Рішення

від 25.11.2019 по справі 580/2743/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року справа № 580/2743/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства «Побут» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовною заявою до комунального підприємства «Побут» , в якій просить стягнути з відповідача 26750 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2018 році та 2278 грн. 50 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що кількість осіб з інвалідністю, що мали працювати у відповідача відповідно до нормативу - одна особа. За звітний 2018 рік відповідачем не вживались заходи щодо створення робочого місця та працевлаштування особи з інвалідністю, а, отже, обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце для особи з інвалідністю у відповідача складає 26750 грн. 00 коп. У зв`язку з несплатою відповідачем зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк позивачу нарахована пеня у сумі 2278 грн. 50 коп.

Відповідач проти позову заперечив. 09.10.2019 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що КП Побут подало до Городищенської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості звітність: інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (форма №3-ПН) з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю; пропонована вакансія - оператор каналізаційно-насосної станції. Пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює Державна служба зайнятості. Відповідач зазначає, що роботодавець може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , лише за умови доведення Фондом соціального захисту інвалідів факту відмови роботодавцем інвалідові у працевлаштуванні. Факти відмови відповідачем у прийнятті на роботу інвалідів відсутні.

Відповідач також вказує, що до 3 травня 2018 року на підприємстві працювало 7 осіб.

11.01.2019 позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що він припускає, що запропонована вакансія може потребувати від працівника наявності спеціальної освіти та специфічних знань і умінь. Водночас особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, а отже, пропонована вакансія може бути недоступною для осіб з інвалідністю, у зв`язку зі станом здоров`я. За таких обставин подану вакансію не можна вважати належно створеним робочим місцем для особи з інвалідністю.

Позивач зазначає, що Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні чітко встановлює обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно здійснювати працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць. Середньооблікова кількість штатних працівників визнана відповідачем та становить 13 осіб, відтак, кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві складає 1 особа.

Ухвалою суду від 24.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та ухвалено розпочати розгляд справи по суті з 24.10.2019 без виклику учасників справи.

Дослідивши подані суду письмові докази суд встановив наступне.

04.06.2018 відповідач подав до Городищенської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (форма №3-ПН), в якому служба зайнятості повідомляється про наявність вакансії оператора каналізаційно-насосної станції; згідно з коментарями до даних вакансії зазначається про можливість працевлаштування інвалідів, які не досягли пенсійного віку.

25.06.2019 відповідач подав до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік від 25.06.2019 (за формою №10-ПІ), відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 13 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа; адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 26750 грн. 00 коп.

Листом від 25.06.2019 №1193/01-27 позивач повідомив відповідача, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік від 25.06.2019 повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 26750 грн. 00 коп. та пеню за порушення термінів сплати станом на 25.06.2019 у сумі 1139 грн. 55 коп., та у разі несплати позивач звернеться до суду за їх стягненням.

Згідно з розрахунком суми позову станом на 04.09.2019 сума адміністративно-господарських санкцій складає 26750 грн. 00 коп., сума пені складає 2279 грн. 10 коп., які на час розгляду справи не сплачені.

Згідно з листом Городищенської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості від 31.07.2019 №01-40/342 відповідач 04.06.2018 подав звіт за формою 3-ПН за посадою оператор каналізаційно-насосної станції; за відповідною професією на обліку безробітних з інвалідністю не перебувало.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року N 129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за N 528/19266 (далі - Положення №129), є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Згідно з пунктом 12 Положення №129 Фонд утворює, ліквідовує та реорганізовує територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності працівників Фонду і коштів, передбачених на утримання Фонду, за погодженням з Мінсоцполітики.

Зі змісту п. 6 Положення №129 вбачається, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань:

1) спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо:

організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків;

збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;

обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичним особам, які використовують найману працю;

ведення претензійно-позовної роботи в судах різних інстанцій.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів наділені повноваженнями здійснювати аналіз та перевірку правильності розрахунків у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів, а також займатися збором сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі шляхом звернення до суду.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон № 875).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено форму звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та Порядок подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". Відповідно до пунктів 3, 5 Порядку подання форми звітності N 3-ПН така звітність заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, за умови виконання підприємством обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, своєчасного інформування центру зайнятості про наявність вакантних посад, а також за відсутності даних про відмову інваліду у прийнятті на роботу, не виникає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Судом встановлено, що згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, поданого до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 25.06.2019, середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача складала 13 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на створених робочих місцях для інвалідів становить 1 особа.

04.06.2018 відповідачем подано до Городищенської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) (форма №3-ПН), в якому служба зайнятості повідомляється про наявність вакансії оператора каналізаційно-насосної станції; згідно з коментарями до даних вакансії зазначається про можливість працевлаштування інвалідів, які не досягли пенсійного віку. Служба зайнятості не направила на підприємство інвалідів, оскільки за відповідною професією на обліку безробітних з інвалідністю не перебувало.

Вищевикладені обставини справи свідчать про те, що відповідачем виконано обов`язок щодо створення робочого місця для працевлаштування інваліда у 2018 році, поінформовано центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування інваліда; судом не встановлено фактів відмови інваліду у прийнятті на роботу.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Підприємство вжило заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання. У зв`язку з цим покладання на підприємство відповідальності за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, або з відмовою цих осіб чи не відповідністю посаді, має узгоджуватися з підставами, передбаченими частиною другою статті 218 Господарського кодексу України.

Доводи позивача про те, що відповідачем не створено робоче місце для працевлаштування інваліда у 2018 році, оскільки пропонована вакансія може потребувати від працівника спеціальної освіти та знань, а, відтак, є недоступною для осіб з інвалідністю, у зв`язку зі станом здоров`я, не грунтуються на нормах чинного законодавства, а тому не приймаються судом до уваги.

З огляду на те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", що підтверджено належними доказами під час судового розгляду справи, правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій у суду відсутні. Відповідно, підстави для нарахування відповідачу пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій також відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

Таким чином, позивач не довів суду вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання (як того вимагають приписи статті 218 Господарського кодексу України), що є підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин у вигляді застосування адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105; код ЄДРПОУ 21368023) до комунального підприємства «Побут» (19512, Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Симиренка, 25; код ЄДРПОУ 32240320) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.В. Руденко