Рішення

від 05.12.2019 по справі 1570/3447/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/3447/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача Галюрова М.Ю за ордером,

представник відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватної науково-виробничої фірми Вітас до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2012 року №0000642334, №0001262301,-

І. Суть спору:

Приватна науково-виробнича фірма Вітас звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просила:

1. Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012 р. № 0000642334 та №0001262301 про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства щодо ПНВФ Вітас (код ЄДРПОУ 20921305) на підставі даних акту перевірки №459/23-24/20921305/15 від 21.02.2012 р.

ІІ. Аргументи сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

За результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби позапланової невиїзної перевірки Приватної науково-виробничої фірми «Вітас»з питань правових відносин з ТОВ «Тетрабудсервіс»за серпень 2011 року, ПП «Союз Р.О.»за жовтень 2011 року, ТОВ «Укрхолод»за грудень 2011 року був складений та підписаний акт перевірки від 21.02.2012 року № 459/23-34/20921305/15. На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ в Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС були винесені податкові повідомлення -рішення № 0000642334 від 18.05.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 295667 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 73913 грн. та № 0001262301 від 18.05.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 340028 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 85007грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що реальність укладених позивачем угод з ТОВ «Тетрабудсервіс» , ПП «Союз Р.О.» , ТОВ «Укрхолод» підтверджуються необхідними первинним документами, а висновки відповідача, що угоди укладені позивачем з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплені належними доказами чи рішенням суду, а зроблені лише на припущеннях.

12.09.2012 р. постановою Одеський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив.

12.03.2014 р. ухвалою Одеський апеляційний адміністративний суд постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 р. залишив без змін.

10.04.2019 р. постановою Верховного Суду постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 р. у справі №1570/3447/12 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

18.07.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв до провадження справу №1570/3447/2012 та продовжив розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

02.10.2019 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання у зв`язку зі зміною відповідача розпочав розгляд справи спочатку.

28.10.2019 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.

Від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов в якому він у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у відзиві.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено, що операції з придбання товару не мали реального змісту. Протягом періоду, що належав перевірці підприємства обмінювалися документами на відпуск товару якими безпідставно сформовано податковий кредит, витрати за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від ТОВ Тетрабудсервіс , ПП Союз Р.О , ТОВ Укрхолод .

Отже, на думку представника відповідача, позивач неправомірно відніс суми витрати по операціям з ТОВ Тетрабудсервіс , ПП Союз Р.О , ТОВ Укрхолод .

Крім того, представник відповідача у відзиві зазначив, що згідно з інформацією надісланою УПМ ДПС в Одеській області на адресу відповідача стосовно господарських відносин із платником податків ТОВ Тетрабудсервіс , ПП Союз Р.О , ТОВ Укрхолод які являються постачальниками позивача, зазначено, щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності зазначених контрагентів та операції з поставки товарів (послуг) на адресу позивача не підтверджено, оскільки зазначені постачальники не мають необхідних основних засобів, матеріальних ресурсів, достатньої кількості персоналу для здійснення відповідної діяльності, не є виконавцями робот, послуг, неможливо підтвердити фактичний час здійснення операцій, місцезнаходження майна, адреси виробничо-складських приміщень та інших, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності - операції з надання вище перечислених послуг мають ознаки безтоварних - що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків ,- право на податковий кредит у позивача не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права - виникнення об`єкту оподаткування, що передбачено ст..198.1 та п.п.198.3 ст.198 ПК України.

Представник позивача надав відповідь на відзив в якій зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що посадові особи підприємств - контрагентів не могли усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, на час здійснення спірних господарських операцій і по теперішній, судом не визнано недієздатними посадових осіб ТОВ Тетрабудсервіс , ПП Союз Р.О , ТОВ Укрхолод .

Законом не передбачено право податкового органу самостійно в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином

ІІІ. Обставини, встановлені судом.

Так, суд встановив, що позивач, як юридична особа зареєстрований 09.10.1995 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

На підставі наказу начальника ДПІ в Київському районі м. Одеси від 17.02.2012 року №126-п, відповідно до пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, фахівцями ДПІ в Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку Приватної науково-виробничої фірми «Вітас»з питань правових відносин з ТОВ «Тетрабудсервіс» за серпень 2011 року, ПП «Союз Р.О.» за жовтень 2011 року, ТОВ «Укрхолод»за грудень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки перевіряючими був складений акт перевірки від 21.02.2012 року № 459/23-34/20921305/15 (т.1 а.с. 11-29).

В акті перевірки зазначено, що позивач порушив вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем суми податкових зобов`язань по податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 295 676,66 грн. за серпень 2011 року, жовтень 2011 року, грудень 2011 року, та вимоги пп. 138.1.1 п. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 340028 грн. за 2-4 квартали 2011 року.

Актом перевірки в частині перевірки відомостей, що містяться у податкової декларації з податку на прибуток за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року зафіксовано, що підприємством на запит перевіряючих не надано договори, укладені з контрагентами ТОВ «Тетрабудсервіс» , ПП «Союз Р.О.»та ТОВ «Укрхолод» , товарно-транспортні накладні, які підтверджують фактичне перевезення товарів, інформацію про довіреності на отримання ТМЦ, документи, що підтверджують наявність власних або виробничих потужностей, складських приміщень.

Також в акті перевірки зафіксовано, що контрагенти ТОВ «Тетрабудсервіс» , ПП «Союз Р.О.»та ТОВ «Укрхолод»відносяться до підприємств «ризикової» категорії, які перебувають на податковому обліку у ДПІ м. Києва та Київської області.

Згідно отриманої інформації та копій реєстраційних документів встановлено, що директором та головним бухгалтером вказаних вище підприємств є громадяни Російської Федерації, які на території міста Києва та Київської області зареєстрованими не значаться. ВПМ ДПІ у Київському районі м. Одеси від Київського міського центру зайнятості 20.01.2012 року за № 14-581 та № 14-583 та від Київського обласного центру зайнятості 24.01.2012 року за № 168/01/12-12 отримано листи, якими повідомлено, що заяв та інших передбачених діючим законодавством документів та отримання дозволів на використання праці громадян Російської Федерації до Київського міського та обласного центрів зайнятості не надходило, дозволів на використання праці вказаних осіб не оформлювалися. З огляду на викладене, перевіряючи прийшли до висновку, що вказані особи не наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, що не відповідає загальним вимогам чинності правочину, передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України.

Таким чином, перевіркою було встановлено, що операції з придбання товару не мали реального змісту, із наданих документів неможливо встановити розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням можливості проведення таких робіт контрагентами, що послугувало причиною завищення позивачем валових витрат на суму 1 478 383 грн. за 2-4 квартал 2011 року та як наслідок привело до заниження податку на прибуток на суму 340028 грн.

Перевіркою відомостей, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість з питань правових відносин з вище переліченими контрагентами, на підставі наданої позивачем первинної документації, аналітичної довідки відділу адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб, службової записки ВПМ ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо не підтвердження реальності здійснених операцій від 13.02.2012 року № 208/26, даних бази «Співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податкових зобов`язань по податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 295 676,66 грн. за серпень 2011 року, жовтень 2011 року, грудень 2011 року.

Зокрема, згідно з даними бази «Співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»по контрагентам ТОВ «Тетрабудсервіс» , ПП «Союз Р.О.»та ТОВ «Укрхолод»значиться розбіжність. Також перевіркою зафіксовано, що посадові особи вказаних підприємств -контрагентів є громадянами Російської Федерації, а отже вони не мають належної цивільної дієздатності. Також згідно з інформацією надісланою УПМ ДПС в Одеській області на адресу ДПІ у Київському районі м. Одеси перевіркою встановлено, що вищезазначені постачальники не мають необхідних основних засобів, матеріальних ресурсів, достатньої кількості персоналу для здійснення відповідної діяльності, неможливо підтвердити фактичний час здійснення операцій, місцезнаходження майна, адреси виробничо-складських приміщень, а отже операції мають ознаки «безтоварних» .

На підставі акту перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення -рішення № 0000642334 від 18.05.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 295667 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 73913 грн. та № 0001262301 від 18.05.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 340028 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 85007 грн. (т.1 а.с. 31-32).

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача суд виходить з наступного.

IV Джерела права та висновки суду.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники

податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень -з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень -з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов`язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні, видані ТОВ «Тетрабудсервіс» , ПП «Союз Р.О.» , ТОВ «Укрхолод» , після формування податкового кредиту з ПДВ, посилаючись на службову записку ВПМ ДПІ у Київському районі м. Одеси від 13.02.2012 року №208/26 щодо не підтвердження реальності здійснених операцій, на інформацію УПМ ДПС в Одеській області щодо того, що вищезазначені постачальники не мають необхідних основних засобів, матеріальних ресурсів, достатньої кількості персоналу для здійснення відповідної діяльності, неможливо підтвердити фактичний час здійснення операцій, місцезнаходження майна, адреси виробничо-складських приміщень, а отже операції мають ознаки «безтоварних» , не беручи до уваги первинну документацію позивача.

Суд дослідив наявні у матеріалах справи докази, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПНВФ «Вітас» (т.1 а.с.35), бухгалтерські довідки (т.1 а.с.58-60), договір від 03.01.2011 року №3-01 ( т.1 а.с.61-63), акт приймання-передачі орендованих приміщень (т. 1 а.с.64), договір на виготовлення продукції з давальницької сировини від 01.06.2011 року №1/2011 (т.1 а.с.65-66), копія виписок з банку (т.1 а.с.67-73), довідка з ЄДРПОУ (т.1 а.с.74-75), товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.76-79), рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, копія виписки з банку, виписка з ЄДР відносно ПП «Союз Р.О.» (т.1 а.с.80-92), договір поставки №050711 від 05.08.2011 року, договір про відступлення права вимоги від 10.08.2012 року (т.1 а.с.93-96), копія виписок з банку, рахунки, видаткові та податкові накладні (т.1 а.с.97-109), виписка з ЄДР відносно ТОВ «Укрхолод» (т.1а.с.109-110), сертифікати (т.1 а.с.111-112), довідка з ЄДР відносно Приватної науково-виробничої фірми «Вітас» (т.1 а.с.131),спеціальні витяги відносно ТОВ «Тетрабудсервіс» , ПП «Союз Р.О.» , ТОВ «Укрхолод» ( т.1 а.с. 131-140), свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ліцензія Міністерства транспорту та зв`язку України (т.1 а.с.144-146) допитані в якості свідків водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, суд встановив, що придбаний поліетилен знаходився на складських приміщеннях позивача, які орендують у ТОВ Укргазифікація Південь на підставі договору оренди нежитлових приміщень №03-01 від 03.01.2011 р. з додатками (т.1 а.с.61-64) та додатковою угодою №1 від 01.02.2011 р., актом приймання -передачі орендованих приміщень.

Вказане також підтверджується відомостями про наявність сховищ для забезпечення матеріалів та основних фондів вих. №2 від 25.11.2019 р.

З метою підтвердження реальності господарських операцій щодо придбання поліпропілену за спірний період, позивачем надано докази його використання в господарській діяльності, що підтверджується наступним.

Між позивачем та ТОВ Укргазифікація Південь 10.08.2011 (т.2 а.с.76-82) укладено договір №03/2 на виготовлення продукції з давальницької сировини.

Відповідно до п.1.1 цього договору Замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає і зобов`язується прийняти і оплатити, а підрядник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується на власний ризик виконати у відповідності до умов цього договору роботи, визначені у п.2.1 цього договору.

Згідно з п.2.1 цього договору здійснюється виробництво поліетиленових труб на виробничих площах підрядника з матеріалів замовника.

Відповідно до п.3.1 цього договору предметом підряду (результатом виконаних робіт за цим договором) є виробництво партій поліетиленових труб згідно специфікації, наданої замовником на цей вид продукції.

За виробництво поліетиленових труб позивач сплатив ТОВ Укргазифікація Південь грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (т.1 а.с.67-70).

Доказом виконання робіт за договором по виготовленню поліетиленових труб є акти виконаних робіт від 31.08.2011 р. від 18.10.2011 р., від 01.11.2011 р., від 27.12.2011 р. (т.2 а.с.79-82).

ТОВ Укргазифікація Південь зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 10.12.1998 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №261437 від 12.12.1998 р.

В подальшому виготовлені поліетиленові труби були реалізовані покупцю позивача - ТОВ Агура-Чародій , що підтверджуються видатковими та податковими накладними (т.2 а.с.126-150).

Більш того, частина проданих поліетиленових труб ТОВ Агура - Чародій були використані підприємством при будівництві газопостачання пос. Березино Тарутинського району Одеської області, що підтверджується актом приймання газообладнання для проведення комплексного опробування від 11.11.2011 р. (т.2 а.с.124-125).

Вищевказані документи та відомості підтверджують реальність господарських операцій щодо придбання поліетилену у контрагентів позивача ТОВ «Тетрабудсервіс» , ПП «Союз Р.О.» , ТОВ «Укрхолод» за спірний період, який в подальшому був використаний позивачем в господарській діяльності вже як товар - поліетиленова труба, що спростовує твердження відповідача про нереальність операцій з придбання поліетилену.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку).

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, перелік цих документів (пп.5.2. п. 5 Розділу ІІ Порядку).

Проаналізувавши положення Порядку, суд вважає, що службові записки ВПМ ДПІ та інформація УПМ ДПС в Одеській області відносно інших платників податків не є такими документами, на підставі яких може бути встановлено факт порушення, не беручи до уваги первинну документацію позивача.

В той час, дослідивши матеріали справи, які містять первинну документацію позивача, судом встановлено, що контрагенти позивача, за спірний період були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, податкові накладні були належним чином оформлені, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, операції здійснені в межах господарської діяльності позивача, позивачем доведено факт транспортування товару (сировини) на підставі товарно-транспортних накладних та наданих показань в якості свідків водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оброблення сировини та її подальшої реалізації.

Суд критично відноситься до посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у директорів (громадян Російської Федерації )ТОВ «Тетрабудсервіс» , ПП «Союз Р.О.» , ТОВ «Укрхолод»повноважень щодо вчинення письмових правочинів, цивільної дієздатності, посилаючись на ст. 8 Закону України від 04.02.1994 року №3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» .

Відповідно до ст. 30 Цивільного кодексу України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

З поняття «цивільної дієздатності» випливає, що цивільна дієздатність не пов`язана з дозволом на виконання певних робіт та й не пов`язана з належністю до певного громадянства, це здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та можливість керувати ними.

Відповідачем не доведено того факту, що посадові особи підприємств - контрагентів не могли усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 року № 3929-ХІІ, що діяв на час здійснення господарських операцій, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування.

Згідно з ч.2, 3, 4, 6 ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» , роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України. У разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов`язано з належністю до громадянства України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Посада директора приватного підприємства в даному випадку не пов`язано з належністю до громадянства України. А у разі використання такої праці, ст.8 Закону України передбачена відповідальність для роботодавця, що не є наслідком для визнання правочинів нікчемними.

Одночасно, слід зазначити, що виявлення факту розбіжностей між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов`язання підприємств - контрагентів шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА або відсутності даних щодо підтвердження отриманих податкових накладних і оплати податкового зобов`язання не є підставою для визнання угоди нікчемною та зменшення суми податкового кредиту.

Крім того, представник відповідача у відзиві зазначив, що згідно з інформацією надісланою УПМ ДПС в Одеській області на адресу відповідача стосовно господарських відносин із платником податків ТОВ Тетрабудсервіс , ПП Союз Р.О , ТОВ Укрхолод які являються постачальниками позивача, зазначено, щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності зазначених контрагентів та операції з поставки товарів (послуг) на адресу позивача не підтверджено, оскільки зазначені постачальники не мають необхідних основних засобів, матеріальних ресурсів, достатньої кількості персоналу для здійснення відповідної діяльності, не є виконавцями робот, послуг, неможливо підтвердити фактичний час здійснення операцій, місцезнаходження майна, адреси виробничо-складських приміщень та інших, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності - операції з надання вище перелічених послуг мають ознаки безтоварних - що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків ,- право на податковий кредит у позивача не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права - виникнення об`єкту оподаткування, що передбачено ст.198.1 та п.п.198.3 ст.198 ПК України.

Однак суд зазначає, що податковим органом не доведено фактичних обставин, які ставлять під сумнів реальність господарської операції. Придбані товари необхідні для здійснення діяльності позивача та основної мети такої діяльності - отримання прибутку.

Крім того, суд зазначає, що доказами наявності або відсутності у підприємства трудових ресурсів є не документи податкового обліку, такими документами є відповідні документи бухгалтерського обліку. А висновки ГУ ДФС ґрунтуються як раз на податковій звітності контрагентів.

Позивач отримав реально доставлений товар та в подальшому використав його в своїй діяльності.

Твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд по справі №2а/0370/3041/11 в постанові від 17.01.2018 р. та в постанові від 16.01.2018 р. по справі №826/1398/14.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що позивач надав належним чином оформлені первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують зроблені позивачем витрати та вказують на реальну зміну його майнового стану.

Крім того, в акті перевірки не міститься інформації щодо відсутності будь-яких первинних документів, або не відповідності первинних документів інформації, яка систематизована на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

При цьому, відповідач залишив поза уваги, що до перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують господарську діяльність позивача з зазначеними контрагентами.

Таким чином, зроблені перевіряючим висновки про порушення податкових взаємовідносин з контрагентами є упередженими та не можуть стати підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за фактом реальності здійснення господарських операцій.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (постанови Верховного суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі №821/1344/17 від 24.04.2018 року).

Зокрема, податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч.2 статті 77 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача .

З огляду на те, що висновки акту не відвідають дійсним обставинам, висновки податківців зроблені на підставі припущень, а не перевірених даних та належних доказів, а у позивача всі господарські операції здійснені у відповідності до вимог закону, є реальними та спричинили майнові наслідки, то акт є неправомірним, а тому винесені на його підставі податкові повідомлення - рішення належить до скасування.

Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012 р. № 0000642334 та №0001262301 про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за порушення податкового законодавства щодо ПНВФ Вітас (код ЄДРПОУ 20921305) на підставі даних акту перевірки №459/23-24/20921305/15 від 21.02.2012 р.

3. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач - Приватна науково-виробнича фірма Вітас адреса: 65049, м. Одеса, вул. Рожева, буд.2, код ЄДРПОУ: 20921305.

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області адреса: вул. Семінарська,5 м. Одеса, 65044.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 05 грудня 2019 року.

Суддя: О.Я. Бойко

.