Рішення

від 04.12.2019 по справі 640/13561/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/463

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2019 року № 640/13561/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ"

до Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю КАДЕВЕ (надалі - позивач), адреса: 03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок № 67, код ЄДРПОУ 38076851 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок № 33/19, ідентифікаційний код 39439980 в якій позивач просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0016251404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016261404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016271404 (форма В4 ) від 02.04.2019р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню недійними та скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

На підставі наказу № 1538 від 08.02.2019р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ КАДЕВЕ у період з 12.02.2019р. по 18.02.2019р. Головним управлінням державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ КАДЕВЕ .

За результатами зазначеної вище перевірки було складено акт від 25.02.2019 року № 214/26-15-14-04-05/38076851 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ КАДЕВЕ з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ОЗРІК (код 40830145) за грудень 2016 року та з ТОВ АГРОВЕРДЕ (код 37073357) за квітень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2016 рік (надалі - Акт).

Зазначений акт отримано 06.03.2019 року.

У висновках до наведеного Акту зазначається про наявність в діяльності позивача можливих ознак наступних порушень:

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 37 238, 00 грн.;

2. п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 200.1, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за грудень 2016 року на загальну суму 41 376, 00 грн. та встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду за квітень 2017 року у сумі 56 177, 00 грн.).

ТОВ КАДЕВЕ не погодилося з висновками документальної позапланової виїзної перевірки та даними, викладеними в Акті, і тому подало свої вмотивовані заперечення № 2 від 19.03.2019р. та Акт, які були отримані ГУ ДФС у м. Києві від 20.03.2019р.

04.04.2019р. на адресу ТОВ КАДЕВЕ надійшов лист-повідомлення № 57418/10/26-15-14-04-05-14 від 29.03.2019р. ГУ ДФС у м. Києві Про розгляд заперечення , яким повідомлено про те, що заперечення ТОВ КАДЕВЕ залишено без задоволення, а висновки Акту перевірки - без змін.

На підставі зазначеного Акту, відповідачем було сформовано ППР № 0016251404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016261404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016271404 (форма В4 ) від 02.04.2019р.

ППР № 0016251404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016261404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016271404 (форма В4 ) від 02.04.2019р. позивач оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням про результат розгляду скарги від 07.06.2019р. № 26500/6/99-99-11-04-02-25 Державною фіскальною службою України ППР № 0016251404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016261404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016271404 (форма В4 ) від 02.04.2019р. залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Вважаючи ППР № 0016251404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016261404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016271404 (форма В4 ) від 02.04.2019р. безпідставними та необґрунтованими, та такими, що не відповідають нормам ПК України, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Відповідач сформував ППР № 0016251404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016261404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016271404 (форма В4 ) від 02.04.2019р. із якими позивач не погодився, у зв`язку із чим оскаржив їх до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в Акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставними, оскільки мало місце порушення щодо порядку повідомлення про проведення перевірки, крім того, в усній розмові ревізор-інспектор повідомив директору ТОВ КАДЕВЕ , що незважаючи на наявність та правильність оформлення усіх необхідних первинно-бухгалтерських документів, висновки Акту все одно будуть негативними. За словами ревізора-інспектора на такий результат перевірки ніби то впливає репутація контрагентів.

Підставою для проведення перевірки за даними наказу № 1538 від 08.02.2019р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ КАДЕВЕ є п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Так, за правилами п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З метою отримання відповідних пояснень та їх документального підтвердження, ГУ ДФС у м. Києві направлено на адресу ТОВ КАДЕВЕ запити:

- № 16588/10/26-15-14-04-03-14 від 14.06.2017р. (фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ КАДЕВЕ та ТОВ ЯН-АГРО код 37073357);

- № 125790/10/26-15-14-04-05-12 від18.12.2018р. (фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ КАДЕВЕ та ТОВ ОЗРІК код 40830145);

- № 1 від 12.02.2019р. (фінансово-господарські взаємовідносини між: ТОВ КАДЕВЕ та ТОВ АГРОВЕРДЕ код 37073357 (попередня назва ТОВ ЯН-АГРО ); між ТОВ КАДЕВЕ та ТОВ ОЗРІК код 40830145).

