Рішення

від 13.11.2019 по справі 160/6990/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2019 року Справа № 160/6990/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі судового засідання - Чорній М.В.

за участю: представника позивача - Ткаченка С.М. представника відповідача - Кравченка М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№89) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 року №0004731306, якою нараховане суму боргу в розмірі 1 216 773,07 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.02.2019 року №0004741306, яким нарахована сума штрафної санкції в розмірі 608 386,54 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 року №0004701306, яким нарахована сума штрафної санкції в розмірі 34 458,34 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 року №0004711306, яким нарахована сума штрафної санкції в розмірі 510 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2019 року №0004721306, яким нарахована сума штрафної санкції в розмірі 3 282,61 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 року №0006801306, яким нарахована сума штрафної санкції в розмірі 1 020 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки зроблені відповідачем в акті перевірки від 26.12.2018 р. № 74820/04-36-13-04-08679764, які слугували передумовою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску не відповідають дійсності. Так, між ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№89) Замовником та ДУ Дніпровська виправна колонія (№89) Виконавцем укладено договори про залучення засуджених до праці. Далі під час дослідження даних договорів в акті було зазначено, що п.4.2. встановлено - Замовник перераховує податок на доходи засуджених установи та військовий збір, а Виконавець зобов`язується компенсувати витрачені кошти по податкам Замовнику . Отже, вищезазначений пункт прямо визначає відсутність у ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№89) перераховувати відповідні податки і підтверджує те, що в розумінні податкового законодавства ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№89) не є роботодавцем по відношенню до засуджених. Враховуючи Порядок №26/5 відомості нарахування заробітної плати та грошового забезпечення по за судженим складається, підписується та зберігається на Держаній установі, про це було доведено податковому органу під час проведення перевірки на державному підприємстві. Окрім того копії відомостей нарахування заробітної плати та грошового забезпечення та роздруківки відомостей нарахування заробітної плази засудженим були надані під час перевірки підприємства, шо підтверджується Узагальненим переліком документів, які було використано при проведенні перевірки ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№89).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав, та з урахуванням заперечень по справі.

Представник відповідача пред`явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивач є роботодавцем відповідно до діючого законодавства. Перевіркою встановлено, що ДП Підприємство ДКВС (№89) веде облік нарахування заробітної плати засудженим, утримань та виплат, у взаємозв`язку з виконавцем. Табелі обліку робочого часу засуджених й наряди виконаних робіт засудженим (бригадою) на підприємстві ведуться майстром цеху (дільниці) підприємства згідно з наказом Міністерства юстиції України від 03.01.2013 р. №26/5 Про затвердження Порядку організації виробничої діяльності та залучення засуджених до суспільно корисної праці на підприємствах виправних центрів, виправних та виховних колоній Державної кримінально-виконавчої служби України , на основі яких формується відомість нарахування заробітної плати засудженим. За таких обставин, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 року №0004731306; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.02.2019 року №0004741306; та податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019 року №0004701306, №0004711306, №0004721306 та від 04.03.2019 року №0006801306 є цілком законними та вірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 29.11.2018 р. по 18.12.2018 р. співробітниками Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№89) з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018.

За результатами перевірки складений акт від 26.12.2018 р. №74820/04-36-13-04-08679764.

Актом перевірки було встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

1) п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахований на заробітну плату засуджених на суму 1 216 773,07 грн.

2) пп.168.1.1. пп.168.1.5 п.168.1 ст.168. п.176.2 ст.176 ПК України, несвоєчасно сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 57 870,85 грн., у тому числі за листопад 2016 р. - 3 771,92 грн., за квітень 2017року - 8507,66 грн., за серпень 2017 р. - 7236,69 грн., за жовтень 2017 р. - 7862,74 грн., за березень 2018 р. - 10 086,37 грн., за квітень 2018 р. - 9 863,78 грн., за травень 2018 р. - 10541,69 грн.;

3) п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПКУ і з урахуванням вимог пп.168.1.1. пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.173.1-173.3 ст.173 ПК України, несвоєчасно сплачено до бюджету військовий збір в сумі 4 822,86 грн., у тому числі за листопад 2016 р. - 314.51 грн., за квітень 2017 року - 708,97 грн., за серпень 2017 р. - 603.06 грн., за жовтень 2017 р. - 655,23 грн., за березень 2018 р. - 840,53 грн., за квітень 2018 р. - 822,02 грн., за травень 2018 р. - 878,54 грн.;

4) п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 - подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку за III, VI квартали 2015 року, І, II, III, IV квартали 2016 року, І, II, III, IV квартали 2017 року, І, II квартали 2018 року.

Судом також встановлено, що за результатами перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовані відносно ДП Підприємство ДКВС (№89) податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019 р. №0004701306 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями - 34 458,34 грн.; №0004721306 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за штрафними санкціями у розмірі - 3 282,61 грн.; №0004711306 про застосування штрафних санкцій у сумі 510 грн.; та від 04.03.2019 року №0006801306, яким позивачу нарахована сума штрафної санкції в розмірі 1 020 грн.

Відповідачем прийняту вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 року №0004731306, якою позивачу нараховане суму боргу в розмірі 1 216 773,07 грн., а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.02.2019 року №0004741306, яким ДП Підприємство ДКВС (№89) нарахована сума штрафної санкції в розмірі 608 386,54 грн.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 162 Податкового кодексу України (надалі ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 ПК України).

Згідно з пунктом 164.1. статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1. пункту 164.1. статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За приписами підпункту 164.2.1. пункту 164.2. статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні» трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Кримінально-виконавчим кодексом України (далі - КВК України) визначено, що засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України (частина перша статті 9).

Відповідно до ст.118 КВК України засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею. Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.

Як було встановлено перевіряючими відповідача, згідно з актом перевірки від 13.11.2018 року, ДП Підприємство кримінально-виконавчої служби (№89) здійснювало нарахування та сплату заробітної плати станом на 01.07.2015 року 25 працівникам, і 17 працівникам, станом на 30.06.2018 року, які працюють на підприємстві на підставі трудових відносин, та не є засудженими.

Актом перевірки було встановлено, що між ДУ Дніпровська виправна колонія (№89) Виконавцем та ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№89) Замовником укладено договори № Г-1 від 01.02.2016 року, Г-1 від 03.01.2017 року та Г-1/1 від 02.01.2018 року про працевлаштування робочих із числа осіб, які утримуються в Державній установі П`ятихатська виправна колонія (№89) .

Так, за період 01.02.2016 р. - 02.01.2018 р. між Державним підприємством Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№89) та Державною установою Дніпровська виправна колонія (№89) були укладені договори, відповідно до яких ДУ Дніпровська виправна колонія (№89) надає ДП Підприємство Державної кримінально-внконавчої служби України (№89) засуджених для залучення останніх до суспільно корисної оплачуваної праці на виробничих потужностях ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№89) .

Відповідно до даних договорів, що були надані до перевірки, кожного місяця протягом 2016 - 2018 років підприємство отримувало від виконавця - Державної установи Дніпровська виправна колонія (№89) рахунки, відповідно до яких Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№89) перераховувало грошові кошти на рахунки Державної установи Дніпровська виправна колонія (№89) .

За період 2016-2017 років на особисті рахунки фізичних осіб (з числа засуджених) кошти ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№122) не перераховувались, а також нарочно не виплачувалися через відсутність правових підстав для цього.

Представник позивача в судовому засіданні також зазначив, що відповідач в своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що до перевірки були надані роздруківки відомостей нарахування заробітної плати засудженим які підряджені підписами директора та головного бухгалтера підприємства, але це не відповідає дійсності оскільки на стр.6 акту перевірки зазначено, що станом на дату закінчення перевірки табелі та відомості нарахування заробітної плати засудженим до перевірки не надано, що стало підставою для складання акту про ненадання перевірки оригіналів первинних документів від 18.12.2018 року №73605/04-36-13-06/08679754.

