Рішення

від 28.11.2019 по справі 383/1374/18

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1374/18

Номер провадження 2/383/105/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Потапчук Н.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Замша Д.Д.,

представник відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гура К.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області, в залі засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 383/1374/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Златопільської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, про скасування державної реєстрації та визнання права власності на домоволодіння та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Златопільська сільська рада Бобринецького району Кіровоградської області про визнання договору дарування недійсним ,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з врахуванням уточнень до ОСОБА_2 та Златопільської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, в якому просив скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на житловий будинок та визнати за ним право власності на цей будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що він є сином померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , якими в 1988 році на подвір`ї його бабусі ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_1 , біля її старого будинку було збудовано для нього новий спірний будинок, але за життя вони не встигли ввести його в експлуатацію. За погодженням бабусі, в погосподарській книзі головою сім`ї та членом господарства був записаний позивач. Позивач вказує, що згідно договору дарування від 05.01.1984 року вказане домоволодіння передано йому у власність. В червні 1989 року позивач разом із родиною виїхав до АР Крим. Вказує, що після від`їзду, без його погодження та відома в належному йому будинку зареєструвались сестра ОСОБА_6 та її чоловік ОСОБА_7 , а у 2006 року тітка ОСОБА_2 , яку в погосподарській книзі зазначено як члена господарства, який записаний першим. На підставі ухвали суду від 08.06.2018 року Златопільською сільською радою внесено зміни до погосподарської книги 2016-2020 роки про визнання ОСОБА_1 власником будинку. Незважаючи на це, 31.07.2018 року ОСОБА_2 оформила право власності на будинок по АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене, позивач змушений звернутись до суду за захистом свого права власності.

У свою чергу відповідач ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 де вона просить визнати недійсним договір дарування житлового будинку 1924 року забудови, за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 05 січня 1984 року її матір`ю ОСОБА_8 , посвідченого 05.01.1984 року секретарем Свердловської сільської Ради народних депутатів, зареєстрований в реєстрі за №1, за яким вказаний будинок подарований ОСОБА_1 . В обґрунтування позову зазначила, що позивач ОСОБА_1 , як обдарований не прийняв це майно у дар, бо не знав про цей договір на той момент, та ніколи не проживав у спірному будинку, також вказує, що договір не підписував дарувальник, тому він є фіктивним. При цьому зазначає, що є власником житлового будинку 1988 року забудови АДРЕСА_1 і спірний договір порушує її право власності на нього.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. (т.1.а.с.25-26).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 квітня 2019 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду по суті (т.1.а.с.177-178).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 06 червня 2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним ( т.2 а.с.56-57).

11 лютого 2019 року представником відповідача у справі адвокатом Гура К.В. було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення мотивуючи тим, що відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, може лише власник майна. Як вказує представник відповідача, ОСОБА_1 не є власником майна, а отже не є належними позивачем. Також вказує, що в 1983 році мати відповідачки та бабуся позивача ОСОБА_8 отримала дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку площею 31,7 кв.м в селі Свердлово, нині АДРЕСА_1 району на подвір`ї свого домоволодіння по АДРЕСА_1 . Після смерті матері в 1984 році, прийнявши спадщину, відповідачка добудувала за власні кошти цей будинок, в будівництві якого допомагали їй допомагали сестра та мати позивача ОСОБА_4 , її чоловік та інші жителі села. Тому твердження позивача, що будинок був збудований для нього не відповідає дійсності. З виписки погосподарських книг за 1983-1985 рік вбачається, що ОСОБА_1 записаний в АДРЕСА_2 будинку 1924 АДРЕСА_3 забудови, за адресо АДРЕСА_4 , головою господарства, тобто у старому будинку. Вказує, що згідно записів погосподарських книг за 1991-1995 роки ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 вибули в червні 1989 року в АР Крим і станом на 01.01.91 року не були зареєстровані на території сільської ради та не проживали. Після закінчення будівництва вона разом із своєю племінницею та її сім`єю в 1986 році переселилася в новозбудований будинок, де й проживає по теперішній час, зазначає, що позивач ОСОБА_1 в цім будинку ніколи не проживав та відношення до будівництва ні він, ні його батьки не мають. (т.1.а.с.67-73).

