Рішення

від 03.12.2019 по справі 500/2231/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2231/19

03 грудня 2019 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб`юка П.М.

за участю: секретаря судового засідання Косюк О.П.

представника позивача Вальчук М.М.,

представника відповідача Нацюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі, також, - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просить:

визнати дії Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо зарахування ОСОБА_1 тільки страхового стажу 5 років 9 місяців 20 днів неправомірними;

зобов`язати Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 в колгоспі ім. Т. Шевченка з 15.06.1976 по 29.02.2000;

стягнути в користь позивача сплачений ним судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно записів в трудовій книжці позивач працював у колгоспі ім. Т. Шевченка на посаді тракториста з 15.06.1976 по 29.02.2000. Позивачу виповнилося 60 років і він має стаж роботи на посаді тракториста більше 20 років, що дає право на отримання пенсії за віком. 20.10.2018 позивач звернувся до Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення йому пенсії за віком, надавши необхідні документи. Однак, ОСОБА_1 безпідставно відмовлено в призначенні такої пенсії у зв`язку з тим, що згідно з поданими документами страховий стаж роботи підтверджено 5 років 9 місяців 20 днів, а отже, права на призначення пенсії за віком він не має. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувсь до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

02.01.2019 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, за наслідками розгляду вказаного клопотання, 04.01.2019 ухвалою суду призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позову. Представник вказав, що позивачем за період роботи в колгоспі імені Шевченка позивачем не надано документи, які б підтверджували кількість відпрацьованих людино-днів, а у трудовій книжці колгоспника у графі: "на основі чого внесено запис" - відсутні відомості, також, кількість печаток не співпадає з кількістю записів (аркуші справи 31-33). Також, звернув увагу суду, що позивачем пропущені встановлені законодавством строки звернення до суду за захистом своїх порушених прав і відсутня заява про їх поновлення із зазначенням причин пропуску.

Ухвалою суду від 11.11.2019, проголошеною без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача та допущено процесуальне правонаступництво відповідача, а саме, Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області замінено на Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.

Ухвалою суду від 11.11.2019, проголошеною без виходу в нарадчу кімнату, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача та ухвалено викликати в судове засідання для надання показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Від представника позивача на адресу суду 03.12.2019 надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечив проти доводів представника відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду (аркуш справи 42). Доводи обґрунтовано тим, що позивач отримав відповідь Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області 06.05.2019, позовну заяву подав 03.10.2019, а відтак, строк звернення до суду не пропустив .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив. В засіданні подала клопотання про заміну свідка ОСОБА_3 , у зв`язку з неможливістю прибути в засідання, на ОСОБА_4 . Представник відповідача при вирішенні клопотання поклався на думку суду. Ухвалою суду клопотання задоволено.

Представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог не визнала та просила суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_1 народився 20.10.1958 (аркуш справи 8). 20.10.2018 позивачу виповнилося 60 років.

Відповідно до записів трудової книжки позивач 15.06.1976 прийнятий на роботу в колгосп ім. Шевченка трактористом та 29.02.2000 звільнений в зв`язку з реформуванням даного господарства (аркуш справи 10).

Як випливає із матеріалів справи, 17 січня 2019 позивач звернувся до Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявою про призначення йому пенсії за віком, додавши необхідні документи: трудову книжку, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, довіреність, копію паспорта громадянина, який представляв інтереси позивача, копію атестату, архівну довідку №432/03-01 від 18.05.2017, архівну довідку №433/03-01 від 18.05.2017, довідку №19 від 17.01.2019 про період проходження військової служби.

Листом №755/02 від 15.02.2019 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , мотивуючи тим, що в трудовій книжці позивача не належним чином оформлені записи про трудову участь в колгоспі ім. Шевченка з 1976 по 2000 роки. Згідно з поданими позивачем документами підтверджено страховий стаж роботи 5 років 9 місяців 20 днів. Тому, на думку відповідача, права на призначення пенсії за віком згідно з заявою №104 від 17.01.2019 у позивача немає у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії - 25 років (аркуші справи 21-22).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 12 Закону №1788-XII. Так, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

При цьому, статтею 56 Закону №1788-XII до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Суд звертає увагу на те, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 досяг 60-річного віку 20.10.2018, а тому, право на призначення пенсії за віком позивач набув за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Судом встановлено, що в пункті 1 записів трудової книжки ОСОБА_1 є запис про його прийняття 15.06.1976 на роботу в колгосп ім. Шевченка на посаду тракториста. В пункті 3 записів трудової книжки є запис про те, що в зв`язку з реформуванням господарства ОСОБА_1 звільнений з колгоспу ім. Шевченка (Наказ №60 від 29.02.2000). Запис внесений керівником та бухгалтером, скріплений відповідною печаткою підприємства.

В свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вказало на відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача в 1976-2000, оскільки позивачем не надано документи, які б підтверджували кількість відпрацьованих людино-днів, а у трудовій книжці колгоспника у графі: "на основі чого внесено запис" відсутні відомості, також, кількість печаток не співпадає з кількістю записів.

Суд не погоджується із такими доводами представника відповідача та вважає за важливе в першу чергу звернути увагу на те, що відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Окрім цього, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).

Обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (п.13).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Водночас, пунктами 2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише в разі її відсутності, відсутності в трудовій книжці відповідних записів або в разі якщо в ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи для підтвердження трудового стажу враховуються інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як уже зазначалось судом, з наявних у матеріалах справи копій сторінок трудової книжки позивача судом встановлено, що ОСОБА_1 15.06.1976 прийнятий на роботу в колгосп ім. Шевченка трактористом та працював до 29.02.2000. Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом та печаткою роботодавця. Окрім цього, у трудовій книжці позивача є записи про відпрацьовані дні за період з 1976 року по 2000 рік.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем.

Крім цього, відповідно до довідки №433/03-01 від 18.05.2017 архівного відділу Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області на базі колгоспу імені Шевченка створено спілку власників паїв імені Шевченка (аркуш справи 19).

Як випливає із відомостей архівної довідки №432/03-01 від 18.05.2017 в табуляграмах по оплаті праці, книгах обліку праці та розрахунків є відомості про заробітну плату позивача, проте відсутні в книзі обліку праці та розрахунків за 1976 рік дані про нарахування заробітної плати за серпень-жовтень, також позивач не значиться в книгах обліку праці та розрахунків за 1992 рік, січень-червень 1993 року, за 1995-1997 роки, а книги обліку праці та розрахунків за 1998-2000 на збереження в архів не надходили (аркуш справи 20).

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що трудовий стаж у колгоспі встановлюється на підставі наявних документів, виданих підприємствами, архівними установами, а також про те, що відсутні необхідні відомості, які б підтверджували кількість вироблених мінімумів трудової участі ОСОБА_1 , оскільки факт роботи позивача в спірний період підтверджений записами у трудовій книжці позивача, які завірені підписом та печаткою роботодавця.

Належних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з ст. 106 Закону №1058-IVобов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника.

За таких обставин, відповідач безпідставно не врахував до загального стажу роботи позивача увесь період його роботи в колгоспі імені Шевченка.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктам 18 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.

Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою при призначення пенсії від 17.01.2019 документів було не достатньо, то відповідач мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку для з`ясування вказаних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформації щодо щонайменше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також з висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

В судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_2 , який працював з позивачем у спірний період в колгоспі ім. Шевченка, що підтверджується відомостями його трудової книжки (аркуші справи 47-49) та ОСОБА_2 , який згідно відомостей його трудової книжки теж працював з позивачем в колгоспі ім. Шевченка (аркуші справи 52-53). Свідки підтвердили, що позивач працював на посаді тракториста в колгоспі ім. Шевченка в період з 15.06.1976 по 29.02.2000 із зайнятістю повного робочого дня.

Також, суд не погоджується із доводами представника відповідача щодо пропущення позивачем встановлених законодавством строків на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та відсутня заява про їх поновлення із зазначенням причин пропуску.

Згідно із ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як випливає з матеріалів справи, позивач отримав відповідь Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 15.02.2019 №755/02 щодо відмови у призначенні пенсії за віком 06.05.2019, що підтверджується відміткою на поштовому конверті. Позовна заява подана 03.10.2019, що підтверджується відміткою Тернопільського окружного адміністративного суду (аркуш справи 5).

Відтак, суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав та відсутні підстави для подання заяви про їх поновлення із зазначенням причин пропуску.

З огляду на вказане, суд не бачить підстав для неврахування належним чином оформлених записів у трудовій книжці щодо періоду роботи ОСОБА_1 у колгоспі імені Шевченка з 15.06.1976 по 29.02.2000 до трудового стажу під час призначення пенсії за віком.

В даному випадку, відповідачем не підтверджено належними доказами у встановленому законом порядку правомірність своїх дій за наявності передбачених законодавством умов для зарахування під час призначення пенсії за віком періодів роботи, які підтверджені трудовою книжкою.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, позивач просить визнати дії Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо зарахування ОСОБА_1 тільки страхового стажу 5 років 9 місяців 20 днів неправомірними. В процесі розгляду справи судом дійшов до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною відмови Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, викладену в листі від 15.02.2019 №755/02, в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 стажу роботи в колгоспі імені Шевченка з 15.06.1976 по 29.02.2000.

Виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України суду повноважень, суд вважає, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправною і скасування відмови Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, викладеної в листі від 15.02.2019 №755/02, в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 стажу роботи в колгоспі імені Шевченка, с. Бакоти Кременецького району Тернопільської області (в подальшому Спілка власників паїв імені Шевченка) з 15.06.1976 по 29.02.2000.

Також з метою захисту та відновлення прав та інтересів позивача, враховуючи завдання адміністративного судочинства та повноваження суду, передбачені статтею 245 КАС України, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 стаж роботи в колгоспі імені Шевченка, с. Бакоти Кременецького району Тернопільської області (в подальшому Спілка власників паїв імені Шевченка) з 15.06.1976 по 29.02.2000.

Отже, підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію №27 від 03.10.2019 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн.

З огляду на задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 768,40 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною і скасувати відмову Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, викладену в листі від 15.02.2019 №755/02, в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 стажу роботи в колгоспі імені Шевченка, с. Бакоти Кременецького району Тернопільської області (в подальшому Спілка власників паїв імені Шевченка) з 15.06.1976 по 29.02.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 стаж роботи в колгоспі імені Шевченка, с. Бакоти Кременецького району Тернопільської області (в подальшому Спілка власників паїв імені Шевченка) з 15.06.1976 по 29.02.2000.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Реквізити сторін.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ;

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області: 46001, м. Тернопіль, майдан Волі,3, код ЄДРПОУ 14035769.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб`юк П.М.