Рішення
від 04.12.2019 по справі 640/17438/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/631

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2019 року № 640/17438/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс Автомотів

до Київської міської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс Автомотів (надалі - позивач), адреса: 02100, м. Київ, вул. Будівельників, буд. 30, офіс 1) до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), адреса: 03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 8а, у якій позивач просить скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000240/3 від 10.07.2019 р. (надалі - Рішення).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить розглянути справу за його участю, тобто, фактично заявляє клопотання про розгляд справи з проведенням судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного Рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

01.03.2019 р. між позивачем (покупець) та виробником товарів компанією GUANGZHOU JINGJIA AUTO EQUIPMENT CO., LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт купівлі-продажу № 7/2019, відповідно до якого продавець поятавляє, а покупець оплачує і отримує гаражне обладнання в кількості, за ціною і на суму, згідно рахунків-інвойсів, що є невід`ємною частиною контракту та які передаються продавцем покупцеві.

26.03.2019 р. продавець надав позивачу проформу інвойс № AOUA0319001 та комерційний інвойс № AOUA0319001 на купівлю підйомників двостійкових моделей:

-PL-4.0-2B 220V/50Hz/1PH 7 шт. за ціною 745.00 доларів США на суму 5 215,00 доларів США;

-PL-4.0-2B 380V/50Hz/1PH 17 шт. за ціною 730,00 доларів США на суму 12 410,00 доларів США;

-PL-4.0-2B 380V/50Hz/3PH 7 шт. за ціною 895,00 доларів США на суму 12 530,00 доларів США.

02.04.2019 р. продавець надав позивачу проформу інвойс № AOUA0319002, комерційний інвойс № AOUA0319002 на купівлю запасних частин до підйомників на загальну суму 322,90 доларів США, а також комерційну пропозицію на купівлю підйомників, зазначених у пункті 1.2. за тією ж ціною.

10.05.2019 р. платіжним дорученням № 36 позивач перерахував на розрахунковий рахунок продавця 30 477,90 доларів США, що відповідає сумарній ціні зазначених підйомників та запасних частин.

09.07.2019 р. з метою митного оформлення товару декларант на підставі договору про надання митно-брокерських послуг від 25.07.2019 р. № 43 з позивачем, подав відповідну митну декларацію № UA100010/2019/340215, у якій митну вартість імпортованого товару визначив у відповідності до вимог ст. 58 Митного кодексу України (надалі - МК України) із застосуванням основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 30 477,00 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларант до митної декларації № UA100010/2019/340215 додав передбачені ч.2. ст. 53 МК України документи:

-контракт купівлі-продажу від 01.03.2019 р. між позивачем та компанією GUANGZHOU JINGJIA AUTO EQUIPMENT CO., LTD (Китай);

-комерційний інвойс № AOUA0319001 від 26.03.2019 р.;

-комерційний інвойс № AOUA0319002 від 02.04.2019 р.;

-прайс-лист виробника товарів компанії GUANGZHOU JINGJIA AUTO EQUIPMENT CO., LTD (Китай);

-пакувальний лист до інвойсу № AOUA0319001 від 26.03.2019 р.;

-пакувальний лист до інвойсу № AOUA0319002 від 02.04.2019 р.;

-коносамент MRFB19051435 від 20.05.2019 р.;

-сертифікат походження товару №19C4401A0726/00099 від 18.05.2019 р.;

-сертифікат походження товару №19C4401A0726/00098 від 18.05.2019 р.;

-договір-доручення щодо надання транспортно-експедиторських послуг № 1502/04 від 15.02.2018 р.;

-довідку про транспортні витрати № 04072019/1 від 04.07.2019 р.;

-рахунок № АБГ218 від 02.07.2019 р. про надання транспортно-експедиторських послуг;

-міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 101 від 08.07.2019 р.;

-договір про надання митно-брокерських послуг № 43 від 25.07.2016 р.;

-експортну декларацію Китайської Народної Республіки № 223120190001581025 від 16.05.2019 р.;

-виписку з бухгалтерської документації - видаткова накладна № 33 від 29.10.2018 р.;

-виписку з бухгалтерської документації - видаткову накладну № 35 від 29.10.2019 р.;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями - експертний висновок Київської ТПП № Ц-586 від 01.07.2019 р.