04 березня 2019 року представником позивача адвокатом Замша Д.Д. подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому він заперечує те, що ОСОБА_1 не є належним позивачем. Також вказує, що відповідачем не надано належних доказів витрачання власних коштів саме на будівництво зазначеного будинку. Також не надано доказів незаконності або помилковості записів погосподарських книг. Вказує, що зміна місця проживання не тягне за собою позбавлення статусу голови господарства та права власності на спірний будинок. В зв`язку з наведеним позивач та його представник вважають доводи відповідача безпідставними та такими, що підлягають відхиленню (т. а.с. 127-129).

04 квітня 2019 року представником відповідача адвокатом Гурою К.В. подано заперечення на відповідь на відзив позивача в якому він вказує, що ОСОБА_1 не є власником спірної будівлі, а отже є неналежним позивачем. Вказує, що згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок зазначено, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятій в експлуатацію, виникає з часу реєстрації його у виконкомі місцевої раді. Оскільки новозбудований будинок 1989 року зареєстрований виконкомом Свердлівської сільської ради Бобринецького району, то і право власності на нього у відповідача ОСОБА_2 виникло ще в 1989 році (т.1.а.с. 165-168).

04 червня 2019 року представником позивача адвокатом Замшею Д.Д. подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зустрічні позовні вимоги щодо визнання договору дарування недійсним вважають безпідставними та просять відмовити в їх задоволенні (т.2 а.с. 45-47).

Позивач та його представник-адвокат Замша Д.Д. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі посилаючись на обставини, викладені в позові та уточненнях до нього, а також заперечили проти задоволення зустрічних вимог з цих підстав.

Представник відповідача адвокат Гура К.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, вказуючи на їх необґрунтованість, при цьому посилаючись на обставини викладені у відзиві та зустрічному позові, який просив суд задовольнити.

Представник відповідача Златопільської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Поліщук В.В. в судовому засіданні не заперечив проти задоволення позовних вимог, відзиву на позовну заяву до суду не надійшло.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Бобринецької районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується повістками про виклик до суду від 22.01.2019 року (т.1 а.с.54) від 28.02.2019року (т.1 а.с.121) від 04.03.2019 року (т.1 а.с.143) від 02.04.2019 року (т.1 а.с. 157) від 04.042019 року (т.1 а.с.182) від нього до суду не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності та не надійшло інформації про причини неявки, яка не перешкоджає розгляду.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі та показання свідків вважає, що позов та зустрічний позов не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого Бобринецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 04 вересня 2018 року, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебували у шлюбі з 02.01.1962 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, дошлюбне прізвище матері - ОСОБА_11 (т.1. а.с. 5,6).

Згідно свідоцтв про смерть серії НОМЕР_2 та № 267229, виданих повторно Бобринецьким районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 18 вересня 2018 року та 24 жовтня 2018 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис за № 9, а ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис за № 13 (т.1 а.с. 5,6).

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 виданого Бобринецьким відділом РАГС Кіровоградської області 19 грудня 1975 року ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_8 (т.1 а.с.99).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого повторно Бобринецьким районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 28 березня 2018 року ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис за № 24 (т.1 а.с. 78).

Згідно довідок Златопільської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області № 01-14/267 від 22.11.2018 року та № 145 від 06.03.2018 року ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті проживала в будинку, який на даний час знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , разом з нею на час смерті були зареєстровані та проживав син померлої ОСОБА_12 (т.1. а.с.15,95).

За життя ОСОБА_8 уклала договір дарування, посвідчений 05 січня 1984 року секретарем виконкому Свердловської сільської ради народних депутатів Бобринецького району Кіровоградської області та зареєстрований в реєстрі за № 1, за яким вона подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар житловий будинок з усіма надвірними будівлями, що знаходиться в селі Свердлово Бобринецького району Кіровоградської області та який належить дарителю на підставі запису по господарської книги № 1, особовий рахунок № НОМЕР_5 за 1984 рік. (т.1 а.с.207,208, т.2 а.с. 7-8, 51).

З витягу із погосподарської книги №1, особовий рахунок № НОМЕР_5 (т.1 а.с.17,79-80) встановлено, що власником будинку 1924 року забудови, стіни саманні, покрівля із соломи, з господарськими будівлями - сарай та льох, розташованого в с.Свердлово (нині Златопілля) та головою сім`ї була, до часу своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , потім її син ОСОБА_13 , після нього головою сім`ї записано онука ОСОБА_1 .

Згідно довідки, виданої виконкомом Златопільської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Романенко ОСОБА_14 , згідно записів по господарських книг за 1947-1984 рік, іншого нерухомого майна, крім будівель, що знаходяться в домоволодінні по АДРЕСА_4 не мала ( т.2 а.с. 9).

Також із копії будівельного паспорта на ім`я ОСОБА_8 судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Бобринецької районної ради народних депутатів від 17 серпня 1983 року № 234 ОСОБА_8 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на 3 кімнати, житловою площею 31,7 кв. м в с. Свердлово на старій земельній ділянці, 22 серпня 2893 року Актом винесено межі земельної ділянки та здійснено розбивку будівель, а 23 серпня 1983 року інженером-інспектором державного архітектурно-будівельного контролю Бобринецького райвиконкому надано ОСОБА_8 дозвіл на індивідуальне житлове будівництво (т.1 а.с.74-77).

Як вбачається з облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки, номер об`єкта погосподарського обліку 0036-01 головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (т.1 а. с. 81).

В обліковій картці об`єкта погосподарського обліку на 2016-2020 роки, номер об`єкта по господарського обліку 010034-1 зазначено головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , а у графі спеціальні відмітки зроблено запис, що власником будинку є ОСОБА_1 , згідно заяви, ухвали суду від 08.06.2018 року, розпорядження 5-Р від 08.06.2018 року (т.1 а. с. 12-13).

З довідки Златопільської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області від 14.06.2018 року №01-14/143 встановлено, що об`єкту погосподарського обліку 010034-1 присвоєно адресу: - АДРЕСА_1 , а з довідки останньої від 22.11.ю2018 року №0114/263 назви вулиць та номери будинків в по господарські книги Златопільської сільської ради почали вноситися з 2011 року.

З показань свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які не заперечені сторонами встановлено, що ОСОБА_8 доводилася бабусею позивачу ОСОБА_1 по лінії матері.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31 липня 2018 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано житловий будинок загальною площею 91,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1615472335208, власником якого є ОСОБА_2 . Підставою виникнення права власності зазначено рішення Свердлівської сільської ради № 14 від 29.04.1993 року та виписка із по господарської книги № 010034-1, видана 30.07.2018 року Златопільською сільською радою (т.1.а.с.10). Рішення державного реєстратора не оспорено та є чинним.

27.02.2018 року на ім`я ОСОБА_2 виготовлено та видано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_5 року забудови, до якого входять господарські будівлі та споруди років забудови з 1988 року по 1991 рік, в тому числі й літня кухня 1924 року забудови (т.1 а.с.102-103).

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що був сусідом ОСОБА_8 , яка доводилася бабусею позивачу і він бачив, що в будівництві нового житлового будинку на її подвір`ї будував участь ОСОБА_19 .

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що йому відомо зі слів ОСОБА_3 , що новий будинок будувався для його сина ОСОБА_20 , онука ОСОБА_8 .. Також йому відомо, що ОСОБА_2 проживала в старому будинку, а потім переїхала в новий, збудований поруч у дворі, де також на сьогодні проживає і сестра ОСОБА_20 .

Свідок ОСОБА_17 показала, що зі сторонами у справі перебуває в родинних відносинах, їй відомо, що ОСОБА_8 , бабуся позивача та мати відповідача проживала в старому будинку, а поруч на тому ж подвір`ї будувався новий будинок. ОСОБА_19 організовував все будівництво, а ОСОБА_21 проживала в будинку через дорогу.

Свідок ОСОБА_18 показала, що їй відомо, що в старому будинку проживала ОСОБА_22 бабуся позивача разом з чоловіком. Діти там не проживали. В будівництві брав участь батько позивача ОСОБА_3 . Вказані обставини відомі їй, оскільки на той час вона працювала заступником в радгоспі і підписувала йому документи на будівельні матеріали.

Свідок ОСОБА_23 показала, що є сусідкою сторін у справі та їй відомо, що в старому будинку по АДРЕСА_4 ) проживала бабуся позивача та мати відповідача ОСОБА_22 . На території домоволодіння будувався новий будинок, який будували її діти. Батько позивача теж брав участь у будівництві. На час будівництва в старому будинку проживала ОСОБА_2 , яка повідомила, що будинок будувався для неї, та вона брала участь у його будівництві, надавала кошти, купувала будівельні матеріали. А батьки позивача проживали на іншій вулиці та також допомагали у будівництві.

Свідок ОСОБА_24 , показала, що є сестрою позивача та племінницею відповідача. Проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із сім`єю та тіткою ОСОБА_2 За вказаною адресою на подвір`ї знаходиться два будинки, один старий де проживала її бабуся та бабуся позивача ОСОБА_8 та новий, який побудувала відповідачка ОСОБА_2 з 1984-1989 рік , де і проживає. В старому будинку зараз ніхто не живе. Їй також відомо, що відповідачка ОСОБА_2 мала кошти в Ощадбанку та їх було достатньо для будівництва будинку. Вона наймала транспорт та їздила по будівельні матеріали в Кривий Ріг та місто Кіровоград, а батьки свідка та позивача їй допомагали в будівництві. В новий будинок відповідачка заселилася в 1996 році, а позивач у спірному будинку ніколи не проживав.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст.76-78,ст.81ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до змісту ст.243 ЦК Української РСР, в редакції, яка була чинна на момент укладення договору дарування 05.01.1984 року, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Такий договір вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Статтею 244 ЦК Української РСР визначено, що до договору дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 цього Кодексу.

За змістом ст.227 цього Кодексу Договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідченим, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Такий договір підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Дослідивши вказані вище докази у їх сукупності та проаналізувавши зміст договору дарування від 05.01.1984 року, судом встановлено, що цей договір, в порушення ст.227 ЦК Української РСР не реєструвався у виконавчому комітеті Свердловської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Також встановлено, що обдарований - позивач ОСОБА_1 не прийняв у дар це майно, оскільки на той момент не проживав в цім будинку, про існування цього договору дізнався лише під час розгляду даної справи, після чого змінив підставу позову та не надав належних та допустимих доказів передачі дарувальником цього майна обдарованому.

Окрім того, предметом договору дарування був житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований у с. Свердлово та належав дарувальнику на підставі запису по господарської книги №1, особовий рахунок № НОМЕР_5 , а за змістом вказаного запису це будинок 1924 року забудови, стіни саманні, покрівля із соломи, з господарськими будівлями - сарай та льох, тобто предметом договору не був та фактично не міг бути житловий будинок 1988 року забудови, що розташований за адресою АДРЕСА_4 ).

Не доведено позивачем й того факту, що він набув право власності на спірний будинок й за інших правових підстав, в тому числі й у порядку створення нового майна чи у порядку спадкування. Самі по собі пояснення позивача з цього приводу та показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_25 , ОСОБА_15 про те, що начеб-то будинок будувався батьками позивача для нього не є належними та допустимими доказами, тому відхиляються судом, також самі-пособі записи в по господарську книгу про власника будинку та голову сім`ї не є правовстановлюючими документами та не підтверджують право власності на нерухоме майно.

За таких обставин, позивач не довів, що є власником спірного майна, який має право на звернення до суду за захистом свого порушеного права у контексті ст.392 ЦК України, тому його позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_2 та визнання права власності на домоволодіння за позивачем є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ст.329 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вимогами частин першої- третьої, п`ятої та щостої ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; право чин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи працездатних дітей.

Оскільки судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є зареєстрованим власником житлового будинку 1988 року забудови, що розташований за адресою АДРЕСА_4 ) з 31 липня 2018 року, та враховуючи, що спірний договір дарування від 05.01.1984 року був не укладений, та відповідачкою ОСОБА_2 також не надано до суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуваний нею договір дарування житлового будинку1924 року забудови порушив її права, тому зустрічний позов про визнання недійсним цього договору дарування також задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.227,244 ЦК Української РСР,ст.ст. 328, 387,392, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 3, 6-13, 76-81, 92, 141, 259, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 та Златопільської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про скасування державної реєстрації та визнання права власності на домоволодіння - відмовити повністю.

ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серії НОМЕР_7 виданий Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області 05.04.1996 року, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_7 .

Відповідач: Златопільська сільська рада Бобринецького району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04365550, юридична адреса: вулиця Молодіжна, 63 село Златопілля Бобринецького району Кіровоградської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний реєстратор Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04055274, юридична адреса: вул. Незалежності, 80 місто Бобринець Кіровоградської області.

Повне судове рішення складено 06.12.2019 року.

Суддя І. М. Адаменко