Ухвала

від 03.12.2019 по справі 0840/4076/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/4076/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року в адміністративній справі № 0840/4076/18 за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року адміністративний позов Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" задоволено.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, не погодившись з рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою у даній справі.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року було залишено без руху та надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин такого пропуску, якщо такі є.

Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 року була направлена на адресу відповідача та отримана останнім 24.10.2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог вказаної ухвали, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було подано до Третього апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, яка обгрунтована посиланням на те, первісна апеляційна скарга подана у строки, встановлені процесуальним законодавством, проте повернута з підстав несплати судового збору, що, на той час, було зумовлено неналежним фінансуванням скаржника.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість останнього, з огляду на наступне.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" Суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок зацікавленої особи у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, вважаю, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Поряд з вказаним, частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Положення частини 8 статті 169 КАС України встановлюють, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З аналізу зазначених правових норм вбачається про можливість повторного подання апеляційної скарги лише в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення.

При цьому на момент подачі повторної апеляційної скарги оскаржуване рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим заявник апеляційної скарги мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Також, наявність у відповідача додаткових доводів стосовно необхідності наведення певних обставин у судових дебатах та не спливу строку в один рік, з дня прийняття судового рішення, не може бути поважною підставою для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки такі обставини є суто суб`єктивними та пов`язані з оціночним ставленням відповідача до предмету і підстав виникнення спірних правовідносин.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає необгрунтованими посилання відповідача на несплив строку в один рік з дня прийняття судового рішення, визначеного ч. 2 ст. 299 КАС України, оскільки в даному випадку підлягають застосуванню положення п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, які є окремою підставою для відмови у відкритті провадження по справі.

Відтак, зазначені відповідачем обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необгрунтованим та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.

Таким чином, станом на 03.12.2019 року вимоги, зазначені в ухвалі від 09.10.2019 року, заявником апеляційної скарги не виконані, а відповідно недоліки апеляційної скарги не усунуті.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких підстав, керуючись ст. 299 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку апеляційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року в адміністративній справі № 0840/4076/18, наведені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби в поданому клопотанні.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року в адміністративній справі № 0840/4076/18 за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко