Рішення

від 27.11.2019 по справі 756/16495/18

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27.11.2019 Справа № 756/16495/18

Справа пр. №2/756/2732/19

ун. №756/16495/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лісовенка О.О.,

розглянувши у загальному позовному провадженні у судовому засіданні у залі судових засідань м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансАгроТрейд" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Транс АгроТрейд" (далі - ТОВ "ТрансАгроТрейд") звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 19 січня 2017 року був прийнятий на роботу у ТОВ "ТрансАгроТрейд" на посаду водія транспортних засобів. Також за суміщенням відповідач працював на цьому підприємстві експедитором.

Позивач стверджував, що ОСОБА_1 здійснював несанкціонований злив дизельного палива з ввіреного йому автомобіля, у результаті чого підприємство ТОВ "ТрансАгроТрейд" зазнало збитків на суму 152803,00 грн. Крім цього, з указаного транспортного засобу зникла пічка вартістю 20000,00 грн.

Зважаючи на те, що між сторонами було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, ТОВ "ТрансАгроТрейд" просило суд стягнути з ОСОБА_1 збитки у сумі 172803,97 грн та упущену вигоду у розмірі 82080,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, а позовні вимоги ТОВ "ТрансАгроТрейд" - задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до наказу від 19 січня 2017 року №2-К ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ "ТрансАгроТрейд" на посаду водія автотранспортних засобів (а. с. 21).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 105 КЗпП України суміщення - це виконання працівником роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, за що провадиться відповідна доплата до заробітної плати.

При роботі за суміщенням професій (посад) окремий трудовий договір не укладається, лише видається наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням, запис до трудової книжки не вноситься.

ОСОБА_1 за суміщенням також виконував у ТОВ "ТрансАгроТрейд" обов`язки експедитора (а. с. 21).

Наказом ТОВ "ТрансАгроТрейд" від 19 січня 2017 року №1-БО за водієм/експедитором ОСОБА_1 було закріплено сідловий тягач MAN TGA 18.440, р.н. НОМЕР_1 , та напівпричіп-самоскид Wielton NW3, р.н. НОМЕР_2 (а. с. 22).

09 липня 2018 року у ТОВ "ТрансАгроТрейд" було здійснено позапланову інвентаризацію паливно-мастильних матеріалів, виданих відповідачеві. За результатами проведеної інвентаризації було виявлено, що відповідач за період з 19 січня 2018 року по 08 липня 2018 року допустив перевитрату дизельного пального, яке видавалось йому для заправки ввіреного йому транспортного засобу, що в загальному обсязі склала 152803,97 грн (а. с. 37-40).

Правові підстави та умови матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, визначені главою IX КЗпП України.

Так, ч. 1 ч. 2 ст. 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За загальним правилом за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (ч. 1 ст. 132 КЗпП України). Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві (ч. 2 ст. 132 КЗпП України).

Згідно зі ст. 133 КЗпП України обмежену матеріальну відповідальність несуть: працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Ст. 134 КЗпП України визначено випадки, за яких працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Такий вид матеріальної відповідальності покладається на працівників у разі, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Матеріальна відповідальність в повному розмірі згідно з п. 6 ст. 134 КЗпП України покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами. За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну перевитратою пального на автомобільному транспорті (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками").

Так, відповідно до пп. "в" п. 14 постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 05 серпня 1983 року №759 "Про підвищення ефективності використання автотранспортних засобів у народному господарстві, посилення боротьби з приписками при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та забезпечення цілості паливно-мастильних матеріалів" (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) за перевитрату палива понад затверджених норм з вини працівників автомобільного транспорту з них утримується 100% вартості перевитраченого автомобільного палива.

Згідно з п. 6.7 Інструкції з обліку надходження і витрачання пально-мастильних матеріалів і єдиних талонів на відпуск нафтопродуктів на підприємствах, в організаціях, колгоспах і радгоспах, затвердженої Державним комітетом СРСР по забезпеченню нафтопродуктами 03 лютого 1984 року №01/21-8-72 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі прийнятого керівником підприємства рішення вартість перевитраченого палива понад затверджені норми підлягає стягненню з водіїв транспортних засобів.

Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації (абз. 2 Загальних положень Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43).

На підставі договору від 23 серпня 2015 року №1/22740/А, відповідно до приписів Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року №43, ДП "ДержавтотрансНДІпроект" розроблено тимчасову індивідуальну лінійну норму витрати пального сідловим тягачем MAN TGA 18.440. Розроблену базову лінійну норму витрат палива, нормативи витрат мастильних матеріалів, а також значення та порядок застосування в регламентованих ДП "ДержавтотрансНДІпроект" межах системи коригуючих коефіцієнтів, норм і нормативів, що враховують дорожні, кліматичні та інші експлуатаційні фактори, введено в дію наказом ТОВ "ТрансАгроТрейд" від 02 листопада 2015 року №15-БО. Цим наказом з урахуванням коригуючих коефіцієнтів та умов експлуатації транспортного засобу, встановлено середню норму витрат пального сідловим тягачем MAN TGA 18.440 - 36,55 л на 100 км.

За період з 19 січня 2018 року по 08 липня 2018 року перевитрата дизельного пального, що видавалось ОСОБА_1 для заправки ввіреного йому транспортного засобу, в загальному обсязі склала 152803,97 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ТрансАгроТрейд" збитки у розмірі вартості перевитраченого автомобільного палива у сумі 152803,97 грн.

Крім цього, у результаті проведеної 09 липня 2018 року інвентаризації було виявлено факт зникнення автономної пічки, яка була встановлена в сідловому тягачі MAN TGA 18.440, р.н. НОМЕР_1 .

Згідно з нормою п. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску) перевезення або застосування в процесі виробництва, затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року №447/24 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 14 вересня 1981 року №259/16-59).

Оскільки посада експедитора та виконувана відповідачем робота відносилася до зазначеного переліку, між ним та підприємством 19 січня 2017 року було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність б/н (а. с. 26-27).

За умовами цього договору ОСОБА_1 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності ввірених йому підприємством матеріальних цінностей.

Відповідач не забезпечив схоронність ввірених йому ТОВ "ТрансАгроТрейд" матеріальних цінностей унаслідок чого зникла автономна пічка, яка була встановлена в сідловому тягачі MAN TGA 18.440, р.н. НОМЕР_1 . Вартість цієї пічки становить 20000,00 грн (а. с. 28).

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають збитки у розмірі вартості автономної пічки у сумі 20000,00 грн.

Поряд з цим суд відмовляє ТОВ "ТрансАгроТрейд" у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 упущеної вигоди з огляду на таке.

Ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами абз. 1, 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами (абз. 4 ст. 130 КЗпП України).

Позаяк ОСОБА_1 не був посадовою особою ТОВ "ТрансАгроТрейд", підстав для стягнення з нього упущеної вигоди немає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 1728,04 грн.

Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансАгроТрейд" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансАгроТрейд" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Западинська, 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 38944391) матеріальні збитки у сумі 172803 (сто сімдесят дві тисячі вісімсот три) гривні 97(дев`яносто сім) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансАгроТрейд" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Западинська, 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 38944391) судовий збір у сумі 1728 (тисяча сімсот двадцять вісім) гривень 04 (чотири) копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук