Рішення

від 30.10.2019 по справі 160/6870/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року Справа № 160/6870/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі судового засідання - Чорній М.В. за участю: представника позивача - Головка О.В. представника відповідача - Прокоф`єва Є.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургпромжитлобуд» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.04.2019 року № 0012191418.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки зроблені відповідачем в акті перевірки, які слугували передумовою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не відповідають дійсності. Первинні документи, надані до перевірки, відповідають приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . На момент здійснення господарських операцій, ПрАТ Металургпромжитлобуд та його контрагенти ТОВ СМК Інженерно-технологічні системи , ТОВ Телайн буд та ТОВ Сертекс плюс були зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались. Реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами та платіжними дорученнями, тощо, а податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені чинним на момент їх виписки законодавству та зареєстровані у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав, та з урахуванням відповіді на відзив.

У відзиві на позов відповідач, а його представник в судовому засіданні зазначили, що у перевіряємий період фактично ПрАТ Металургпромжитлобуд з постачальниками здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання товарів при використанні відповідної продукції у господарській діяльності і складено первині документи всупереч норм ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абз.2 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу 5 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу. Надані позивачем документи не можуть за змістом п.44.1. ст.44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності. За таких обставин, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 року №0012191418, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, є цілком законним та вірним.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 19.02.2019 р. по 25.02.2019 р. посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була проведена позапланова виїзна перевірка ПрАТ Металургпромжитлобуд (код ЄДРПОУ 04851278) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ СМК Інженерно-Технологічні Системи (код ЄДРПОУ 32062314) за період з 01.06.2018 р. по 30.06.2018 р., з ТОВ Сертекс Плюс (код ЄДРПОУ 41717940) за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р. та з ТОВ Телайн Буд (код ЄДРПОУ 42154961) за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті від 04.03.2019 року №10594/04-36-14-18/04851278, а саме: порушення позивачем п.198.1., 198.3. ст.198, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), п.п.1 п.4 розділ V, п.п.1, п.п.2, п.п.5 п.5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 447 935 грн., у тому числі: червень 2018 року - 129 980 грн.; серпень 2018 року - 232 289 грн.; вересень 2018 року - 53 417 грн.; лютий 2019 року - 32 249 грн.

На підставі висновків вказаного акту від 04.03.2019 року №10594/04-36-14-18/04851278, контролюючим органом прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 року №0012191418, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а саме: за податковими зобов`язаннями на суму 447 935 грн. та за штрафними санкціями на суму 111 983,75 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 04.03.2019 року №10594/04-36-14-18/04851278, є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Приписами п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п.201.1., 201.4., 201.6. ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п.201.1. ст.201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст.200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п.198.1. ст.198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п.198.2., 198.3., 198.6. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ СМК Інженерно-Технологічні Системи (код ЄДРПОУ 32062314) за період з 01.06.2018 р. по 30.06.2018 р., з ТОВ Сертекс Плюс (код ЄДРПОУ 41717940) за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р. та з ТОВ Телайн Буд (код ЄДРПОУ 42154961) за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р.

При проведені перевірки встановлено, що ПрАТ Металургпромжитлобуд отримано від ТОВ СМК Інженерно-Технологічні Системи ТМЦ (труба 100x100x3 [08кп;1-13пс] міра-4,757т - 118 439,14 грн., в т.ч. ПДВ 19 739,86 грн.; труба 15x15x2 [08кп;1-3пс] міра - 5,354т - 133 742,11 грн., в т.ч. ПДВ 22 290,35 грн.; труба 20x20x2 [08кп;1-3пс] міра - 13,567т - 321 817,92 грн., в т.ч. ПДВ 53 636,32 грн.; труба 30x20x2 [08кп;1-3пс] міра - 8,801т - 205879,72 грн., в т.ч. ПДВ 34 313,28 грн.) на загальну суму 779 878,86 грн., в т.ч. ПДВ 129979,81 грн.

При проведені перевірки також встановлено, що ПрАТ Металургпромжитлобуд отримано від ТОВ Телайн Буд будівельні послуги Реконструкція адміністративної будівлі за адресою: проспект Василя Стуса, 10/12 в м.Кам`янське на загальну суму 1446757,81 грн., в т.ч.: ПДВ 241 126,3 грн. (фактично суми ПДВ включено до складу податкового кредиту у серпні 2018 року у розмірі 187 708,87 грн. та у вересні 2018 року у розмірі 53 417,43 грн.).

При проведені перевірки встановлено, що ПрАТ Металургпромжитлобуд отримано від ТОВ Сертекс Плюс послуги по наданню зовнішньої та внутрішньої реклами на об`єкті Реконструкція адміністративної будівлі за адресою: проспект Василя Стуса, 10/12 в м.Кам`янське на загальну суму 894 050,46 грн., в т.ч.: ПДВ 149 008,41 грн. (фактично включено до складу податкового кредиту у серпні 2018 року у розмірі 44 579,6 грн. та у лютому 2019 року у розмірі 32 249,41 грн., сума ПДВ 72 179,4 грн. не віднесена підприємством до податкового кредиту на дату складання акту перевірки.).

Так, дійсно у перевіряємий період ПАТ Металургпромжитлобуд мало господарські відносини з ТОВ СМК Інженерно-технологічні системи , ТОВ Телайн буд та ТОВ Сертекс плюс .

Реальність фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "СМК Інженерно-технологічні системи" підтверджується: договором поставки №01082017 від 01.08.2017 року з додатками; видатковою накладною №1616 від 25.06.2018 року; сертифікатами якості товару №18/183 від 01.02.2018 р. та №25/356 від 29.10.2017 р.; товарно-транспортною накладною №49 від 25.06.2018 року; рахунком на оплату; платіжним дорученням №169 від 09.07.2018 року; зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною ТОВ "СМК Інженерно-технологічні системи" №346 від 25.06.2018 року та актом звірки взаємних розрахунків.

Позивачем до складу податкового кредиту було віднесено відповідну суму ПДВ, за податковою накладною, виданою ТОВ СМК Інженерно-технологічні системи . Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками сторін.

Реальність фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ Телайн буд підтверджується: договором субпідряду №04/08 від 15.08.2018 року; актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (витрати); рахунками на оплату; платіжними дорученнями №282 від 11.09.2018 року, №289 та №290 від 18.09.2018 року; зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними ТОВ Телайн буд №35, №40, №41, №42, №43 від 28.08.2018 року та №36 від 30.08.2018 року.

Позивачем до складу податкового кредиту було віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими ТОВ Телайн буд . Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

Дійсність фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Сертекс плюс" підтверджується: договором субпідряду №03/08 від 14.08.2018 року; актами приймання виконаних будівельних робіт; рахунками на оплату; платіжними дорученнями №269 та №1311 від 05.09.2018 року, зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними ТОВ Сертекс плюс №1431, №1458 та №1459 від 30.08.2018 року.

Позивачем до складу податкового кредиту було віднесено відповідні суми ПДВ, за податковими накладними, виданими ТОВ Сертекс плюс . Всі документи підписані відповідальними особами та скріплені печатками як позивача так і контрагента.

На момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти ТОВ СМК Інженерно-технологічні системи , ТОВ Телайн буд та ТОВ Сертекс плюс були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Вищевказані первинні бухгалтерські документи були надані для дослідження під час проведення перевірки та згідно акту від 04.03.2019 року №10594/04-36-14-18/04851278 відповідач не мав зауважень до форми і змісту перелічених документів, а також не виявив фактів відсутності в Єдиному реєстрі податкових накладних виданих ТОВ СМК Інженерно-технологічні системи , ТОВ Телайн буд та ТОВ Сертекс плюс податкових накладних за цими господарськими операціями.

Тобто, складені за результати господарської діяльності первинні документи не містять явних та очевидних дефектів форми, змісту, підстав походження, котрі б у силу приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", статті 44 ПК України, позбавляли би ці документи юридичної сили і доказовості.

Крім того, згідно з п.201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Тобто, Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Так, посилання податкового органу на те, що ТОВ СМК Інженерно-технологічні системи не являється постачальником будівельних матеріалів, а ТОВ Телайн буд та ТОВ Сертекс плюс не є виконавцями підрядних робіт слід вважати неприйнятними, оскільки акт перевірки не містить в собі повного дослідження господарських операцій. Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію або виконані роботи необхідні насамперед первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України. Господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах основної господарської діяльності, є реальними та підтверджуються необхідними документами. При цьому, податкова інформація по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ СМК Інженерно-технологічні системи , ТОВ Телайн буд та ТОВ Сертекс плюс , оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку та не може автоматично поширюватися на третіх осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2018 року у справі №813 1497/17 та від 03.04.2018 року у справі №804/1963/17.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на аналітичну інформацію податкового органу про неможливість підтвердження реальності господарської діяльності вищевказаних контрагентів, оскільки поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. Так само, у платника податку відсутній доступ до інформаційних ресурсів фіскального органу, з яких можливо встановити порушення у діяльності контрагента чи хоча б поставити під сумнів його господарську діяльність. Із відкритих джерел, якими може користуватися позивач, негативна податкова інформація щодо підприємств контрагентів не прослідковується.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Зазначене узгоджується з позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в рішенні від 22 січня 2009 року у справі Булвес проти Болгарії , в якому Суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення).

Згідно із п.135.2. ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

В силу п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, (п.198.3. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованих на виготовлення та реалізацію продукції виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку є підприємництвом.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Однак при цьому зазначені вище договори між позивачем та вказаним контрагентом були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків і такі наслідки настали, що підтверджується актами виконаних робіт.

Згідно з ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договори між позивачем та зазначеним контрагентом не є нікчемними, вони не визнані недійсними судом, а значить є правомірними та дійсними.

Ніхто не в праві застосовувати наслідки недійсності договору без визнання такого договору недійсним. Зважаючи на викладене, відповідач не надав належних обґрунтувань та доказів, які вказувати б на правомірність його дій при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Аналізуючи викладене суд доходить до висновку, що відповідач під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 19.04.2019 року №0012191418, діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено, сплачений судовий збір в розмірі 8 398 грн. 79 коп., підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2019 року №0012191418, прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства «Металургпромжитлобуд» судові витрати по справі у розмірі 8 398 грн. 79 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 08.11.2019 року.

Суддя К.С. Кучма