Рішення

від 03.12.2019 по справі 535/1295/19

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/1295/19

Провадження № 2/535/450/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Загнійко А.В.,

за участі:

секретаря судових засідань Колісник Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №530/1295/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Святослав про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Святослав про стягнення коштів у розмірі 81543,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач весною 2016 року без його дозволу самовільно зайняв земельну ділянку площею 4,01 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322281500:00:003:0196, та засіяв її соняшником, а восени зібрав врожай, який використав на свої потреби. На неодноразові його звернення до генерального директора ПСП Святослав ОСОБА_3 про самозахват земельної ділянки, останній обіцяв виплатити 20000,00 грн. після зібрання врожаю, ОСОБА_3 своє слово не додержав і вказані кошти йому не виплатив по теперішній час. Звернення щодо самовільного заняття земельної ділянки до Котелевського відділення поліції Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області позитивних наслідків не дали. Оскільки відповідач без його згоди використав належну йому земельну ділянку площею 4,01 га, а отриману вигоду (врожай) привласнив собі, то повинен виплатити йому 81543,00 грн., виходячи з врожайності соняшника за 2016 рік у Котелевському районі, яка складає 2,39 т з 1 га, та ціни 1 т соняшника - 8508,30 грн.

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 18.10.2019 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків.

У заяві про усунення недоліків позовної заяви, позивачем додатково зазначено, що він не мав домовленості про передачу належної йому земельної ділянки у користування ПСП Святослав , керівник якого сказав, що заплатить за користування його земельною ділянкою по вартості отриманого врожаю за виключенням затрат. Однак, до цього часу кошти за самовільне користування його земельною ділянкою не отримав. Домовленості про передання даної земельної ділянки в оренду ПСП Святослав не було (а.с.16).

Провадження по справі відкрито ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області 30.10.2019 року у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач 18.11.2019 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав повністю та вважає, що позов не може бути задоволений, оскільки позивачем не доведено факт складання і оформлення компетентним державним органом акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства з усіма необхідними додатками (план-схеми самовільно зайнятої земельної ділянки), чи протоколу про адміністративне правопорушення, чи припису з вимогою усунення порушення земельного законодавства, чи акту обстеження земельної ділянки. Відтак, не можна вважати доведеною обставину самовільного заняття відповідачем земельної ділянки. Наявність самого кримінального провадження, без винесення відповідного вироку чи іншого процесуального документу у справі, не може бути підставою для встановлення преюдиціальних фактів у даній справі, з огляду на положення ст. 82 ЦПК України (підстави звільнення від доказування). Позивач розраховує свої збитки, як доходи, які він міг отримати із розрахунку середньої врожайності соняшника та середньої ціни цієї продукції по області. Проте Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу №963 від 25.07.2007 року є спеціальним правовим актом, який регулює дані правовідносини, тому при визначенні шкоди позивач повинен був керуватися саме цим нормативно-правовим актом. Таким чином, заявлена в позовній заяві сума до відшкодування в розмірі 81543,00 грн. не відповідає положенням Методики. Отже, позивачем не доведено: факт самовільного зайняття земельної ділянки; вини відповідача; розмір збитків, а відтак відсутні підстави для стягнення заявленої суми шкоди (а.с. 63-68).

Судом задоволено клопотання позивача про витребування від Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 16.12.2017 року за №12017170210000453 за заявою ОСОБА_1 про самовільне зайняття земельної ділянки. Під час судового розгляду позивачем та його представником клопотання про витребування даного доказу не підтримане, оскільки матеріали кримінального провадження за №12017170210000453, внесені до ЄРДР 16.12.2017 року за фактом шахрайського заволодіння працівниками ПСП Святослав грошовими коштами, а тому не стосується предмету спору, що розглядається судом.

Під час судового розгляду судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача, яке підтримане позивачем, про витребування від Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області про витребування матеріалів кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 за фактом самовільного захоплення у 2017 році ПСП Святослав земельної ділянки, що належить позивачу на праві власності, оскільки даний доказ не стосується предмету спору (позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у 2016 році).

Під час судового розгляду позивач та представник позивача - адвокат Павленко А.О., який діє на підставі ордера про надання правової допомоги №084 від 20.05.2019 року (а.с. 80), у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини і підстави, викладені у позовній заяві.

Крім того, позивач пояснив, що з приводу самовільного зайняття у 2016 році відповідачем належної йому земельної ділянки він нікуди не звертався, будь-які акти щодо самовільного зайняття у 2016 році належної йому на праві власності земельної ділянки не складалися. Також позивач пояснив, що у 2016 році відповідачем на земельній ділянці, що належить йому на праві власності, вирощувалася пшениця, а соняшником вказана земельна ділянка була засіяна у 2017 році. До Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області він звертався із заявою про самовільне зайняття у 2017 році земельної ділянки, що належить йому на праві власності. З приводу самовільного зайняття у 2016 році належної йому земельної ділянки, коли відповідачем на його земельній ділянці вирощувалася пшениця, він нікуди не звертався і не скаржився.

