Рішення

від 02.12.2019 по справі 914/2160/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2019 справа № 914/2160/19

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Хороз І. Б., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут , м. Львів, до відповідача:Стрийської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 5 імені Василя ОСОБА_1 , м. Стрий, про: стягнення 54'072,44 грн (з яких: 52'565,07 грн - основний борг, 657,73 грн - інфляційні втрати, 849,64 грн - три відсотки річних). За участю представників сторін: позивача:Мачічка О.О. - представник, відповідача:не з`явився.

1. Судові процедури

1.2. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут до Стрийської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 5 імені Василя ОСОБА_1 про стягнення 54'072,44 грн (з яких: 52'565,07 грн - основний борг, 657,73 грн - інфляційні втрати, 849,64 грн - три відсотки річних).

1.3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.11.2019. Відповідну ухвалу суду сторони отримали 30.10.2019, що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, на яких представники сторін власноручно розписались.

1.4. 20 листопада 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позов, яким позовні вимоги визнаються в повному обсязі та не заперечується проти задоволення позову. Окрім того, Стрийська загальноосвітня школа I-III ступенів № 5 імені Василя Стасюка просить розгляд справи здійснювати без участі уповноваженого представника відповідача.

1.5. 25 листопада 2019 року судом відкладено розгляд справи на 02.12.2019.

1.6. У судовому засіданні 02.12.2019 позивачем подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7'000,00 грн.

1.7. Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відтак, суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає за необхідне вирішити спір по суті у даному судовому засіданні.

1.8. Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

У судовому засіданні 02.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. Аргументи сторін

2.1. У позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (Позивач у справі) вказує , що у період з березня 2019 року по квітень 2019 року здійснив поставку природного газу, а Стрийська загальноосвітня школа I-III ступенів № 5 імені Василя ОСОБА_1 (Відповідач у справі) прийняла природній газ, що підтверджується актами приймання-передачі газу за березень 2019 року та квітень 2019 року на загальну суму 52'565,07 грн.

Відповідач станом на час звернення до суду із даним позовом отриманий газ не оплатив, тому Позивач просить стягнути крім суми основного боргу, ще й 657,73 грн - інфляційних втрат та 849,64 грн - три відсотки річних.

2.2. Відповідач у відзиві на позов повідомив, що визнає позовні вимоги повністю. Вказана сума боргу виникла через позалімітне споживання гагу. Також, відповідач просить здійснювати розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

3. Обставини справи

3.1. 31 березня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (Постачальник) та Стрийською загальноосвітньою школою I-III ступенів № 5 імені Василя Стасюка підписано Акт приймання-передачі природного газу № ЗЛВ89019352 на загальну суму 65'772,70 грн (а.с. 13).

30 квітня 2019 року між Позивачем та Відповідачем підписано Акт приймання-передачі природного газу № ЗЛВ89027978 на загальну суму 34'824,68 грн (а.с. 13).

3.2. Випискою по рахунку Позивача 361 (а.с. 14) за період з 01.03.2019 по 30.08.2019 встановлено, що у Відповідача станом на початок вказаного періоду існує заборгованість в розмірі 205'353,59 грн, у спірному періоді поставлено газу на загальну суму 100'597,38 грн, а Відповідач у спірному періоді оплатив в загальному 253'385,90 грн. Окрім того, вказана інформація підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків (а.с. 15) підписаним сторонами у справі з проставленням печаток підприємств.

4. Позиція суду

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

4.2. Як встановлено з матеріалів справи та визнається відповідачем у відзиві, Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято природній газ у березні, квітні 2019 року на загальну суму 100'597,38 грн, що підтверджується Актами приймання-передачі газу (а.с. 13). Також, як вбачається із матеріалів справи, станом на 01.03.2019 у Відповідача наявна заборгованість перед Позивачем в загальному розмірі 205'353,59 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується позивачем випискою по його рахунку та Актом звіряння взаємних розрахунків.

Кореспондуючий обов`язок з оплати Відповідач виконав частково в загальному розмір 253'385,90 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 52'565,07 грн - основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

4.3. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглянувши вимоги про стягнення 849,64 грн - трьох відсотків річних, перевіривши наданий розрахунок, зазначає, що такий здійснено правильно, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

4.4. Що стосується заявлених до стягнення 657,73 грн - інфляційних втрат, суд перевіривши наданий розрахунок, встановив, що за обраний позивачем період ( 01.04.2019 - 17.04.2019) нарахуванням інфляційних втрат відбуватись не може, адже для нарахування обрано період, що є меншим за один місяць, що не відповідає правовій природі нарахування інфляційних втрат.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 щодо нарахування інфляційних втрат зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18. Також, відповідної позиції дотримується Верховний Суд у постанові № 913/159/18 від 30.07.2019.

4.5. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати

5.1. У позовній заяві та заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач просить стягнути з відповідача 1'921,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 7'000,00 грн відшкодування витрат на правову допомогу.

5.2. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 1'897,56 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

5.3. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначенено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 30 листопада 2017 року між Адвокатським об`єднанням Гарант Груп (надалі - Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (надалі - Замовник) укладено Договір про надання правової допомоги № 38Slvz3434-17 (надалі - Договір про надання правової допомоги). За умовами цього Договору про надання правової допомоги, в порядку та на умовах визначених даним Договором, Виконавець зобов`язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а Замовник приймати та оплачувати їх (п. 1.1. Договору про надання правової допомоги).

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг за Додатковою угодою № 8 від 02.12.2019 до Договору про надання правової допомоги № 38Slvz3434-17 від 30.11.2017 Адвокатське об`єднання Гарант Груп надало, а ТзОВ Львівгаз збут прийнято послуги згідно Додаткової угоди № 8 до Договору про надання правової допомоги:

- вивчення та аналіз документів, що обґрунтовують позовні вимоги по справі;

- консультація клієнта, узгодження правової позиції по справі;

- підготовка процесуальних документів по справі;

- представництво інтересів в суді під час розгляду справи у судових засідання 25.11.2019 та 02.12.2019.

Загальна кількість наданих послуг згідно з Додатковою угодою № 8 до Договору про надання правової допомоги складає 7 людино-годин на загальну суму 7'000,00 грн.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 7'000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Варто зазначити, що аналогічних висновків у подібних правовідносинах дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 180, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Стрийської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 5 імені Василя Стасюка (адреса:82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Шевченка, будинок 18; ідентифікаційний код 22414268 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Львівгаз збут (адреса: 79035, місто Львів, вулиця Золота, будинок 42; ідентифікаційний код 39594527 ) 52565,07 грн - основного боргу, 849,64 грн - три відсотки річних, 1'897,56 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 7'000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.12.2019.

Суддя Трускавецький В.П.