Ухвала

від 06.12.2019 по справі 199/9921/19

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/9921/19

(1-кс/199/2626/19)

УХВАЛА

Іменем України

06 грудня 2019 року місто Дніпро

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , при секретареві ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 ,

розглянувши клопотання слідчого СВ Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження № 42017042630000016 від 31.01.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2019 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження № 42017042630000016 від 31.01.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №42017042630000016 від 31.01.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК за фактом самовільного зайняття земельної ділянки в районі буд. АДРЕСА_1 , яка знаходиться в зоні санітарної охорони підземного водопроводу, та самовільного будівництва на ній будівель, за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, а також без дозвільних документів на проведення будівельних робіт.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з інформацією управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, встановлено, що станом на 01.01.2013 в Державному реєстрі земель міста Дніпропетровська не зареєстровано прав на земельну ділянку в районі буд. АДРЕСА_1 для будівництва будівель і споруд.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у реєстрі міститься запис від 23.09.2005 про реєстрацію права власності на нежиле приміщення (кафе), розташоване за адресою: м. Дніпро, просп. Слобожанський (просп. ім. Газети Правда), буд.1д за ТОВ «АЛВЕН», код ЄДРПОУ 13473705.

Візуальним оглядом земельної ділянки в районі буд. АДРЕСА_1 встановлено, що вона використовувалась для будівництва приміщення. На території земельної ділянки знаходилось незавершене будівництво, де проводились будівельні роботи. Крім того, встановлено достатні підстави вважати, що частина земельної ділянки знаходиться в охоронній зоні підземного водопроводу діаметром 500 мм.

Також, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що 07.07.2017 на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2017 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 615 кв.м. за ОСОБА_4 .

Вивченням судового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.05.2017 по справі №202/3192/17 встановлено, що ТОВ «АЛВЕН» (код ЄДРПОУ 13473705) звернулось до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА1, ОСОБА 2 про стягнення заборгованості за договором оренди, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором оренди приміщення автомийки від 02.05.2016 року у розмірі 12 000,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2017 року позовну заяву ТОВ «АЛВЄН» до ОСОБА1, ОСОБА 2 про стягнення заборгованості за договором оренди залишено без розгляду.

У свою чергу, ОСОБА_1, звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, у якій просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані за адресою м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд.1-Д., від 18.02.2017 року, укладений між нею та ТОВ «АЛВЄН», та визнати за нею право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 615,6 кв.м., розташованого за адресою м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд.1-Д, яке складається з: А-1 приміщення кафе (у підземному переході), що складається з -1 -тамбур площею 5,0 кв.м., Іа-тамбур площею 9,1 кв.м., 2-туалет площею 6,4 кв.м, 3-туалет площею 2,8 кв.м., 4- туалет площею 3,1 кв.м., 4а-підсобне приміщення площею 2,8 кв.м., 5-підсобне приміщення площею 7,8 кв.м., 6-приміщення площею 9,6 кв.м., 7-зала площею 96,7 кв.м., 8-приміщення площею 6,2 кв.м., 9-кухня площею 11,9 кв.м., 10- мийка площею 8,4 кв.м., 11-комора площею 8,8 кв.м., 12-комора площею 11,6 кв.м., 13-коридор площею 17,0 кв.м., 14-тамбур площею 2,6 кв.м., 14а-тамбур площею 2,1 кв.м., 15-кабінет площею 5,0 кв.м., 16-комора площею 6,5 кв.м., 17- тамбур площею 8,7 кв.м., 18-приміщення площею 9,0 кв.м., 18а-приміщення площею 2,0 кв.м., 19-тамбур площею 9,9 кв.м., 20-примішення площею 51,2 кв.м., 21-комора площею 4,4 кв.м., 22-тамбур площею 3,6 кв.м., 23-коридор площею 10,5 кв.м., 24-комора площею 11,0 кв.м. загальною площею 333,7 кв.м.; А1-1 надбудова, яка складається з 26-приміщення площею 37,5 кв.м.; А2- 2 прибудова, яка складається з 25-коридор площею 14,5 кв.м., 28-коридор площею 14,3 кв.м., загальною площею 28,8 кв.м.; АЗ-2 автомийка, яка складається з 27-автомийка площею 104,3 кв.м., 29-приміщеня площею 111,3 кв.м., загальною площею 215,6кв.м.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що 02 травня 2016 року між ТОВ «АЛВЄН» та відповідачами ОСОБА 2 і ОСОБА1 було укладено договір оренди приміщення автомийки, розташованої за адресою м. Дніпро, пр. Слобожанський 1-Д.

За умовами вказаного договору оренди ТОВ «АЛВЄН» надало відповідачам у строкове платне користування вказане приміщення автомийки, у свою чергу відповідачі взяли на себе зобов`язання щомісячно сплачувати орендну плату у розмірі 3000,00 грн. та після підписання договору оренди автомийки почали користуватися ним.

18.02.2017 року між ОСОБА _1 та ТОВ «АЛВЄН» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані за адресою м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд.І-Д, відповідно до якого ТОВ «АЛВЄН» продало, а ОСОБА_1, придбала приміщення кафе та автомийки за 100000 дол. США. Відповідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, ТОВ «АЛВЄН» отримало грошові кошти в повному обсязі, в свою чергу ОСОБА 1 отримала спірне приміщення та технічну документацію на неї, та почала користуватися своєю власністю. За усною домовленістю нотаріально посвідчений договір продавець та покупець мали укласти після реєстрації права власності за продавцем. Таким чином, судом визнано право власності на нежитлове приміщення.

Однак, є достатні підстави вважати, що обставини, на які вказували позивач та відповідачі, а також документи, які стали їм підтвердженням, є видуманими та направлені на протиправне визнання права власності на самовільно збудовану будівлю на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу огляду земельної ділянки від 03.02.2017, встановлено, що станом на час проведення огляду було побудовано лише фундамент та стіни автомийки висотою 2-3 метри.

Крім того, допитані в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які показали, що вони неофіційно влаштувались на будівництво біля ресторану Макдональдс на початку 2017 року. В їх обов`язки входило підготовка розчину для укладання цегли. Працювали вони неофіційно. Кому належить вказаний об`єкт будівництва їм невідомо.

Крім того, 27.02.2017 проведено додатковий огляд ділянки місцевості біля буд.1-Д по просп. Слобожанський в м. Дніпро під час зафіксовано факт будівництва будівлі без дозвільних документів та без належного оформлення земельної ділянки. На момент огляду незавершене будівництво представляло собою три стіни, розмірами 8 м, 8 м та 13 м, виконані із червоної цегли, висотою близько 4 метрів, не покриті дахом, в середині стін знаходилась цегла та будівельне сміття. На момент огляду будівельні роботи не проводились.

Таким чином, встановлені в рішенні Індустріального районного м. Дніпропетровська обставини щодо надання ТОВ «АЛВЕН» в оренду фізичним особам приміщення авто мийки, розташованої за адресою: м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), просп. Слобожанський (просп. Газети Правда), будинок 1-Д (договір оренди від 02.05.2016), а також можливість відчуження будівлі авто мийки відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 18.02.2017 між ТОВ «АЛВЕН» та будь-якою фізичною особою об`єктивно не могли існувати через фактичну відсутність вказаної будівлі.

На теперішній час, вказана будівля використовується під фактичне розміщення авто мийки та кафе.

Вищезазначене повністю засвідчує, що невстановлені особи, самовільно побудувавши будівлю авто мийки та кафе на самовільно зайнятій земельній ділянці, не маючи права власності чи користування земельною ділянкою та дозвільних документів, які дозволяють зареєструвати право власності на новий об`єкт будівництва, з метою узаконення вказаної самовільно збудованої будівлі, надала до суду завідомо підроблені документи, на підставі яких судом зареєстровано право власності.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 615 кв.м. зареєстровано за ОСОБА_7 (розмір частки ) та ОСОБА_8 (розмір частки ).

Предметом злочину, передбаченого ч.4 ст. 197-1 КК України, є будівля, під якою слід розуміти об`єкт будівництва, призначений для постійного або тимчасового перебування людей із захистом їх від впливу несприятливих атмосферних умов (житловий будинок, літня кухня, школа, вокзал тощо).

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 615 кв.м., є предметом кримінального правопорушення, з метою запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження, що призведе до ускладнення здійснення досудового розслідування та поновлення прав потерпілої сторони.

У судовому засіданні слідчий заявлене клопотання підтримав та просив задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.

Вивчивши подане клопотання та додатки до нього, докази, якими обґрунтовується необхідність накладення арешту на майно, заслухавши пояснення слідчого, суд вважає необхідним у задоволенні поданого клопотання відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до Витягу з кримінального провадження № 42017042630000016 від 31.01.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, зафіксовано, що невстановлені особи самовільно зайняли земельну ділянку в районі буд. АДРЕСА_1 , яка знаходиться в зоні санітарної охорони підземного водопроводу, та здійснюють на ній самовільне будівництво будівель і споруд, за відсутності органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки, а також без дозвільних документів на проведення будівельних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як визначено ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України.

Слідчим суддею не встановлено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, з огляду на надані до клопотання документи, у зв`язку із чим відмовляє в заявленому клопотанні.

Керуючись ст.ст. 107, 110, 131, 132, 170-173, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВАмур-НижньодніпровськогоВП ДВПГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_3 про арештмайна вмежах кримінальногопровадження №42017042630000016від 31.01.2017,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.197-1КК України відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1

06.12.2019