Ухвала

від 04.12.2019 по справі 490/10246/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2-з/490/147/2019 Справа № 490/10246/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2019 року Центральний районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., яка діє від імені суду (ч. 1 ст. 34 ЦПК України), розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ( до подачі позову) за позовом ОСОБА_1 до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Парусний-11" про визнання загальних зборів ОСББ "Парусний-11" від 30 листопада 2019 року такими, що не відбулися, та визнання недійсним протоколу цих зборів,-

В С Т А Н О В И В :

03.12..2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які дії по внесенню змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо зміни керівника та\або керівних органів, чи будь-яких інших відомостей відносно ОСББ "Парусний-11" , юридична адреса м.Миколаїв, пров. Парусний,11, ЄДРПОУ 40427161.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 30 листопада 2019 р. анонімною ініціативною групою проводилися загальні збори ОСББ "Парусний-11" , під час яких були грубо порушені норми Статтут ОСББ та діючого законодавства, та на яких було прийнято сфальсифіковане рішення загальних зборів, яким було обрано новий склад правління ОСБББ "Парусний-11", якому доручено обрати нового голову правління ОСББ та внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб щодо нового голови правління ОСББ "Парусний-11" . У разі внесення змін до реєстру , задоволення позову про визнання загальних зборів та протоколу від 30.11.2019 недійсними не забезпечить ефективного захисту прав позивача, оскільки їй доведеться звертатися до адміністративного суду із позовом про скасування реєстраційної дії. Також метою забезпечення позову є вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як розяснено у п.4,5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов`язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2 , 18 , 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Позивач, звертаючись з заявою про забезпечення позову до подачі позову до відповідача, надав суду лише витяг з Єдиного реєстру лосудових розслідувань від 29.11.2019 за заявою про привласнення колишнім головою правління ОСББ "Парусний-11" коштів ОСББ, а також копію колективного звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 до народного депутата ОСОБА_2 , щодо незаконності загальних зборів ОСББ 30.11.2019 р.

Вирішуючи заяву , суд враховує , що ,по-перше, забезпечення мождивого позову про визнання незаконним рішення загальних зборів відповідача шляхом заборони реалізації та виконання цього рішення - є за змістом тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, але при цьому спір не вирішується по суті - що прясмо заборонено ч.10 ст. 150 ЦПК України.

По-друге, зазначене судове рішення не потребуватиме примусового виконання, а отже, відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, про які зазначає позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

В той же час, позивач в своїй позовній заяві не заявляв жодних вимог про поновлення будь-яких його порушених прав і які неможливо буде реалізувати без заявлених позивачем заходів забезпечення позову. При цьому виконання рішення суду в межах заявлених позовних вимог ніяким чином не залежить від заходів забезпечення позову, на яких наполягає позивач.

По-третє, у разі, якщо позивач вважає, що можливо недобросовісними діями нового голови правління ОСББ будуть порушені її матеріально-правові інтереси, то законом визначений чіткий спосіб захисту від таких дій, але позивачкою вазагалі не надано жодних доказів того, щовона є членом цього ОСББ чи має у валсності квартиру у вказаному будинку, а відтак і не зазначено конкретно які саме її майнові права можуть бути порушені і якими саме дями нового голови ОСББ, який до того ж взагалі не зазначено учасником справи, але це рішення суду може прямо вплинути на його права та обов`язки.

За таких обставин суд приходить до висновку, що зазначені заявником заходи забезпечення позову ніяким чином не забезпечують виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову в межах заявлених позовних вимог і жодним чином не впливають на ефективний захист, або поновлення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а відтак у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ( до подачі позову) за позовом ОСОБА_1 до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Парусний-11" про визнання загальних зборів ОСББ "Парусний-11" від 30 листопада 2019 року такими, що не відбулися, та визнання недійсним протоколу цих зборів - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.

СУДДЯ ГУДЕНКО О.А.