09.07.2019 р. о 12:07 відповідач направив декларанту електронне повідомлення № 870953, у якому зазначив, що подані документи не містять усіх відомостей стосовно митної вартості, а саме: не подано зовнішньоекономічний договір, банківські платіжні документи та зобов`язав декларанта подати додаткові документи:

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

-рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-переклад копії митної декларації країни відправлення;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

-банківські платіжні документи;

-зовнішньоекономічний договір.

У відповідь електронними листами від 09.07.2019 р. об 11:52, 12:42, 13:08, 13:13, 13:46 та від 10.07.2019 р. об 11:04, 11:05, 12:46, 13:05, 13:21 позивач надав відповідачу всі без виключення витребувані додаткові документи:

-банківське платіжне доручення № 36 на оплату товару;

-банківське платіжне доручення № 341 на оплату транспортних послуг;

-договір-доручення щодо надання транспортно-експедиторських послуг № 1502/04 від 15.02.2018р.;

-переклад експортної декларації Китайської Народної Республіки № 223120190001581025 від 16.05.2019 р.;

-комерційну пропозицію продавця на підйомники;

-каталоги виробника товарів;

-лист позивача № 5 від 10.07.2019 р. про відсутність стосунків з третіми особами, комісійних, посередницьких послуг, відповідно відсутність рахунків та платежів таким особам;

-довідка про відсутність страхування контейнера.

10.07.2019 р. о 16:00 відповідач направив декларанту повторне електронне повідомлення № 871893, яке відповідач назвав Консультація , але всупереч його назві, зазначив про необхідність подання ще додаткових документів:

-рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг;

-банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг;

-документи, що можуть ідентифікувати особу, що забезпечила перевезення та на користь якої здійснюється оплата за такі перевезення;

-інші платіжні та/або бухгалтерські документи;

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-копію митної декларації країни - відправлення;

У цьому ж повідомленні відповідач зазначив, що декларант надав наступні документи:

-договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 1502/04 від 15.02.2018 р.;

-копію митної декларації країни відправлення № 223120190001581025;

-банківське платіжне доручення № 36 на оплату товару;

-банківське платіжне доручення № 341 на оплату транспортних послуг.

Також відповідач у повідомленні зазначив, що виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товарів, оскільки:

-у банківському платіжному дорученні № 36 на оплату товару зазначено договір та не вказано рахунок-фактуру на підставі якого оплачені товари;

-довідка про транспортні витрати № 04072019/1 від 04.07.2019 р. видана підприємством Акомаріт бізнес груп з якою укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування, але згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 101 виконавцем є Транс Авіс , тобто не надано документи про ідентифікацію цих підприємств;

-митна декларація країни відправлення зазначено два коди товарів, а при митному оформленні заявлено шість кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Крім цього, в електронному повідомленні відповідач зазначив, що декларант не надав вказані в електронному повідомленні документи: рахунки про здійснення платежів третім особам за транспортні витрати.

10.07.2019 р. о 16:02, відповідач електронним повідомлення № 871896 направив декларанту Рішення.

10.07.2019 р. о 16:02 відповідач декларанту направив електронне повідомлення № 871897 у якому вказав: Гр.33 .

10.07.2019 р. о 16:04 відповідач електронним повідомленням № 871900 направив декларанту картку відмови у прийнятті митної декларації № UA100010/2019/00830.

11.07.2019 р. декларант відповідачу подав митну декларацію № UA100010/2019/340589 для випуску у вільний обіг товарів підйомники двостійкові за митною вартістю, визначеною у спірному рішенні та надмірно сплатив ПДВ у розмірі 53 306,39 грн.

05.08.2019 р. не погоджуючись із спірним Рішенням, позивач направив відповідачу додаткові документи відповідно до ч.8. ст. 55 МК України для підтвердженої заявленої декларантом митної вартості і повернення надмірно сплачених коштів, зокрема:

-сертифікат Китайської палати міжнародної торгівлі № 194400ВО/008247 від 27.05.2019 р., що засвідчує справжність комерційного інвойсу № AOUA0319002 з перекладом;

-сертифікат Китайської палати міжнародної торгівлі № 194400ВО/008248 від 27.05.2019 р., що засвідчує справжність комерційного інвойсу № AOUA0319001 з перекладом;

-сертифікат Китайської палати міжнародної торгівлі № 194400ВО/011839 від 30.07.2019 р., що засвідчує справжність експортної декларації № 223120190001581025 від 16.05.2019 р. з перекладом;

-лист до Китаю № 7 з перекладом від 29.07.2019 р. з проханням підтвердити ціну товарів;

-лист з Китаю № 2869 від 30.07.2019 р. з перекладом про підтвердження ціни товарів та одержання оплати за товари;

-документи про митне оформлення раніше, 29.10.2018 р. відповідачем ідентичних товарів за заявленою декларантом у спірному рішенні ціною (митна декларація № UA100010/2018/154006 від 29.10.2018 р. - комерційний інвойс № AOUA0318002 від 25.06.2018 р. з перекладом, прайс-лист виробника товарів компанії GUANGZHOU JINGJIA AUTO EQUIPMENT CO., LTD (Китай) з перекладом; експортна декларація Китайської Народної Республіки від 21.09.2018 р. № 223120180003204762 з перекладом;

-документи, що підтверджують транспортні витрати (заявка на транспортування і виконання послуг № 070520191 від 07.05.2019 р.; акт № 209 від 04.07.2019 р.; рахунок № АБГ219 від 02.07.2019 р.; акт № 210 від 04.07.2019 р.; платіжне доручення № 340 від 04.07.2019 р.; лист перевізника № 15072019/1 від 15.07.2019 р.

13.08.2019 р. відповідач листом № 7397/10/26-70-19-01 повідомив позивача, що розглянув додатково подані документи та що підстави для скасування спірного Рішення відсутні.

Вважаючи Рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач прийняв Рішення, яке позивач вважає протиправними, у зв`язку із чим оскаржив його до суду.

Позивач у своєму позові та відповіді на відзив на адміністративний позов, подану через канцелярію суду 08.10.2019 р. посилається на наступні факти та норми права.

Щодо електронного повідомлення відповідача № 870953 від 09.07.2019 р.

За правилами ч.3. ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

В електронному повідомленні № 870953 від 09.07.2019 р. о 12:07відповідач не навів доказів, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а отже відповідач протиправно витребував додаткові документи.

Наведені позивачем в цьому електронному повідомленні твердження, що не подано зовнішньоекономічний договір та банківські платіжні документи, є неправдивими та не свідчать про наявність зазначених у ч.3. ст. 53 МК України підстав для витребування додаткових документів.

Так, зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 7 від 01.03.2019 р. був приєднаний декларантом до митної декларації № UA100010/2019/340215, про що свідчать відомості у графі 44 декларації у доповненні № 4 декларації (форми МД-6), у якій за кодом 4104 (контракт), зазначений його номер № 7/2019 та дата від 01.03.2019 р. Доказами цих обставин також є документи, які виписані самим відповідачем, а саме:

-у картці відмови у митному оформленні товарів № UA100010/2019/00830 відповідач зазначив, що до митного оформлення наданий зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 7/2019 від 01.03.2019 р.;

-у спірному Рішенні про коригування митної вартості у графі № 18 (додаткова інформація / подані документи) відповідач також зазначив надані документи - код 4104 (контракт), його номер 7/2019 та дату 01.03.2019р.

Стосовно неприєднання до митної декларації банківських платіжних документів, то такі обставини не свідчать та не можуть свідчити, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до п.п. 5 ч.2. ст. 53 МК України платіжні документи додаються до митної декларації у разі наявності. Ненадання обов`язкових документів може бути лише підставою для виписування картки відмови у прийнятті митної декларації.

Відповідач в електронному повідомленні № 870953 від 09.07.2019 р. зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, майже половина із витребуваних відповідачем документів були приєднані до митної декларації, зокрема: зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 01.03.2019 р. № 7 був приєднаний декларантом до митної декларації № UA100010/2019/340215.

Також до митної декларації № UA100010/2019/340215 були приєднані висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а саме експертний висновок № Ц-586 від 01.07.2019 р. проведений Київською торгово-промисловою палатою щодо вартості підіймачів. Про це свідчать відомості у графі 44 декларації у доповненні (арк. № 4 декларації (форми МД-6), у якій за кодом 3016 (висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією) зазначено номер експертного висновку № Ц-586 від 01.07.2019 р. Доказами цих обставин також є документи, які виписав сам відповідач, а саме:

-у картці відмови у митному оформленні товарів № UA100010/2019/00830 відповідач зазначив, що до митного оформлення наданий Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Ц-586 від 01.07.2019 р.;

-у спірному Рішенні у графі № 18 (додаткова інформація / подані документи) відповідач зазначив надані документи - код 3016 (Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією), його номер № Ц-586, дату 01.07.2019 р.

До митної декларації № UA1000100/2019/340215 декларант також приєднав прайс-лист від 09.07.2019 р. Про це свідчать відомості у графі 44 аркушу № 1 декларації, у якій за кодом 3014 (Прейскурант (прайс-лист) виробника товару) декларант зазначив прайс-лист від 09.07.2019р. Доказами цих обставин також є документи, які виписав відповідач, а саме:

-у картці відмови у митному оформленні товарів № UA 100010/2019/00830 відповідач зазначив, що до митного оформлення наданий Прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 09.07.2019 р.;

-у спірному Рішенні у графі № 18 (додаткова інформація / подані документи) відповідач зазначив надані документи - код 3014 прайс-лист дата 09.07.2019 р.

На підставі вищевикладених фактів, позивач робить висновок про те, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з підстав, передбаченої ч.3. ст. 53 МК України: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В електронному повідомленні № 870953 від 09.07.2019 р. о 12:07 відповідач не навів жодних обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів.

Про протиправність спірного рішення свідчать також ті обставини, що після одержання електронного повідомлення від 09.07.2019 р. декларант направив відповідачу всі без виключення витребувані документи.

Щодо електронного повідомлення № 871893 від 10.07.2019 р. Консультація

Стосовно зазначеного електронного повідомлення позивач зазначає, що в ньому відповідач процитував диспозицію чю3ю ст. 53 МК України, що надані документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, проте не назвав жодного доказу таким обставинам.

Про протиправність та надуманість електронного повідомлення № 871893 від 10.07.2019 р. свідчать також ті обставини, що у ньому відповідач зобов`язав декларанта надати додаткові документи і в цьому ж електронному повідомленні зазначив, які документи із витребуваних надав декларант. Про надуманість електронного повідомлення № 871893 від 10.07.2019 р., на думку позивача, свідчать ті обставини, що коли відповідач витребує додаткові документи, він направляє повідомлення декларанту і тільки після одержання повідомлення декларант направляє додаткові документи.

