Рішення

від 02.12.2019 по справі 361/4314/19

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/4314/19

Провадження № 2/361/2713/19

02.12.2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 грудня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Яблонській В.І., з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Малого аудиторського підприємства «СТОРНО» , треті особи: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд визнати трудові відносини між нею та відповідачем припиненими з 30.05.2019р. у зв`язку із її звільненням з посади директора (керівника) Малого аудиторського підприємства «СТОРНО» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за власним бажанням за ч.1 статті 38 Кодексу законів про працю України; зобов`язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом внесення відомостей про припинення з 30.05.2019р. трудового договору між нею (керівником) та відповідачем (юридичною особою) у зв`язку із її звільненням з посади директора (керівника) Малого аудиторського підприємства «СТОРНО» у формі ТОВ з 30.05.2019р. за власним бажанням за ч.1 ст.38 КЗпП України, стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що перебувала в трудових відносинах з відповідачем, 28.11.2017р. її призначено на посаду директора Малого аудиторського підприємства СТОРНО з 29.11.2017р., на підставі чого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відповідні відомості про неї як керівника; після включення в жовтні 2018 р. до складу учасників Товариства ОСОБА_4 , остання взяла на себе фактичне управління (керівництво) підприємством, одноосібно приймаючи усі рішення щодо господарської діяльності Товариства, розподілу завдань між співробітниками, по фінансовим операціям Товариства, подавала звітність від імені ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, позивач, будучи фактично позбавленою всіх функцій керівника, прийняла рішення про звільнення з посади директора МАП СТОРНО за власним бажанням; на адресу всіх учасників Товариства, а саме на адресу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вона надіслала заяву про звільнення, однак вказана заява не була розглянута учасниками, загальні збори учасників товариства не були зібрані і не відбулись, відповідно рішення про звільнення позивачки з посади директора МАП СТОРНО не було прийнято. Зважаючи на відсутність рішення загальних зборів учасників Товариства, позивач продовжила виконання обов`язків директора, оскільки офіційно продовжувала перебувати на вказаній посаді; повторно заяву про звільнення за власним бажанням вона направила всім трьом учасникам Товариства 15.04.2019р.; 25.04.2019р. нею як директором Товариства видано наказ №47-к щодо припинення виконання обов`язків директора з 26.04. 2019р. за власним бажанням та призначено комісію по прийому-передачі справ у складі Гук І.О., Мусієнко О.О. в присутності ОСОБА_5 ; вказана заява та наказ також не були розглянуті учасниками Товариства, Загальні збори учасників не були проведені, а печатка та документи МАП СТОРНО не були прийняті жодним з учасників чи іншою уповноваженою особою, зокрема ОСОБА_4 , яка з метою здійснення контролю за діяльністю Товариства щоденно перебувала на території Товариства і фактично виконувала функції директора, хоча позивач продовжувала обліковуватись керівником; 16.05.2019р. позивач втретє подала товариству (всім його учасникам) письмову заяву про звільнення за власним бажанням, і в ній зазначила, що з вказаної дати жодні документи і звіти від імені МАП СТОРНО за підписом позивача складатись і подаватись у контролюючі органи не будуть, а також, що печатка, установчі, реєстраційні документи Товариства, а також свідоцтва, положення, кадрові, бухгалтерські та інші документи знаходяться в орендованому товариством офісному приміщенні; 30.05.2019р. позивач, вживши всі заходи по збереженню документів і печатки та майна товариства, видавши наказ про припинення повноважень директора і надіславши повідомлення про це учасникам товариства , - припинила виконання обов`язків директора МАП СТОРНО , 31.05.2019р. надіслала до банку і до ДПІ повідомлення про складення з себе повноважень директора, 6.06.2019р. повернула на рахунок відповідача аванс заробітної плати за червень, який їй був перерахований відповідачем. Тому просить вважати її звільненою останнім робочим днем 30.05.2019р. за власним бажанням; оскільки учасники Товариства її заяву тричі ігнорували і не зібралися на загальні збори та не прийняли рішення щодо звільнення позивача з займаної посади, а саме такий порядок звільнення керівника визначений статутом товариства, то в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань продовжують існувати відомості про те, що позивачка є керівником МАП СТОРНО , що порушує її трудові і конституційні права, зокрема право на звільнення за власним бажанням.

Відповідач повторно (неодноразово) не з?явився в судове засідання; був повідомлений належним чином, шляхом направлення йому рекомендованих листів. Відповідач не подав відзив, не подав доказів, не висловив своєї думки з приводу даного позову.

Треті особи - учасники Товариства (відповідача) ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , будучи повідомленими належним чином, про дату та час розгляду справи у судові засідання жодного разу не з?явились, жодних пояснень з приводу даного спору до суду не направили.

Позивач подав заяву про згоду на ухвалення заочного рішення. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, ухвалив розглянути справу заочно, згідно ст.223 та ст.280 ЦПК України.

В судовому засіданні позивач і його представник підтримали позов, надали пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, просили суд позов задовольнити.

З наданих доказів встановлено такі обставини і відповідні ним правовідносини:

З копії протоколу загальних зборів учасників МАП СТОРНО ТОВ від 28.11.2017р. 311 та копії наказу №23к від 29.11.2017р. - встановлено, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах, що виникли на підставі трудового договору; з 27.11.2017р. позивач була призначена на посаду директора Малого аудиторського підприємства СТОРНО .

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видно, що до реєстру були внесені відомості про позивача як керівника.

19.12.2018р. позивач на адресу всіх учасників Товариства: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - надіслала письмову заяву про звільнення за власним бажанням з проханням розглянути її заяву на загальних зборах учасників товариства.

15.04.2019р. позивач повторно за № 15/04/19-2 подала заяву про звільнення за власним бажанням; надіславши його екземпляри всім учасникам Товариства.

Позивачем надано підтвердження надіслання екземплярів заяви про звільнення на адресу третіх осіб і відповідача рекомендованими листами.

Дана заява не була учасниками товариства розглянута і ніякого рішення за заявою позивача відповідачем прийнято не було. Принаймні відповідач не довів протилежного і дане ствердження позивача не спростував.

25.04.2019р. позивач як директор видала наказ №47-к про припинення виконання обов`язків директора з 26.04. 2019р. за власним бажанням та про призначення комісії по прийому-передачі справ у складі Гук І ОСОБА_6 О ОСОБА_6 , Мусієнко О.О., Маленко А.С.

26.04.2019 складений Опис майна та справ за №26/04/19-1, підписаний позивачем і бухгалтером - ревізором ОСОБА_7 , в якому перелічено майно у списку 56 найменувань, додатки: перелік ВФС, архів 2013-2017рр, перелік договорів аудиту за 2018р, перелік договорів за 2019р., перелік аудиторської документації (шаблон).

Дана заява не була учасниками товариства розглянута і ніякого рішення за заявою позивача відповідачем прийнято не було. Принаймні відповідач не довів протилежного і дане ствердження позивача не спростував.

Як пояснила позивач, її заява і наказ були проігноровані учасниками товариства, зокрема ОСОБА_8 , а печатка та документи МАП СТОРНО не були прийняті жодним з учасників чи іншою уповноваженою від них особою.

16.05.2019р. позивач втретє за №16/05/19-1 подала товариству (всім його учасникам) письмову заяву про звільнення за власним бажанням, і в ній зазначила, що з вказаної дати вона припиняє складати, підписувати і подавати у відповідні контролюючі органи будь-які документи і звіти від імені МАП СТОРНО . Також в заяві позивач повідомила, що печатка, установчі, реєстраційні документи Товариства, свідоцтва, положення, кадрові, бухгалтерські та інші документи знаходяться в орендованому товариством офісному приміщенні.

Позивачем надано підтвердження надіслання екземплярів заяви про звільнення на адресу третіх осіб і відповідача рекомендованими листами.

Дана заява не була учасниками товариства розглянута і ніякого рішення за заявою позивача відповідачем прийнято не було. Принаймні відповідач не довів протилежного і дане ствердження позивача не спростував.

17.05.2019 позивач видала наказ №17/05/19-ОД про перерозподіл обов`язків персоналу товариства та підготовку документів до здачі в архів.

22.05.2019 складено акт №1 про відмову персоналу товариства поставити свої підписи про ознайомлення з наказом від 17.05.2019 №17/05/19-ОД , згідно якого ОСОБА_4 відмовилась поставити підпис про ознайомлення з наказом в присутності ОСОБА_9 , з наказом ознайомлені аудитор ОСОБА_5 - приймає участь у підготовці документів до здачі в архів, аудитор ОСОБА_10 - не ознайомилась, бухгалтер-ревізор ОСОБА_11 від підпису відмовилась. Акт підписаний позивачем і ОСОБА_7

30.05.2019р. позивач видала наказ №49-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням.

30.05.2019 складено Опис майна і справ №30/05/19-1.

30.05.2019 позивач направила повідомлення учасникам товариства про припинення повноважень директора у зв`язку зі звільненням за власним бажанням.

31.05.2019 позивач направила повідомлення до АБ Кліринговий дім про припинення обов`язків директора.

31.05.2019 позивач направила повідомлення до ДПІ у Печерському районі ГУДФС у м.Києві про припинення обов`язків директора.

Згідно Акту приймання-передачі ключів від сейфу МАП СТОРНО ТОВ від 03.06.2019- ОСОБА_1 передала ключі від сейфу 2 шт. а учасник ТОВ ОСОБА_3 , прийняв ключі від сейфу 2шт., в акті є підпис ОСОБА_1 і підпис ОСОБА_3 .

Згідно Свідоцтву від 06.06.2019р., посвідченому нотаріусом Косенко О.О. нотаріус посвідчив, що ОСОБА_1 6.06.2019 здала на зберігання нотаріусу ОСОБА_12 строком на три місяці документи без опису.

Згідно Довіреності, датованої 06.06.2019, посвідченої нотаріусом Косенко О.О.. - ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були її представником у нотаріуса Косенко О.О. з питань , пов`язаних з отриманням пакету документів, які були передані нотаріусу на зберігання.

Про складення даних документів позивач письмово повідомила учасників товариства ОСОБА_13 і Мусієнко.

06.06.2019 позивач направила лист-заяву до АБ Кліринговий дім про повернення на розрахунковий рахунок відповідача авансу заробітної плати за червень 2019 , перерахованого 4.06.2019 як помилково перерахованого у зв`язку з припиненням трудових відносин з МАП СТОРНО ТОВ.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що була одним з учасників товариства, станом на день звільнення позивачки з учасників вибула. Протягом 2019 року позивач намагалась звільнитись з посади директора, тричі подавала заяви про звільнення за власним бажанням, але учасники товариства ОСОБА_13 і ОСОБА_8 , яка фактично перебрала на себе всі повноваження директора, але відмовлялась підписувати документи, - ігнорували заяви позивача, не скликали загальні збори з даного питання і не прийняли відповідного рішення про звільнення директора ОСОБА_1 Вона приймала участь у складені актів, наявних у справі і підтвердила їх достовірність та достовірність наявних у актах відомостей.

Свідок ОСОБА_7 суду також підтвердила вказані обставини і підтвердила факт складення актів, наявних у справі у її присутності та їх підписання, а також підтвердила достовірність викладених в актах відомостей, з приводу звільнення позивачки дала пояснення, аналогічні з поясненнями свідка ОСОБА_5 .

Статтею 4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною першою статті 3 КЗпП передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За змістом ст. 5-1 КЗпП держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Згідно з висновками Конституційного Суду України в рішенні від 09 липня 1998 року у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини першої статті 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну законодавство ) № 12-рп/98, відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Шляхом укладення трудового договору з роботодавцем громадяни реалізують свої конституційні права на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин.

Згідно ст.21 КЗпП Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною першою статті 38 КЗпП визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України- звільнення за власним бажанням).

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Згідно ч. 2 ст. 8 Конституції України гарантується право громадян на звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя від 01.11.1996 №9 визначено, що відповідно до ст. 43 Конституції кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Оскільки Конституція, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди під час розгляду конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Згідно із ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

В пункті 3 статті 4 свобод зазначено, що для цілей цієї статті значення терміна "примусова чи обов`язкова праця" не поширюється: a) на будь-яку роботу, виконання якої зазвичай вимагається під час призначеного згідно з положеннями статті 5 цієї Конвенції тримання в умовах позбавлення свободи або під час умовного звільнення; b) на будь-яку службу військового характеру або - у випадку, коли особа відмовляється від неї з мотивів особистих переконань у країнах, де така відмова визнається, - службу, яка вимагається замість обов`язкової військової служби; c) на будь-яку службу, що вимагається у випадку надзвичайної ситуації або стихійного лиха, яке загрожує життю чи благополуччю суспільства; d) на будь-яку роботу чи службу, яка є частиною звичайних громадянських обов`язків.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікована Україною в 1997 році, як і практика Європейського Суду по правам людини є джерелом права в Україні та не містить принципово відмінних тлумачень поняття примусової праці, користуючись при цьому універсальним визначенням з Конвенції МОП від 1930 року.

Конвенція Міжнародної організації праці № 29 Про примусову чи обов`язкову працю , що набула чинності для України 10 серпня 1956 року, зобов`язує держави не допускати примусової праці. Згідно зі статтею 1 Міжнародної Конвенції Про скасування примусової праці № 105, що ратифікована Законом України від 05 жовтня 2000 року №2021-III, держава зобов`язується скасувати обов`язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку.

З аналізу даних норм закону, що регулюють спірні правовідносини, право вільно обирати собі роботу чи вид занять є невід`ємним (природним) правом людини; дане право наряду з забороною примусової праці забезпечується працівнику шляхом надання йому права звільнитись з роботи за власним бажанням.

Трудове законодавство України передбачає єдине обмеження такого права працівника у часі - це право роботодавця вимагати від працівника відпрацювати два тижні після подання заяви про звільнення за власним бажанням. Передбачене законом відпрацювання (відстрочення звільнення на два тижні) встановлене виключно з метою забезпечення прав та законних інтересів роботодавця (власника), оскільки надає власнику реальну можливість підшукати та прийняти на роботу нового працівника на вакантну посаду і убезпечує власника від ймовірних негативних наслідків неочікуваного звільнення працівника.

Таким чином, при розгляді даної справи суд виходить з того, що невід,ємним правом позивачки є у будь-який час роботи за безстроковим трудовим договором звільнитись за власним бажанням з дотриманням встановленої законом процедури звільнення.

Власником підприємства у розумінні ст. 38 КЗпП вважається особа, яка створила підприємство, для даного випадку, коли підприємство існує у вигляді Товариства ОСОБА_6 це засновник (учасник) або засновники (учасники), якщо їх декілька.

Процедура звільнення позивачки як керівника Товариства врегульована і має відповідати приписам КЗпП України з особливостями, визначеними законом відносно Товариства та Статутом Товариства.

За змістом приписів ст. 38 КЗпП, ст. 145 ЦК України, ст.30 ЗУ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок власника - у даному випадку обов`язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і прийняти відповідне рішення про звільнення.

Щодо наявності підстав для відмови позивачці у звільненні з займаної посади, то суд виходить з того, що таких підстав у відповідача у даному випадку не існує.

Виключення, передбачені в п.3 ст.4 Конвенції, коли може бути застосовано примусову, підневільну працю, - у даному випадку з позивачем однозначно і безсумнівно відсутні.

Щодо дотримання процедури звільнення самим працівником, то суд виходить з того, що наданими позивачем доказами у їх сукупності достовірно і безсумнівно доведено, що позивач такої процедури дотрималась і діяла у даному випадку виключно добросовісно.

Так, для того, щоб відбулось звільнення за власним бажанням, закон приписує працівнику подати власнику відповідну письмову заяву. Після чого власник на свій розсуд та/або з урахуванням побажання працівника зобов`язаний звільнити працівника або одразу, або у вказану працівником дату або через два тижні після подання заяви про звільнення.

Як встановлено з наданих доказів, - позивач тричі подавала письмову заяву про своє звільнення за власним бажанням.

Оскільки після подання першої та другої заяв про звільнення позивач продовжувала працювати після закінчення вказаного двотижневого строку, то дані заяви анулювали свою дію і трудовий договір з позивачкою автоматично продовжував існувати.

Суд аналізує обставини подання позивачем третьої заяви про звільнення, поданої нею 16.05.2019р. , і робить такі висновки:

Позивач надала підтвердження надіслання екземплярів заяви про звільнення на адресу третіх осіб і відповідача рекомендованими листами, тобто вимогу закону про подання письмової заяви виконала належним чином і довела до відома власника (і учасників товариства) про намір припинити трудовий договір.

Подання заяви працівником створило для відповідача зобов`язання звільнити працівника, вчинивши всі необхідні і достатні для цього дії і з дотриманням встановленої законом необхідної процедури. У даному випадку це обов`язок скликати загальні збори учасників і прийняти рішення за заявою про звільнення. Невиконання цього обов`язку розглядається як протиправна бездіяльність і подальше присилування працівника до праці, що є неприпустимим.

Оскільки відповідач і треті особи не надали суду доказів скликання загальних зборів з даного питання і доказів прийняття зборами учасників відповідного рішення відносно позивача, то суд вважає, що відповідач вказаних дій протиправно не вчинив.

Про фактичну відмову відповідача звільнити позивача свідчить і наявність в ЄДРПОУ до даного часу відомостей про позивача як про керівника товариства.

Таким чином, відповідач порушив трудове, конституційне і конвенційне право позивача на вільну працю.

Позивач не відкликала заяву про звільнення, не продовжила виконувати роботу за закінченням двотижневого строку і 30.05.2019р. остаточно припинила виконання обов`язків директора МАП СТОРНО . Позивач для цього виконала всі можливі і залежні від неї дії і вжила необхідні заходи у всі дієві і можливі для неї способи з метою засвідчити сам факт складення з себе повноважень директора товариства і припинення трудового договору і трудових відносин з відповідачем, у належний спосіб зафіксувала стан речей для збереження всіх наявних документів, зокрема, склала опис майна і документів, пакет документів передала на зберігання нотаріусу, повідомивши про це учасників товариства та видавши на їх ім,я нотаріально посвідчену довіреність на отримання зданих нотаріусу на зберігання документів.

Таким чином, позивач довела суду, що дотрималась всієї процедури звільнення і складення з себе повноважень директора, не відкликавши своєї заяви про звільнення, по закінченню двох тижнів з дня подання заяви про звільнення (з 16.05.2019р.) дійсно, демонстративно і остаточно 30.05.2019р. припинила свої трудові відносини з відповідачем, передавши всі документи нотаріусу і повідомивши про припинення обов`язків директора банкову установу (в якій відкритий рахунок відповідача і в якому вона як директор мала право підпису), повідомивши про припинення повноважень директора відповідний орган фіскальної служби. Таким чином, трудовий договір між позивачем і відповідачем у будь-якому разі вважається припиненим з цієї дати: з останнім робочим днем 30.05.2019р.

Оскільки наслідком припинення трудового договору з директором має бути внесення відповідних відомостей до ЄДРПОУ щодо керівника, і такі відомості позивач не може внести, склавши повноваження директора і не маючи відповідного рішення зборів учасників товариства, то суд вважає, що документом, який замінює таке рішення товариства як підставу для внесення до ЄДРПОУ відповідних відомостей має бути рішення суду про задоволення позову.

Право позивача порушене і підлягає судовому захисту в обраний нею спосіб.

Таким чином, позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Враховуючи, що суд позов задовольняє, то згідно приписів ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 1536,80грн. (за дві позовні вимоги немайнового характеру).

Керуючись ст. ст.21, 40, 94, 116, 117, 139, 147, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст.259-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити;

визнати трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Малим аудиторським підприємством «СТОРНО» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21538169) припиненими з 30.05.2019р. у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора (керівника) Малого аудиторського підприємства «СТОРНО» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21538169) за власним бажанням в порядку частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України;

зобов`язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як чинного керівника Малого аудиторського підприємства «СТОРНО» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21538169) шляхом внесення відомостей про припинення з 30.05.2019р. трудового договору між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як директора (керівника) та Малим аудиторським підприємством «СТОРНО» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21538169) у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади директора (керівника) Малого аудиторського підприємства «СТОРНО» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21538169) з 30.05.2019р. за власним бажанням в порядку частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України;

стягнути з Малого аудиторського підприємства «СТОРНО» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 21538169) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1536,80грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена відповідачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява буде ним подана протягом двадцяти днів з дня вручення копії рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо копія рішення не буде вручена позивачу у день його складення, він має право на поновлення строку подання скарги, якщо апеляційна скарга буде ним подана протягом 30 днів з дня вручення копії рішення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення виготовлено 06 грудня 2019 року.

Суддя: Т.В.Селезньова