ТОВ КАДЕВЕ надано письмові пояснення з додатками стосовно кожного запиту, а саме - лист-відповідь № 12/07/17 від 12.07.2017р., лист-відповідь № 18/01 від 18.01.2019р., лист-відповідь № 1 від 13.02.2019р.

Крім того, безпосередньо в наказі № 1538 від 08.02.2019р. та Акті № 214/26-15-14-04-05/38076851 від 25.02.2019р. вказано, що ТОВ КАДЕВЕ надало письмові пояснення на відповідні запити та долучило до них завірені копії документів.

Висновки Акту стосовно заниження податку на прибуток за період з 01.01.2016р. - 31.12.2016р. на суму 37 238, 00 грн. та стосовно завищення податкового кредиту за період з 01.01.2016р. - 31.12.2016р. на суму 41 376, 00 грн. є помилковии, оскільки в Акті не зазначено належного обґрунтованого документального підтвердження, що фінансово-господарські взаємовідносин ТОВ КАДЕВЕ з ТОВ ОЗРІК , призвели до порушення податкового законодавства.

У період, коли відбулася поставка товару, ТОВ ОЗРІК було зареєстровано як окремий самостійний суб`єкт господарювання відповідно до законодавства України, перебувало на обліку у відповідних податкових органах, декларувало фінансово-господарські операції, подавало бухгалтерську звітність. Офіційних заборон або приписів відносно ТОВ ОЗРІК як неблагонадійного контрагента або такого з яким заборонено укладати господарські договори, не було.

Щодо законності взаємовідносин з ТОВ АГРОВЕРДЕ (попередня назва ЯН-АГРО ) висновки Акту стосовно завищення податкового кредиту за період з 01.04.2017р. - 30.04.2017р. на суму 56 177, 00 грн. є помилковии, оскільки в Акті не зазначено належного обґрунтованого документального підтвердження, що фінансово-господарські взаємовідносин ТОВ КАДЕВЕ з ТОВ ЯН-АГРО призвели до порушення податкового законодавства.

При проведенні перевірки контролюючий орган дослідив господарсько-фінансові документи та відобразив їх у Акті перевірки, що додатково підтверджує факт їх правильного оформлення та безпосередньої наявності. В Акті також зазначено, що на підставі первинно-бехгалтерських документів, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ КАДЕВЕ та ТОВ ЯН-АГРО були офіційно задекларовані та відображені у податковому обліку у відповідності до податкового законодавства.

Відповідач в Акті підтверджує факт декларування позивачем податку на прибуток за 2016 рік при здійсненні господарських операцій. Претензій щодо відсутності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку відповідачем в Акті перевірки не зазначено.

Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання та не пов`язується з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Так, в Акті перевірки інспектором досліджено та зазначено, що ТОВ КАДЕВЕ включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ОЗРІК згідно податкової накладної № 17 та по взаємовідносинам з ТОВ ЯН-АГРО згідно податкової накладної № 131.

Таким чином, усі суми податкового кредиту ТОВ КАДЕВЕ підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН.

Відповідач в Акті перевірки не заперечує наявність первинних документів, що підтверджують взаємовідносини позивача ТОВ КАДЕВЕ з ТОВ ОЗРІК та з ТОВ ЯН-АГРО .

ТОВ ОЗРІК (код ЄДРПОУ 40830145) та ТОВ ЯН-АГРО (код ЄДРПОУ 37073357) були на момент видачі та реєстрації податкових накладних зареєстровані у встановленому податковим законодавством України порядку, як платники податку на додану вартість та відповідно до законодавства мали право на видачу податкових накладних.

Тобто, належних доводів та доказів, на яких грунтуються висновки Акту щодо неправомірних дій зі сторони ТОВ КАДЕВЕ в Акті не зазначено. У самому Акті зазначено, що перед тим, як реалізувати товар на користь ТОВ КАДЕВЕ , контрагенти офіційно купили такий же товар, що було задекларовано. При цьому, ТОВ КАДЕВЕ не зобов`язане та не мало повноважень здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет джерела походження наявних у них товарів.

Отже, ТОВ КАДЕВЕ не може нести відповідальність за дії ТОВ ОЗРІК та ТОВ ЯН-АГРО , навіть, у випадку недотримання контрагентами платника податків норм податкового законодавства, відповідальність несе особисто контрагент.

Позивач наполягав, що мета придбання ТОВ КАДЕВЕ товарів у ТОВ ОЗРІК та ТОВ ЯН-АГРО полягала у купівлі товарі оптом за вигідною ціною та подальшому перепродажі оптом та дрібним оптом за ціною дорожче від ціни придбання, що й було здійснено ТОВ КАДЕВЕ . Придбані товари у подальшому реалізовано на користь ТОВ СІЛЬПО-ФУД , що підтверджується укладеним між ТОВ КАДЕВЕ та ТОВ СІЛЬПО-ФУД договором поставки № 3490/ЦР від 17.11.2016 року. Тобто, відносини ТОВ КАДЕВЕ з ТОВ ОЗРІК та ТОВ ЯН-АГРО носять реальні характер та комерційну мету.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача про допущені ТОВ КАДЕВЕ порушення вимог податкового законодавства стосовно податку на прибуток та податку на додану варість є необґрунтованими. Припущення відповідача про нереальність господарських операцій з ТОВ ОЗРІК та ТОВ ЯН-АГРО є недоведеними належними доказами, в той час як у ТОВ КАДЕВЕ наявні достатні підстави в підтвердження фактично виконаних господарських зобов`язань за договором поставки з ТОВ ОЗРІК та ТОВ ЯН-АГРО та подальшої реалізації товару.

ТОВ КАДЕВЕ не погоджується з рішеннями, прийнятими контролюючим органом, вважає, що вони прийняті з порушенням положень податкового законодавства та підлягають скасуванню в судовому порядку.

На виконання вимог ухвали суду від 30.07.2019р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та просив відмовити у їх задоволенні, наголошуючи на тому, що оформлені первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальність господарських операцій ТОВ КАДЕВЕ з ТОВ ОЗРІК за грудень 2016 року та ТОВ АГРОВЕРДЕ за квітень 2017 року викликають сумніви на предмет їх достовірності.

23.09.2019р. до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якої ТОВ КАДЕВЕ вважає, що відзив не відповідає вимогам ст. 162 КАС України та не містить обґрунтованих заперечень стосовно наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується з посиланням на відповідні докази та норми права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами п.п. 78.1.4 п. 78.1, 78.4 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, ТОВ КАДЕВЕ зазначає, що мало місце порушення щодо порядку повідомлення про проведення перевірки, а саме про проведення перевірки директора повідомлено в перший її день проведення майже в кінці робочого дня, тобто по закінченню першого дня перевірки. Крім того, в усній розмові ревізор-інспектор повідомив директору ТОВ КАДЕВЕ , що незважаючи на наявність та правильність оформлення усіх необхідних первинно-бухгалтерських документів, висновки Акту все одно будуть негативними. За словами ревізора-інспектора на такий результат перевірки ніби то впливає репутація контрагентів.

Відзив не містить заперечень стосовно зазначених вище обставин.

За даними наказу № 1538 від 08.02.2019р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ КАДЕВЕ , підставою для проведення перевірки є п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Однак, ТОВ КАДЕВЕ надано письмові пояснення з додатками стосовно кожного запиту, а саме, № 16588/10/26-15-14-04-03-14 від 14.06.2017р. (фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ КАДЕВЕ та ТОВ ЯН-АГРО код 37073357) - лист-відповідь № 12/07/17 від 12.07.2017р; № 125790/10/26-15-14-04-05-12 від18.12.2018р. (фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ КАДЕВЕ та ТОВ ОЗРІК код 40830145) - лист-відповідь № 18/01 від 18.01.2019р.; № 1 від 12.02.2019р. (фінансово-господарські взаємовідносини між: ТОВ КАДЕВЕ та ТОВ АГРОВЕРДЕ код 37073357 (попередня назва ТОВ ЯН-АГРО ); між ТОВ КАДЕВЕ та ТОВ ОЗРІК код 40830145) - лист-відповідь № 1 від 13.02.2019р.