В електронному повідомленні № 871893 від 10.07.2019 р. відповідач зазначив, що декларант не надав вказані в електронному повідомленні документи: 1) рахунки про здійснення платежів третім особам за транспортні витрати. Проте, таке твердження є неправдивим, оскільки позивач надав відповідачу договір-доручення щодо надання транспортно-експедиторських послуг № 1502/04 від 15.02.2018 р. та складені відповідно до цього договору документи: довідку про транспортні витрати від 04072019/1 від 04.07.2019 р.; рахунок № АБГ218 від 02.07.2019 р. щодо надання транспортно-експедиторських послуг, банківське платіжне доручення № 341 на оплату транспортних послуг, заявку на транспортування і виконання послуг № 07052019-1 від 07.05.2019 р., акт № 209 від 04.07.2019 р., рахунок від 02.07.2019 р. № АБГ219 від 02.07.2019 р., акт № 210 від 04.07.2019 р., платіжне доручення № 340 від 04.07.2019 р., лист перевізника № 15072019/1 від 15.07.2019 р. Ці документи в сукупності підтверджують, що позивач мав правові відносини з перевезення товарів лише з перевізником, з яким було укладено договір № 1502/04 від 15.02.2018 р. У відповідача відсутні зауваження щодо розміру транспортних витрат, а те, що перевізник для виконання умов договору використовував послуги інших юридичних осіб жодного значення не має.

В цьому ж електронному повідомленні № 871893 від 10.07.2019 р. відповідач також зазначив, що виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товарів:

Довідка про транспортні витрати № 04072019/1 від 04.07.2019 р. видана підприємством Акомарті бізнес груп з якою укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування, але згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 101 виконавцем є Транс Авіс , тобто не надано документи про ідентифікацію цих підприємств;

-в митній декларації країни відправлення зазначено два коди товарів, а при митному оформленні заявлено шість кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД.

У зв`язку із цим, позивач зазначає, що зазначені обставини були виявлені після витребування додаткових документів і не були підставою для витребування додаткових документів.

Оскільки ціна товару зазначена у платіжному дорученні № 36 відповідає ціні, вказаній у проформах інвойсах та комерційних інвойсах, то наявність у банківському платіжному дорученні № 36 на оплату товару договору та відсутність відомостей про рахунок-фактуру не є підставою для відповідача про твердження про розбіжність у документах, а відтак для сумнівів у правильності визначенні митної вартості.

Так, відповідно до проформи інвойсу № AOUA319001 від 26.03.2019 р., комерційного інвойсу № AOUA0319001 від 26.03.2019 р. ціна підйомників становить 30 155.ю00 доларів США, а згідно з проформою інвойсу № AOUA 03119002 від 02.04.2019 р. та комерційного інвойсу № AOUA0319002 від 02.04.2019 р. ціна запасних частин до підйомників становить 322,90 доларів США, а загальна ціна товарів складає 30 477,90 доларів США. Платіжним дорученням № 36 від 10.05.2019 р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок продавця 30 477,90 доларів США, що відповідає сумарній ціні підйомників та запасних частин.

Обставини в електронному повідомленні про те, що довідка про транспортні витрати № 04072019/1 від 04.07.2019 р. видана підприємством Акомаріт бізнес груп , з якою укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування, а згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 101виконавцем є Транс авіс , тобто не надано документи про ідентифікацію цих підприємств, то таке твердження не дає підстав відповідачу для виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів з огляду на наступні обставини.

Зазначене позивач обґрунтовує наступним. Відповідно до товарно-транспортної накладної СMR № 101 на яку послався відповідач, перевезення контейнера здійснювалося товариством Транс авіс транспортним засобом державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_1 саме територією України, тобто після ввезення на митну територію України контейнера з товаром з Китаю морським транспортом.

Отже, витрати на перевезення згідно з товарно-транспортною накладною СMR № 101 здійснені після ввезення на митну територію України та до митної вартості не включається, а тому не можуть викликати жодних сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Таке твердження позивач обґрунтовує наступним, а саме. Відповідно до п.4. Висновків узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, затвердженого Пленумом Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 р. № 2 визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витратна перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансова та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Позивач зазначає, що відповідач не зазначив в електронних повідомленнях та спірному Рішенні, що розмір витрат на перевезення, вказаний у довідці про транспортні витрати № 04072019/1 від 04.07.2019 р. є заниженим, чи неправдивим з інших причин, чи викликає сумніви у достовірності.

Обставини, вказані в електронному повідомленні про те, що у митній декларації країни відправлення зазначено два коди товарів, а при митному оформленні заявлено шість кодів товарів згідно УКТ ЗЕД, також не дають, на думку позивачу, відповідачу підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Зазначене позивач спростовує наступним. Відповідно до митної декларації країни відправлення ціна підйомників становить 30,155,00 доларів США, ціна запасних частин до підйомників становить 322,90 доларів США, а отже загальна ціна товарів складає 30 477,90 доларів США, що відповідає ціні у проформі інвойсу № AOUA0319001 від 26.03.2019 р., комерційному інвойсу № AOUA0319001 від 26.03.2019 р., згідно з якими ціна підйомників становить 30 155,00 доларів США та із ціною у проформі інвойсі № AOUA0319002 від 02.04.2019 р., комерційному інвойсі № AOUA0319002 від 02.04.2019 р. згідно з якими ціна запасних частин до підйомників становить 322,90 доларів США, а загальна ціна товарів складає 30 477,90 доларів США. Платіжним дорученням № 36 від 10.05.2019 р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок продавця також 30 477,90 доларів США. Отже, позивач звертає увагу на те, що ціна товарів, зазначена у митній декларації країни відправлення співпадає з ціною у наданих відповідачу документах.

Таке своє заперечення позивач обґрунтовує наступними доводами. Всесвітня митна організація розробила міжнародну Конвенцію з гармонізованої системи опису і кодування товарів, яка включає в себе біля 5 000 товарних позицій, кожна з яких має шестизначний код. Указом Президента України від 17.05.2002 р. № 466/2002 Про приєднання України до Конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів Україна приєдналась до зазначеної системи.

З огляду на зазначене, гармонізована система опису та кодування товарів Китаю може співпадати з УКТ ЗЕД на рівні шестизначного коду, а тому на рівні десяти знаків, з яких складається УКТ ЗЕД, коди не обов`язково мають співпадати, а отже, позивач робить припущення про те, що не виключено застосування різної кількості кодів у інших державах при класифікації одних і тих же товарів.

Також позивач вважає, що про протиправність спірного рішення свідчать також ті обставини, що при витребуванні додаткових документів відповідач не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим, на його думку, необгрунтовано обмежив його в можливості довести органу доходів і зборів правильність визначення митної вартості товару за основним методом.

Підтвердженням такої правової позиції позивач вважає Узагальнення судової практики стосовно розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів митної служби від 25.04.2014 р. Київського апеляційного адміністративного суду , яким з метою єдиного застосування положень чинного законодавства України при вирішенні справ такої категорії було доведено до відома окружних судів Київського апеляційного адміністративного округу.

У зазначеному узагальненні зроблено висновок про те, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Крім цього, позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до п.2. Висновків Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 р. № 2 ( надалі - Висновки Пленуму № 2) визначено, що на виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, позивач зазначає, що не маючи підстав для витребування додаткових документів, відповідач зобов`язав декларанта надати додаткові документи, але не зазначив обставин, які ці документи повинні підтвердити, що свідчить про протиправність спірного рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Крім зазначеного, в обґрунтування неправомірності Рішення відповідача позивач зазначає наступне.

Відповідно до ч.4. ст. 57 застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно із Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598 (надалі - Наказ № 598), у графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості вказуються відомості про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної Консультації фіксуються у графі .

В електронному повідомленні № 871893 від 10.07.2019 р. о 16:00, яке відповідач назва Консультація за змістом не містить жодних ознак процедури консультації, зокрема, відсутні пропозиції до позивача надати наявні інформацію щодо вартості ідентичних чи подібних товарів, про обмін наявною у позивача та відповідача інформацією, а також про результати проведеної консультації. Твердження митного органу про проведення процедури консультацій є неправдивим, жодних консультацій не було проведено, що підтверджується, зокрема, змістом зазначеного електронного повідомлення.

В електронному повідомленні № 871897 від 10.07.2019 р. о 16:02 відповідач зазначив неправдиві відомості, що відповідно до ч.5 ст. 55 МК України провів процедуру консультацій між митним органом і декларантом для вибору підстав визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявні у митному органі. Це твердження відповідача суперечить вимогам ч.4 ст. 57 МК України, у якій зазначено, що під час консультацій здійснюється обмін наявною у кожного з них інформацією.

Отже, позивач робить висновок, що не проведення процедури консультацій свідчить про неправомірність дій відповідача при прийнятті спірного рішення, оскільки порушено вимоги ч.4. ст. 57 МК України, а також вимоги Наказу № 598.

Щодо визначення відповідачем митної вартості товарів за другорядним методом

Цю дію відповідача позивач заперечує наступними фактами та нормами права.

Незважаючи на те, що митна вартість товарів повністю була підтверджена документально, у графі 33 Рішення відповідач вказав, що митну вартість визначив із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України на рівні 2,01 USD/кг (митна декларація № UA100010/2019/313665 від 07.02.2019 р.). Попередні методи не застосовував у зв`язку із відсутністю вартості операції з ідентичними, подібними товарами та через відсутність основи для віднімання.

Про протиправність дій відповідача при визначенні митної вартості свідчать ті обставини, що згідно з ч. ч. 2,3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з п.2.1. розділу ІІ Наказу № 598, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

У п.16 Висновків Пленуму № 2 зазначено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

У п.18 18 Висновків Пленуму № 2 зазначено, що при обґрунтуванні неможливості застосування другорядних методів орган доходів із борів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Крім цього, у п.22 Висновків Пленуму № 2 зазначено, що орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристики товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У пункті 3.4. Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, що рекомендована для застосування Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 р. № 2 зазначено, що у ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності у нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень ст. ст. 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Необхідність наводити обставини як підстави прийняття рішення, у тому числі, зумовлена тим, що уможливлює контроль за таким рішенням, зокрема, судовий контроль. При цьому обґрунтувати рішення означає не лише ствердити про наявність відповідних обставин, але й зазначити докази, які доводять їх наявність.

Про неправдивість відомостей у графі 33 Рішення про те, при визначенні митної вартості попередні методи не застосовував у зв`язку із відсутністю вартості операції з ідентичними, подібними товарами свідчать ті обставини, що 29.10.2018 р. за митною декларацією № UA100010/2018/154006 відповідач здійснив без будь-яких застережень митний контроль на митне оформлення ідентичних підйомників, того ж виробника і продавця товарів за ідентичною ціною, яку вказав декларант у митній декларації № № UA100010/2018/340215 від 09.07.2019 р.

З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач у Рішенні зазначив неправдиві відомості щодо відсутності в нього інформації про оформлення ідентичних та подібних товарів; не конкретизував підстави незастосування попередніх методів; не навів цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та не пояснив з урахуванням положень ст. ст. 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості; у рішенні не зазначив докладну інформацію щодо умов поставки, комерційних умов тощо та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу; не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Щодо обов`язку відповідача доводити неправильність заявленої митної вартості

Наявність зазначеного обов`язку позивач обґрунтовує наступними нормами права.

Відповідно до ч.6. ст. 54 МК України Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів та зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

В свою чергу, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Отже, з огляду на зазначені аргументи, факти та норми права, позивач робить висновок про те, що відповідач при прийнятті рішення не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, сказані обставини підтверджують, що прийняте відповідачем Рішення є протиправним.

У своєму відзиві на адміністративний позов № 2499/26-70-10-22 від 02.10.2019 р., поданий через канцелярію суду 08.10.2019р. та запереченнях на відповідь на відзив № 2584/26-70-10-22 від 09.10.2019 р., подану через канцелярію суду 15.10.2019 р. відповідач наводить зміст статей МК України, що регулюють питання визначення митної вартості товару.

Крім цього, відповідач наводить аналіз основних та додаткових документів, наданих позивачем на підтвердження митної вартості товару, а саме.

Під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари:

-довідка про транспортні витрати № 04072019/1 від 04.07.2019 р. від Акомаріт бізнес груп , з яким укладено договір транспортного експедирування, але який не є перевізником вантажу. Проте, відповідно до інформації, зазначеної в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 101, фактичний виконавець перевезення оцінюваного товару є Транс авіс . Тобто, на думку відповідача, відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару;

-банківське платіжне доручення № 36 за оплату товару, в якому зазначено лише догові-контракт, укладений між двома сторонами, але без уточнення за яким саме рахунком-фактурою здійснювалася оплата за товар;

-митна декларація країни відправлення (електронна копія) містить дані, що не відповідають даним у документах, наданих при митному оформленні. У митній декларації країни відправлення вказані коди товару 8425429000 та 8431100000. При митному оформленні товари задекларовано за шістьма кодами товарів згідно УКТ ЗЕД - 8425410000, 7326909890, 8302200090, 8482400000, 8302490090, 4016999790;

-декларантом до митного оформлення не подано відповідно до п.6. ч. 2 ст. 53 МК України транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до вимог ст. 355 МК України, декларант або уповноважена ним особа надають органу доходів і зборів транспортні (перевізні) документи;

-декларантом до митного оформлення не подано відповідно до п.6 ч.2 ст. 53 МК України та ст. 9 Закону України № 1955-IV від 01.07.2004 р. Про транспортно-експедиторську діяльність документи (рахунки, накладні, тощо), що є підтвердженням витрат експедитора на видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади;

- декларантом до митного оформлення не подано відповідно до п.8. ч.2. ст. 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - міжнародний торговий термін FOB, означає, що продавець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, а покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження;

-позивачем до матеріалів справи надано документи на іноземній мові без офіційного перекладу, та які не засвідчені нотаріально (копія митної декларації країни відправлення);

-наданий позивачем висновок Торгово промислової палати прийнятий відповідачем до уваги, однак на думку відповідача не може бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки висновки спеціалізованих експертних організацій носять виключно інформаційний характер та не можуть бути визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, що декларуються митним органом. Висновок Торгово-промислової палати враховується у сукупності з іншими доказами у справі, він не має визначальної чи переважної сили. Крім того, за відсутності інших підтверджень, методичні та експертні матеріали, не можуть бути єдиними підставами визначення митної вартості товару. Відповідно до наданого висновку, завданням експертизи є надати інформацію про вартість на підіймач для підіймання транспортних засобів, що одержуються відповідно до Контракту № 7/2019 від 01.03.2019 р. Крім того, експерти ТПП, не мають повноважень визначати митну вартість товарів, оскільки відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В обґрунтування незастосування визначення митної вартості відповідач зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 8 ст. 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, відповідач зазначає, що органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

У зв`язку із цим відповідач зазначає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Крім цього, відповідач зауважує, що ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

З урахуванням викладеного відповідач робить висновок, що Рішення прийнято ним з дотриманням норм митного законодавства України, враховуючи сумніви митного органу відносно митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України).

Згідно із ч.1. ст.7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1. ст. 4МК України).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 38 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.1, 2, 4 п. 1 ч.6. ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються ст.ст. 334, 335, 336 МК України .

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п. 23 ч. 1 ст. 4 МК України).

Згідно зі ст.ст. 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Стаття 49 МК України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно ч. 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 МК України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини першої).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга).

Відповідно до ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч.2. ст. 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 МК України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).

Згідно зі ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).

Відповідно до частини першої ст. 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом декларант в інтересах позивача подав відповідачу для підтвердження заявленої митної вартості товару при здійсненні його митного оформлення серед інших наступні документи: