Рішення

від 02.12.2019 по справі 910/12701/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2019Справа № 910/12701/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільський м`ясокомбінат Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Настасів

до Товариства з обмеженою відповідальністю Продекспорт Лайн , м. Київ

про стягнення 792 811,76 грн,

Представники:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тернопільський м`ясокомбінат звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Продекспорт Лайн про стягнення заборгованості за договором поставки №01-2404/19 від 24.04.2019 в розмірі 792 811,76, в тому числі: 734 586,68 - основного боргу, 9 381,65 грн - пені, 838,44 грн - 3% річних, 48 004,99 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки № 01-2404/19 від 24.04.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.09.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, визначив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 21.10.2019.

26.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 21.10.2019, в режимі відеоконференції.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.09.2019 відмовив у задоволенні клопотання ТзОВ Тернопільський м`ясокомбінат про участь у підготовчому судовому засіданні 21.10.2019 в режимі відеоконференції з підстави обмежених технічних можливостей суду на призначену дату.

21.10.2019 через відділ діловодства позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, а також клопотання про долучення доказів у справі, зокрема банківські виписки, з яких вбачається, що після звернення позивача з цим позовом, відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 30 000,00 грн.

У підготовче засідання 21.10.2019 представники сторін не з`явились, у зв`язку з чим суд відклав підготовче судове засідання на 11.11.2019.

У підготовче засідання 11.11.2019 з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У підготовчому засіданні 11.11.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.12.2019.

У судове засідання 02.12.2019 представник позивача не з`явився, при цьому, 21.11.2019 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі. Представник відповідача у судове засідання втретє не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

З наданих позивачем банківських виписок вбачається, що відповідач 23.09.2019, 25.09.2019 та 27.09.2019 здійснив часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 30 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ураховуючи викладене, оскільки відповідачем заборгованість в розмірі 30 000,00 грн сплачено після звернення позивача з цим позовом, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Тернопільський м`ясокомбінат (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Продекспорт Лайн укладено договір поставки №01-2404/19, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.4. договору загальна сума цього договору сторонами не обмежується і визначається шляхом сумування вартості товару, фактично поставленого протягом строку дії даного договору на підставі відповідних накладних.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник поставляє покупцю товар за договірними цінами. При здійсненні поставки партії товару ціни на товар щоразу узгоджуються сторонами та зазначаються в накладній.

Пунктами 2.3., 2.4. договору передбачено, якщо сторони не домовилися про інше, покупець зобов`язаний здійснювати оплату товару на умові 100% попередньої оплати. Сторони вправі домовитися про поставку партії товару на умовах оплати з відстроченням платежу. Факт передачі партії товару без здійснення покупцем попередньої оплати за таку партію товару свідчить про повну та безумовну згоду сторін на продаж партії товару на умовах оплати з відстроченням платежу, згідно пункту 2.6. цього договору.

В усіх випадках, коли товар поставлено на умовах інших, ніж вказаних в п. 2.3. даного договору, покупець зобов`язаний оплатити такий товар не пізніше 7 календарних днів з дати отримання такого товару.

У відповідності до п. 7.3. договору у разі порушення строку оплати товару, покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний розпочатий день (добу) прострочення, а також проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 3% (трьох відсотків) річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України). Пеня, передбачена даним пунктом, нараховується протягом всього строку (періоду) прострочення виконання грошового зобов`язання до моменту його повного та належного виконання.

Згідно з п. 7.4. договору крім пені, зазначеної в п. 7.3. даного договору, за прострочення терміну оплати поставленого товару більш ніж на 14 (чотирнадцять) календарних днів (після спливу строків зазначених в п. 2.6. даного договору) покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості поставленого, але неоплаченого товару. Штраф у розмірі 20% застосовується до покупця кожних 14 (чотирнадцять) календарних днів, протягом всього часу прострочення оплати.

У період з 16.08.2019 по 23.08.2019 на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 787 092,26 грн, що підтверджується видатковими накладними №41977 від 16.08.2019, №42493 від 19.08.2019, № 42939 від 21.08.2019 та №43387 від 23.08.2019.

27.08.2019 відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 52 719,24 грн, що підтверджується банківською випискою.

03.09.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією № 430, в якій просив здійснити оплату за поставлений товар в сумі 734 373,02 грн.

Крім того, після звернення позивача до суду з цим позовом, відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 30 000,00 грн,

Отже, станом на день розгляду судом цієї справи у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 704 373,02 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №01-2404/19, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 787 092,26 грн. Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в розмірі 82 719,24 грн.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, пунктами 2.3., 2.4. договору передбачено, якщо сторони не домовилися про інше, покупець зобов`язаний здійснювати оплату товару на умові 100% попередньої оплати. Сторони вправі домовитися про поставку партії товару на умовах оплати з відстроченням платежу. Факт передачі партії товару без здійснення покупцем попередньої оплати за таку партію товару свідчить про повну та безумовну згоду сторін на продаж партії товару на умовах оплати з відстроченням платежу, згідно пункту 2.6. цього договору. В усіх випадках, коли товар поставлено на умовах інших, ніж вказаних в п. 2.3. даного договору, покупець зобов`язаний оплатити такий товар не пізніше 7 календарних днів з дати отримання такого товару.

Судом встановлено, що в порушення умов вказаного договору відповідач у визначений термін в договорі, оплату за поставлений товар в повному обсязі не здійснив.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, та враховуючи, що ним було здійснено частковому оплату після звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що ТзОВ Продекспорт Лайн було порушено умови договору поставки та положення ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості в розмірі 704 373,26 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 381,65 грн - пені, 48 004,99 грн - штрафу та 838,44 грн - 3% річних.

Так, у відповідності до п. 7.3. договору, у разі порушення строку оплати товару, покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний розпочатий день (добу) прострочення, а також проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 3% (трьох відсотків) річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України). Пеня, передбачена даним пунктом, нараховується протягом всього строку (періоду) прострочення виконання грошового зобов`язання до моменту його повного та належного виконання.

Згідно з п. 7.4. договору крім пені, зазначеної в п. 7.3. даного договору, за прострочення терміну оплати поставленого товару більш ніж на 14 (чотирнадцять) календарних днів (після спливу строків зазначених в п. 2.6. даного договору) покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості поставленого, але неоплаченого товару. Штраф у розмірі 20% застосовується до покупця кожних 14 (чотирнадцять) календарних днів, протягом всього часу прострочення оплати.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно не припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що заявлені до стягнення суми пені, 3 % річних та штрафу є арифметично правильними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільський м`ясокомбінат до Товариства з обмеженою відповідальністю Продекспорт Лайн в частині стягнення заборгованості в розмірі 30 000,00 грн - закрити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільський м`ясокомбінат задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Продекспорт Лайн (02099, місто Київ, вулиця Ялтинська, будинок 5Б; ідентифікаційний код 42163997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільський м`ясокомбінат (47734, місто Тернопільська область, село Настасів; ідентифікаційний код 40274726) 704 373 (сімсот чотири тисячі триста сімдесят три) грн 02 коп. - заборгованості, 9 381 (дев`ять тисяч триста вісімдесят одну) грн 65 коп. - пені, 838 (вісімсот тридцять вісім) грн 44 коп. - 3 % річних, 48 004 (сорок вісім тисяч чотири) грн 99 коп. - штрафу у розмірі 20% та 11 892 (одинадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн 19 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 06.12.2019.

Суддя В.В. Бондарчук