Рішення

від 04.12.2019 по справі 312/291/19

ВЕЛИКОБІЛОЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/312/116/2019

312/291/19

04.12.2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

справа № 312/291/19

провадження № 2/312/116/2019

04 грудня 2019 року с. Велика Білозерка

Великобілозерський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

при секретарі Юхник С.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Великобілозерська сільська рада Великобілозерського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який було придбано позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2016 року. На час придбання будинку в ньому ніхто не проживав, при цьому попередній власник запевнив позивача, що в будинку ніхто не зареєстрований і право користування даним будинком третім особам не належить. В серпні 2019 року, при оформленні субсидії, позивач дізналася, що в належному їй будинку зареєстрована стороння їй особа - ОСОБА_2 , який фактично в даному будинку не проживає з 27.02.2004 року. У зв`язку з реєстрацією відповідача у вищевказаному житловому будинку, позивач позбавлена можливості оформити пільги зі сплати комунальних послуг. При цьому позивач вважає, що реєстрація місця проживання відповідача у будинку, який їй належить, створює перешкоди у здійсненні нею її прав власника майна.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 . Крім того, позивач зауважила, що наявність реєстрації місця проживання відповідача в її будинку, який є сторонньою людиною та членом сім`ї колишнього власника будинку, створює для неї перешкоди у здійсненні права власності та позбавляє її можливості оформити субсидією на оплату житлово-комунальних послуг. При цьому позивач зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку за правилами ст.ст. 128, 130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомив, у встановлений судом строк відзив з викладеними запереченнями проти позову до суду не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Великобілозерської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце проведення судового засідання, до суду також не заявився, про причини та обставини неявки суд не повідомив.

За правилами ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що підставою набуття позивачем права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 , є договір купівлі-продажу житлового будинку від 23.12.2016 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області Хабленко О.Г.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 144782191 від 09.11.2018 року, позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 .

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до положень статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Положення ст. 150 ЖК УРСР та ст. 383 ЦК України закріплюють права власника житлового будинку, зокрема його право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб, право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.

Згідно статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Нормою частини 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За правилами статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається із змісту довідки Великобілозерської сільської ради Великобілозерського району Запорізької області № 3019 від 10.09.2019 року, в будинку АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за вказаною адресою не проживає з 27.02.2004 року

Згідно роз`яснень, які містяться в пункті 34 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення.

Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення свого права власності у будь-який час.

Під час розгляду справи, судом з`ясовано, що відповідач не є членом сім`ї позивача, також він не є і наймачем жилого приміщення в будинку, який належить позивачу, оскільки договір найму жилого приміщення між сторонами не укладався.

Слід також зауважити, що в разі переходу права власності на житло від колишнього власника до нового, мешканці, які не є членами родини нового власника жилого будинку, втрачають право на користування цим житлом. Отже, право членів сім`ї власника будинку користуватись жилим приміщення може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї. Таку правову позицію було сформовано в постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14.

На підставі викладеного необхідно зробити висновок про те, що право користування у ОСОБА_2 жилим будинком АДРЕСА_1 було похідним від прав колишнього власника будинку - ОСОБА_3 , членом сім`ї якого він був.

Таким чином, оскільки досліджені судом докази по справі свідчать про те, що з 27.02.2004 року відповідач не проживає в будинку АДРЕСА_1 , який належить позивачу, не є членом сім`ї позивача та не пов`язаний спільним побутом з позивачем, суд вважає за необхідне визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у вказаному будинку.

Суд також вважає, що наявність реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 створює для позивача перешкоди у здійсненні нею права власності, користування і розпорядження належним їй будинком, тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 223, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України, Законом України, ст. 150, 156 ЖК УРСР, Законом України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Великобілозерська сільська рада Великобілозерського району Запорізької області (місцезнаходження: 71400, Запорізька область, Великобілозерський район, с Велика Білозерка, вулиця Центральна, будинок № 125, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04352888), про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,таким, що втратив право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Суддя О.О. Яцун