Зазначені обставини підтверджено доданими до позовної заяви доказами, які у своїх сукупності є достатніми, достовірними, допустимим та належними.

Також безпосередньо в наказі № 1538 від 08.02.2019р. та Акті № 214/26-15-14-04-05/38076851 від 25.02.2019р. вказано, що ТОВ КАДЕВЕ надало усі необхідні письмові пояснення на відповідні запити та долучило до них завірені копії документів.

Зазначені обставини не спростовано аргументами, що наведені у відзвиві як підстави для відмови у позові.

За правилами п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 136.1 ст. 136, п. 137.1 ст. 137 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством; для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування; об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПК України; базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 ПК України; з урахуванням положень ПК України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків; податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 ПК України.

Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 27/4248 від 19.01.2000 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України; на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання та не пов`язується з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Пунктом 46.1 ст. 46, п. 48.1 ст. 48, п. 49.8 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку; податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 ПК України та чинному на час її подання; прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

В Акті перевірки інспектором досліджено та зазначено, що ТОВ КАДЕВЕ включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ОЗРІК згідно податкової накладної № 17 та по взаємовідносинам з ТОВ ЯН-АГРО згідно податкової накладної № 131. Таким чином, усі суми податкового кредиту ТОВ КАДЕВЕ підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН. Відповідач в Акті перевірки не заперечує наявність первинних документів, що підтверджують взаємовідносини позивача ТОВ КАДЕВЕ з ТОВ ОЗРІК та з ТОВ ЯН-АГРО . ТОВ ОЗРІК (код ЄДРПОУ 40830145) та ТОВ ЯН-АГРО (код ЄДРПОУ 37073357) були на момент видачі та реєстрації податкових накладних зареєстровані у встановленому податковим законодавством України порядку, як платники податку на додану вартість та відповідно до законодавства мали право на видачу податкових накладних, які надавалися під час перевірки та відображені в Акті.

Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах № К-47608/09 від 09.08.2011р., № К-37773/10 від 01.09.2011р., № К-16280/07 від 23.02.2011р. зазначає, що платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, дотримання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб`єкта господарювання.

Відповідно до рішень Вищого адміністративного суду України № К/800/15892/13 від 26.02.2014р., № К/800/41631/13 від 27.02.2014р., № К/800/23154/13 від 17.03.2014р., чинне податкове законодавство не пов`язує право платника на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою, з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником податків до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності.

Так, судова практика щодо вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Рішенням Верховного суду України у справі № 21-47а10 від 31.01.2011р. визначено, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача про допущені ТОВ КАДЕВЕ порушення вимог податкового законодавства стосовно податку на прибуток та податку на додану варість є необґрунтованими. Припущення відповідача про нереальність господарських операцій з ТОВ ОЗРІК та ТОВ ЯН-АГРО є недоведеними належними доказами, в той час як у ТОВ КАДЕВЕ наявні достатні підстави в підтвердження фактично виконаних господарських зобов`язань за договором поставки з ТОВ ОЗРІК та ТОВ ЯН-АГРО та подальшої реалізації товару.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності своїх дій та оскаржуваного рішення не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним ППР.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Відтак, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних доказів, які стали підставою для прийняття ППР.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, ППР є недійсними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 611,47 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 611,47 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю КАДЕВЕ до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0016251404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016261404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016271404 (форма В4 ) від 02.04.2019р. - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0016251404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016261404 (форма Р ) від 02.04.2019р., № 0016271404 (форма В4 ) від 02.04.2019р.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю КАДЕВЕ (адреса: 03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок № 67, код ЄДРПОУ 38076851) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 611 грн. (двох тисяч шістсот одинадцяти гривень 47 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, ідентифікаційний код 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова