Рішення

від 25.11.2019 по справі 363/3771/19

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.11.2019 Справа № 363/3771/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Клименко В.В.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка була спадкоємицею майна померлого15.09.2013 року ОСОБА_4 За життя, ОСОБА_3 почала процес оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак закінчити оформлення не встигла в зв`язку зі смертю. Таким чином, після смерті матері залишилось спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та земельна ділянка площею 0,1402 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцем першої черги являється позивач та третя особа по справі. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач звернулась до нотаріуса з письмовою заявою про прийняття спадщини. Крім того, ОСОБА_2 не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий будинок ОСОБА_1 відмовлено, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. За таких обставин позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки іншим шляхом захистити свої порушені права не може.

Ухвалою суду від 10.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник відповідача Лютізької сільської ради в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечує.

Оскільки відповідач визнав позов, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення, що встановлено частиною 3 статті 200 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 05.01.1972 року, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являються: батько - ОСОБА_4 , мати ОСОБА_3 .

Як вбачається, з копії свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 від 16.01.1993 року, між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на Шостак.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 21.10.2015 року.

Відповідно до ст.1220 ЦК України відкрилась спадщина, яка складається із житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та земельна ділянка площею 0,1402 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії спадкової справи №7/2014 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 вбачається, що 11.03.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до нотаріальної контори із заявами, зареєстрованими під №11 та №12 відповідно, про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 на користь його дружини, ОСОБА_3

24.04.2014 року ОСОБА_3 звернулась до нотаріальної контори із заявою, зареєстрованою під №32, про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 24.04.2014 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,1402 га, кадастровий номер 3221885201:05:280:0006, у межах згідно з планом, розташованої на території: АДРЕСА_2 ), наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Крім того, 24.04.2014 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові внески з відповідними відсотками та компенсаційними нарахуваннями, що зберігаються у ПАТ Державний ощадний банк України в ТВБВ №10026/0726 м. Вишгород.

З копії спадкової справи №188/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 02.08.2019 року звернулась до нотаріальної контори із заявою, зареєстрованою під №524, про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_2 03.08.2019 року, подав до нотаріальної контори заяву згідно якої, останній за оформленням спадкового майна, яке залишилося після смерті матері ОСОБА_3 , звертатися не буде. На спадкове майно не претендує і в майбутньому не претендуватиме. Просив оформити свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , на дочку спадкодавця та його рідну ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 05.08.2019 року державним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та земельна ділянка площею 0,1402 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 3 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Як вбачається з технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок жилий будинок АДРЕСА_1 Лютіж, виготовленого 29.09.2015 року, КП Вишгородське бюро технічної інвентаризації на ім`я ОСОБА_3 , вказаний житловий будинок побудовано у 1979 році.

Крім того, відповідно до довідки виданої Лютізькою сільською радою 22.08.2019 року №656, житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_3 , згідно погосподарської книги №6, належав ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 32218852,1:05:280:0006, площею 0,1402 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві власності ОСОБА_3 .

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку (1950 рік) регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56.

Згідно з п. 6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (була чинною до 13 грудня 1995 року), не підлягають реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Підстави набуття права власності на житловий будинок, споруди та належність цього майна особі визначаються законодавством, чинним на час набуття права власності. Законодавством, яке діє на час відкриття спадщини, врегульовано питання спадкування цього майна, а не його належність спадкодавцю.

Отже, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно суд керується законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самого спадкодавця на момент набуття ним права власності, а також положеннями ЦК Української РСР 1963 року, Законом України Про власність , Законом України Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування в Україні , постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР .

Відповідно до п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року, п. 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 1/5 від 19 січня 1976 року, підтвердженням належності будинку може служити відповідна довідка виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку; розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки.

Статті 1216, 1218 ЦК України передбачають, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавці), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як роз`яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. №7 Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця Державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Разом з тим, ст.126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч.2 цієї статті. За ч.2 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки; свідоцтвом про право на спадщину. Тобто, після отримання свідоцтва про право на спадщину у спадкоємця виникають певні майнові права на земельну ділянку.

Згідно п. г ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , суд вважає позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

На підставі статей 331,1216, 1217, 1218, 1220, 1297 ЦК України, керуючись статтями 4, 12, 13, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а саме: житловий будинок під літерою А , загальною площею 82,9 кв.м., житловою площею 62,4 кв.м.; сарай під літерою Б ; погріб з шийкою під літерою В ; теплицю під літерою Г ; убиральню під літерою Д ; сарай під літерою Е ; №1 ворота; 2, 3, 4, 5 огорожу; №6 хвіртку; №І колонку питну, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була спадкоємцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 32218852,1:05:280:0006, площею 0,1402 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Лютізька сільська рада Вишгородського району Київської області (07352, Київська область, Вишгородський район, с. Лютіж, вул. Вітряного, 1, ЄДРПОУ 04359593).

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя О.Д. Рудюк