Рішення

від 02.12.2019 по справі 160/9697/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року Справа № 160/9697/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В. за участі секретаря судового засіданняСтогній К.В., за участі: представника позивача: представника відповідача: Сидорова Ю.В. Прокоф`єва Є.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро позовну заяву фермерського господарства "ВІКТОРІЯ" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ФГ "ВІКТОРІЯ" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якій просило суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 09.09.2019 року, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області:

- №0026201418 яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1188984,00 грн., з яких за основним зобов`язанням - 792656,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 396328,00грн.;

- №0026211418, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 240432,00грн.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що висновок податкового органу щодо завищення суми податкового кредиту у розмірі 792656,00 грн., у тому числі, за жовтень 2018 року - 361505,00 грн., за листопад 2018 року - 431151,00 грн. та завищення суми від`ємного значення за листопад 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 240432,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ ЛЕГІОН ГРУП (код ЄДРПОУ 33413024) за період з 01.09.2018 по 30.11.2018 ґрунтується на твердженні про неможливість підтвердження реальності фінансово-господарських відносин зі спірним контрагентом з огляду на відсутність у останніх та їх постачальників джерела первинного походження товару та виготовлення його власним трудовим та виробничим ресурсом, що вказує лише на оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань ФГ ВІКТОРІЯ .

Первинні документи складені на підставі господарських операцій між ТОВ ЛЕГІОН ГРУП та ФГ ВІКТОРІЯ , відповідають нормативно-правовим актам, якими передбачається порядок їх складення, що у свою чергу спростовує доводи податкового органу щодо порушення складення первинних документів, як таких, що не мають юридичної сили з огляду на відсутність здійснення господарських операцій. Податкові накладні складені відповідно до здійснених контрагентами господарських операцій зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до законодавства. При цьому відсутність об`єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку. У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку. Висновки, викладені в акті перевірки щодо встановлених порушень платником податків не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому контролюючий орган зазначає про те, що в ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, первинних бухгалтерських документів та інших документів встановлено, що в результаті аналізу ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей, ФГ Вікторія від ТОВ Легіон груп , згідно наявних баз даних не встановлено подальшого ланцюга постачання від виробника, тобто не можливо дослідити походження товару. Також відсутнє придбання товару, притаманного виробничий діяльності ТОВ Легіон груп . Відсутні трудові ресурси. Не встановлено придбання послуг по оренді землі, складських приміщень, навантажувально-розвантажувальних робіт, та інше. За результатами аналізу ЄРПН за весь період діяльності ТОВ Легіон груп по ланцюгу взаємопов`язаних господарських операцій з руху вищезазначеного товару, встановлена відсутність джерела його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва. Дані факти свідчать про відсутність наміру отримання доходу, та здійснення лише документального оформлення господарських операцій, які не здійснювались. Фактично ТОВ Легіон груп по взаємовідносинам з ФГ Вікторія здійснено безпідставне документальне оформлення господарської операції і складено первинні документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Крім того, ФГ Вікторія в ході проведення перевірки не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості. Також, в ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, первинних бухгалтерських документів та інших документів встановлено, що в результаті аналізу ланцюгу постачання товарно-матеріальних цінностей, ФГ Вікторія (код ЄДРПОУ 30443056) від ТОВ Легіон груп (код ЄДРПОУ 33413024) за період з 01.09.2018 по 30.11.2018 року, згідно наявних баз даних Кам`янської ОДПІ не встановлено подальшого ланцюга постачання від виробника, тобто не можливо дослідити походження товару. Крім того у ФГ Вікторія відсутні сертифікати якості на товар придбаний у ТОВ Легіон груп , у зв`язку з чим неможливо підтвердити походження товару. До перевірки не були надані будь-які документи, що стосуються походження та якості товару і підлягають переданню разом із товаром, відповідно до актів цивільного законодавства (технічний паспорт, сертифікат якості тощо). Крім того, не доведено факт зміни технічних характеристик товарів (запчастин). Таким чином, у виробника обов`язково повинні бути висновки щодо відповідності складу товарів діючим нормам ДСТУ та ТУ, сертифікати та паспорта якості продукції. Фактично ФГ Вікторія з постачальниками здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання товарів при використанні відповідної продукції у господарській діяльності і складено первині документи всупереч норм частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

При перенесенні ФГ Вікторія інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів порушено норми частини п`ятої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за№ 893/4186. ТОВ Легіон груп відсутнє справжнє джерело первинного походження послуг (автозапчастини), відтак не існує дійсної можливості набуття її у власність ФГ Вікторія , а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядженням ним ФГ Вікторія , незважаючи на документальне оформлення операцій. Отже, враховуючи вищевикладене, неможливо підтвердити реальність фінансово-господарських взаємовідносин ФГ Вікторія з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Легіон груп (код ЄДРПОУ 33413024) за період з 01.09.2018 по 30.11.2018 року на суму ПДВ - 1 033 087,96 грн. з придбання товарів (робіт, послуг), в частині придбання товарів (запчастини ) на загальну суму 6 198 528,18 грн., у т.ч. ПДВ - 1 033 087,96 грн. Враховуючи той факт, що господарська операція між ТОВ Легіон груп та ФГ Вікторія не відбулася поставка товарів/послуг, ФГ Вікторія при декларуванні допущено порушення вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 033 088 грн.

ФГ Вікторія декларувало суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р.21) у наступних періодах у розмірі: жовтень 2018 року - 427 416 грн.; листопад 2018 року - 240 432 грн. Таким чином, в порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами і доповненнями, ФГ "Вікторія" завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1 033 088 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 792 656 грн., та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р.21) за листопад 2018 року на суму 240 432 грн.

ФГ "ВІКТОРІЯ" подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому позивач зазначив, що посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним з огляду на невідповідність критерію юридичної значимості, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними. Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем. Отже, за наявності у контролюючого органу сукупності належних та достатніх доказів нереальності задекларованої господарської операції з постачання-придбання (отримання) товарів/послуг (зокрема, неможливості здійснення постачання ідентифікованого товару у зв`язку із відсутністю факту його придбання та/або виробництва постачальником) або перерахування коштів як нібито авансу за товари/послуги (за відсутності будь-яких об`єктивних обставин їх реального постачання у майбутньому), та враховуючи наведені вище норми Кодексу і Закону, є підстави для фіксації в матеріалах контрольних заходів фактів порушення норм: частин першої і другої статті 9 (з урахуванням абзаців п`ятого і одинадцятого статті 1) Закону - при складанні первинного документа (видаткової накладної, акта або іншого документа, що містить недостовірні відомості про дії з передачі-приймання товару/послуги, платіжного доручення, що містить недостовірні дані щодо призначення платежу); частини п`ятої статті 9 Закону та відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку - при перенесенні інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів; підпункту "а"/"б" пункту 185.1 статті 185; підпункту "а "/"б" пункту 187.1 статті 187; абзаців перших пунктів 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 Кодексу - при складанні і реєстрації "постачальником" податкової накладної в ЄРПН; підпункту "а" пункту 198.1, абзаців першого - третього пункту 198.2, абзаців першого -другого пункту 198.3 і абзацу третього пункту 198.6 статті 198; абзацу другого (у разі реєстрації податкових накладних в ЄРПН після 1 липня 2017 року - також абзацу третього) пункту 201.10 статті 201 Кодексу при нарахуванні "покупцем" сум ПДВ з їх віднесенням до податкового кредиту на підставі неправомірно складеної і зареєстрованої "постачальником" податкової накладної в ЄРПН.

Водночас, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку. Оскільки, господарські операції між позивачем та його контрагентом жодному із перелічених критеріїв не відповідають, більш того, доводи відповідача не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, з чого випливає висновок про їх помилковість.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/9697/19 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання 02.12.2019 року прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позові відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з на підставі направлення від 18.06.2019 року №4236 виданого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, МСП 49000, тел. (056) 744-01-12, факс (056) 744-14-65 www.dp.sfs.gov.ua; e-mail: dp.official@sfs.gov.ua). ОСОБА_1 - головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників Кам`янського управління управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області, керуючись п.l91.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VI із змінами та доповненнями, на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 14.06.2019 №3575-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФГ Вікторія (код ЄДРПОУ 30443056) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Легіон груп (код ЄДРПОУ 33413024) за період з 01.09.2018 по 30.11.2018 року.

ФГ Вікторія проінформовано про проведення позапланової виїзної перевірки наказом від 14.06.2019 №3575-п, який вручено 26.06.2019 керівнику підприємства Головко В.А.

З направленням на право проведення перевірки від 18.06.2019 №4236 ознайомлено під підпис 26.06.2019 керівника підприємства Головко В.А. Перевірку проведено з відома та в присутності керівника підприємства Головко В.А.

Перевірка проводилась з 26.06.2019 по 03.07.2019р .

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність ФГ Вікторія є керівник, головний бухгалтер та особа, що має право підпису ОСОБА_2 .

ФГ Вікторія зареєстровано Царичанською районною державною адміністрацією 29.06.1999 за №04052413Ю0010047. Форма власності - приватна Код суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30443056. Місцезнаходження суб`єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: Україна, 51010 Дніпропетровська обл. Царичанський район с. Бабайківка вул. Українська буд. 28. Фактично суб`єкт господарювання знаходиться за адресою: Україна, 51010 Дніпропетровська обл . Царичанський район с. Бабайківка вул. українська буд. 28.

ФГ Вікторія взято на податковий облік 27.12.1999 №274. Станом на 26.06.2019 року перебуває на обліку в Кам`янській ОДПІ (Царичанський р-н) стан платника 0 - основний платник.

За результатами перевірки складено акт від 10.07.2019 №38043/04-36-14-18/30443056 Про результати позапланової виїзної перевірки ФГ Вікторія (код ЄДРПОУ 30443056) тел. 8(098)4361190, E-mail: 30443056@ukr.net .

Позаплановою виїзною документальною перевіркою встановлено порушення:

1. пп.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.п.1 п.4 розділ V, п.п.1, п.п.2, п.п.5 п.5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 13), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 792 656 грн., у тому числі: жовтень 2018 року - 361 505 грн., листопад 2018 року - 431 151 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р.21) за листопад 2018 року на суму 240 432 грн.

Позивач не погодився з висновками викладеними у акті перевірки. В запереченні від 19.08.2019 №19/08 (до акту від 10.07.2019 №38043/04-36-14-18/30443056) підприємством було викладено незгоду з висновками викладеними в акті перевірки. За результатами розгляду заперечень рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 04.09.2019 року за № 101571/04-36-14-18 висновок акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2019 року №0026201418, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1188984,00 грн., з яких за основним зобов`язанням - 792656,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 396328,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 09.09.2019 року №0026211418, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 240432,00 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення від 09.09.2019 року отримані позивачем 24.09.2019 року.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу п`ятого ч.1 ст.1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-ХІV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України №996-ХІV факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Абзацом одинадцятим статті 1 Закону України №996-ХІV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб`єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах, кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з даного податку.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, платник податку, має право на включення сум ПДВ, сплачених у вартості товарів, робіт чи послуг, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного податкового (звітного) періоду і, як наслідок, на його врахування при визначенні різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту такого періоду, лише за умови фактичного здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів, робіт чи послуг, що підтверджується первинними та іншими документами, а також податковими накладними, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

З аналізу норм ст.200 ПК України випливає висновок, що у разі правомірного формування сум податкового кредиту, які враховуються у зменшення податкових зобов`язань відповідних звітних податкових періодів, суми-від`ємного значення податку на додану вартість повинні враховуватись у рядках відповідних податкових декларацій з ПДВ, а тому висновок про завищення сум від`ємного значення з ПДВ є необгрунтованим.

Відповідно до п.44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з положеннями п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Так, господарські операції ФГ Вікторія з ТОВ ЛЕГІОН ГРУП (код ЄДРПОУ 33413024) підтверджуються укладеним договором купівлі-продажу №30/08/2018-1 від 30.08.2018р., відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його відповідно до умов договору. Перехід права власності на товар підтверджується видатковою накладною №9/25-01 від 25.09.2018р. на загальну суму з ПДВ 293991,06 грн., актом на списання ТМЦ №25/10 від 30.10.2018р. на суму без ПДВ 244992,55 грн.. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №9/25-01 від 25.09.2018р., оплату за поставлений товар здійснено на підставі платіжних доручень №282 від 25.09.2018р. на суму 190000,00 грн., №284 від 25.09.2018р. на суму 103991,10 грн.; видатковою накладною №9/27-01 від 27.09.2018р. на загальну суму з ПДВ 280501,62 грн., актом на списання ТМЦ №27.10.2018р. на суму без ПДВ 233751,35 грн. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №9/27-01 від 27.09.2018р., оплату за поставлений товар здійснено на підставі платіжного доручення №232 від 27.09.2018р. на суму 280501,62,00 грн.; видатковою накладною №9/28-01 від 28.09.2018р. на загальну суму з ПДВ 339762,54 грн., видатковою накладною №9/28-02 від 28.09.2018р. на загальну суму з ПДВ 296124,28 грн., актом списання №28/10 від 30.10.2018р. на суму без ПДВ 529905,68 грн.. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №9/28 від 28.09.2018р., оплату за поставлений товар здійснено на підставі платіжного доручення №241 від 28.09.2018р. на суму 201900,00 грн., №288 від 28.09.2018р. на суму 94224,28 грн., №237 від 28.09.2018р. на суму 339762,54 грн.; видатковою накладною №10/01-01 від 01.10.2018р. на загальну суму з ПДВ 755798,38 грн., актом на списання ТМЦ №01/10 від 02.10.2018р. на суму без ПДВ 629831,98 грн..

Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №10/01-01 від 01.10.2018р., видатковою накладною №10/02-02 від 02.10.2018р. на загальну суму з ПДВ 533335,99 грн., видатковою накладною №10/02-01 від 02.10.2018р. на загальну суму з ПДВ 215404,64 грн., актом на списання ТМЦ №02/10 від 03.10.2018р. на суму без ПДВ 623950,53 грн.. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №10/02 від 02.10.2018р.; видатковою накладною №10/03-01 від 03.10.2018р. на загальну суму з ПДВ 282528,00 грн., актом на списання ТМЦ на суму без ПДВ 235440,00 грн.. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №10/03-01 від 03.10.2018р.; видатковою накладною №10/04-01 від 04.10.2018р. на загальну суму з ПДВ 254419,86 грн., видатковою накладною №10/04-02 від 04.10.2018р. на загальну суму з ПДВ 3065,28 грн., актом на списання ТМЦ №04/10 від 05.10.2018р. на суму без ПДВ 214570,95 грн. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №10/04 від 04.10.2018р.; видатковою накладною №10/05-01 від 05.10.2018р. на загальну суму з ПДВ 499566,60 грн., видатковою накладною №10/05-02 від 05.10.2018р. на загальну суму з ПДВ 161349,60 грн., актом на списання ТМЦ №05/10 від 09.10.2018р. на суму без ПДВ 550763,50 грн.. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №10/05-02 від 05.10.2018р.; видатковою накладною №10/08-01 від 08.10.2018р. на загальну суму з ПДВ 817676,65 грн., актом на списання ТМЦ №08/10 від 10.10.2018р. на суму без ПДВ 681397,21 грн. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №10/08 від 08.10.2018р., оплату за поставлений товар здійснено на підставі платіжних доручень №242 від 01.10.2018р. на суму 755798,38 грн., №258 від 02.10.2018р. на суму 215404,64 грн., №259 від 02.10.2018р. на суму 533335,99 грн., №283 від 05.10.2018р. на суму 161349,60 грн., №282 від 05.10.208р. на суму 499566,60 грн., №307 від 22.10.2018рн. на суму 2414,13 грн., №38 від 22.10.208р. на суму 63000,00 грн., №44 від 23.10.2018р. на суму 75000,00 грн., №309 від 23.10.2018р. на суму 10000,00 грн., №121 від 05.11.2018р. на суму 667462,52 грн.; видатковою накладною №11/01-01 від 01.11.2018р. на загальну суму з ПДВ 276772,56 грн., актом на списання ТМЦ №01/11 від 02.11.2018р. на суму без ПДВ 230643,80 грн. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №10/05-02 від 05.10.2018р.; видатковою накладною №11/02-01 від 02.11.2018р. на загальну суму з ПДВ 88363,38 грн., актом на списання ТМЦ №02/11 від 05.11.2018р. на суму без ПДВ 73636,15 грн. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №11/02-01 від 02.11.2018р.; видатковою накладною №11/05-01 від 05.11.2018р. на загальну суму з ПДВ 116513,29 грн., актом на списання ТМЦ №05/11 від 06.11.2018р. на суму без ПДВ 97094,41 грн., видатковою накладною №11/05-03 від 05.11.2018р. на загальну суму з ПДВ 132227,03 грн., актом на списання ТМЦ №22/11 від 23.11.2018р. на суму без ПДВ 110649,91 грн.. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №11/05 від 05.11.2018р.; видатковою накладною №11/07-02 від 07.11.2018р. на загальну суму з ПДВ 199864,29 грн., актом на списання ТМЦ №7/11 від 08.11.2018р. на суму без ПДВ 199864,29 грн.. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №11/07 від 07.11.2018р.; видатковою накладною №11/19-01 від 19.11.2018р. на загальну суму з ПДВ 500044,97 грн., актом на списання ТМЦ №19/11 від 20.11.2018р. на суму без ПДВ 326548,34 грн. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №11/19 від 19.11.2018р.; видатковою накладною №11/22-01 від 22.11.2018р. на загальну суму з ПДВ 132779,89 грн.. Перевезення придбаного у постачальника товару здійснювалось власними силами покупця, що підтверджується товарно-транспортною накладною №11/22 від 22.11.2018р., оплату за поставлений товар здійснено на підставі платіжних доручень №157 від 14.11.2018р. на суму 132227.04 грн.,№158від 14.11.2018р. на суму 199864,29 грн..

Отже, первинні документи складені на підставі господарських операцій між ТОВ ЛЕГІОН ГРУП та ФГ Вікторія , відповідають нормативно-правовим актам, якими передбачається порядок їх складення, що у свою чергу спростовує доводи податкового органу щодо порушення складення первинних документів, як таких, що не мають юридичної сили з огляду на відсутність здійснення господарських операцій. Податкові накладні складені відповідно до здійснених контрагентами господарських операцій зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до законодавства.

При цьому суд зазначає, що відсутність об`єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необгрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов`язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Висновки, викладені в акті перевірки щодо встановлених порушень платником податків не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки.

Думка, висловлена посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, повинна оцінюватися судом із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом серед іншого висновками акту перевірки платника платків або актами перевірки його контрагентів. Відповідно, судове рішення щодо правомірності сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом платнику податків, не може мотивуватися виключно даними акту перевірки цього платника податків або його контрагентів, або даними звірок, якщо ці дані обґрунтовано заперечуються платником податків та при цьому не підтверджені іншими доказами, зібраними у справі. І навпаки, вирішуючи спір, суди не можуть не враховувати доводи контролюючого органу щодо встановлених порушень, викладені в акті перевірки, оскільки висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку повинен бути результатом належного аналізу зібраних доказів, що узгоджується у постанові Верховного Суді від 19.04.2018р. по справі №815/1071/16.

Тож, доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та витрат. Однак, податковим органом не доведено наявності таких обставин, реальності виконання спірних операцій не спростовано.

Адже доказів побудови платником податків фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договору з фіктивними підприємствами з метою перенесення податкового навантаження на осіб, які не виконують свої податкові зобов`язання, податковим органом не представлено.

Власне відсутність підтвердження руху активів, відсутності зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення задекларованих господарських операцій, відсутності кваліфікованого персоналу (незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, у тому числі і зі спеціальною освітою), основних фондів (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), яке ґрунтується на даних інформаційних баз АІС, ОР, АС Податковий блок не може бути таким доказом. До того ж, чинне податкове законодавство не пов`язує право платника на відображення податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість та на формування витрат та доходів із знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. У свою чергу, платник податків не зобов`язаний перевіряти наявність його контрагента за місцем реєстрації під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством, про що узгоджується у постанові Верховного Суду від 16.01.2018р. по справі №820/4648/13-а.

Посилання контролюючого органу на відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації не може бути взято до уваги, оскільки цей факт не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань, як не може свідчити про вказане і відсутність достатніх (на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, зокрема виробничих баз, складських приміщень, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договорів з метою виконання своїх зобов`язань перед позивачем. Крім того, виходячи зі змісту договорів оренди, які полягають в передаванні в оренду певного майна, для їх виконання не обов`язково мати значну кількість працівників, наявність основних фондів та складських приміщень, що унеможливлює відображення орендованих основних засобів у податковій звітності, оскільки додаток АМ до декларації з прибутку платника податків, передбачає зазначення основних засобів, які належать платнику податків на праві власності, що у свою чергу спростовує один із доводів податкового органу, який грунтується на твердженні про нереальність господарських операцій.

Крім того, платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Слід зазначити, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податку та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 27.01.2016 р.№ 21-5333а15.

Також неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Така ж позиція висловлена і в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України , згідно якої, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже посилання податкового органу на відсутність контрагентів платника податків за місцем реєстрації не може бути взято до уваги, оскільки цей факт не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань, як не може свідчити про вказане і відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, зокрема виробничих баз, складських приміщень.

Згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов`язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Аналіз наданих до матеріалів позовної заяви документів надає можливість робити висновок про правомірність фермерського господарства "ВІКТОРІЯ" формування податкового кредиту з податку на додану вартість по описаних поставках з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕГІОН ГРУП .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність податкових повідомлень-рішень від 09.09.2019 року, прийнятих ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0026201418 яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1188984,00 грн., з яких за основним зобов`язанням - 792656,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 396328,00грн. та №0026211418, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 240432,00 грн., а тому позовні вимоги фермерського господарства "ВІКТОРІЯ" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 19210 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1015 від 26.09.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 19210 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 02 грудня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 04 грудня 2019 року.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фермерського господарства "ВІКТОРІЯ" до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 09.09.2019 року №0026201418, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1188984,00 грн., з яких за основним зобов`язанням -792656,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 396328,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 09.09.2019 року №0026211418, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість у сумі 240432,00 грн.

Стягнути на користь фермерського господарства "ВІКТОРІЯ" (ЄДРПОУ 30443056) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 19210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень), сплачені згідно платіжного доручення № 1015 від 26.09.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04 грудня 2019 року.

Суддя С. В. Прудник