний строк не подала, що вбачається з роз`яснення нотаріуса (а.с.22).

При цьому позивачка ОСОБА_1 перебувала в жалобі після смерті матері, яка була визнана судом недієздатною та вважала, що проживаючи разом з останньою прийняла спадщину, що підтверджується рішенням Оболонського районного суду м.Києва (а.с.17).

Згідно з інформаційних довідок зі Спадкового реєстру, спадкові справи після смерті ОСОБА_2 не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.19).

Частиною 1 статті 1261 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. При цьому спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.1, ч.2 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за заявою спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається з роз`яснень, які містяться в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року №7, та сформульованої відповідно до рішень цього Суду правової позиції, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд приходить до переконання, що строк подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори був пропущений позивачкою з поважних причин, оскільки остання була в жалобі після смерті матері та вважала, що прийняла спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем.

Такі обставини, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні фактичні данні про заперечення будь-кого щодо переходу до позивачки спадкового майна належного спадкодавцю, спадщина до теперішнього часу залишається відкритою, суд визнає поважними, оскільки вони, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, були для позивачки об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, що завадили їй своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Стаття 2 Цивільного процесуального кодексу України закріплює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З рішення Європейського суду з прав людини по справі Ілхан проти Туреччини від 27.06. 2000 року вбачається, що при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Виходячи із сформованої практики цього ж Суду, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Виходячи із положень книги 6 Цивільного кодексу України, спадкове право захищає власність фізичних осіб, позивачка, пов`язана зі спадкодавцем кровним походженням, усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме майно позивачки виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб`єктом яких вона є.

Крім того, позивачка також не спроможна належним чином оформити свої спадкові права, через неможливість підтвердження родинних відносин між своєю бабусею ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_2 , оскільки у довідці про народження останньої в графі мати зазначено ОСОБА_3 , тоді як у свідоцтві про смерть її прізвище, ім`я, по батькові зазначене як ОСОБА_3 , що вбачається з копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 та довідки про народження №1282 (а.с.10,14).

Між тим, родинні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , щодо їх кровної спорідненості, повністю підтверджені матеріалами справи.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Київ померла ОСОБА_3 (а.с.10).

Як вбачається з довідки про народження №1282 від 21.12.1967 року - ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_2 і її матір`ю записана ОСОБА_3 (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 - 14.08.1958 року ОСОБА_6 (в російському варіанті) уклав шлюб з ОСОБА_2 (в російському варіанті) і після реєстрації шлюбу мати позивачки змінила своє прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 (а.с.15).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Таким чином, даючи оцінку наведеним вище доказам, суд вважає, що спадкодавець ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, позивачка не може оформити спадщину, через розбіжності в написанні імені та по батькові ОСОБА_3 у сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії СМ №0058457, в якому невірно зазначено ОСОБА_3 , замість правильного ОСОБА_3 , що вбачається з листа відділу держгеокадастру в Буринському районі (а.с.24).

Між тим, факт належності сертифікату на право на земельну частку пай саме ОСОБА_3 , повністю підтверджений матеріалами справи.

Зокрема, як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Київ померла ОСОБА_3 (а.с.10).

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №0058457 він був виданий 19.06.1996 року на підставі розпорядження Буринської райдержадміністрації від 04.06.1996 року за №200 на ім`я ОСОБА_3 (а.с.11).

Згідно довідки виданої 12.03.2019 року №72 Буриківською сільською радою Буринського району Сумської області сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №0058457, який зареєстровано 25.06.1996 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №269 виданий на ім`я ОСОБА_3 , належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Київ (а.с.23).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Таким чином, даючи оцінку наведеним вище доказам, суд вважає, що вище згаданий сертифікат на право на земельну частку (пай) належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , при цьому розбіжності у правовстановлюючих документах виникли через відхилення від орфографічних норм при міжмовному перетворенні.

Крім того, позивачка також не спроможна належним чином оформити свої спадкові права, через розбіжності у заповіті посвідченому 15 листопада 1995 року Буриківською сільською радою Буринського району Сумської області, в якому помилково зазначено, що він складений від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , тоді як він складений від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (а.с.12).

Разом з тим, судом встановлено, що згідно довідки виданої 12.03.2019 року №73 Буриківською сільською радою Буринського району Сумської області заповіт від імені ОСОБА_3 , посвідчений Буриківською сільською радою Буринського району Сумської області 15 листопада 1995 року за №52, не змінювався та не скасовувався (а.с.13).

Згідно п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи по встановленню факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Таким чином, даючи оцінку наведеним вище доказам, суд вважає, що заповіт посвідчений Буриківською сільською радою Буринського району Сумської області 15 листопада 1995 року за №52, фактично складений від імені ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Київ на користь ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Київ, при цьому розбіжності у правовстановлюючих документах виникли через відхилення від орфографічних норм при міжмовному перетворенні.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, фактичні обставини справи, а також те, що позивачка не може скористатись в повному обсязі своїм правом власності на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини, при цьому визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позов доведений і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 206, 247, 258, 259, 265, 268, 293, 315, 354 ЦПК, ст. ст. 534, ст.549 ЦК Української РСР, ст.ст.1222, 1261, 1268, 1270, 1272 ч.3 ЦК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Буриківської сільської ради Буринського району Сумської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити повністю.

Встановити факт про те, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років в м.Київ являється рідною дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Київ.

Встановити факт про те, що сертифікат серії СМ НОМЕР_3 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності САПТЗТ Рассвет розміром 4,42 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), виданий ОСОБА_3 Буринською районною державною адміністрацією 19.06.1996 року і зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №269, належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Київ.

Встановити факт про те, що заповіт посвідчений 15 листопада 1995 року Буриківською сільською радою Буринського району Сумської області, зареєстрований в реєстрі за №52, складений від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , фактично складений від імені ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Київ на користь ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Київ.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 (проживає за адресою АДРЕСА_1 ), додатковий строк для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_2 - два місяці з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: