Рішення

від 03.12.2019 по справі 904/3757/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019м. ДніпроСправа № 904/3757/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат ТВ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 196 089,92 грн.

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Солом`яний С.С.

Представники:

Від позивача: Здоровець С.В., довіреність б/н від 09.08.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЧН № 000398 від 22.06.2018, адвокат

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом. в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат ТВ" заборгованість у розмірі 196 089,92 грн., яка складається із:

- 148 000,00 грн. - основного боргу, 26 281,15 грн. - пені, 2 548,44 грн. - 3% річних, 4 636,69 грн. інфляційних втрат за договором №2018/0214 від 01.01.2018;

- 12 000,00 грн. - основного боргу, 2 117,92 грн. - пені, 194,34 грн. - 3% річних, 314,38 грн. - інфляційних втрат - за договором №S2018/0059 від 01.01.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами №2018/0214 від 01.01.2018, №S2018/0059 від 01.01.2018 в частині оплати за надані йому невиключні суміжні права на розповсюдження програм за допомогою телекомунікаційних систем в узгоджених пакетах під ТМ.

20.11.2019 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо часткової оплати заборгованості, відповідно до яких позивач повідомляє, що відповідачем після звернення з позовом до суду здійснено часткову оплату у розмірі 74 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1578 від 26.09.2019.

Відповідач явку повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відзиву на позов відповідач не подав.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 01.10.2019. З 01.10.2019 підготовче судове засідання відкладено на 16.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2019.

З 07.11.2019 розгляд справи відкладений до 03.12.2019.

У судовому засіданні 03.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення ліцензійних договорів, умови надання невиключних суміжних прав, перелік програм на які розповсюджуються невиключні суміжні права, розмір щомісячної винагороди за надання невиключної ліцензії, строк сплати щомісячної винагороди, строк дії ліцензійних договорів, обставини надання доступу до сигналу програм, передбачених ліцензійними договорами, наявність оплати (неоплати) відповідачем щомісячної винагороди, обставини прострочки оплати (періоди).

Так, судом встановлено, що 01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрегат ТВ" (ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (ліцензіар) укладено ліцензійний договір №2018/0214 про надання не виключного суміжного права (далі- договір 1), відповідно до п.2.1 якого ліцензіар на умовах визначених у цьому договорі надає ліцензіату невиключне суміжне право на розповсюдження програм (далі - невиключна ліцензія) за допомогою телекомунікаційних систем в узгоджених пакетах під ТМ, що визначені у Додатку № 1 до цього договору, використовуючи ресурс телемережі, а ліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору 1 використання невиключної ліцензії підтверджується двосторонніми актами між сторонами (далі - акт), що датуються останнім числом звітного місяця та підписуються сторонами за кожен звітний місяць, у двох примірниках.

Пунктом 2.3 договору 1 передбачено, що невиключна ліцензія, що надається ліцензіаром ліцензіату за цим договором, буде чинна протягом всього терміну дії цього договору.

Сторони домовились, що ліцензіат буде розповсюджувати програми із застосування ресурсу телемережі в узгоджених пакетах відповідно до Додатку № 1 до договору. Розповсюдження програм виключно у розширених, преміальних або тематичних пакетах, без розповсюдження у мінімальному та базовому пакетах забороняється (п.п.2.4, 2.5 договору 1).

Відповідно до п. 3.9.1 договору 1 ліцензіат зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання підписати акти і повернути один примірник акту ліцензіару. Не повернення ліцензіатом підписаних актів протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня отримання від ліцензіара, є фактом визнання ліцензіатом повного виконання ліцензіаром договірних зобов`язань з надання невиключної ліцензії та відсутності претензій.

У п. 4.1 договору 1 сторони визначили, що щомісячна сума винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті), передбаченої п. 2.1 цього договору, визначається у Додатку № 1 до цього договору. Винагорода за надання невиключної ліцензії (роялті) не є об`єктом оподаткування ПДВ, згідно абз. 2 п. п. 196.1.6. п. 196.1. ст. 196 Податкового кодексу України та відповідно до п. п. 14.1.225 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України.

Загальна сума договору складається з сум винагород за надання невиключної ліцензії (роялті), зазначених в актах, що підписані протягом дії цього договору. Сплата щомісячної винагороди проводиться ліцензіатом ліцензіару до 30 (тридцятого) числа місяця наступного за звітним (п.п.4.2, 4.3 договору 1).

Згідно з п. 6.1 договору 1 цей договір набуває чинності з 01 січня 2018 року та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання. Строк надання невиключної ліцензії з приводу кожної програми зазначаєте окремо в Додатку №1 до цього договору.

01.01.2018 сторонами підписано Додаток №1 до ліцензійного договору про надання не виключного суміжного права №2018/0214 від 01.01.2018 у п. 1 якого зазначено, що щомісячна винагорода за надання невиключної ліцензії (роялті) щодо програм: "1+1", "2+2", "ТЕТ", "ПлюсПлюс", "Бігуді", "Уніан" з мінімальним пакетом розповсюдження з 01.01.2018 по 30.06.2018 складає 48 000,00 грн., з 01.07.2018 по 30.09.2018 - 54 000,00 грн., з 01.10.2018 по 31.12.2018 - 60 000,00 грн.; щодо програми Paramout Comedy - з мінімальним пакетом з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 7 000,00 грн., щодо програми KVARTAL TV з базовим пакетом з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 7 000,00 грн.

У п. 2 Додатку №1 до договору зазначено, що загальна щомісячна сума винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті), передбаченої п.2.1 договору, щодо програм вказаних в п.1 цього Додатку становить: з 01.01.2018 по 30.06.2018 - 62 000,00 грн., з 01.07.2018 по 30.09.2018 - 68 000,00 грн., з 01.01.2018 по 30.06.2018 - 74 000,00 грн.

В підтвердження виконання умов вказаного ліцензійного договору позивач надав акти №00006998 від 30.11.2018 на суму 74 000,00 грн. та №00007719 від 31.12.2018 на суму 74 000,00 грн.

Також позивач виставив на оплату рахунки №6967 від 01.11.2018 на суму 74 000,00 грн. та №7686 від 01.12.2018 на суму 74 000,00 грн.

Крім того, 01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрегат ТВ" (ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (ліцензіар) укладено ліцензійний договір №S2018/0059 про надання невиключного суміжного права (далі - договір 2), відповідно до п.2.1 якого ліцензіар на умовах визначених у цьому договорі надає ліцензіату невиключне суміжне право на розповсюдження програм (далі - невиключна ліцензія) за допомогою телекомунікаційних систем в узгоджених пакетах під ТМ, що визначені у Додатку № 1 до цього договору, використовуючи ресурс телемережі, а ліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору 2 використання невиключної ліцензії підтверджується двосторонніми актами між сторонами (далі - акт), що датуються останнім числом звітного місяця та підписуються сторонами за кожен звітний місяць, у двох примірниках.

Пунктом 2.3 договору 2 передбачено, що невиключна ліцензія, що надається ліцензіаром ліцензіату за цим договором, буде чинна протягом всього терміну дії цього договору.

Сторони домовились, що невиключна ліцензія для спеціалізованих абонентів цим договором ліцензіату не надається. Невиключна ліцензія надається ліцензіату для використання тільки способом (технологією), що вказана в 1.2.1 договору. Умови передачі невиключної ліцензії за цим договором не надають право ліцензіату продати або здійснити відчуження в інший спосіб набутих за цим договором прав. Ліцензіат за цим договором не здійснює придбання примірників (копій, екземплярів) об`єктів інтелектуальної власності, які втілені в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання (п.п.2.4-2.7 договору 2).

Відповідно до п. 3.10.1 договору 2 ліцензіат зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання підписати акти і повернути один примірник акту ліцензіару. Не повернення ліцензіатом підписаних актів протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня отримання від ліцензіара, є фактом визнання ліцензіатом повного виконання ліцензіаром договірних зобов`язань з надання невиключної ліцензії та відсутності претензій.

У п. 4.1 договору 2 сторони визначили, що загальна сума договору складається з сум винагород за надання невиключної ліцензії (роялті) передбаченої п. 2.1 цього договору, зазначених в актах, що підписані протягом дії цього договору, та становить 144 000,00 грн., без ПДВ (як операція, що не є об`єктом оподаткування ПДВ згідно абз. 2 п. п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України та відповідно до п. п. 14.1.223 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Сплата загальної суми договору ліцензіатом ліцензіару може проводитися щомісячно частинами до 20-го числа місяця, наступного за звітним, у порядку, визначеному у Додатку № 1 до договору.

Згідно з п. 6.1 договору 2 цей договір набуває чинності з 01 січня 2018 року та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

01.01.2018 сторонами підписано Додаток №1 до ліцензійного договору про надання не виключного суміжного права №S2018/0059 від 01.01.2018 у п. 1 якого зазначено, що щомісячна сума винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті) щодо програми: "BOLT" за базовий пакет з 01.01.2018 по 31.12.2018 складає 5 000,00 грн., щодо програми: "STAR CINEMA" за базовий пакет з 01.01.2018 по 31.12.2018 складає 3 500,00 грн., щодо програми "SMART FAMILY" за базовий пакет складає 3 500,00 грн.

Загальна сума договору становить 144 00,00 грн., яка сплачується у наступному порядку: за січень-грудень 2018 року - сума щомісячного платежу становить 12 000,00 грн. (п.2 Додатку №1 до договору 2).

В підтвердження виконання вказаного ліцензійного договору 2 позивач надав, акт №00007720 від 31.12.2018 на суму 12 000,00 грн.

Також позивач виставив на оплату рахунок №7687 від 01.12.2018 на суму 12 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем лише частково, після звернення з позовом до суду, оплачено роялті за надану у листопаді 2018 року невиключну ліцензію за договором №2018/0214 від 01.01.2018 у сумі 74 000,00 грн.

Решту роялті за надану у грудні 2018 року невиключну ліцензію за договором №2018/0214 від 01.01.2018 у сумі 74 000,00 грн. та роялті за надану у грудні 2018 року невиключну ліцензію за договором № S2018/0059 від 01.01.2018 у розмірі 12 000,00 грн., у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у загальному розмірі (за двома договорами) 86 000,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір - є ліцензійним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договорів (п.4.2) строк сплати щомісячної винагороди є таким, що настав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.09.2019 відповідачем частково оплачено заборгованість: за договором №2018/0214 від 01.01.2018 у сумі 74 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1578 від 26.09.2019.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки відповідачем частково погашено борг після звернення позивача з позовом до суду (вх. № суду 3876/19 від 27.08.2019), предмет спору в цій частині припинив своє існування в процесі розгляду справи, тому провадження у справі підлягає закриттю в частині стягнення заборгованості за договором №2018/0214 від 01.01.2018 у сумі 74 000,00 грн.

Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю в частині стягнення основного боргу за договором №2018/0214 від 01.01.2018 у сумі 74 000,00 грн.

Доказів оплати решти заборгованості у загальному розмірі 86 000,00 грн. (за договором №2018/0214 від 01.01.2018 у сумі 74 000,00 грн. та за договором №00007720 від 31.12.2018 у сумі 12 000,00 грн.) відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача щомісячної винагороди (роялті) за грудень 2018 року за договором №2018/0214 від 01.01.2018 у сумі 74 000,00 грн. та за грудень 2018 року за договором № S2018/0059 від 01.01.2018 у розмірі 12 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач заявив до стягнення:

- за договором №2018/0214 від 01.01.2018: пеню у розмірі 26 281,15 грн. за загальний період з 31.12.2018 по 12.08.2019; 3% річних у розмірі 2 548,44 грн. за загальний період з 31.12.2018 по 12.08.2019; інфляційні втрати у розмірі 4 636,69 грн. за загальний період з січня по червень 2019 року.

- за договором № S2018/0059 від 01.01.2018: пеню у розмірі 2 117,92 грн. за період з 31.01.2019 по 12.08.2019; 3% річних у розмірі 191,34 грн. за період з 31.01.2019 по 12.08.2019; інфляційні втрати у розмірі 314,38 грн. за період з лютого по червень 2019 року.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 5.6 договору1 та п. 5.4 договору 2 у випадку несвоєчасної виплати ліцензіару винагороди, або її частини, відповідно до умов Розділу 4 договорів, ліцензіар має право нарахувати, а ліцензіат зобов`язується на вимогу ліцензіара сплатити ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно виплаченої ліцензіару винагороди за кожен день прострочення.

Так, позивач заявив до стягнення за договором №2018/0214 від 01.01.2018: пеню у розмірі 26 281,15 грн. за загальний період з 31.12.2018 по 12.08.2019, за договором № S2018/0059 від 01.01.2018: пеню у розмірі 2 117,92 грн. за період з 31.01.2019 по 12.08.2019.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в статті 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Оскільки останній день строку оплати винагороди за листопад 2018 року припадає на вихідний день (30.12.2018 (неділя)), то оплата має бути проведена за цей місяць у перший робочий день 02.01.2019, відповідно прострочка у цей період виникає з 03.01.2019.

Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню за договором №2018/0214 від 01.01.2018 у розмірі 26 064,22 грн. за загальний період з 03.01.2019 по 30.07.2019, за договором №S2018/0059 від 01.01.2018 у розмірі 2 106,74 грн. за період з 31.01.2019 по 30.07.2019.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача:

- за договором №2018/0214 від 01.01.2018: 3% річних у розмірі 2 548,44 грн. за загальний період з 31.12.2018 по 12.08.2019; інфляційні втрати у розмірі 4 636,69 грн. за загальний період з січня по червень 2019 року.

- за договором № S2018/0059 від 01.01.2018: 3% річних у розмірі 191,34 грн. за період з 31.01.2019 по 12.08.2019; інфляційні втрати у розмірі 314,38 грн. за період з лютого по червень 2019 року.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом встановлено допущення позивачем аналогічних помилок, що і при нарахуванні пені, а саме не враховано, що останній день оплати припадає на вихідний день, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 721,54 грн. за загальний період з 03.01.2019 по 12.08.2019 (за двома договорами).

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції, де початком та кінцем періоду нарахування є обмежений місяць (кінцем періоду зазначено неповний місяць - 12.08.2019) не можуть бути нараховані, так як наведені вище місяці обмежені вказаною позивачем датою, у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18).

За викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково за період з січня 2019 року по липень 2019 року у розмірі 4456,21 грн.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 121 348,71 грн., з яких основний борг у розмірі 86 000,00 грн., пеню у розмірі 28 170,96 грн., 3% річних у розмірі 2 721,54 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 456,21 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 1 848,77 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат ТВ" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат ТВ" (49000, м. Дніпро, вул. Кольцова, 8, кв.2, ідентифікаційний номер 35864408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23, ідентифікаційний код 37726069) основний борг у розмірі 86 000,00 грн., пеню у розмірі 28170,96, 3% річних у розмірі 2 721,54 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 456,21 грн. та судовий збір у розмірі 1 848,77 грн.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 74 000,00 грн. провадження у справі закрити.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.12.2019

Суддя О.М. Крижний