Рішення

від 05.12.2019 по справі 640/12751/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2019 року № 640/12751/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій

у місті Києві

до товариства з обмеженою відповідальністю НВП Гран

про застосування заходів реагування

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (надалі - позивач, ГУ ДСНС у місті Києві), адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 13 до товариства з обмеженою відповідальністю НВП Гран (надалі - відповідач, ТОВ НВП Гран ), адреса: 02090, м. Київ, вул. Академіка Бутлєрова, буд. 8, в якій позивач просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи товариства з обмеженою відповідальністю НВП Гран , розташованого за адресою: вул. Академіка Бутлерова, буд. 8 в Деснянському районі міста Києва - до повного усунення порушень зазначених в акті перевірки, шляхом знеструмлення електроживлення, закриття всіх виходів з накладенням печаток на вхідні двері.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що в ході проведення планової перевірки щодо додержання та виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки приміщення відповідача за адресою: вулиця Академіка Бутлерова, 8 в Деснянському районі у місті Києві, встановлено ряд порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що, в свою чергу, є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень до повного усунення порушень.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що останній не визнає обставини, зазначені у акті №316 та приписі №224 по пунктам 3, 9, 10 (частково), 14, 15, 18, 19, а обставини зазначені в приписі по л.л. 1,2,4,6,8,13,16,17,20,21,22 на момент планової перевірки відповідали нормам ППБУ відповідних пунктів, глав та розділів та несуть для підприємства, за доводами відповідача, рекомендований характер.

При цьому, у відзиві на позовну заяву зазначено, що обставини, наведені в акті №316 та приписі №224 по пунктам 7, 11, 12 не можуть бути виконані з тих причин, що виробництво відповідача не є вибухо - чи пожежно - небезпечним, оскільки відсутні та компоненти при виробництві товарів народного споживання; орендовані відповідачем приміщення в адміністративно-виробничій будівлі мають цегляні стіни, моноблочну бетонну стелю та перекриття з негорючих матеріалів, дерев`яні елементи горючих покриттів відсутні; обладнати внутрішні приміщення протипожежним водогоном не має можливості, оскільки це не передбачено проектом, а підвід води з міської мережі розрахований тільки на побутове обслуговування - туалети, душ, умивальники, а на відстані 50 м від будівлі знаходиться протипожежний гідрант, що обслуговується ПАТ Київводоканал , передбачено маркування нанесена на паркан відповідача та паркан біля гідранта; оскільки будівля спроектована та збудована в 1950 році та, відповідно встановлені розміри коридорів, їх стіни капітальні, виготовлені з цегли та носять силове навантаження, перебудувати стіни коридорів не можливо без руйнування будівлі.

Стосовно усунення відповідачем порушень згідно акта №816 від 17 квітня 2019 року та припису №224 від 24 квітня 2019 року, у відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідачем частково виконано вимоги припису.

Тому, враховуючи, що приписом не встановлена звітність по виконанню окремих пунктів або проведення контрольних перевірок, то відповідача вважав, що кінцевий термін виконання всього обсягу робіт і звіт про виконання є 23 серпня 2019 року, проте, позивач звернувся до суду з позовом 04 липня 2019 року.

За твердженнями відповідача, подання цього позову та позовні вимоги є неправомірними, грубо порушують право відповідача щодо його діяльності з виконання договірних зобов`язань з багатьма підприємствами України, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У додаткових письмових поясненнях від 08 жовтня 2019 року, представник позивача послався на те, що управлінням в період з 11 вересня 2019 року по 12 вересня 2019 року було проведено позапланову перевірку, за результатами якої складено новий акт перевірки №739 від 12 вересня 2019 року, в якому зафіксовано 10 порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, які можуть призвести до загрози життю та здоров`ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Наказом Головного управління ДСНС України в місті Києві від 14 березня 2019 року №214 Про проведення планових перевірок доручено організувати та забезпечити проведення у квітні 2019 року планових перевірок щодо додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, згідно із додатком (Т.1, арк. 19).

З наданої суду копії переліку суб`єктів господарювання не вбачається, що до нього було включено у тому числі товариство з обмеженою відповідальністю НВП Гран (Т.1, арк.19-20).

Повідомленням про проведення планової перевірки від 19 березня 2019 року №29/727, яке отримано директором товариства з обмеженою відповідальністю НВП Гран , останнього повідомлено про проведення планової перевірки у період з 04 квітня 2019 року по 17 квітня 2019 року (Т.1, арк. 21).

04 квітня 2019 року директор товариства з обмеженою відповідальністю НВП Гран . отримав копію посвідчення на проведення перевірки від 04 квітня 2019 року №4025, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі посвідчення (Т.1, арк. 22).

На підставі наказу від 14 березня 2019 року № 214 та посвідчення на проведення перевірки від 04 квітня 2019 року №4025 посадовими особами позивача у присутності директора товариства у період з 15 квітня 2019 року по 17 квітня 2019 року проведено планову перевірку щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки будівництва за адресою: місто Київ, вулиця Академіка Бутлерова, 8, за результатами якої складено Акт від 17 квітня 2019 року №316 (Т.1, арк. 23-31).

23 квітня 2019 року директору товариства з обмеженою відповідальністю НВП Гран видано припис №224, в якому зазначено про необхідність усунення виявлених під час перевірки порушень щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, вказаних в акті (Т.1, арк. 102-105).

21 серпня 2019 року заступник директора товариства звернулась до позивача з заявою, в якій просила направити інспектора для перевірки виконання припису №224 від 23 квітня 2019 року (Т.1, арк. 101).

З Акта №739 від 12 вересня 2019 року вбачається, що в ході проведеної позапланової перевірки посадовими особами позивача встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю НВП Гран вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки не усунуто 10 порушень вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки з тих, які були виявлені під час проведення планової перевірки у квітні 2019 року та які зазначені у приписі №224 від 24 квітня 2019 року. (Т.1, арк. 119-126).

Зокрема, під час проведення перевірки позивачем виявлено наступні порушення вимог законодавства:

1. пунктів 1.1., 1.2., глави 1 розділу V ППБУ - виробничі приміщення обладнано не сертифікованими пожежними сповіщувачами;

2. пункту 2.5. глави 2 розділу ІІІ ППБУ - дерев`яні елементи горищних покриттів (кроки, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

3. пункти 2, 4, 5 статті 57 Кодексу цивільного захисту України - приміщення експлуатуються без оформлення декларацій відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки;

4. пункту 1.2 глави 1 розділу V ППБУ - приміщення не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (система оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, система димовидалення у коридорі без природного освітлення, система автоматичної пожежної сигналізації в приміщенні дільниці з виробництва мила);

5. пункту 2.2. глава 2 розділ V ППБУ - приміщення не обладнані внутрішнім протипожежним водогоном відповідно до вимог пункту 8.1, таблиці 3,4 ДБН В.2.5.64:2012;

6. пункту 2.3 глави 2 розділу ІІІ ППБУ - ширину коридору, за наявності дверей, що відчиняються з двох боків коридору, прийнято без урахування зменшення на ширину найширшого дверного полотна в порушення пункту 7.3.7 ДБН В.1.1-7:2016;

7. пункту 2.17 глави 2 розділу ІІІ ППБУ - в коридорі опорядження (облицювання) стін виконано з матеріалів, з невизначеними показними пожежної небезпеки;

8. пункту 1.4 глави 1 розділу ІІІ ППБУ - протипожежні відстані між будинками та спорудами використовуються для зберігання матеріалів та устаткування;

9. статей 20, 40 Кодексу цивільного захисту України - не здійснено навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки;

10. статті 20 Кодексу цивільного захисту України, постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року №1200 (зі змінами) - працівники об`єкта не забезпечені засобами індивідуального захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, примірник Акта перевірки отримано директором товариства 12 вересня 2019 року, будь-яких зауважень або заперечень щодо проведеної перевірки та складеного акта від останнього не надходило.

Наявність встановлених в Акті перевірки порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки №316 від 17 квітня 2019 року стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду, проте, у зв`язку з усуненням більшості порушень (у кількості 12 порушень) відповідачем, як встановлено судом, посадовими особами позивача складено інший акт №739 від 12 вересня 2019 року, а тому при розгляді справи по суті, суд надає правову оцінку не тим порушенням, що викладені в акті №316, а порушенням, зазначеним у акті №739.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо порушення пунктів 1.1., 1.2. глави 1 розділу V ППБУ - виробничі приміщення обладнано не сертифікованими пожежними сповіщувачами, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 1.1. глави 1 розділу V ППБУ усі системи протипожежного захисту (далі - СПЗ) мають бути справними і утримуватися в постійній готовності до виконання роботи. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах. Будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту .

З наданих суду відповідачем фото вбачається, що приміщення відповідача обладнано пожежними сповіщувачами (Т.1, арк. 90,91), відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що приміщення обладнані сертифікованими вогневими та протидимними датчиками та забезпечені звуковими сигналами. Система обслуговується на договірних началах ПП Рокада , ліцензія АЕ 184231 від 10 січня 2013 року.

Проте, суд зауважує, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що пожежні сповіщувачі дійсно обслуговуються ПП Рокада , також не надано копії ліцензії АЕ 184231 від 10 січня 2013 року.

Більш того, суд звертає увагу, що нормами ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту передбачено обов`язковість наявності сертифікату відповідності Національної системи сертифікації для обладнання протипожежного призначення.

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку про наявність у відповідача порушення пунктів 1.1., 1.2. глави 1 розділу V ППБУ.

Щодо порушення пункту 2.5. глави 2 розділу ІІІ ППБУ - дерев`яні елементи горищних покриттів (кроки, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем зазначено, що орендовані приміщення не мають дерев`яних конструкцій, стіни виконані з цегли, а перекриття з бетонних плит, тому обробка дерев`яних елементів товариства не проводиться.

Згідно з пунктом 2.5. глави 2 розділу ІІІ ППБУ внутрішні поверхні стін фарбувальних приміщень на висоту не менше 2 м повинні бути облицьовані негорючим матеріалом, який допускає легке очищення від забруднень.

Вказаний пункт не містить вимоги щодо обов`язковості оброблення дерев`яних елементів горищних покриттів засобами вогнезахисту, оскільки негорючим матеріалом повинні бути облицьовані внутрішні поверхні стін фарбувальних приміщень, а не горищного покриття, а тому суд вважає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності у відповідача порушення пункту 2.5. глави 2 розділу ІІІ ППБУ.

Щодо порушення пунктів 2, 4, 5 статті 57 Кодексу цивільного захисту України - приміщення експлуатуються без оформлення декларацій відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки, суд виходить з наступного.

У відповідності до частин 2, 4, 5 статті 57 Кодексу цивільного захисту України початок роботи новоутворених підприємств, початок використання суб`єктом господарювання об`єктів нерухомості (будівель, споруд, приміщень або їх частин) здійснюється суб`єктом господарювання на підставі поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (далі - декларація), а для суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику - також за наявності позитивного висновку за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об`єкта чи приміщення (далі - оцінка протипожежного стану).

Оцінка протипожежного стану проводиться суб`єктом господарювання, який одержав відповідну ліцензію.

Висновок за результатами оцінки протипожежного стану оформляється та надається суб`єктом господарювання, який проводив оцінку протипожежного стану.

Позитивний висновок за результатами оцінки протипожежного стану надається до початку роботи новоутворених підприємств, до початку використання суб`єктом господарювання об`єктів нерухомості, за відсутності фактів порушення правил пожежної безпеки та діє до реєстрації декларації.

Декларація подається суб`єктом господарювання до державного адміністратора або центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки (дозвільного органу).

Декларація реєструється дозвільним органом на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня її надходження.

Датою надходження декларації вважається дата її реєстрації як вхідної кореспонденції державним адміністратором або дозвільним органом, а в разі надсилання рекомендованим листом - дата, зазначена на поштовому штемпелі підприємства зв`язку.

Державний адміністратор протягом одного робочого дня після надходження декларації передає її дозвільному органу.

Якщо декларацію подано чи оформлено з порушенням установлених вимог, дозвільний орган відмовляє в реєстрації декларації та повертає її суб`єкту господарювання для доопрацювання.

У разі якщо дозвільним органом не зареєстровано декларацію і не відмовлено в її реєстрації в установлений абзацом другим цієї частини строк, право на вчинення дій щодо провадження господарської діяльності, передбачених частиною другою цієї статті, виникає наступного дня після завершення строку, встановленого для реєстрації декларації. У такому разі декларація вважається зареєстрованою.

Декларація не подається:

1) на використання торговельних місць, кіосків та контейнерів, якщо їх розміщено на ринку відповідно до схеми, погодженої з органом державного пожежного нагляду;

2) орендарем об`єкта нерухомості (особою, яка використовує об`єкт нерухомості за цивільно-правовим договором, що не передбачає перехід права власності на цей об`єкт) за умови, що декларацію на об`єкт нерухомості зареєстровано власником;

3) на використання об`єктів, що в установленому законодавством порядку приймаються в експлуатацію після завершення будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.

Суб`єкт господарювання набуває право вчиняти дії щодо провадження господарської діяльності, передбачені частиною другою цієї статті, з дня реєстрації декларації відповідним дозвільним органом.

Форма декларації, порядок її подання та реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Особи, які подали декларацію, несуть передбачену законом відповідальність за достовірність даних, зазначених у поданій декларації.

Відповідачем у відзиві було зазначено, що декларація на відповідність матеріально-технічної бази товариства вимогам законодавства з питань пожежної безпеки розроблена у відповідності з Правилами пожежної безпеки України згідно наказу №1417 МВС України від 30 грудня 2014 року, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №80 від 18 лютого 2018 року, реєстраційний №50113-004175627-028-00, реєстрація відкладена до усунення вимог припису.

Проте, будь-яких належних та допустимих доказів того, що така декларація розроблена, зареєстрована та її реєстрацію відкладено до усунення вимог припису, відповідачем суду не надано, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обгрунтованість наявності вказаного порушення у останнього.

Щодо порушення, передбаченого пунктом 1.2 глави 1 розділу V ППБУ - приміщення не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (система оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, система димовидалення у коридорі без природного освітлення, система автоматичної пожежної сигналізації в приміщенні дільниці з виробництва мила), суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу V ППБУ будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту .

Відповідачем суду не надані будь-які належні та допустимі докази або відсутності цього порушення, або його усунення після проведення як планової, так і позапланової перевірки, що свідчить про обґрунтованість тверджень позивача щодо його наявності.

Стосовно порушення, передбаченого пунктом 2.2. глава 2 розділ V ППБУ - приміщення не обладнані внутрішнім протипожежним водогоном відповідно до вимог пункту 8.1, таблиці 3,4 ДБН В.2.5.64:2012, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 2.2. глава 2 розділ V ППБУ система внутрішнього протипожежного водопроводу повинна відповідати таким вимогам: 1) внутрішні пожежні кран-комплекти слід установлювати в доступних місцях. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей; 2) кожен пожежний кран-комплект має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з`єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними; 3) пожежний плоскоскладальний рукав необхідно утримувати сухим, складеним в гармошку або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново; 4) використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов`язаних з пожежогасінням, не допускається; 5) у вибухопожежонебезпечних приміщеннях за наявності пилу пожежні крани повинні бути укомплектовані пожежними стволами, що подають воду як суцільним струменем, так і розпиленим; 6) пожежні кран-комплекти повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. При виготовленні шаф рекомендується передбачати в них місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцята шаф, в яких знаходяться вогнегасники, мають бути нанесені відповідні покажчики за ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности ; 7) спосіб установлення пожежного кран-комплекту повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен виключати різкий залом пожежного рукава у місці його приєднання; 8) на дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу ПК порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів; 9) пожежні кран-комплекти не рідше одного разу на рік підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування. Пожежні кран-комплекти повинні постійно бути справними і доступними для використання; 10) зовнішні патрубки з приєднуваними головками, засувки, зворотні клапани для приєднання рукавів пожежних машин повинні утримуватись у справному стані; 11) у неопалюваних приміщеннях узимку вода з внутрішнього протипожежного водопроводу повинна зливатись. При цьому біля пожежних кранів-комплектів повинні бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працівників цього об`єкта; 12) за наявності в неопалюваному приміщенні (будинку) трьох і більше пожежних кранів-комплектів на сухотрубній мережі внутрішнього протипожежного водопроводу в утепленому місці на вводі необхідно встановлювати засувку з електроприводом. Її відкриття та пуск насоса слід здійснювати дистанційно від пускових кнопок, установлених всередині шафок пожежних кран-комплектів.

Відповідач, заперечуючи проти наявності в нього зазначеного порушення, посилається на те, що він має внутрішній водогін, задіяний від міської мережі, а також зазначає, що на підтвердження ним до відзиву надано фото.

Проте, суд не вбачає з доданих до відзиву документів, що приміщення товариства дійсно обладнані внутрішнім протипожежним водогоном, а тому погоджується з позивачем щодо наявності у відповідача порушення пункту 2.2. глава 2 розділ V ППБУ.

Щодо порушення, передбаченого пунктом 2.3 глави 2 розділу ІІІ ППБУ - ширину коридору, за наявності дверей, що відчиняються з двох боків коридору, прийнято без урахування зменшення на ширину найширшого дверного полотна в порушення пункту 7.3.7 ДБН В.1.1-7:2016.

З цього приводу суду зазначає, що відповідачем приміщення, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Бутлерова, 8 загальною площею 135 кв.м використовується на підставі укладеного договору оренди №ЕМ-01/15 нежитлового приміщення (будівлі) від 28 грудня 2018 року (Т.1, арк. 73) Умовами вказаного договору, хоча і передбачено право відповідача, як орендаря переобладнувати й переплановувати орендоване приміщення, але, вказані дії він може вчиняти за згодою орендодавця (пункт 3.3. договору).

Оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено, що саме відповідач, як орендар приміщення переобладнав його таким чином, що ширину коридору, за наявності дверей, що відчиняються з двох боків коридору, прийнято без урахування зменшення на ширину найширшого дверного полотна в порушення пункту 7.3.7 ДБН В.1.1-7:2016, суд не вбачає порушення пункту 2.3 глави 2 розділу ІІІ ППБУ саме з боку відповідача, а тому твердження позивача в цій частині є безпідставними.

Стосовно порушення, передбаченого пунктом 2.17 глави 2 розділу ІІІ ППБУ - в коридорі опорядження (облицювання) стін виконано з матеріалів, з невизначеними показниками пожежної небезпеки, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2.17 глави 2 розділу ІІІ ППБУ у приміщеннях громадського призначення (крім приміщень, розташованих у будинках V ступеня вогнестійкості), в яких можливе перебування 50 та більше осіб, опорядження (облицювання) стін та стель забороняється з матеріалів з вищою пожежною небезпекою, ніж: Г2, В2, Д2, Т2 - для приміщень, у яких можливе перебування до 1500 осіб; Г1, В1, Д1, Т2 - для приміщень, у яких можливе перебування 1500 та більше осіб.

Позивач вказує на порушення відповідачем цього пункту ППБУ, зазначаючи, що в коридорі опорядження (облицювання) стін виконано з матеріалів, з невизначеними показниками пожежної небезпеки, проте, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що приміщення, яке орендується відповідачем, є приміщенням громадського призначення, в якому можливе перебування 50 та більше осіб, що свідчить про відсутність підстав для встановлення відповідачу порушення цього пункту.

Стосовно порушення, передбаченого пунктом 1.4 глави 1 розділу ІІІ ППБУ - протипожежні відстані між будинками та спорудами використовуються для зберігання матеріалів та устаткування, суд виходить з наступного.

Так, у відповідності до пункту 1.4 глави 1 розділу ІІІ ППБУ протипожежні відстані між будинками, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування забороняється захаращувати, використовувати для складування матеріалів, устаткування, стоянок транспорту, будівництва та встановлення тимчасових будинків і споруд, у тому числі мобільних (інвентарних) будівель, індивідуальних гаражів.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів усунення цього порушення, при цьому, зазначене порушення не потребує докладання значних зусиль для його усунення. Крім того, директор товариства не надавав будь-яких заперечень з цього приводу під час проведення позапланової перевірки станом на 12 вересня 2019 року.

Стосовно порушення, передбаченого статтями 20, 40 Кодексу цивільного захисту України - не здійснено навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки та статті 20 Кодексу цивільного захисту України, постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року №1200 (зі змінами) - працівники об`єкта не забезпечені засобами індивідуального захисту, суд виходить з наступного.

Так, відповідач зазначив, що з керівними працівниками проведені навчання, на підтвердження чого надав копії відповідних посвідчень про проходження навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки головного механіка ОСОБА_2, начальника виробництва ОСОБА_3 (Т.1, арк. 78), також надав копію посвідчення №156-12-2018, виданого ОСОБА_1 ., проте, з цього посвідчення вбачається, що останній допущений до роботи в електроустановках до та понад 1000В цеху, відділу ТОВ Хімволокно Енергія , а не ТОВ НВП Гран . При цьому, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів щодо проведення навчання з усіма працівниками.

Крім того, відповідач зазначає, що усі працівники товариства забезпечуються засобами індивідуального захисту, які видаються поквартально з відміткою в спеціальних карточках під розписку, але відповідних доказів таким твердженням відповідач не надав.

Вказане свідчить про наявність з боку відповідача порушення вимог статей 20, 40 Кодексу цивільного захисту України та положень постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року №1200 (зі змінами).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року №877-V (далі по тексту - Закон України від 05 квітня 2007 року №877-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 64 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року №5403-VI (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (частина 2 статті 64 Кодексу цивільного захисту України).

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи (частина 3 статті 64 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013 (далі по тексту - Положення №20/2013), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності (абзац 2 пункту 1 Положення №20/2013).

У пункті 3 вказаного Положення визначено, що основними завданнями ДСНС України є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 Кодексу цивільного захисту України).

В силу пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до частини 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Положеннями статті 70 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Суд зазначає, що зі змісту вищевказаних норм законодавства вбачається, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, передбачених статтею 70 Кодексу цивільного захисту України, зокрема, фактом недотримання вимог пожежної безпеки, та не залежить від виконання (не виконання) вимог припису органу контролю щодо усунення виявлених порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, не всі перелічені в Акті перевірки порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, які працюють та перебувають у приміщенні відповідача, а також особам, які будуть здійснювати гасіння пожежі, у разі її виникнення.

Більш того, відповідачем не заперечуються обставини щодо допущення більшості виявлених під час перевірки порушень, проте, в матеріалах справи наявні докази про усунення більшості порушень.

Іншим порушенням, які не були усунені відповідачем та залишились не усуненими, судом була надана відповідна правова оцінка та, за результатами дослідження усіх наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосовування відповідних заходів реагування до відповідача.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що поняття загроза життю та/або здоров`ю людини є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

З урахуванням зазначеного, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова