Рішення

від 06.12.2019 по справі 917/1769/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2019 Справа № 917/1769/19

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СП БАРС КО.ЛТД", вул. Межигірська, 82 - А, м. Київ, 04128

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахіммаш", вул. Маршала Бірюзова, 85, м. Полтава, 36007

про стягнення 14 764,89 грн.

Представники сторін в судове засідання не викликались. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку спрощеного провадження, відповідно до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахіммаш", м. Полтава 13 380,24 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 474,79 грн. 3% річних та 909,86 грн. інфляційних витрат.

Відповідач по справі надав відзив на позовну заяву де просить суд відмовити в задоволенні позову у зв`язку з тим, що позивач не здійснив реєстрації накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, порушив ст. 201 п. 201.10. Податкового кодексу України та п. 10.5 Договору № СН 32/17 від 20.06.2017 року, а вчинені порушення позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавахіммаш" можливості нарахувати суму податку, що відноситься до податкового кредиту березня 2018 року та липня 2018 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до договору № CH 32/17 від 20.06.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СП БАРС КО.ЛТД", м. Київ зобов`язалося поставити лакофарбову продукцію, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавахіммаш", м. Полтава, прийняти й оплатити її на умовах та в порядку, визначеному договором.

Позивач посилається на неналежне виконання боржником договірних зобов`язань та просить суд стягнути залишок боргу 13 380,24 грн. у примусовому порядку.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються договором поставки, відповідно до якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, так як одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання договору CH 32/17 від 20.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "СП БАРС КО.ЛТД" 16 серпня 2018 року поставило лакофарбовану продукцію на загальну суму 21 452,40 грн. відповідно до видаткової накладної № РН-0000184.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За умовами п. 7.1 договору покупець проводить 100% попередню оплату на основі виставленого рахунку. Однак відповідач, як покупець, взяті на себе зобов`язання у повному обсязі не виконав, провівши оплату, у відповідності до виставленого рахунку-фактури від 14.08.2018 року № СФ-0000201 на суму 21 452,40 грн., лише частково, в сумі 8 072,16 грн., а залишок боргу склав 13 380,24 грн.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 13 380,24 грн. є обґрунтованими і підтверджуються наданими у справі доказами та підлягають стягненню з боржника.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних.

При викладених обставинах, із наданих позивачем доказів позов в частині стягнення 474,79 грн. 3 % річних та 909,86 грн. інфляційних витрат є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, позивач заявив клопотання про відмову в задоволенні стягнення судових витрат де зазначає про значне завищення судових витрат позивача на правову допомогу, як неспівмірних зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, а також часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача щодо неспіврозмірності розміру витрат відповідача на оплату послуг адвоката, складності справи та обсягу фактично виконаних адвокатом робіт та вважає співрозмірними та обґрунтованими витрати відповідача на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Заперечення відповідача стосовно відмови в задоволенні позову у зв`язку з тим, що позивач не здійснив реєстрації накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, порушив ст. 201 п. 201.10. Податкового кодексу України та п. 10.5 Договору № СН 32/17 від 20.06.2017 року, судом до уваги не приймаються, так як за договором передбачена 100% оплата за товар, а вищевикладені обставини не впливають на безпосередній обов`язок його оплати.

Витрати по оплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахіммаш", (вул. Маршала Бірюзова, 85, м. Полтава, 36007, код ЄДРПОУ 40320997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП БАРС КО.ЛТД", (вул. Межигірська, 82 - А, м. Київ, 04128, код ЄДРПОУ 40241931) 13 380,24 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 474,79 грн. 3% річних, 909,86 грн. інфляційних витрат, 1921,00 судового збору та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.12.2019 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди,

а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до

набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ціленко В. А.