Представник відповідача ПСП Святослав у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.74). Представник відповідача - адвокат Бражник Є.М., який діє на підставі ордера про надання правової допомоги ПТ № 093600 від 18.11.2019 (а.с. 72), 28.11.2019 року подав до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с.77).

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, оцінивши надані докази, приходить до переконання, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №224167, виданого 23.02.2008 року Котелевською районною державною адміністрацією Полтавської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010654500363, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,01 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322281500:00:003:0196, що розташована території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області (а.с. 81-82).

Встановлено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 5322281500:00:003:0196 на основі технічної документації із землеустрою (а.с. 18-24).

22.03.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПСП Святослав із заявою, в якій зазначив, що в 2016 році він виділив у натурі на місцевості належні йому на праві приватної власності земельні ділянки, кадастрові номери 5322281500:00:003:0196 й 5322281500:00:003:0197, які розташовані на території Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області, але, незважаючи на це, ПСП Святослав самовільно зайняло вищевказані земельні ділянки, та просить припинити самовільне їх використання, в іншому разі він буде змушений звернутися до правоохоронних органів з клопотанням про притягнення посадових осіб ПСП Святослав до кримінальної відповідальності (а.с. 27).

15.12.2017 року до чергової частини Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області надійшла заява ОСОБА_1 , жителя с. Велика Рублівка Котелевського району Полтавської області, про те, що працівники ПСП Святослав шахрайським шляхом заволоділи його грошовими коштами в розмірі 20000,00 грн., яка зареєстрована 16.12.2017 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12017170210000453 за ознаками ч.1 ст.190 КК України (а.с. 28, 34, 79), по якому, згідно з повідомленням Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області від 03.12.2019 року, проводиться досудове слідство (а.с.78).

Під час судового розгляду позивач та його представник пояснили, що дане кримінальне провадження не має відношення до даного спору.

На обґрунтування розрахунку суми відшкодування шкоди позивачем надано довідку Головного управління статистики у Полтавській області від 04.12.2018 року щодо урожайності та середньої ціни реалізації насіння соняшнику сільськогосподарськими підприємствами Котелевського району за 2016 рік, відповідно до якої середня ціна реалізації насіння соняшнику сільськогосподарськими підприємствами Котелевського району за 2016 рік становила 8508,3 гривень за тону, а його урожайність становила 23,9 центнера з гектара (а.с. 29). Виходячи з площі земельної ділянки, що належить йому на праві власності (4,01 га) позивач самостійно зробив розрахунок відшкодування шкоди в сумі 81543,00 грн. (1 га = 2,39 т; 4,01 га х 2,39 т = 9 тон 584 кг; 9 тон 584 кг х 8508,3 грн. = 81543,00 грн.) (а.с. 7).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив положення ст.ст. 12, 15, 16, 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 152, 157, 211 Земельного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , а також послався на Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 року.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків, 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Відповідно до ч. 2, п. ґ) ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, відшкодування заподіяних збитків.

Згідно з ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, п. 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спору), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. При цьому, п.6 даного Порядку визначено, що при тимчасовому зайнятті земельних ділянок для розвідувальних робіт, а також для обов`язкових планових робіт з будівництва, технічного обслуговування і ремонту лінійної частини магістральних трубопроводів, що проходять в одному технічному коридорі, збитки визначаються за угодою між власниками землі або землекористувачами та підприємствами, установами та організаціями - замовниками таких робіт з обумовленням розмірів збитків і порядку їх відшкодування в договорі. При недосягненні згоди розміри збитків визначаються комісіями, створюваними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Згідно з п. д ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Визначення розміру шкоди, заподіяної, в тому числі, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок (далі - розмір шкоди), проводиться відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 року (далі - Методика).

Відповідно до п.4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається: для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1), де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року №783.

На підставі п.7 Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 рок №1619.

Однак, розрахунок заподіяних збитків Приватним сільськогосподарським підприємством Святослав було зроблено самостійно позивачем на основі довідки Головного управління статистики у Полтавській області від 04.12.2018 року щодо урожайності та середньої ціни реалізації насіння соняшнику сільськогосподарськими підприємствами Котелевського району за 2016 рік.

Посилання позивача на норми статей 224, 225 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки зазначені норми передбачають відшкодування збитків учасником господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, а також склад та розмір відшкодування збитків , що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності, проте на підтвердження цього, а також визначення розміру шкоди, позивачем не надано жодного доказу, а тому позов про стягнення коштів у сумі 81543,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вище викладене, судові витрати позивачу не відшкодовуються. Відповідачем заявлено про відсутність понесених судових витрат по справі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 264, 274, 279 ЦПК України, ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 152, 156, 157, 211 Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Святослав про стягнення коштів у сумі 81543,00 грн. (вісімдесят одна тисяча п`ятсот сорок три грн. 00 коп.) - відмовити повністю.

Судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Приватне сільськогосподарське підприємство Святослав - місцезнаходження: с. Макарцівка Полтавського району Полтавської області, поштовий індекс 38710; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 31494075.

Повне судове рішення складено 05.12.2019 року.

Суддя