Рішення

від 28.11.2019 по справі 710/1008/19

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/1008/19

Провадження № 2/710/449/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.2019 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участі секретаря судового засідання - Харченко Л.М.,

представника відповідача Білого М. М .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк - Агро про застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

06.08.2019 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява, в якій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять застосувати наслідки недійсності договору оренди землі серії та номер: 756, укладеного 01.01.2009 року між сторонами: орендодавцем - ОСОБА_4 та орендарем - Сільськогосподарським приватно - орендним підприємством Маяк -Агро , код ЄДРПОУ 32447157, щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125710100:02:001:0167, площею 2,3219 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, м.Шпола (за межами населеного пункту) та стягти із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МАЯК-АГРО , код ЄДРПОУ 32447157, на нашу: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , користь 100213 (сто тисяч двісті тринадцять) гривень.

Аргументи сторін справи.

Свій позов позивачі мотивують наступним.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 28.12.2018 у цивільній справі № 710/607/18 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк-Агро , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача КП Реєстр - Плюс , про визнання недійсним та скасування договору оренди землі та застосування наслідків його недійсності (надалі - Рішення суду), визнано недійсним та скасовано договір оренди землі серія та номер:756, укладений 01.01.2009 між сторонами: орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем Сільськогосподарським приватно-орендним підприємством Маяк-Агро , код ЄДРПОУ 32447157 (надалі - Договір оренди), щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7125710100:02:001:0167, площею 2,3219 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район , м. Шпола (за межами населеного пункту) (надалі-земельна ділянка). З 01.01.2009 розпочався час, з якого Відповідач користувався земельною ділянкою на підставі недійсного правочину. В свою чергу в зв`язку із зверненням Відповідача із скаргою до суду апеляційної інстанції Рішення суду, яке було прийнято 28.12.2018 набрало законної сили 19.03.2019, та за цей період Відповідач здійснив посів на земельній ділянці сільськогосподарської культури і наразі займається збиранням врожаю. Таким чином Відповідач користується земельною ділянкою до цього часу. Позивачі визначили розмір отриманого доходу відповідача у найвищому розмірі орендної плати, встановленому чинним законодавством України. Вартість одержаного Відповідачем доходу (прибутку) за час користування земельною ділянкою в період 2009 -2019 років становить: 75918,94 гривень (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 12 % х 11 років (2009 - 2019 роки включно) = 100213 грн. Тому просили суд стягнути з відповідача саме дану суму коштів.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити повністю в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив. Позивачі ОСОБА_5 , ОСОБА_3 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом лише 28.02.2018, тобто майже через десять років після відкриття спадщини. При цьому ТОВ Маяк-Агро не чинило ніяких перешкод Позивачам для оформлення права власності на земельну ділянку сільськогосподарської о призначення, яка знаходиться на території м. Шпола, загальною площею 2,32 га, кадастровий номер 7125710100:02:001:0167, та подальшого розпорядження нею з метою отримання вигоди. Позивачами не надано суду жодного належного та допустимого доказу про те, що за період 2009-2019 роки останні могли і повинні були отримати доходи в сумі 100213,00 грн., і тільки неправомірні дії відповідача - ТОВ Маяк-Агро стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила їх можливості отримати прибуток. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. Розмір збитків має бути визначений відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993.

Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 08.08.2019 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 01.10.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачі не з`явилися, від позивачів надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача з`явився, заперечував проти позову, аргументуючи свою позицію, яка аналогічна викладеному у відзиві на позовну заяву.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 28.12.2018, яке набрало законної сили 19.03.2019, справа № 10/607/18, провадження № 2/710/448/18 визнано недійсним та скасовано договір оренди землі серія та номер: 756, укладений 01.01.2009 між сторонами: орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем Сільськогосподарським приватно - орендним підприємством Маяк - Агро , код ЄДРПОУ 32447457, щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7125710100:02:001:0167, площею 2,3219 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, м. Шпола (за межами населеного пункту). (а.с.11-19).

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.02.2018, видане державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 167 ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_4 , право власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 2,3219 гектарів, кадастровий номер 7125710100:02:001:0167, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Шполянської міської ради, Черкаської області на належить спадкодавцю на підставі державного акту І -ЧР №008272 виданого Шполянською міською радою, Черкаської області від 28.07.2008 року. (а.с.20).

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 115730112 від 28.02.2018 року, містить інформацію про те, що за ОСОБА_2 , зареєстровано право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 2,3219 гектари, кадастровий номер 7125710100:02:001:0167, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, м. Шпола. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 167, виданий 28.02.2018 року, видавник: Шполянська державна нотаріальна контора. Номер запис про право власності 25065725. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1497479071257. Дата державної реєстрації 28.02.2018 року. (а.с.21).

28.02.2018 ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 170. Свідоцтво видане державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори, та стосується права власності на Ѕ земельної ділянки площею 2,3219 гектарів, кадастровий номер 7125710100:02:001:0167, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Шполянської міської ради, Черкаської області та належить спадкодавцю на підставі державного акту І -ЧР №008272 виданого Шполянською міською радою, Черкаської області від 28.07.2008 року. (а.с.22).

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 115730621 від 28.02.2018 року, містить інформацію про те, що за ОСОБА_3 , зареєстровано право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 2,3219 гектари, кадастровий номер 7125710100:02:001:0167, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, м. Шпола. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 170, виданий 28.02.2018 року, видавник: Шполянська державна нотаріальна контора. Номер запис про право власності 25065817. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1497479071257. Дата державної реєстрації 28.02.2018 року. (а.с.23).

Згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 2/0/19-19 від 14.01.2019 виданого відділом у Шполянському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 7125710100:02:001:0167, площею 2,3219, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, становить - 75 918,94 грн. (а.с.24).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначено нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ч. 1 ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За змістом п. 32 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , вирішуючи спори щодо відповідальності добросовісного та недобросовісного набувача після витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні враховувати таке: недобросовісний набувач зобов`язаний повернути або відшкодувати власнику всі доходи, які він одержав або міг одержати за весь час володіння майном.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Саме такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 справа № 6-3090цс15.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Такий висновок міститься у рішенні Верховного Суду у справі № 629/4628/16-ц від 23.05.2018.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 ЦК положення глави 83 ЦК застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 ЦК вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Такий висновок міститься у постанові Вищого Господарського Суду України від 12.04.2017, справа №922/207/15.

Згідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Нормами ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 28.12.2018, яке вступило в законну силу 19.03.2019 у справі №710/607/18 було визнано недійсним та скасовано договір оренди землі серія та номер: 756, укладений 01.01.2009 між сторонами: орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем Сільськогосподарським приватно - орендним підприємством Маяк - Агро , код ЄДРПОУ 32447457, щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7125710100:02:001:0167, площею 2,3219 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, м. Шпола (за межами населеного пункту).

Предметом позову у цій справі є стягнення з користувача земельної ділянки безпідставно збережених коштів за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними, тому суд критично ставиться до аргументів відповідача щодо необхідності доведення протиправності його дій, як для підстави цивільно - правової відповідальності.

В даному випадку також не підлягає до застосування і порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993. оскільки відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Щодо отримання позивачами свідоцтва про право на спадщину за законом через десять років після відкриття спадщини, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1296 ЦК України, в редакції від 14.10.2008, яка була чинною на момент настання права у спадкоємців на отримання свідоцтва про право на спадщину, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно з ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Згідно ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Отже виходячи з норм чинного законодавства, відсутність свідоцтва про право спадщину не позбавляє спадкоємця прав на спадщину. Не зважаючи на обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, законом не передбачено жодних правових наслідків не виконання такого обов`язку. Тому, не оформлення позивачами майже десять років своїх прав на спадщину, земельну ділянку, площею 2,32 га, кадастровий номер № 7125710100:02:001:0167, яка знаходиться на території м. Шпола, не може бути підставою для відмови від позову.

Одночасно з цим суд зазначає, що позивачами не надано жодних належних доказів які б підтверджували факт користування відповідачем земельною ділянкою починаючи з 2009 року.

Суд критично ставиться до аргументів позивачів відносно того, що в мотивувальній частині рішення суду у справі №710/60/18 було встановлено, що факт видачі (укладення) договору оренди землі відбувся 01.01.2019, і що дана обставина встановлена судом. В мотивувальній частині рішення суду зазначено, що 01.01.2009 між ОСОБА_4 та СПОП Маяк -Агро , був підписаний договір оренди землі №756. Проте підписання і укладення договору є різними по своїй суті. Після підписання договору станом на 01.01.2009 року договір оренди землі не набирав чинності, оскільки для цього необхідно було здійснити його державну реєстрацію. Дане твердження випливає із норм Земельного кодексу України в редакції станом на 14.10.2008, яка діяла на дату підписання договору тобто 01.01.2009. Так, у відповідності до ст .125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Згідно ч. 2 ст.126 ЗК України, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Отже, суд вважає недоведеною позицію позивачів, щодо перебування земельної ділянки в користуванні відповідача, починаючи з 01.01.2009 по 09.08.2017 .

В той же час суд враховує, що в рішенні Шполянського районного суду Черкаської області від 28.12.2018 справа №710/607/18 встановлено, що інше речове право (право оренди) на земельну ділянку площею 2,3219, кадастровий номер 7125710100:02:001:0167, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1497479071257, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, номер запису про право власності 25065817, дата державної реєстрації 28.02.2018, власниками якої по Ѕ частині кожна є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , було зареєстровано 09.08.2017, номер запису про інше речове право -25066012, підстава виникнення - договір оренди землі, серія та номер: 756, виданий 01.01.2009 року, видавник - сторони правочину, Орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк -Агро , Орендодавець - ОСОБА_4 , строк дії 49 років. Державний реєстратор - Курінний Віктор Васильович, Шполянська державна нотаріальна контора, Шполянський районний нотаріальний округ, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки 117425917 від 17.03.2018.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, в редакції від 04.06.2017, яка була чинною на дату реєстрації іншого речового права тобто 09.08.2017, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі в редакції від 04.06.2017, яка була чинною яка була чинною на дату реєстрації іншого речового права тобто 09.08.2017, об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація права оренди була проведена з ініціативи відповідача, отже суд вважає, що з моменту реєстрації права оренди відповідач фактично користувався земельною ділянкою, яка належить позивачам.

Згідно ч.2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно ч.5 ст.12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідачем не було надано доказів виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 28.12.2018 року у справі № 710/607/18, зокрема інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 2,3219, кадастровий номер 7125710100:02:001:0167, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1497479071257, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, номер запису про право власності 25065817.

Отже суд вважає, що відповідач продовжує користуватися земельною даною земельною ділянкою, відповідно зобов`язаний сплатити кошти які без достатньої правової підстави за рахунок власників цієї ділянки, відповідач зберіг у себе та які мав би заплатити спадкоємцям за фактичне користування земельною ділянкою. Тому позов підлягає до часткового задоволення, а саме з моменту державної реєстрації договору оренди землі до розгляду справи в суді.

Щодо розміру відшкодування суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно п.289.1. ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Позивачами на підтвердження розрахунку суми стягнення, надано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.01.2019 за № 2/0/19-19, видану відділом у Шполянському районі, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. (а.с.24). У витязі вказано, що нормативна грошової оцінка земельної ділянки складає: 75 918,94 гривень. Дана вартість стосується земельної ділянки площею 2,3219 га, кадастровий номер 7125710100:02:001:0167.

Враховуючи дану інформацію, позивачами було розраховано суму коштів яка підлягає стягненню за період 2009 -2019 роки шляхом множення суми 75 918,94 гривень (грошова оцінка земельної ділянки) х 12% х11 (років), в результаті чого отримано суму в 100 213 грн.

Враховуючи встановлені обставини в справі суд вважає даний розрахунок не обґрунтованим.

Так, розмір коштів які підлягають стягненню за 2017 рік починаючи з дати реєстрації іншого речового права з 09.08.2017 становить: 75 918,94 грн. х 12% = 9110,27 грн. / 12 місяців = 759,19 грн. х 5 місяців (серпень - грудень 2017 року) = 3795,95 грн.

Розмір коштів, які підлягають стягненню за 2018 рік та 2019 рік становить: 75 918,94 грн. х 12% = 9110,27 грн., тобто по 9110,27 грн. за кожний рік.

Загальний розмір коштів які підлягають стягненню за 5 місяців 2017 року та 2018- 2019 роки становить - (3795,95 грн. + 9110,27 грн. + 9110,27 грн. ) = 22016,49 грн.

Підстав для звернення рішення суду до негайного виконання немає.

Оскільки, позов задовольняється частково суд стягує з відповідача, на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 220,47 грн. - 22 % від суми 1002,15 грн.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 16, 216, 1212, 1214 ЦК України, ст. ст.125, 126, 156, 206 ЗК України, ст.ст.288, 289 ПК України, ст.20 Закону України Про оцінку земель , ч.ч.5,6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 133, 137, 141, 211, 263-265, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк - Агро , код ЄДРІІОУ 32447157, юридична адреса: вул. Нахімова 63 а, м. Шпола, Черкаська область, інші дані по особу суду не відомі: на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кавунівка, Шполянського району, Черкаської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Чорнобаївським РВ УМВС України в Черкаській області 02.09.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , інші дані про особу суду не відомі, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Шпола, Черкаської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Шполянським РС УДМС України в Черкаській області 29.05.2015, інші відомості про особу суду не відомі, безпідставно збережені кошти за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою в розмірі 22016,49 грн. (двадцять дві тисячі шістнадцять гривень сорок дев`ять копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк - Агро , код ЄДРІІОУ 32447157, юридична адреса: вул. Нахімова 63а, м. Шпола, Черкаська область, інші дані по особу суду не відомі: на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кавунівка, Шполянського району, Черкаської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Чорнобаївським РВ УМВС України в Черкаській області 02.09.1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , інші дані про особу суду не відомі, судовий збір в розмірі 220,47 грн. (двісті двадцять гривень сорок сім копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Шполянський суд Черкаської області, шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складене 06.12.2019.

Суддя Шполянського

районного суду Н.П. Побережна