Постанова

від 13.06.2006 по справі 54/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

54/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2006 р.                                                                   Справа № 54/4-06

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу        

за позовомДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чай-ка”, м. Боярка

Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал постач”, м. Київ

про про визнання угоди недійсною

секретар судового засідання: Холоденко Н.

за участю представників:

від позивачаВаршавець Я.Л. дов. від 28.11.2005р. № 26740\9\251-01, Березовий Є.П. дов. від 21.09.2005р. № 21277\9\251-01

від відповідачівне з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.06.2006р. о 14 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.06.2006р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чай-ка”, м. Боярка та Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсал постач”, м. Київ (далі - Відповідачі), про визнання недійсним договору поставки № 02.12-02, укладеного відповідачами 2.12.2002р. При цьому, ДПІ просить суд стягнути в доход держави все отримане ТОВ „Чай-ка” за договором, а саме: кошти в сумі 215628 грн., та стягнути в доход держави з ТОВ „Універсал постач” все отримане ним за оспорюваним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами п.1 статті 207 та ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що в ході позапланової перевірки ТОВ „Чай-ка” працівниками податкової служби було виявлено, що за договором від 2.12.2002р. № 02.12-02, останній поставив ТОВ „УніверсалПостач” товар загалом на суму 215628 грн., в т.ч. 35938 грн. ПДВ, що дало підстави ТОВ „Ча-ка” включити свої витрати за згаданим договором до складу валових, та віднести відповідні суми ПДВ до податкового кредиту у лютому 2003р. Проте, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 6.09.2004р. статут та установчі документи ТОВ „Універсал постач” визнано недійсними з моменту їх державної реєстрації. При цьому, судом було встановлено, що реєстрація ТОВ „УніверсалПостач” проведена на підставі неправдивих даних про його засновників, зокрема співзасновник товариства Бортнікова О.Ю. ніякої фінансово-господарської діяльності щодо створення товариства не проводила, реєстраційні документи не підписувала, рахунки в банках не відкривала, свідоцтво платника ПДВ не отримувала. ДПІ наголошує на тому, що умисел на укладання оспорюваної угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства вбачається в діях обох контрагентів, а саме: з боку ТОВ „Універсал постач” –засновники останнього не мали на меті створення Товариства, і як наслідок скасування його державної реєстрації, а з боку ТОВ „Чай-ка” –укладання угоди з недієздатним товариством надало останньому можливість неправомірно віднести до складу валових витрат 35938 грн. та отримати право на податковий кредит.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, відзивів на позовну заяву не надіслали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином  ухвалами та повістками.

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

2 грудня 2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Чай-ка”, м. Боярка (код ЄДПОУ 25198475) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсал Постач”, м. Київ (код ЄДПОУ 32161731) укладено договір поставки № 02.12-02, згідно умов якого ТОВ „Чай-ка” продавець постачає, а ТОВ „Універсал Постач” приймає та оплачує товари народного споживання. За згаданою угодою ТОВ „Чай-ка” поставило ТОВ „Універсал постач” чай фасований на загальну суму 215628 грн., в т.ч. 35938 грн. ПДВ, що підтверджується залученими до матеріалів справи накладними від 14.02.2003р. № 858 та від 27.02.2003р. № 1005.

Факт поставки чаю за згаданою угодою ТОВ „Чай-ка” не заперечується податковою службою та підтверджено залученою до матеріалів справи довідкою позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ „Чай-ка” від 6.09.2005р. № 144\23-1\25\98475.

Позивачем також наданий статут ТОВ „Чай-ка” та довідка з ЄДРПОУ в якій зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Чай-ка” код 25198475 зареєстроване в Києво-Святошинській райдержадміністрації 2.09.1997р. основними видами діяльності якого зокрема є оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, посередництво в торгівлі різними товарами та перероблення чаю.

До матеріалів справи залучена копія рішення Оболонського районного суду м. Києва від 6.09.2004р. у справі № 2-4161, яким визнано недійсними статут та установчий договір ТОВ „Універсал Постач” зареєстровані за № 04652 11.09.2002р. з моменту їх державної реєстрації та визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ ТОВ „Універсал Постач” № 38278063 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ. Рішення суду обґрунтоване тим, що підприємство було зареєстроване на підставі неправдивих даних про власників та місце їх знаходження, до того ж співзасновник Бортнікова О.Ю. ніякої фінансово-господарської діяльності щодо створення товариства не проводила, реєстраційні документи не підписувала, рахунки в банках не відкривала, свідоцтво платника ПДВ не отримувала.

ДПІ залучено також акт від 3.02.2005р. № 76 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ –ТОВ „Універсал постач”.

Відповідно до вимог пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції подають   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  про  стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна.

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі скориставшись наданими їй повноваженнями звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійним згаданого договору поставки від 2.12.2002р. № 02.12-02, укладеного між ТОВ „Чай-ка” та ТОВ „Універсал постач” на підставі ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України, і як наслідок про стягнення в доход держави всього одержаного від контрагентів за цією угодою з огляду на приписи ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України

Відповідно до вимог ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України  господарське   зобов'язання,   що  не  відповідає  вимогам закону,  або вчинено з метою,  яка завідомо  суперечить  інтересам держави  і  суспільства,  або  укладено  учасниками  господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності),  може  бути  на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу  державної  влади  визнано  судом недійсним повністю або в частині.

Приписами ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що  вчинено  з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох  сторін  -  у  разі виконання  зобов'язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а  у разі  виконання  зобов'язання  однією  стороною  з  другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного.  У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути повернено  другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного  стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.  

Чинний Господарський кодекс України передбачає застосування таких наслідків щодо визнання угоди недійсної у вигляді стягнення в доход держави всього одержаного сторонами за зобов'язанням за умови встановлення судом таких обставин:

-          зобов'язання вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

-          наявність умислу в обох сторін;

-          виконання зобов'язання обома сторонами.

Проте, ДПІ –як позивач у даній справі не довів наявність цих трьох обставин, зокрема: наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів недійсними та скасування державної реєстрації і свідоцтва платника ПДВ ТОВ „Універсал Постач”, оскільки у рішенні Облонського районного суду предметом дослідження була саме відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону України „Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин. Як вбачається з матеріалів справи, на час укладання оспорюваного договору від 2.12.2002р. ТОВ „Універсал Постач” було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Стосовно посилання податкової служби на наявність умислу з боку ТОВ „Чай-ка” щодо укладання оспорюваної угоди з метою суперечною інтересам держави та суспільства, яка полягала, на думку податкової служби, у намірі  ТОВ „Чай-ка” включити свої витрати за згаданим договором до складу валових, та віднести відповідні суми ПДВ до податкового кредиту у лютому 2003р.,  слід зауважити наступне:

Ухилення однієї з сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому слід зазначити, що за умови встановлення під час перевірки посадовими особами ДПС порушень ТОВ „Чай-ка” податкового законодавства,  неправомірне віднесення до складу валових непідтверджених витрат чи завищення податкового кредиту, позивач має повноваження щодо застосування фінансової відповідальності до такого суб'єкта.

Сама по собі угода про поставку чаю фасованого не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, не було законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Також слід зазначити, що позивачем не надано доказів на підтвердження того факту, що оспорюваний договір поставки від 2.12.2002р. № 02.12-02 було виконано обома контрагентами (накладні, платіжні доручення, тощо). За умови нез'явлення представників відповідачів до суду, останній позбавлений можливості самостійно дослідити згадані обставини.

Викладені обставини не доводять факт укладання згаданого договору з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, за умови недоведеності з боку податкової служби умислу у ТОВ „Чай-ка” та ТОВ „Універсал Постач” при укладанні оспорюваного договору від 2.12.2002р. № 02.12-02 з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Окрім цього, необхідно зауважити, що оспорюваний договір від 2.12.2002р. № 02.12-02, укладений сторонами до 1 січня 2004р. –моменту набрання чинності Господарським кодексом України. Проте, саме на положення цього кодексу посилається податкова служба як на правове обґрунтування визнання договору недійсним та застосування наслідків. Відповідно до приписів п. 4 Розділу ІХ прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. Разом з тим, Господарський кодекс України містить норми, які за предметом регулювання та встановленими наслідками, співпадають зі статтею 49 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент укладання та виконання оспорюваного договору).

Згідно аб. 1 та 2  пункту 5 прикінцевих положень Господарського кодексу України, положення Господарського кодексу України Положення     Господарського    кодексу    України    щодо відповідальності  за  порушення  правил  здійснення  господарської діяльності,   а   також  за  порушення  господарських  зобов'язань застосовуються у  разі,  якщо  ці  порушення  були  вчинені  після набрання чинності зазначеними положеннями,  крім випадків, коли за порушення  господарських   зобов'язань   була   встановлена   інша відповідальність  договором,  укладеним  до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку. Положення    Господарського     кодексу     України      щодо відповідальності  за  порушення,  зазначені в абзаці першому цього пункту,  вчинені до  набрання  чинності  відповідними  положеннями цього  Кодексу  стосовно  відповідальності учасників господарських відносин,   застосовуються   у   разі   якщо   вони    пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

При цьому, господарський суд враховує позицію викладену у постановах Верховного суду України від 14.02.2006р. у справі № 21\320 та Вищого адміністративного суду України від 10.05.2006р. у справі № 32\385.

За огляду на викладене, позовні вимоги ДПІ у Києво-Святошинському районі про визнання недійсним договору поставки № 02.12-02 від 2.12.2002р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Чай-ка”, м. Боярка та Товариством з обмеженою відповідальністю „Універсал постач”, м. Київ та стягнення в доход держави всього отриманого сторонами за оспорюванню угодою на підставі ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України, задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                 Попікова О. В.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –19.06.2006