Рішення

від 02.12.2019 по справі 909/1045/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1045/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Полівода С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Унібрук"

до відповідача: Малого приватного підприємства "Таля"

про стягнення заборгованості в сумі 95 670 грн 84 к.

за участю:

від позивача: Кузь Андрій Петрович,

від відповідача: представник не з"явився

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Унібрук" із позовною заявою до Малого приватного підприємства "Таля" про стягнення заборгованості у сумі 95670 грн 84 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

30.09.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити розгляд справи по суті на 22.10.2019 (ухвала від 30.09.2019).

22.10.2019 суд відклав розгляд справи в судовому засіданні на 13.11.2019, за наслідками якого відклав розгляд справи на 28.11.2019.

27.11.2019 представник позивача подав клопотання вх.№20808/19 про приєднання до матеріалів справи доказів часткової оплати поставленого товару та клопотання вх.№20810/19 про стягнення з відповідача судових витрат, пов"язаних з наданням правничої допомоги, які суд прийняв до розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні подав заяву вх.№20890/19 про визнання суми основної заборгованості та просив суд зменшити суму нарахованих штрафних санкцій у зв"язку з важким фінансовим становищем. Просив суд відкласти розгляд справи для надання можливості подати докази, що підтверджують важке фінансове становище відповідача.

28.11.2019 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 02.12.2019.

Після перерви представник позивача подав клопотання вх.№21045/19 про долучення до матеріалів справи доказів сплати позивачем витрат, пов"язаних з наданням правничої допомоги, яке суд прийняв до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився; через електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання, в якому просив при розгляді спору не нараховувати до сплати індекс інфляції, пеню та штраф.

Суд надав оцінку поданому клопотанню та дійшов висновку про залишення його без розгляду з огляду на таке.

За змістом ст. 169 ГПК України, заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

За приписами ч. 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Положеннями ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Як визначено в ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Оскільки клопотання Малого Приватного підприємства "Таля" не містить електронного цифрового підпису, суд залишає його без розгляду.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.12.2019 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №55/2019 від 15.05.2019 поставив відповідачу товар, однак відповідач в порушення умов договору, отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 86839 грн 41 к. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 610, 692 ЦК України. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, позивач нарахував відповідачу 364 грн 01 к. - 3% річних. Керуючись п.5.2. та 5.3 вказаного договору, за порушення строків оплати нарахував 4125 грн 45 к. пені та 4341 грн 97 к. - штрафу.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав, в судовому засіданні 28.11.2019 позовні вимоги визнав, просив суд не проводити нарахування штрафних санкцій.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

15.05.2019 сторони спору уклали договір поставки №55/2019, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов"язався передати у власність покупця бетонні вироби, далі за текстом - товар, а покупець зобов"язався прийняти і оплатити товар.

Об"єм, загальна кількість, асортимент, найменування та ціна товару, що підлягають поставці за цим договором, визначаються у накладній, яка має силу специфікації ї є невід"ємною частиною договору (п.1.2. договору).

Загальна ціна договору складається із сум, зазначених у накладних за кожну партію товару, яка є невід"ємною частиною цього договору. Зобов"язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в повному обсязі. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% передоплати вартості партії товару на підставі рахунку та/або накладної (п.3.1, 3.2, 3.3 договору).

В пункті 5.2, 5.3 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем терміну оплати товару, покупець зобов"язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми несплаченої вартості товару і за весь період прострочення оплати, починаючи з дня, подальшого за днем належного платежу у відповідності із договором, до дня фактичного погашення суми боргу в повному обсязі. У випадку прострочення оплати більше як на 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми отриманого та неоплаченого товару.

Відповідно до п.9.1, договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 року.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 136839 грн 41 к., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними , які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, копії яких приєднані до матеріалів справи.

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав, отриманий товар оплатив частково на суму 50000 грн 00 к., що підтверджується банківськими виписками. Внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 86839 грн 41 к.

Станом на 03.09.2019 сума боргу залишилась не погашеною, у зв"язку з чим позивач направив відповідачу претензію №23 з вимогою оплатити заборгованість; докази направлення претензії відповідачу міститься в матеріалах справи. Проте ця вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з цим позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.5.2 та 5.3 Договору за прострочення виконання грошового зобов"язання, нарахував відповідачу 364 грн 01 к. - 3% річних, 4125 грн 45 к.- пені, 4341 грн 97 к. - штрафу та звернувся до суду за захистом порушеного права.

Після відкриття провадження у справі відповідач погасив частину заборгованості в розмірі 5000 грн, що підтверджується банківською випискою, копія якої приєднана позивачем до матеріалів справи.

Оскільки, предмет спору існував на момент відкриття провадження у справі та припинив існування в процесі її розгляду, провадження у справі в цій частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за змістом якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, предметом цього спору залишилась вимога позивача про стягнення з відповідача 81839 грн 41 к. - основної заборгованості, 364 грн 01 к. - 3% річних, 4125 грн 45 к.- пені та 4341 грн 97 к. - штрафу .

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновки суду.

В частині позовних вимог про стягнення 5000 грн провадження належить закрити, на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару в сумі 81839 грн 41 к. в строк встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 81839 грн 41 к. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем штрафу та 3% річних за період з 05.08.2019 - 24.09.2019 та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Також, суд перевірив правильність нарахування позивачем пені за період 05.08.2019 - 24.09.2019, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менша за суму пені заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в сумі 4080 грн 24 к. В решті суми пені належить відмовити.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та пені, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафу та пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів процесуального закону визначальним фактором при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій є підтвердження документальними доказами важкого фінансового стану, яких відповідач не подав.

Враховуючи викладене, у задоволенні заяви про зменшення розміру штрафних санкцій слід відмовити.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 81839 грн 41к. - заборгованості, 4341 грн 97 к. - штрафу, 4080 грн 24 к. - пені та 364 грн 01 к. - 3% річних.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4422 від 23 вересня 2019 року.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення частини судового збору у розмірі 100 грн 40 к., сплаченого за вимогу про стягнення з відповідача 5000 грн заборгованості, в частині якої провадження у справі закрито.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судового збору суд, відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи часткове задоволення позову та визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті та вимоги частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору 909 (дев"ятсот дев"ять гривень) 85 к. , а також про необхідність компенсації йому іншої частини судового збору 909 (дев"ятсот дев"ять гривень) 85 к. за рахунок відповідача.

Судовий збір в розмірі 0,91 к. суд покладає на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

16 вересня 2019 позивач (клієнт) та Адвокатське об"єднання "Правнича компанія "Константа" в особі Голови об"єднання Кузя Андрія Петровича, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №001419 виданого Івано-Франківською обласною КДКА 23.11.2018 уклали договір про надання правової (правничої) допомоги №16/09/19.

Згідно акта №1 від 21.10.2019 приймання - передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги №16/09/19 від 16.09.2019, вартість наданих послуг становить 3813 грн 30 к., Акта №2 від 23.10.2019 вартість послуг -1003 грн 50 к., Акта №3 від 21.11.2019 вартість послуг -1003 грн 50 к., згідно рахунка- фактури №28.11.2019 від 28.11.2019 вартість послуг -1003 грн 50 к.

На виконання умов договору про надання правової (правничої) допомоги №16/09/19 від 16.09.2019 позивач перерахував Адвокатському об"єднанню "Правнича компанія "Константа" кошти в сумі 7827 грн 30 к. що підтверджується платіжними дорученнями №253 від 21 жовтня 2019 року, №360 від 11 листопада 2019 року, №421 від 21 листопада 2019 року та №490 від 02 грудня 2019 року.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зважаючи на належну підготовку адвокатом документів для подання до суду та виклад правової позиції, присутність в судових засіданнях, а також підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, суд дійшов висновку про стягнення з Малого Приватного підприємства "Таля" 7827 грн 30 к. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 123, 124, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В частині позовних вимог про стягнення 5000 грн - провадження закрити.

В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Унібрук" до Малого приватного підприємства "Таля" про стягнення заборгованості в сумі 90 670 грн 84 к. позов задовольнити частково.

Стягнути з Малого приватного підприємства "Таля", вул. Шкільна, буд.2,смт. Брошнів-Осада, Рожнятівський район Івано-Франківська область,77611 (код 20540365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унібрук", вул.Д.Галицького, буд.34,смт.Вигода,Долинський район, Івано-Франківська область,77552 (код 40824985) - 81839 (вісімдесят одну тисячу вісімсот тридцять дев"ять гривень) 41к. - заборгованості, 4341 (чотири тисячі триста сорок одну гривню) 97 к. - штрафу, 4080 (чотири тисячі вісімдесят гривень) 24 к. - пені, 364 (триста шістдесят чотири гривні) 01 к. - 3% річних, 909 (дев"ятсот дев"ять гривень) 85 к. - судового збору та 7827 (сім тисяч вісімсот двадцять сім гривень) 30 к. - витрат на професійну правничу допомогу.

В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 45 (сорок п"ять гривень) 21к. - відмовити.

Судовий збір в сумі 0, 91 к покласти на позивача.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Унібрук", вул.Д.Галицького, буд.34,смт.Вигода,Долинський район, Івано-Франківська область,77552 (код 40824985) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 909 (дев"ятсот дев"ять гривень) 85 к. , сплачений згідно з платіжним дорученням від 23 вересня 2019 року №4422.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.12.2019

Суддя Т.В. Максимів