Рішення

від 25.11.2019 по справі 645/1616/19

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/1616/19

Провадження № 2/645/1169/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання - Романюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна інноваційна група до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою та усунення перешкод у користуванні квартирою , -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Міжнародна інноваційна група звернулись до суду з вказаним позовом, в якому просили визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою загальною площею 64,3 кв.м, житловою площею 43,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та усунути перешкоди ТОВ Міжнародна інноваційна група у користуванні вищевказаною квартирою шляхом зобов`язання відповідача надати вільний безперешкодний доступ до квартири .

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що ТОВ Міжнародна інноваційна група у відповідності до ст. 37 Закону України Про іпотеку на підставі п. 12.3.1 договору іпотеки від 16.08.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Маслак Н.В. зареєстровало за собою право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка раніше належала ОСОБА_1 14.03.2018 року ТОВ Міжнародна інноваційна група було направлено відповідачу письмову вимогу про добровільне звільнення квартири (виселення) від 12.03.2018 № МІГ-12.03.2018/1-Вих. 01.11.2018 року ТОВ Міжнародна інноваційна група було направлено відповідачу лист № МІГ - 01.11.2018/1-Вих, в якому добровільно пропонувалося відповідачу передати квартиру законному власнику. Проте, станом на 20.03.2019 року відповідач вимоги про добровільне звільнення квартири не виконав, не виселився з відповідного житлового приміщення, доступ до нього не надав та сплив 30-денний строк для добровільного звільнення житлового приміщення. 04.03.2019 року представником власника ТОВ Міжнародна інноваційна група разом з представником ОЖК Сфера та головою правління ЖК Сфера-11 було здійснено спробу провести огляд житлового приміщення - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте було встановлено, що доступ до житлового приміщення відсутній та неможливий для власника даного приміщення, оскільки житлова квартира зачинена на замки попереднім власником ОСОБА_1 . Неможливість доступу до житлового приміщення його власнику ТОВ Міжнародна інноваційна група порушує його право на користування даним майном. Крім того, що попередній власник ОСОБА_1 створює перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом ненадання доступу до нього, відповідач перешкоджає доступу до лічильників житлово-комунальних послуг, що знаходяться в квартирі, не сплачує за такі послуги. На підставі викладеного до суду було подано даний позов.

28.03.2019 року судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України отримано інформацію з Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідачів.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.03.2019 року провадження по справі відкрито та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.10.2019 року закрито підготовче провадження по даній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади міста Харкова, а також за фактичним місцем проживання. Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач в установлений ч. 7 ст.178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15,16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Суди, відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року, передбачено, що кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.01.2018, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю Міжнародна інноваційна група .

Таким чином, судом встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю Міжнародна інноваційна група на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту огляду житлового приміщення № 1 від 04.03.2019 року, складеного представником ОЖК Сфера Кузіною К.І., головою правління ЖК Сфера-1 Пічугіною Ю.В. та представником ТОВ Міжнародна інноваційна група Цвєтковим І.О. , за адресою: АДРЕСА_1 , доступ до житлового приміщення відсутній. Квартира зачинена, потрапити до квартири не має можливості.

Як вбачається з роздруківки з офіційного сайту ЄРЦ Мегабанк https://erc.megabank.net за адресою: АДРЕСА_1 загальна заборгованість ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги станом на лютий 2019 року становила 29590,00 грн.

12.03.2018 за № МІГ-12.03.2018/1-Вих та 01.11.2018 № МІГ-01.11.2018/1-Вих на адреси реєстрації та фактичного місця проживання ОСОБА_1 були направлені вимоги про добровільне звільнення квартири.

Проте, станом на 20.03.2019 року відповідач вимоги про добровільне звільнення квартири не виконав, не виселився з відповідного житлового приміщення, доступ до нього не надав та сплив 30-денний строк для добровільного звільнення житлового приміщення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та ч. 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинно здійснюватися згідно із законом , воно повинно мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві . Якраз необхідність у демократичному суспільстві і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути відповідними і достатніми ; для такого втручання має бути нагальна суспільна потреба , а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності як дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття майно у першій частині ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 липня 2011 року у справі Сєрков проти України (Serkov v. Ukraine), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 2 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію законів .

У відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності, якщо він не порушує норм закону, моральних засад суспільства, екологічної ситуації та інтересів інших осіб.

Аналогічні положення містяться в п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , відповідно до якого власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

При цьому згідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення ТОВ Міжнародна інноваційна група з даним позовом до суду ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, а право користування відповідача є похідним від права власності колишнього власника житла. Таким чином, з втратою права власності на спірну квартиру відповідач втратив і право користування квартирою, а тому користування відповідачем спірною квартирою, яка є власністю іншої особи, згода якої на такі дії відсутня, буде становити безпідставне втручання у право власності ТОВ Міжнародна інноваційна група , що заборонено вимогами Конституції та законів України.

Таким чином, оцінюючи в сукупності отримані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про усунення перешкоди у здійснені права користування шляхом постійного безперешкодного доступу, то суд виходить з наступного.

Безпосередньо на позивача покладається обов`язок по доказуванню позовних вимог.

На підтвердження обставин, на які посилається позивач для обґрунтування даної вимоги позивач надав лише акт огляду житлового приміщення № 1 від 04.03.2019 року.

В наданому акті відсутня конкретна інформація, яка б давала підстави суду зробити висновок, що перешкоди дійсно мали місце, які саме перешкоди і хто конкретно їх чинив. Інформація в акті загального змісту і не конкретна.

Суд при цьому також враховує, що жодних дій, передбачених законом для таких випадків і які б були направлені на спонукання відповідача до усунення перешкод у доступі,- якщо такі мали місце - позивач не вчинив, принаймні суду не надав таких відомостей і не довів їх, а самого факту складення акту - для таких висновків не достатньо.

Також суд враховує, що позивач є юридичною особою, враховує, що майном є квартира (житлове приміщення, яке призначається для проживання в ньому фізичних осіб), то у цьому сенсі не конкретизовано позивачем сам зміст і мета постійного доступу, не обґрунтовано в чому полягає для нього позбавлення права користування і перешкоди у користуванні. Доводи позивача, що ненаданням доступу і перешкоди зі сторони відповідача у вільному користуванні квартирою створюється реальна загроза порушення права позивача і третіх осіб, суспільства в цілому, нічим не підтверджені, а виходячи зі змісту наданого акту - не встановлено факту псування чи недбалого ставлення до майна, яке б погрожувало цьому майну чи створювало б інші негативні наслідки, вказані позивачем.

Задовольняючи позов частково суд виходить з того, що порушення прав власника-позивача проживанням у квартирі відповідача знайшло судовий захист у спосіб визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Суд вважає, що такий захист прав позивача є достатнім, - в межах заявлених позовних вимог, з тих підстав, з яких позов заявлено, і при тій сукупності доказів, які надані. Інших протиправних дій відповідача, які б вимагали додаткового захисту у вказаний позивачем спосіб (усунення перешкод шляхом надання безперешкодного постійного доступу) - позивач не довів. Тому суд, на підставі наданих доказів дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог в цій частині нема.

Питання щодо розподіл судових витрат суд вирішує на підставі вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 8, 12, 13, 77, 79, 81, 89, 258, 259 , 264, 265ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародна інноваційна група витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн..

В задоволенні іншої частини позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зобов`язання надати вільний безперешкодний доступ до неї - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04.12.2019 року.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародна інноваційна група , код ЄДРПОУ 40008309, місцезнаходження: м. Київ, пр-т Науки, 50, кім. 1 .

Відповідач - ОСОБА_1 , дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомі, місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Суддя: