Рішення

від 28.11.2019 по справі 356/600/19

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/284/19

Справа № 356/600/19

Р І Ш Е Н Н Я (заочне)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.11.2019 року Березанський міський суд Київської області в складі:

Головуючого судді Лялик Р. М.

При секретарі Настич Н. А.

За участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до державного навчального закладу "Березанський професійний аграрний ліцей" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати (інфляційні втрати та 3% річних),

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до державного навчального закладу "Березанський професійний аграрний ліцей" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати (інфляційні втрати та 3% річних). В обґрунтування пред`явлених вимог вказував, що 08.08.2016 року був звільнений з посади директора державного навчального закладу Березанський професійний аграрний ліцей (далі - ДНЗ Березанський професійний аграрний ліцей ). Разом з тим, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, в день його звільнення відповідачем не було проведено виплати всіх належних позивачу сум, у зв`язку з чим останній був змушений звертатись до в.о. директора ліцею Джури Ю. Б. з письмовими заявами, в яких просив забезпечити проведення відповідних виплат, у відповідь на які отримував усні запевняння, що кошти будуть виплачені.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 23.07.2018 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 23.01.2019 року, з ДНЗ Березанський професійний аграрний ліцей на користь позивача було стягнуто заборгованість із заробітної плати в розмірі 35 317,25 грн.

24.07.2018 року та 24.01.2019 року позивач звернувся разом із заявами на ім`я в. о. директора ДНЗ Березанський професійний аграрний ліцей Джури Ю. Б., в яких просив виконати вказане рішення суду та забезпечити нарахування і виплату належних йому сум, проте відповідач рішення суду добровільно не виконав.

У зв`язку з цим рішення суду було звернуто позивачем до примусового виконання до Березанського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області на підставі виконавчого листа, виданого Березанським міським судом 15.02.2019 року.

Як вказує позивач, даним рішенням Березанського міського суду Київської області від 23.07.2018 року було встановлено порушення його прав у зв`язку з невиплатою всіх належних при звільненні сум, з фактом виплати яких останній пов`язує проведення з ним повного розрахунку при звільненні.

За таких обставин, позивач, посилаючись на ст.ст. 116, 117 КЗпП України, вважає свої права порушеними, відтак, ДНЗ Березанський професійний аграрний ліцей має нести відповідальність за затримку виплати належних йому коштів шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного його проведення за період з 24.07.2018 року по 23.07.2019 року в розмірі 75 067,50 грн.

Окрім того, оскільки відповідач допустив затримку у виплаті заробітної плати більше, ніж на один місяць, то відповідно до положень ст. 34 Закону України Про оплату праці , а також ст.ст. 1, 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , він зобов`язаний здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 3 223,44 грн. згідно доданого до позову розрахунку.

Також, посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, яка визначає загальні засади відповідальності за порушення грошового зобов`язання, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача три відсотки простроченої суми в розмірі 1 059,52 грн. згідно доданого до позову розрахунку.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку з виплати заробітної плати у розмірі 75 067,50 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (інфляційні втрати) у розмірі 3 223,44 грн., а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (3% річних) у розмірі 1 059,52 грн.

В судовому засіданні позивач пред`явлені в позові вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, в ньому наведених, позов просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду в розумінні ст. 128 ЦПК України (а.с.28,35,45). Причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

За таких обставин, суд прийняв рішення про заочний розгляд за наявними матеріалами відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач проти такого порядку не заперечував, а належним чином повідомлений відповідач в судове засідання повторно не з`явився, не повідомив причини своєї неявки та не подав відзив.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства освіти і науки України № 367-к від 08.08.2016 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади директора державного навчального закладу Березанський професійний аграрний ліцей за угодою сторін згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП та достроково припинено контракт від 24.09.2015 року (а.с.10).

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 23.07.2018 року, яке ухвалою Київського апеляційного суду від 23.01.2019 року залишено без змін, позов ОСОБА_1 до державного навчального закладу "Березанський професійний аграрний ліцей", Міністерства освіти і науки України про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку задоволено частково, стягнуто з державного навчального закладу "Березанський професійний аграрний ліцей" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 35 317,25 грн. в порядку преміювання його як директора ДНЗ Березанський професійно-технічний ліцей згідно наданих суду наказів Головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації від 24.10.2011 року № 208-к, від 16.12.2011 року № 251-к, від 19.01.2012 року № 18-к, від 20.02.2012 року № 31-к, від 20.02.2012 року № 32-к, від 16.03.2012 року № 42-к, від 23.04.2012 року № 70-к, від 23.05.2012 року № 91-к, від 25.06.2012 року № 110-к, від 26.07.2012 року № 124-к, від 23.01.2013 року № 10-к, наказу Департаменту освіти, науки та молоді Київської обласної державної адміністрації від 25.02.2013 року № 26-к, наказів Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації від 15.04.2013 року № 81-к, від 23.05.2013 року № 123-к, від 19.06.2015 року № 66-к, від 21.09.2015 року № 121-к, від 07.12.2015 року № 153-к, в решті - відмовлено (а.с.11-16,17-19).

24.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до в.о. директора ДНЗ "Березанський професійний аграрний ліцей" разом із заявою, в якій просив забезпечити нарахування та виплату належної йому заробітної плати у розмірі 35 317,25 грн., що підтверджується проставленою на ній відміткою про реєстрацію від 24.07.2018 року за вх. № 10/0.04-08 (а.с.20).

24.01.2019 року ОСОБА_1 повторно звернувся до в.о. директора ДНЗ "Березанський професійний аграрний ліцей" разом із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити належну йому заробітну плату в розмірі 35 317,25 грн., про що на заяві міститься відповідна відмітка про реєстрацію від 24.01.2019 року за вх. № 01.04-08/4 (а.с.21).

15.02.2019 року Березанським міським судом Київської області видано виконавчий лист у справі № 356/184/18 про стягнення з ДНЗ "Березанський професійний аграрний ліцей" на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати в розмірі 35 317,25 грн. (а.с.86).

Постановою старшого державного виконавця Березанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області Кушнєрової М. І. від 19.07.2019 року за заявою ОСОБА_1 від 04.07.2019 року, зареєстрованою відділом ДВС 19.07.2019 року за вх. № 1809, відкрито виконавче провадження № 59599846 примусового виконання виконавчого листа № 356/184/18 від 15.02.2019 року, виданого Березанським міським судом Київської області, про стягнення з ДНЗ "Березанський професійний аграрний ліцей" на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати в розмірі 35 317,25 грн. (а.с.49,79).

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Березанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області Кушнєрової М. І. від 26.07.2019 року виконавче провадження № 59599846 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку зі сплатою боржником заборгованості в повному обсязі, про що на виконавчому листі проставлено відповідну відмітку (а.с.23,85).

Статтею 55 Конституції України гарантовано право особи на судовий захист.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України , має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини 1 статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

При цьому, у відповідності до положень ч. 3 ст. 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Як визначено статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95 , ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 1 Закону України Про оплату праці визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Аналогічне визначення заробітної плати наведене також в статті 94 КЗпП України.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України .

Так, положеннями ч. 1 ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому, як встановлено приписами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117 , 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 , дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

За таких обставин, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України , за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Вказаний висновок зробив Верховний Суд України у постановах від 22.01.2014 року у справі № 6-159цс13 та від 14.12.2016 року у справі № 6-788цс16, а також підтвердив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11.09.2019 року у справі № 761/36733/17-ц.

Визначення розміру середньої заробітної плати, в тому числі, і у випадку затримки розрахунку при звільненні, здійснюється у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок).

Так, у відповідності з абзацами 3-4 пункту 2, абзацами 1-2 пункту 8 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, а нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

В той же час, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Так, за змістом статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, враховуючи вищевказане, положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, рішенням Березанського міського суду Київської області від 23.07.2018 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 23.01.2019 року за результатом його апеляційного перегляду, встановлено, що всупереч вимогам ст.ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні позивача 08.08.2016 року з ним не було проведено остаточного розрахунку у встановлені законом строки, а саме не здійснено нарахування та виплату грошових сум, в розмірі 35 317,25 грн., належних позивачу в порядку преміювання останнього як директора ДНЗ Березанський професійно-технічний ліцей згідно визначених в ньому наказів, яке було звернуто до примусового виконання у зв`язку з невиконанням його відповідачем у добровільному порядку.

За таких обставин, оскільки правові наслідки, передбачені рішенням суду, є обов`язковими до виконання з моменту набрання ним законної сили, суд вважає доведеним той факт, що ДНЗ Березанський професійний аграрний ліцей як роботодавець зі своєї вини допустив несвоєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили, про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати, що є правовою підставою для застосування наслідків, передбачених ст. 117 КЗпП України.

Доказів зворотного суду не надано та в судовому засіданні їх не встановлено.

При цьому, як визначено ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, визначаються Законом України Про виконавче провадження .

Так, за змістом ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, що діють в межах повноважень, визначених ст. 18 вказаного Закону.

Згідно положень п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи відомості про проведені позивачу виплати заробітної плати за останні фактично відпрацьовані два місяці роботи, що передували його звільненню, а саме червень 2016 року (20 робочих днів) та липень 2016 року (21 робочий день), а також їх розмір (5 933,40 грн. та 6 377,76 грн. відповідно), перевіривши розрахунки пред`явленого до стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, наведені позивачем в позовній заяві, суд приходить до висновку про їх помилковість та необхідність стягнення з ДНЗ Березанський професійний аграрний ліцей як роботодавця на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з дня набрання 23.01.2019 року законної сили ухвалою Київського апеляційного суду від 23.01.2019 року, якою рішення Березанського міського суду Київської області від 23.07.2018 року залишено без змін, та по 26.07.2019 року (125 робочих днів) в розмірі 37 533,75 грн., виходячи з наступного розрахунку:

-середньоденна заробітна плата = 5 933,40 грн. + 6 377,76 грн./20 днів + 21 день = 300,27 грн.;

-середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні = 300,27 грн. х 125 = 37 533,75 грн.

Вирішуючи спір в частині вимог позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (інфляційні втрати) у розмірі 3 223,44 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 34 Закону України Про оплату праці передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Так, за змістом статті 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує виникнення права громадянина на компенсацію втрати частини доходів, є невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згідно з статтею 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

За змістом статті 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Механізм розрахунку компенсації визначається Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів).

Так, у відповідності до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації

обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за

період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін

у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не

включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються

Держкомстатом.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 (п. 2.2 мотивувальної частини), кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Правовий аналіз вказаних вище положень законодавства дає підстави для висновку, що компенсація працівнику втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за своєю правовою природою покликана компенсувати матеріальні втрати від інфляційних процесів, що мали місце з моменту виникнення права на таку виплату та її невиплати у встановлені законодавством строки.

Порядок обчислення суми такої компенсації обумовлений її правовою природою та імперативно визначений вказаними вище положеннями законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Березанського міського суду Київської області від 23.07.2018 року, яке ухвалою Київського апеляційного суду від 23.01.2019 року залишено без змін, було встановлено факт порушення трудових прав позивача як працівника та констатовано право останнього на заробітну плату в порядку преміювання згідно визначених в рішенні наказів.

Вказаним рішенням суду надано юридичної визначеності правовідносинам щодо невиплати позивачу заробітної плати, що склались між сторонами під час перебування в трудових відносинах.

Так як факт порушення трудових прав працівника достовірно встановлений, заробітна плата, як грошові доходи, підпадає під дію вищевказаного Закону , а тому підлягає компенсації у зв`язку з порушенням встановлених строків здійснення вказаної виплати.

За таких обставин, внаслідок неотримання кожної чергової виплати позивач зазнавав втрати частини доходу від інфляційних процесів, що мали місце з моменту кожної такої невиплати, та як економічні чинники обумовлювали відповідним чином розмір таких втрат.

Разом з тим, обґрунтовуючи суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, позивач включає до розрахунку індекси інфляції за період з серпня 2018 року по липень 2019 року, що не відповідає змісту і правовій природі спірних правовідносин.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми компенсації в межах пред`явлених позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, нарахованих на суму несвоєчасно виплаченої заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Так, частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальними нормами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15 , а також Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11.11.2019 року в справі № 757/14073/16-ц, та неодноразово підтверджена Верховним Судом в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 13.02.2019 року в справі № 2-1011/11, від 28.08.2019 року у справі № 753/10967/16-ц, від 25.11.2019 року у справі № 755/974/15-ц.

За змістом частини 1 статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані трудовим законодавством, а відповідач не є кредитором по відношенню до позивача у цивільно-правових відносинах, правові підстави для стягнення з відповідача 3% річних на суму несвоєчасно виплаченої заробітної плати - відсутні.

Враховуючи вищевказане, принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 37 533,75 грн., в решті позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 року, судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , з огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 375,34 грн.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати , ст.ст. 15-16, 509, 625 ЦК України, ст.ст. 47, 94, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 4-5, 12-13, 76-83, 89, 128, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 280, 352, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного навчального закладу "Березанський професійний аграрний ліцей" (код ЄДРПОУ 02544773), який розташований за адресою: Київська область, м. Березань, вул. Шевченків шлях, 34, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 37 533 (тридцять сім тисяч п`ятсот тридцять три) гривні 75 копійок.

В решті - відмовити.

Стягнути з державного навчального закладу "Березанський професійний аграрний ліцей" (код ЄДРПОУ 02544773), який розташований за адресою: Київська область, м. Березань, вул. Шевченків шлях, 34, на користь держави судовий збір у розмірі 375 (триста сімдесят п`ять) гривень 34 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя Р. М. Лялик