Рішення

від 06.12.2019 по справі 911/2354/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2354/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тукуруй" (Херсонська обл., м. Херсон)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Классіс Сінтум" (Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка)

про стягнення 52481,65 грн

без виклику учасників процесу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тукуруй" (далі - позивач) подало до господарського суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Классіс Сінтум" (далі - відповідач) надлишково перерахованих коштів за договором оренди на загальну суму 52481,65 грн.

Ухвалою від 26.09.2019 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тукуруй" без руху, у зв`язку з недотриманням на момент звернення до суду з позовною заявою вимог п.п. 2, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

07.10.2019 на адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тукуруй" на виконання вимог ухвали суду від 26.09.2019 надійшов супровідний лист від 03.10.2019 з додатками, якими підтверджено усунення позивачем недоліків поданої позовної заяви.

Ухвалою від 10.10.2019 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі, справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, роз`яснив відповідачу, що відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 11.11.2019 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 22.11.2019 (включно).

Суд встановив, що ухвала Господарського суду Київської області від 10.10.2019, яка направлялась відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (08154, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вулиця Білогородська, будинок 23-А), повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

Водночас, суд зазначає, що вказана на конверті, що повернувся від пошти, адреса є адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Классіс Сінтум" згідно з інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою (повідомленою суду стороною), і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду справи.

Оскільки в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на подачу відзиву на позовну заяву, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтум Інвест" (орендодавець) (наразі відповідно до змін, внесених 06.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1006058867, Товариство з обмеженою відповідальністю "Классіс Сінтум") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тукуруй" (орендар) було укладено договір оренди обладнання № 1510 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне використанння водолазне обладнання згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору, що належить орендодавцю на праві власності або іншого майнового права.

Пунктами 3.1-3.3 договору встановлено, що строк оренди починається з дати прийняття об`єкта оренди за актом приймання-передачі. Строк оренди закінчується 31.12.2018. Після завершення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий термін. Строк оренди може бути збільшений або зменшений виключно за взаємною згодою сторін.

Приписами п. п. 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що розмір орендної плати за об`єкт оренди за вісь строк оренди, в цілому становить 918000,00 грн, у тому числі ПДВ - 153000,00 грн. Орендна плата сплачується орендарем у повному обсязі не пізніше 15 днів з дати закінчення строку оренди.

У відповідності до п. 8.1 договору передбачено, що після закінчення строку оренди орендар зобов`язаний протягом 10 днів повернути орендоване майно орендодавцю за актом передавання.

Згідно з п. п. 10.1, 10.2 договору визначено, що договір оренди обладнання вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором оренди обладнання.

Умови цього договору оренди обладнання можуть бути змінені тільки за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору 15.10.2018 між сторонами було підписано специфікацію до договору оренди обладнання № 1510 від 15.10.2018 та акт прийому-передачі майна. Сторони погодили, що майно передано повністю відповідно до умов договору, зауваження до якості і кількості майна відсутні.

30.12.2018 між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду до договору оренди обладнання № 1510 від 15.10.2018, якою викладено п. п. 3.2 та 4.1 договору в новій редакції: строк оренди закінчується 30 квітня 2019 року. Розмір орендної плати за об`єкт оренди за вісь строк оренди, в цілому становить 1836000,00 грн, у тому числі ПДВ - 306000,00 грн.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди сторони зазначили, що ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

З наданих позивачем до суду документів вбачається, що 29.03.2019 орендарем було достроково повернуто орендодавцю за актом прийому-передачі майна орендоване обладнання.

Того ж дня між орендодавцем та орендарем було складено та підписано акт надання послуг по договору № 1510 від 15.10.2018 на суму 1836000,00 грн, в тому числі ПДВ - 306000,00 грн.

В рахунок оплати послуг оренди обладнання, орендарем було перераховано орендодавцю згідно з платіжних доручень № 1453 від 20.03.2019, № 1454 від 21.03.2019, № 1456 від 22.03.2019, № 1459 від 25.03.2019 платежів на загальну суму 1250000,00 грн.

19.06.2019 між орендодавцем, орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАС ЗБУТ" був підписаний договір № 19-06/19 відступлення права вимоги, за яким орендодавець передав товариству як новому кредитору права вимоги за договором оренди обладнання № 1510 від 15.10.2018 до орендаря на загальну суму 500000,00 грн.

Платіжним дорученням за № 1627 від 20.06.2019 на суму 500000,00 грн орендар виконав свій обов`язок перед Товариством з обмеженою відповідальністю "МАС ЗБУТ" за умовами договору № 19-06/19 від 19.06.2019.

Зважаючи на те, що майно було достроково повернуто орендодавцю до закінчення строку дії договору оренди обладнання № 1510 від 15.10.2018, орендар вважає, що орендодавець має повернути йому суму оренди, сплачену за період, за який орендар вже не користувався об`єктом оренди.

При вирішенні спору в даній справі суд враховує, що у відповідності до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 1510 від 15.10.2018, який по суті є договором оренди.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з долучених до справи документів, на підставі укладеного між сторонами договору, орендар за актом приймання-передачі прийняв майно, що належить орендодавцю, та зобов`язався здійснити оплату за його користування.

За умовами договору сторони погодили, що оренда сплачується орендарем за ввесь період користування майном та не пізніше 15 днів з дати закінчення строку оренди.

Розраховуючи суму, необхідну до стягнення з відповідача за оренду, сплачену позивачем після дострокового розірвання дії договору, позивач у позові вираховує суму оренди за один день користування майном, виходячи з загального строку оренди за період з 15.03.2018 по 30.04.2019, що за його розрахунком дорівнює 411 дням та складає 4467,15 грн оренди за 1 день. Отриману суму він множить на кількість днів оренди за період з 30.03.2019 по 30.04.2019, що складає 31 день, та від отриманої суми (138481,65 грн) віднімає суму існуючої заборгованості перед відповідачем по оренді за договором у розмірі 86000,00 грн, внаслідок чого різниця складає 52481,65 грн, що є сумою заявлених до стягнення у даній справі грошових коштів.

Перевіривши правильність проведеного позивачем у даній справі розрахунку суми, що складає оренду за 1 день користування майном, господарський суд встановив, що її розраховано позивачем арифметично невірно з огляду на таке.

У відповідності до ч.ч. 3, 7 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Так, у п. 4.1 договору сторони погодили, що розмір орендної плати за об`єкт оренди за вісь строк оренди, в цілому становить 918000,00 грн, у тому числі ПДВ - 153000,00 грн.

30.12.2018 сторонами було змінено п. 4.1 договору шляхом укладення додаткової угоди до договору.

У відповідності до п. 2 додаткової угоди встановлено, що розмір орендної плати за об`єкт оренди за вісь строк оренди, в цілому становить 1836000,00 грн, у тому числі ПДВ - 306000,00 грн.

Оскільки в п. 3 додаткової угоди сторони зазначили, що ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами, отже можливість застосування умов додаткової угоди в частині встановленння розміру орендної плати за користування майном до відносин, які виникли до її укладення, за згодою сторін не передбачено, а це означає, що положення додаткової угоди не мають зворотньої дії в часі, не застосовуються до правовідносин з оренди, які склалися між сторонами на підставі договору з моменту його дії до моменту укладення додаткової угоди, та не передбачають можливість розрахунку орендної плати у розмірі 1836000,00 грн за період користування обладнанням з 15.10.2018 по 29.12.2018 включно.

До того ж суд зазначає про помилковість визначення позивачем у позовній заяві загального строку оренди, з якого ним було проведено розрахунок орендної плати за 1 день оренди, оскільки за умовами договору оренди обладнання № 1510 від 15.10.2018 останній набрав чинності з дати його підписання, тобто з 15.10.2018. Натомість позивачем у позові не обгрунтовано дату початку періоду проведення ним розрахунку строку оренди з 15.03.2018. Умови договору також не містять положень про можливість поширення дії договору в частині встановлення орендної плати за користування майном до відносин, які виникли до моменту його укладення між сторонами.

Відтак, суд зазначає, що за період оренди з 15.10.2018 по 29.12.2018 включно розмір орендної плати за 1 день оренди має визначатися з розрахунку: ціна оренди (918000,00 грн)/період оренди згідно з договору (78 днів), що дорівнює 11769,23 грн, а за період оренди з 30.12.2018 по 30.04.2019 включно розмір орендної плати за 1 день оренди має визначатися з розрахунку: ціна оренди (1836000,00 грн)/період оренди згідно з додаткової угоди (122 дні), що дорівнює 15049,18 грн.

Таким чином, з огляду на дострокове повернення майна орендодавцю до закінчення строку дії договору оренди обладнання № 1510 від 15.10.2018, продовженого згідно з додаткової угоди від 30.12.2018, загальний розмір орендної плати, яка підлягала сплаті за користування майном за період з 15.10.2018 по 29.03.2019 включно складає суму у розмірі 2248887,74 грн (894461,54+1354426,20), де 894461,54 грн (11769,23х76) це орендна плата за період з 15.10.2018 по 29.12.2018 (11769,23 грн сума оренди за 1 день користування майном, 76 днів - кількість днів оренди по договору мінус два дня за рахунок вступу в дію додаткової угоди до договору, якою визначено інший розмір орендної плати), де 1354426,20 грн (15049,18х90) це орендна плата за період з 30.12.2018 по 29.03.2019 (15049,18 грн сума оренди за 1 день користування майном, 90 днів - кількість днів оренди по додатковій угоді мінус 32 дня за рахунок дострокового повернення майна згідно з акту).

Однак фактично між сторонами підписано акт наданих послуг по договору на суму 1836000,00 грн та подано до суду платіжні доручення про оплату орендної плати згідно з договору у розмірі 1750000,00 грн.

З огляду на викладене, суд вбачає відсутніми підстави для повернення орендарю грошових коштів у сумі 52481,65 грн, які визначені ним у позовній заяві як надлишково сплачені.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними належними та допустимими доказами у справі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до ч. 2 ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241, 247 - 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тукуруй" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Классіс Сінтум" про стягнення 52481,65 грн відмовити.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Антонова