Рішення

від 06.12.2019 по справі 240/10756/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10756/19

категорія 112010101

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

встановив:

30 вересня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області із позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос", у якому просить стягнути заборгованість зі сплати страхових коштів у сумі 1978,68 грн, з підстав порушення вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем, в порушення Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не погашено заборгованість зі сплаті страхових коштів за перше півріччя 2019 року у розмірі 1978,68 грн. Вважає, що сума несплачених страхових коштів є узгодженою та підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу строк для надіслання відзиву на адміністративний позов.

Вказана ухвала суду про відкриття провадження була отримана відповідачем 9 жовтня 2019 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про отримання поштового відправлення (а.с.19).

Відповідач вимоги ухвали суду від 7 жовтня 2019 року у частині надіслання відзиву на адміністративний позов не виконав.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство Виробничо-комерційна Фірма Геліос зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.9-11) та знаходиться на обліку як страхувальник в Житомирському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області за реєстраційним №180010000762.

Відповідачем, як страхувальником, було подано звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов`язані з загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за 1 півріччя 2019 року по формі Ф4-ФССзТВП, в якому Приватним підприємством Виробничо-комерційна Фірмою Геліос самостійно відображено, що ним підлягають сплаті страхові внески у розмірі 1978,68 грн (а.с.14).

Крім того, довідкою Житомирського відділення Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 23 вересня 2019 року №15.2-12-1033 (а.с.15) підтверджується, що станом на 23 вересня 2019 року вищезазначена заборгованість зі сплатити страхових внесків у розмірі 1978,68 грн відповідачем не погашена.

Вказані обставини, стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Відповідно до статті 4 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105-XIV в результаті реорганізації шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності утворюється Фонд соціального страхування України.

Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.

1 серпня 2017 року розпочало роботу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та його відокремлені підрозділи.

31 січня 2018 року відбулася державна реєстрація припинення Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 21 вересня 2017 року №106-ос передбачено правонаступництво Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (а.с.12).

Відповідно до статті 5 Закону №1105-XIV одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є обов`язковість сплати страхувальником страхових внесків, де страхувальниками є роботодавці.

Статтею 45 Закону №1105-XIV передбачено обов`язок страхувальника подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у строки, в порядку та за формою, що встановлені цим Фондом.

Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 27 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням страхувальник зобов`язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Абзацом п`ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VI від 8 липня 2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням , не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Аналогічно, відповідно до приписів частини 2 статті 17 Закону №1105-XIV строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Судом встановлено, що відповідно до звіту по формі Ф4-ФСС з ТВП за І півріччя 2019 року відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 1978,68 грн, яка станом на дату звернення до суду сплачена не була, що у свою чергу підтверджується сформованим автоматично звітом І по формі Ф-4 ФСС з ТВП за І квартал 2019 року та довідкою про наявність заборгованості зі сплати страхових внесків від 23 вересня 2019 року №15.2-12-1033.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відповідач не перебуває у процесі припинення, разом з тим, доказів погашення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 1978,68 грн матеріали справи не містять, відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів по страховим внескам у сумі 1978,68 грн підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (вул.Майдан Корольова, 2, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 41313540) до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" (вул.Маликова, 8, кв.177, м.Житомир, 10020, код ЄДРПОУ 22049099) про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі Житомирського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області заборгованість зі сплати страхових коштів у розмірі 1978,68 грн на розрахунковий рахунок №37175000106002, МФО 899998 банк Казначейство України (ЕАП) м. Житомира, код ЄДРПОУ 41431378.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін