Постанова

від 03.12.2019 по справі 758/576/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

03 грудня 2019 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/15800/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,

за участю секретаря: Ратушного А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Подільського районного суду м. Києва про відмову у забезпеченні позову

від 11 жовтня 2019 року

в складі судді Гребенюка В.В.

по справі №758/576/19 Подільського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Кулик Наталії Михайлівни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Товариства з обмеженою відповідальністю Покровська

про скасування рішення державного реєстратора та зобов 'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Кулик Н.М. про відмову у скасуванні державної реєстрації про право власності на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Покровська (далі - ТОВ Покровська , Товариство). Також просила зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно внести запис про скасування державної реєстрації речових прав на нежитлову будівлю, загальною площею 719,5 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що державним реєстратором безпідставно відмовлено їй у скасуванні державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю, що їй не належить, але розташована на її земельній ділянці. Вважала неправомірним висновок державного реєстратора, що вона не є належним заявником, оскільки її вимоги про скасування державної реєстрації не пов`язані із скасуванням права власності на цю будівлю, а пов`язані з скасуванням документа, на підставі якого проведена така реєстрація. Вказала, що підставою для звернення до державного реєстратора з заявою про скасування державної реєстрації стало те, що вона дізналася, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться неправильні дані щодо правовстановлюючого документу та площі об`єкту нерухомого майна, яке знаходиться на її земельній ділянці та належить відповідачу. А саме замість площі 750 кв.м. зазначено 719,5 кв.м., а замість правовстановлюючого документу - рішення Господарського суду м. Києва від 05.07.2011 зазначено - рішення Господарського суду м. Києва 24.11.2011. На її думку, наявність невірних відомостей в державному реєстрі щодо нежитлової будівлі, може вплинути на її права, як власника земельної ділянки, на якій ця будівля розташована.

17 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій посилалась на те, що відомості, які відображаються в Державному реєстрі речових прав на нежитлову будівлю, що розташована на її земельній ділянці є недостовірними, і це не відповідає засадам діяльності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вважаючи, що існують обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову, а також призведе до неможливості ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача, просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року відмовлено у забезпеченні позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та неправильно зазначив в ухвалі площу будівлі 719,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ТОВ "Покровська", тоді як відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 05.07.2011 за Товариством визнано право власності на будівлю, загальною площею 750,00 кв.м., просила скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11.10.2019 та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідач ТОВ "Покровська" подав відзив на апеляційну скаргу.

Посилаючись на те, що суд першої інстанції врахував відсутність реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, внаслідок чого дійшов правомірного висновку про відмову у забезпеченні позову, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Інші учасники справи своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав, наведених в ній та просила задовольнити.

Відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Кулик Н.М., належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.

Відповідачі: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та ТОВ "Покровська", належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направили, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та їхніх представників.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, законність ухвали суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне.

Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 18.10.2018 по справі №183/5864/17-ц.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:384:0012, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначила, що вона не має на меті припинити право власності ТОВ Покровська на житлове приміщення, що розмішене за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки таке право останнього встановлене рішенням Господарського суду м. Києва від 05.07.2011. Водночас, зазначила, що її вимоги щодо скасування державної реєстрації прав пов'язані зі скасуванням документа, на підставі якого проведена така реєстрація права власності, що призводить до того, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться неправильні дані щодо правовстановлюючого документу та площі об'єкту нерухомого майна.

Тобто, предметом позову не є земельна ділянка, яка належить позивачці на праві власності, і позов не обґрунтовано позбавленням права власності позивачки на її земельну ділянку.

Звертаючись до суду із завою про забезпечення позову, позивачка не зазначила в ній доводів на підтвердження існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. І таких доводів не містить апеляційна скарга.

Ураховуючи викладене, з огляду на те, що вимоги позивачки не пов`язані з позбавленням її права власності на земельну ділянку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачкою не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення даного позову.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, надавши оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, оцінивши рівноцінність заходу забезпечення позову змісту позовних вимог, дійшов обґрунтованого та мотивованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги, що суд неправильно зазначив площу об`єкту нерухомості, який на праві власності належить відповідачу ТОВ Покровська , не є підставою для скасування ухвали суду, а у відповідності до вимог ст. 269 ЦПК України є підставою для виправлення описки.

Інших доводів апеляційна скарга не містить. Фактично доводи апеляційної скарги за своїм змістом є доводами заяви про забезпечення позову

Сукупність вищезазначених обставин та наведених положень закону приводить до висновку, що питання щодо забезпечення позову вирішено судом першої інстанції з додержанням процесуального закону.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2019 року про відмову у забезпеченні позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2019 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді В.А. Кравець

Л.Д. Махлай