Постанова

від 02.12.2019 по справі 554/5630/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/5630/19 Номер провадження 22-ц/814/2984/19Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Пікуль В.П., Триголов В.М.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Полтавської обласної спілки споживчих товариств на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2019 року (час ухвалення судового рішення невідомий, дата виготовлення повного тексту рішення - 04.10.2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної спілки споживчих товариств про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причин звільнення, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, після збільшення позовних вимог остаточно просив:

1. визнати трудовий договір, укладений між ним та відповідачем, розірваним з 20.05.2019 року на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України;

2. змінити дату і формулювання причини його звільнення з Полтавської обласної спілки споживчих товариств із 07.12.2018 за п.4 ст. 40 КЗпП України на 20.05.2019 за ч.3 ст. 38 КЗпП України;

3. зобов`язати Полтавську обласну спілку споживчих товариств видати наказ про звільнення його з 20.05.2019 за ч.3 ст.38 КЗпП України і внести цей запис в трудову книжку серії НОМЕР_1 ;

4. визнати протиправним та скасувати розпорядження Полтавської обласної спілки споживчих товариств №20 від 04.06.2019р. про звільнення його за п.4 ст. 40 КЗпП України з 07.12.2018р.;

5. зобов`язати Полтавську обласну спілку споживчих товариств надати йому трудову книжку серії НОМЕР_1 із записом про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України;

6. зобов`язати Полтавську обласну спілку споживчих товариств надати йому копію наказу про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, копії всіх наказів про надання йому відпусток а також довідку із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період його роботи;

7. стягнути з Полтавської обласної спілки споживчих товариств на його користь 20 865 грн. у відшкодування моральної шкоди;

Позовна заява мотивована тим, що із 27.09.2010 року року ОСОБА_1 працював в Полтавській обласній спілці споживчих товариств на різних посадах. Паралельно також працював за сумісництвом керівником на підприємстві СТ КООПЗАГОТПРОМ-МКК , яке співпрацювало із Полтавською обласною спілкою споживчих товариств і заборгувало СТ КООПЗАГОТПРОМ-МКК певні кошти, які у подальшому були стягнуті судовим рішенням. У зв`язку із цим у нього з керівником підприємства -відповідача склалися недоброзичливі стосунки та виникли затримки у виплаті заробітної плати, а у порушення ст.32 КЗпП України без попередження було змінено істотні умови праці, а саме позбавлено його робочого кабінету разом із офісною технікою та службового автомобіля. У кінці 2018 року він мав намір звільнитися за ч.3 ст. 38 КЗпП України, однак через погіршення стану здоров`я вимушений був взяти неоплачувану відпустку на підставі ст. 25 ЗУ Про відпустки на 30 днів з 08.10.2018 року, а потім ще на 30 днів із 07.11.2018 року по 07.12.2018 року. Також неодноразово звертався за медичною допомогою у період з кінця 2018 по травень 2019 року. 16.05.2019 року він надіслав на адресу відповідача дві заяви про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3 ст.38 КЗпП України за порушення роботодавцем умов праці. У заявах просив провести з ним розрахунок при звільненні за ст. 116 КЗпП України, надати копію наказу про звільнення і довідку про його стаж та заробітну плату, а також копії наказів про надання відпусток. 22.05.2019 року він направив повторно дві заяви про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3 ст.38 КЗпП України з аналогічних підстав. Лист вручено відповідачу 27.05.2019 року. Після цього отримав листа від профспілкового комітету, хоча членом спілки ніколи не був, в якому містилося запрошення на 03.09.2019 року для оформлення звільнення за прогули з 07.12.2018 року. Трудову книжку, яку раніше ніколи не бачив, отримав 14.06.2019 року в конверті, заповнену 04.09.2013 року. Вважає звільнення за прогули незаконним.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог залишено без розгляду.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної спілки споживчих товариств задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Полтавської обласної спілки споживчих товариств №20-к від 04.06.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки на підставі ст.40 п.4 КЗпП України з 07.12.2018 року.

Змінено формулювання підстав та дати звільнення - встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з Полтавської обласної спілки споживчих товариств за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України , з 20.05.2019 року.

Зобов`язано Полтавську обласну спілку споживчих товариств внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про його звільнення з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставі ст.38 КЗпП України з 20.05.2019 року.

Стягнуто з Полтавської обласної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 04 жовтня 2019 року виправлено описку в рішенні Октябрського районного суду м.Полтави від 01.10.2019 року по цивільній справі № 554/5630/19, а саме: викладено резолютивну частину рішення наступним чином:

Позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної спілки споживчих товариств про визнання протиправним наказу задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Полтавської обласної спілки споживчих товариств №20-квід 04.06.2019року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки на підставі ст.40 п.4 КЗпП України з 07.12.2018 року.

Змінено формулювання підстав та дати звільнення та зазначено, що ОСОБА_1 звільнений з Полтавської обласної спілки споживчих товариств за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з 20.05.2019 року.

Зобов`язано Полтавську обласну спілку споживчих товариств внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про його звільнення з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю на підставі ст.38 КЗпП України з 20.05.2019 року.

Стягнуто з Полтавської обласної спілки споживчих товариств, на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 1 000 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з Полтавської обласної спілки споживчих товариств на користь держави судовий збір в сумі 3 073,60 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог:

- про зобов`язання Полтавської обласної спілки споживчих товариств видати наказ про звільнення його з 20.05.2019р. за ч.3 ст. 38 КЗпП України і внести цей запис в трудову книжку серії НОМЕР_1 ;

- про зобов`язання Полтавської обласної спілки споживчих товариств надати йому трудову книжку серії НОМЕР_1 із записом про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України;

- про зобов`язання Полтавської обласної спілки споживчих товариств надати йому копію наказу про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, копії всіх наказів про надання йому відпусток а також довідку із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період його роботи,

та задовольнити позовні вимоги в цій частині, змінити в частині стягнення моральної шкоди шляхом збільшення суми до стягнення з 1 000 грн. до 5 000 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги про зобов`язання Полтавської обласної спілки споживчих товариств надати копію наказу про звільнення з 20.05.2019 р. за ч.3 ст.38 КЗпП України, надати копії всіх наказів про надання відпусток, а також довідки із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період роботи становили самостійну вимогу із правовим обґрунтуванням.

Відмовляючи у задоволенні цих вимог, суд першої інстанції не застосував положення п.3 ч.2 ст.8 Закону України Про захист персональних даних , абз.2 ч.2 ст.11 Закону України Про інформацію та ст.10 Закону України Про публічну інформацію , а також не взяв до уваги правові висновки Верховного Суду України від 16.08.2017 року в справі 344/7234/16-ц.

В частині вимог щодо стягнення моральної шкоди, вказував на неврахування судом першої інстанції того, що відповідач звільнив ОСОБА_1 з підприємства умисно та безпідставно, єдиною метою звільнення, яку відповідач переслідував при цьому, було його моральне страждання.

В апеляційній скарзі Полтавська обласна спілка споживчих товариств просить рішення суду першої інстанції в частині задавлених позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Полтавська обласна спілка споживчих товариств повторно навела доводи своїх заперечень на позов, які зводяться до незгоди з оцінкою судом доказів, наданих у справу.

Правом подачі відзивів на апеляційну скаргу сторони не скористались.

Апеляційним судом встановлено, що 24 червня 2016 року ОСОБА_1 пред`явив до Октябрського районного суду м.Полтави дві тотожні позовні заяви: одна з них - до Полтавської обласної спілки споживчих товариств (ідентифікаційний код юридичної особи 01763042), який є предметом спору у даній справі, а інша - до Спілки споживчих товариств Споживспілка Полтавської області (ідентифікаційний код юридичної особи 38803657), справа № 554/5628/19.

Справа № 554/5628/19 за позовом ОСОБА_1 до Спілки споживчих товариств Споживспілка Полтавської області розглянута по суті і ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року залишено без змін рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 07 жовтня 2019 року, яким: позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження ССТ Споживспілка Полтавської області № 7-К від 04.06.2019р. про звільнення ОСОБА_1 з 07.12.2018р. з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки за прогул без поважних причини, за п.4 ст. 40 КЗпП України.

Змінено дату та формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 із ССТ Споживспілка Полтавської області із 07 грудня 2018 року за прогул без поважних причин, за п.4 ст. 40 КЗпП України на 20 травня 2019 року за невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ч.3 ст. 38 КЗпП України .

Зобов`язано ССТ Споживспілка Полтавської області видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з 20 травня 2019 року за невиконання роботодавцем законодавства про працю, за ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Стягнуто із ССТ Споживспілка Полтавської області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у сумі 369,38 грн., у відшкодування моральної шкоди 1 000 грн., а всього 1 369,38 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ССТ Споживспілка Полтавської області на користь держави судовий збір у сумі 2 382,04 грн.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу Полтавської обласної спілки споживчих товариств - залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі розпорядження №46-к від 04.07.2016р. Про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнято на посаду помічника голови правління з питань економічної та інформаційної безпеки Полтавської обласної спілки споживчих товариств (т.1 а.с.28, 88-89).

Згідно розпорядження № 63-к від 05 липня 2016 р. ОСОБА_1 переведено з 05 липня 2016 року по 20 вересня 2016 року на неповний робочий день (4 години) і оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (т.1 а.с.91).

Розпорядженням № 79-к від 03 жовтня 2016 року ОСОБА_1 переведено з 03 жовтня 2016 року по 30 листопада 2016 року на неповний робочий день (4 години) і оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (т.1 а.с.93).

Розпорядженням № 114-к від 01 грудня 2016 року ОСОБА_1 переведено з 01 грудня 2016 року по 28 лютого 2017 року на неповний робочий день (4 години) і оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (т.1 а.с.95).

Розпорядженням № 118-к від 29 грудня 2016 року ОСОБА_1 переведено з 03 січня 2017 року на повний робочий день (т.1 а.с.97).

Розпорядженням № 7-к від 21 лютого 2017 року ОСОБА_1 надано відпустку з 27.02.2017 року по 31 березня 2017 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 30% посадового окладу (т.1 а.с.99).

Розпорядженням № 7-к від 21 лютого 2017 року ОСОБА_1 надано відпустку з 27.02.2017 року по 31 березня 2017 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 30% посадового окладу (т.1 а.с.99).

Розпорядженням № 27-к від 13 червня 2018 року ОСОБА_1 надано відпустку з 18 червня 2018 року по 18 липня 2018 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 50% посадового окладу (т.1 а.с.101).

Розпорядженням № 47-к від 08 серпня 2018 року ОСОБА_1 надано відпустку з 13 серпня 2018 року по 12 вересня 2018 року без виплати матеріальної допомоги на оздоровлення (т.1 а.с.103).

Розпорядженням № 55-к від 08 жовтня 2018 року ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати з 08 жовтня 2018 року по 06 листопада 2018 року згідно п.7 ст. 25 ЗУ Про відпустки як інваліду ІІ групи (т.1 а.с.105).

Розпорядженням № 70-к від 01 листопада 2018 року ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати з 07 листопада 2018 року по 06 грудня 2018 року згідно п.7 ст. 25 ЗУ Про відпустки як інваліду ІІ групи (т.1 а.с.107).

16.05.2019 р. ОСОБА_1 надіслав на адресу Полтавської обласної спілки споживчих товариств заяву про звільнення з 20.05.2019 р. за ч.3 ст. 38 КЗпП України, за № 3603926321800 (т.1 а.с.44-46).

Згідно повідомлення АТ Укрпошта лист № 3603926321800 вручений Полтавській обласній спілці споживчих товариств 23.05.2019 року (т.1 а.с.46).

22.05.2019р. ОСОБА_1 повторно направив відповідачу аналогічну заявою про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України з 20.05.2019 р., яка була отримана адресатом 27.05.2019 р., що слідує із копій квитанцій, відстеження та повідомлення про вручення (т.1 а.с.49-52).

В цей же день позивача було запрошено на засідання Профспілкового комітету на 03.06.2019 р. о 09.00 год. по питанню звільнення за прогул (т.1 а.с.55).

29.05.2019р. ОСОБА_1 надіслав заяву Профспілковому комітету про неможливість розгляду питання про його звільнення його за прогул у зв`язку із його звільненням за ч.3 ст. 38 КЗпП України з 20.05.2019 р. (т.1 а.с.56).

Розпорядженням № 20-к про припинення трудового договору , ОСОБА_1 звільнено з посади помічника голови правління з економічної та інформаційної безпеки за прогул без поважних причин з 07.12.2018 р. за п.4 ст. 40 КЗпП України (т.1а.с. 59).

Згідно довідки про нараховані та виплачені доходи за період з 05 липня 2016 року по 04 червня 2019 року позивачу заробітна плата сплачена у розмірі 58 484 грн. 07 коп. (т.1 а.с.138-139).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту незаконного звільнення позивача за п.4 ст.40 КЗпП України (прогул).

Перевіряючи доводи апеляційних скарг, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. Істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства та їх поважність не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільненні за частиною третьою статті 38 КЗпП України, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені. Значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукав працівника припинити трудові відносини з відповідачем, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та його істотність.

Із довідки відповідача про нараховані та виплачені доходи ОСОБА_1 за період з 05.07.2016 р. по 04.06.2019 р. (т.1 а.с.138-139) вбачається, що заробітна плата виплачувалася позивачу один раз в місяць, що є порушенням вимог ст.115 КЗпП України.

Відповідач всупереч приписам ст.81 ЦПК України не спростував належними, допустимими і достатніми доказами доводи позивача про безпідставне позбавлення його службового транспорту, робочого місця, послуг зв`язку, у підтвердження яких позивач надав відповідні докази (т.1 а.с.10-11, 62-67, 138-139).

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт порушення працедавцем трудового законодавства відносно позивача.

Світлокопіями листів позивача, квитанціями та повідомленнями АТ Укрпошта безперечно підтверджений також той факт, що відповідач 23 травня 2019 року був повідомлений позивачем письмово про побажання звільнитися за ч.3 ст.38 КЗпП України.

Згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розпорядження № 18-к від 01.11.2018 р. позивач перебував у додатковій відпустці без збереження заробітної плати з 07.11.2018 р. по 06.12.2018 р., терміном на 30 календарних днів, згідно п.7 ст.25 Закону України Про відпустки , як інвалід II групи (т.1 а.с.107), отже перший робочий день позивача після вказаної відпустки був 07.12.2018 р.

З табелю обліку використаного робочого часу за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., наданого відповідачем до відзиву на позов, вбачається, що по 06.12.2018 р. ОСОБА_1 значиться у додатковій відпустці з позначкою коду ДБ , 07.12.2018 р. значиться код НЗ - явка з нез`ясованих причин, з 10.12.2018 р. також значиться код НЗ - явка з нез`ясованих причин. Згідно умовних позначень у табелі обліку використання робочого часу прогул визначається під кодом, як ПР .

Таким чином, з даних табеля обліку використаного робочого часу за період з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р. вбачається, що відповідач не вказав у ньому вчинення позивачем саме прогулу 07.12.2018р. та у подальші робочі дні. Перший акт про відсутність на роботі позивача складено 14.12.2018 р., в якому вказано, що ОСОБА_1 з 10.12 2018 р. по 14.12.2018 р. був відсутній на роботі без поважних причин з 8-00 год. по 15-40 год. впродовж робочого дня (т.1 а.с.115, 162-169).

У табелях обліку використаного робочого часу за періоди з 01.01.2019 р. по 31.01.2019 р., з 01.02.2019 р. по 28.02.2019 р., з 01.03.2019 р. по 31.03.2019 р., з 01.04.2019 р. по 30.04.2019 р., з 01.05.2019 по 31.05.2019 р. щодо ОСОБА_1 також значиться код НЗ - явка з нез`ясованих причин (т.1 а.с.191-195).

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження поважності причин своєї відсутності на роботі надав копії листків непрацездатності у періоди з 20.03.2019 р. по 29.03.2019 р. - стаціонарне лікування, з 22.04.2019 р. по 27.04.2019 р. - амбулаторне лікування, з 02.05.2019 р. по 15.05.2019 р. - стаціонарне лікування (т.1 а.с. 41-42), зворотня сторона яких щодо обрахунку та призначення допомоги з тимчасової непрацездатності позивача не заповнена, у вище вказаних табелях обліку використаного робочого часу відносно позивача відсутні відомості щодо оплачувана тимчасова непрацездатність з відповідним кодом ТН чи неоплачувана тимчасова непрацездатність у випадках, передбачених законодавством (у зв`язку з побутовою травмою та ін. підтверджена довідками лікувальних закладів) з кодом НН у дні хвороби позивача згідно лікарняних листків.

Зазначені докази у сукупності підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про незаконність звільнення позивача за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. В апеляційній скарзі відповідача не наведено нових фактів, які б спростовували такий висновок суду.

Доводи обох апеляційних скарг в частині висновків суду першої інстанції щодо відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки на переконання апеляційного суду суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України, ст.237-1 КЗпП України врахував встановлені обставини, істотність порушення трудових прав позивача, тривалість такого порушення та доведеність настання негативних наслідків для позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача у частині заявлених ним вимог про покладення на відповідача обов`язку видати йому трудову книжку, копію наказу про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, копії всіх наказів про надання йому відпусток а також довідку із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період його роботи апеляційний суд визнає обґрунтованими, виходячи з таких міркувань.

Статтею 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. В разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Нормами статті 110 КЗпП України встановлений обов`язок працедавця надати працівнику детальну інформацію щодо його заробітної плати.

Окрім того, право особи на отримання інформації, яка стосується його особисто, передбачено нормами ЗУ Про захист персональних даних (ст.8), ЗУ Про інформацію (ст.11).

Матеріалами справи підтверджено (т.1 а.с.16-29,84-85), що при звільненні позивачу видана трудова книжка серії НОМЕР_2 , бланк якої був виготовлений у 2018 році, тоді як позивач прийнятий на роботу 04.07.2016р. Позивачем надано у справу світлокопію його трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Відповідно до розділу сьомого Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93р., на підприємстві ведеться книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, У цій книзі

реєструються всі трудові книжки, що прийняті від працівників при

влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші до них із

записом серії і номера, що видані працівникам знову. У разі одержання трудової книжки у зв`язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку.

Заперечуючи проти позову, відповідач лише зазначив, що при звільненні позивачу була видана та трудова книжка, яка зберігалася на підприємстві (т.1 а.с.153), проте у справу не долучено жодного належного і допустимого доказу у підтвердження цієї обставини, а саме того, що при прийнятті на роботу підприємство прийняло від позивача саме трудову книжку серії НОМЕР_2 , яка обліковувалася на підприємстві у встановленому порядку відповідно до вимог Інструкції.

Окрім того, позивачем у заявах про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України, які отримані відповідачем, заявлена вимога про видачу йому у відповідності до норм ст.47, ст.49 КЗпП України копії наказу про звільнення, копії наказів про надання відпусток, довідки із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи, і розміру заробітної плати (т.1 а.с.44-54).

Зважаючи на наведене не можна визнати обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що зазначені вимоги дублюють одна одну, є безпідставними і не мають відношення до предмету доказування.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме у частині позовних вимог про покладення на відповідача обов`язку видати йому трудову книжку серії НОМЕР_1 із записом про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, копію наказу про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, копії всіх наказів про надання йому відпусток а також довідку із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період його роботи, оскільки такі вимоги ґрунтуються на законі, їх обґрунтованість (у частині невиконання працедавця обов`язку видати ці документи) підтверджена належними і допустимими доказами.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, передбачені законом підстави для його зміни чи скасування апеляційним судом не встановлені.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, апеляційну скаргу Полтавської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про покладення на Полтавську обласну спілку споживчих товариств обов`язку видати ОСОБА_1 трудову книжку серії НОМЕР_1 із записом про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, копію наказу про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, копії всіх наказів про надання йому відпусток а також довідку із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період його роботи - скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення.

Зобов`язати Полтавську обласну спілку споживчих товариств надати ОСОБА_1 трудову книжку серії НОМЕР_1 із записом про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Зобов`язати Полтавську обласну спілку споживчих товариств надати ОСОБА_1 копію наказу про звільнення з 20.05.2019 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, копії всіх наказів про надання йому відпусток а також довідку із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати за весь період його роботи.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2019 року.

Головуючий суддя О. А.Лобов

Судді В.П. Пікуль

В.М. Триголов