Таким чином, суд доходить висновку, що Державне підприємство Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№89) фактично не здійснювало виплату заробітної плати засудженим.

Відповідно до ч.1 статті 60 КВК України визначено, що засуджені до обмеження волі залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах в установах чи організаціях усіх формах власності за умови забезпечення нагляду за їхньою поведінкою.

Згідно з ст.118 КВК України, в редакції яка діє з 08.10.2016 року - дня набрання чинності внесеними змінами Законом України від 07.09.2016 року №1492-VШ, засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колони, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах застроковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Особливістю залучення засуджених до позбавлення волі до оплачуваної роботи з 08.10.2016 року, є регулювання таких трудових правовідносин законодавством про працю, з особливостями, що передбачені Кримінально-виконавчим кодексом України (абзац третій частини першої статті 118 КВК України).

З 07.05.2014 року до 08,10.2016 року абзац третій частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачав, що праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України,

В силу статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, в редакції, яка діє з 08/10.2016 року, прямо передбачено, що засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. А отже залучення засуджених до позбавлення волі до робіт як на підприємстві виправної колонії так і на державному підприємстві, має здійснюватися за одночасним додержанням наступних умов:

- засуджені мають працювати за строковим трудовим договором;

- строковий трудовий договір укладається між засудженим і виправною колонією;

- забезпечується належна охорона та ізоляція засуджених.

Без оплати засуджені можуть бути залучені лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством (абзац перший частини п 'ятої статті 118 КВК України).

За таких обставин, роботодавцем для засуджених, які залучаються для оплачуваної праці та на підставі строкового трудового договору, з 08.10.2016 року мас виступати у спірних правовідносинах виправна колонія.

Інші нормативно-правові акти мають відповідати нормам Кримінально-виконавчого кодексу України як нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, та у разі прийняття перших до 08.10.2016 року, вони мають застосовуватись із врахуванням відповідних законодавчих змін.

Але, особові рахунки засуджених веде саме виправна колонія, здійснюючи відповідні зарахування на такі рахунки та відрахування із заробітку та інших доходів засуджених також має здійснювати виправна колонія задля забезпечення додержання черговості утримання відповідних сум, зокрема, згідно статті 121 КВК України та пункту 6.3 Інструкції №396/5 першочергово відраховуються податок на доходи фізичних осіб і суми аліментів, а в подальшому вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу), вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування), витрати за виконавчими листами на користь громадян, за виконавчими листами на користь юридичних осіб та суми відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Проведення всіх належних відрахувань та утримань із сум заробітної плати державною установою також прямо передбачено пунктом 4.5 Порядку №26/5.

Таким чином, суд зазначає, що обов`язок здійснювати своєчасно виплату працівникові заробітної плати покладається саме на роботодавця, як сторону трудового договору. Оскільки у даному випадку роботодавцем виступає саме Державна установа Дніпровська виправна колонія №89 , а не Державне підприємство Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№89) , то відповідно і обов`язок дотримання вимог діючого трудового законодавства, покладається на роботодавця.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Аналізуючи викладене суд доходить до висновку, що відповідач під час винесення спірних вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 року №0004731306; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.02.2019 року №0004741306; та податкових повідомлень-рішень від 13.02.200 року, діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено, сплачений судовий збір в розмірі 19 210 грн., підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2019 року за №0004731306, якою нараховане суму боргу в розмірі 1 216 773,07 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.02.2019 року №0004741306, яким нарахована сума штрафної санкції в розмірі 608 386,54 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2019 року за номерами 0004701306, 0004711306, 0004721306, прийняті Головним управління ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 року №0006801306, прийняте Головним управління ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Державного підприємства Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№89) судові витрати по справі у розмірі 19 210 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст складено 22.11.2019 року.

Суддя К.С. Кучма