ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2019м. ДніпроСправа № 904/3613/19 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.
за участі секретаря судового засідання Сироти М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОНДИТЕРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "АВЕСТА"
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОСЕРВІС ПВП"
про стягнення 46160,85грн., з яких 41868,30грн. основної заборгованості; 4292,55грн. пені (договір №7/19 від 04.04.2019 поставки товару)
Представники:
від позивача: не з`явився
від відповідача: не з`явився
І. ПРОЦЕДУРА ПРОВАДЖЕННЯ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОНДИТЕРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "АВЕСТА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОСЕРВІС ПВП" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 46160,85грн., з яких 41868,30грн. основної заборгованості; 4292,55грн. пені (договір №7/19 від 04.04.2019 поставки товару).
Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.
Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.
04.04.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару №7/19 (далі - договір).
Поставка товару здійснювалася у квітні 2019 року за видатковими накладними.
Заборгованість з оплати вартості товару складає 41868,30грн.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:
- пеню за загальний період прострочення з 15.04.2019 по 12.08.2019 на загальну суму 4292,55грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3613/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.084.2019.
Ухвалою від 20.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 19.09.2019.
Щодо строку для подачі відзиву.
Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Ухвалу від 20.08.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач отримав 10.10.2019 , що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 11.10.2019 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідачу в ухвалі від 20.10.2019 роз`яснено право на надання відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Отже, строк для подачі відзиву до 26.10.2019.
Ухвалою від 21.10.2019 здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
31.10.2019 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 30.10.2019 за вих.№б/н про розгляд справи без участі позивача.
Ухвалою від 07.11.2019 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 05.12.2019.
Станом на 05.12.2019 відзив на позов не надано.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків , пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач своїм правом на подання відзиву та на участь у судовому засіданні не скористався , про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
В судовому засіданні, яке відбулося 05.12.2019 здійснено розгляд справи по суті.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні, яке відбулося 05.12.2019 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.
ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.
Таким чином, предмет доказування - це коло фактів матеріально-правового значення, які підлягають встановленню для вирішення господарської справи по суті.
Можна виділити два основних підходи до визначення предмету доказування, які відповідають його розумінню у вузькому і широкому сенсі.
Предмет доказування у вузькому розумінні визначається як сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, тобто фактів, з якими закон пов`язує виникнення, зміну і припинення правовідносин між сторонами і на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Даний склад фактів визначається нормою права, яка регулює спірні правовідношення.
В широкому розумінні предмет доказування вміщує не тільки юридичні факти, які обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, але і інші обставини, без встановлення яких неможливо правильне вирішення справи і виконання судом інших задач господарського судочинства.
До предмету доказування у широкому розумінні можна віднести наступні групи фактів:
1. юридичні факти матеріально-правового характеру;
2. доказові факти;
3. юридичні факти процесуально-правового характеру (які визначають наявність у особи права на пред`явлення позову і здійснення інших процесуальних дій );
4. факти, які сприяють правильній оцінці доказів (наприклад, факт підробки письмового доказу );
5. факти, встановлення яких необхідно суду для виконання попереджувальних і виховних задач господарського судочинства.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі:
1. Обставини укладання договору.
2. Природа договору.
3. Факт поставки товару.
4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
5. Штрафні санкції.
1. Обставини укладання договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОНДИТЕРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "АВЕСТА" (далі - позивач, постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОСЕРВІС ПВП" (далі - відповідач, покупець) (разом іменовані - сторони) укладено договір №7/19 від 04.04.2019 поставки товару (далі - договір).
Предметом договору визначено, що постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти та оплатити товар, найменування, ціна, кількість, номенклатура (асортимент) якого будуть визначатися сторонами у Специфікаціях або накладних (пункт 1.1 договору).
Ціна договору встановлюється у валюті України і вказується в Специфікаціях (накладних), які є невід`ємними частинами цього договору (пункт 5.1 договору).
Строк. Цей договір набуває чинності з момент йог підписання і діє до 31.12.2019 включно (пункт 13.1 договору).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.
2. Природа договору.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Факт поставки товару.
Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач передав відповідачу товар, що підтверджується:
- Видатковою накладною №РН-Ав-О01031 від 24.04.2019 на суму 14440,74грн.;
- Видатковою накладною №РН-Ав-О00956 від 17.04.2019 на суму 14772,48грн.;
- Видатковою накладною №РН-Ав-О00892 від 11.04.2019 на суму 11004,34грн.;
- Видатковою накладною №РН-Ав-О00835 від 05.04.2019 на суму 1950,74грн.
Видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.
Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.
Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.
4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.1 договору визначено, що покупець зобов`язується оплатити товар протягом 10 (десяти) днів з дня отримання товару.
За видатковою накладною №РН-Ав-О01031 від 24.04.2019 на суму 14440,74грн. 06.05.2019 строк оплати настав 06.05.2019. Господарський суд врахував, що 10 (десятий) день, а саме 04.05.2019 випав на вихідний (субота), отже беручи до уваги положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, яким є 06.05.2019.
За видатковою накладною №РН-Ав-О00956 від 17.04.2019 на суму 14772,48грн. строк оплати настав 30.04.2019. Господарський суд врахував, що 10 (десятий) день, а саме 27.04.2019 випав на вихідний (субота), отже беручи до уваги положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, який є 30.04.2019. Господарський суд звертає увагу, що 28.04.2019 був святковим днем (Пасха), а отже 29.04.2019 уряд визнав великоднім вихідним днем.
За видатковою накладною №РН-Ав-О00892 від 11.04.2019 на суму 11004,34грн. строк оплати настав 22.04.2019. Господарський суд врахував, що 10 (десятий) день, а саме 21.04.2019 випав на вихідний (неділя), отже беручи до уваги положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, яким є 22.04.2019.
За видатковою накладною №РН-Ав-О00835 від 05.04.2019 на суму 1950,74грн. строк оплати настав 15.04.2019.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним , і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.
Строк оплати є таким, що настав.
Доказів оплати товару в сумі 41868,30грн. відповідач не надав.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 41868,30грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
5. Штрафні санкції.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Пунктом 9.3 договору визначено, що покупець зобов`язаний сплатити постачальнику неустойку (пеню) за затримку виконання умов пункту 6.1 договору у розмірі 1 (один) % відсоток від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 15.04.2019 по 12.08.2019 на загальну суму 4292,55грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимог не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його таким, що містить помилки.
Здійснюючи власний перерахунок пені, господарський суд взяв до уваги, що статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» максимальний розмір пені обмежено на законодавчому рівні, у зв`язку із чим правильним є використання подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, до стягнення з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 4115,00грн.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
ІІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1921,00грн., сплата якого підтверджена платіжним дорученням №278 від 13.08.2019 на суму 1921,00грн.
Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".
За змістом 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1913,70грн., з урахуванням того, що 99,62% позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 7-11, 13-15, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 222, 232-242, 254, 256-257, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
IV. ВИРІШИВ.
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОНДИТЕРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "АВЕСТА" (62456, Харківська обл., Харківський район, селище міського типу Буди, ВУЛИЦЯ ЩАСЛИВА, будинок 1-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31694037) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОСЕРВІС ПВП" (49050, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА ПУШКІНА, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33159608) про стягнення 46160,85грн., з яких 41868,30грн. основної заборгованості; 4292,55грн. пені (договір №7/19 від 04.04.2019 поставки товару) задовольнити частково.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОСЕРВІС ПВП" (49050, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА ПУШКІНА, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33159608) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОНДИТЕРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "АВЕСТА" (62456, Харківська обл., Харківський район, селище міського типу Буди, ВУЛИЦЯ ЩАСЛИВА, будинок 1-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31694037) 41868,30грн. (сорок одна тисяча вісімсот шістдесят вісім грн. 30 коп.) основної заборгованості; 4115,00грн. (чотири тисячі сто п`ятнадцять грн. 00 коп.) пені; 1913,70грн. (одна тисяча дев`ятсот тринадцять грн. 70 коп.) судового збору.
В решті позовних вимог , а саме в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХНОСЕРВІС ПВП" (49050, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА ПУШКІНА, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33159608) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОНДИТЕРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "АВЕСТА" (62456, Харківська обл., Харківський район, селище міського типу Буди, ВУЛИЦЯ ЩАСЛИВА, будинок 1-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31694037) 177,55грн. пені відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.
Дата підписання та складення повного судового рішення - 06.12.2019.
Суддя І.В. Петренко
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2019 |
Оприлюднено | 09.12.2019 |
Номер документу | 86139891 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петренко Ігор Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні