Справа № 420/4656/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ ШИППІНГ до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 25.03.2019 року № 081935, -
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю ФРАМ ШИППІНГ звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, в якій просило: визнати протиправним та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 081935 від 25.03.2019 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 25.03.2019 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі Акту № 115687 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.02.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області в особі начальника управління Талала С.М. винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 081935 від 25.03.2019 року, якою постановлено стягнути з ТОВ ФРАМ ШИППІНГ штраф у сумі 1700,00 грн. відповідно до ч.1 абз.3 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме: за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Зазначена Постанова надійшла на адресу ТОВ ФРАМ ШИППІНГ 05.04.2019 року. Не погоджуючись з вказаною постановою на підставі п.32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, до Державної служби України з безпеки на транспорті була надіслана скарга. Однак, на адресу ТОВ ФРАМ ШИППІНГ надійшов лист від Державної служби України з безпеки на транспорті № 2955/03/15-19 від 03.05.2019 року в якому зазначено, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.03.2019 року № 081935 залишена без змін, а скарга без задоволення. Позивач не погоджується із застосуванням відповідних фінансових санкцій, оскільки вважає застосування таких санкцій протиправним, а постанову про її застосування є необґрунтованою та прийнятою всупереч вимогам законодавства України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ ШИППІНГ до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 25.03.2019 року № 081935 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що 04.02.2019 року інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області в пункті контролю автодорога М-05 Київ - Одеса 450км+500м згідно направлення на рейдову перевірку № 026305 від 01.02.19 було здійснено перевірку транспортного засобу марки ДАФ д/н ВН НОМЕР_1 , що належить ТОВ Райдо Транс Логістік . Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 115687 від 04.02.2019 року. Перевізником в даних правовідносинах є саме позивач, на що вказує надана ним під час перевірки товарно-транспортна накладна № 4 від 03.02.2019 р.
В судове засідання, призначене на 04.12.2019 року, сторони не з`явилися. 04.12.2019 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
04.02.2019 року на а/д М-05 Київ-Одеса 450км+500м працівники Управління Укртрансбезпеки в Одеській області провели рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF д/н НОМЕР_2 , що належить ТОВ Райдо Транс Логістік .
За результатами перевірки було складено акт від 04.02.2019 року № 115687 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано порушення вимог ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме відсутній ряд документів наявність яких передбачено п.6.1 Положення про робочий час та час відпочинку водіїв колісними транспортними засобами, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 року, а також п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 року (відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа, особистої картки водія до цифрового тахографа, роздруківки на паперовому носії режимів праці та відпочинку водія до цифрового тахографа за 04.02.2019 року), відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт .
25.03.2019 року Управління Укртрансбезпеки в Одеській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ ФРАМ ШИППІНГ прийняло постанову № 081935 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до якої на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт стягнуто з ТОВ ФРАМ ШИППІНГ адміністративно-господарський штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до п.3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Положення про формений одяг, службове посвідчення, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку посадової особи та працівника Укртрансбезпеки затверджує Мінінфраструктури. Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
Відповідно до п.14 зазначеного Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з п.15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, з системного аналізу вказаних норм законів вбачається, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Під час розгляду справи суд встановив, що на період складання Акту № 115687 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.02.2019 року на балансі підприємства ТОВ ФРАМ ШИППІНГ відсутній автомобільний транспорт для перевезення вантажів, на підприємстві не працюють водії транспортних засобів, призначених для перевезення вантажів.
18.12.2017 року між ТОВ ФРАМ ШИППІНГ та ТОВ Райдо Транс Логістік було укладено договір про надання послуг з транспортного експедирування автомобільним транспортом № АВТО-26, згідно якого ТОВ ФРАМ ШИППІНГ є Клієнтом, а ТОВ Райдо Транс Логістік є Експедитором.
Згідно з п.1.1 вказаного договору Експедитор (ТОВ Райдо Транс Логістік ) зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта (ТОВ ФРАМ ШИППІНГ ) надавати транспортно-експедиційні послуги, що пов`язані з організацією та забезпеченням перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки автомобільним транспортом, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані Експедитором послуги, відповідно до умов даного Договору.
Відповідно до Додаткової угоди від 31.12.2018 року до Договору про надання послуг з транспортного експедирування автомобільним транспортом № АВТО-26 від 18.12.2017 року договір щорічно пролонгується на тих самих умовах.
Таким чином, послуги ТОВ ФРАМ ШИППІНГ з перевезення вантажу автомобільним транспортом надаються ТОВ Райдо Транс Логістік згідно умов договору про надання послуг з транспортного експедирування автомобільним транспортом № АВТО-26 від 18.12.2017 року.
Згідно з п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
При цьому, Додатком 7 до зазначених Правил затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов`язковою для заповнення графою визначено автомобільного перевізника.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до товарно-транспортної накладної № 4 від 03.02.2019 року автомобіль, що здійснював перевезення вантажу ДАФ ВН 6380 НО, причіп/напівпричіп ВН НОМЕР_3 , автомобільний перевізник ТОВ ФРАМ ШИППІНГ через ТОВ Райдо Транс Логістік , водій ОСОБА_1 .
Тобто, суд погоджується з позивачем, що згідно вказаної інформації у даній накладній автомобільним перевізником є саме ТОВ Райдо Транс Логістік , а ТОВ ФРАМ ШИППІНГ лише замовляло послуги у вказаного перевізника згідно договору № АВТО-26 від 18.12.2017 року.
Під час проведення перевірки було встановлено, що водієм зазначеного транспортного засобу був ОСОБА_1 , який працює водієм ТОВ Райдо Транс Логістік . Зазначений в акті транспортний засіб марки DAF номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 належить ТОВ Райдо Транс Логістік .
Таким чином, ТОВ ФРАМ ШИППІНГ на момент проведення перевірки не мало статусу автомобільного перевізника у розумінні визначення, наведеного в ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт .
Відповідно до п.27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З урахуванням зазначеного, в даному випадку власник транспортного засобу та автомобільний перевізник це одна й та сама юридична особа, тобто - ТОВ Райдо Транс Логістік .
Оскільки в даному випадку позивач не є автомобільним перевізником, тому постанова Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 081935 від 25.03.2019 року до ТОВ ФРАМ ШИППІНГ є протиправною та належить до скасування.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, проте територіальні органи створено без статусу юридичної особи.
Тобто, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області не є самостійною юридичною особою, а тому не має власного ідентифікаційного коду суб`єкта господарської діяльності (код ЄДРПОУ) та власних відкритих рахунків в органах Казначейства, а всі рахунки відкриті в центральному органі Державної служби України з безпеки на транспорті.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ ШИППІНГ (код ЄДРПОУ 33659764) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ ШИППІНГ (вул. Андріанова, 37, смт. Бородіно, Тарутинський р-н., Одеська обл., 68540, ідентифікаційний код 33659764) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 25.03.2019 року № 081935 - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 081935 від 25.03.2019 року.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФРАМ ШИППІНГ (код ЄДРПОУ 33659764) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2019 |
Оприлюднено | 06.12.2019 |
Номер документу | 86130288 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Кравченко М.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні