Рішення

від 28.11.2019 по справі 200/9888/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 р. Справа№200/9888/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., при секретарі судового засідання - Лисинської А.О.,

представника позивача - Дереки Д.В.,

представники відповідача - Ковальова А.М., Гламаздіна О.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмежено відповідальністю Техремпоставка (місце знаходження: вул. Енергетиків, б. 34, м. Курахове, Донецька область; код ЄДРПОУ: 31366910) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місце знаходження: вул. Дегтярівська, буд. 11 г, м. Київ, Київська область; код ЄДРПОУ: 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішеннь,-

В С Т А Н О В И В:

08 серпня 2019 року на адресу суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмежено відповідальністю Техремпоставка з позовними вимогами до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.07.2019 року № 0006334610 та № 0006324610.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Техремпоставка з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ Агрокапітал Інвест ДТД за травень 2017 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансових звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств складено Акт № 85/28-10-46-10/31366910 від 26.06.2019р., висновки якого щодо встановлених порушень, на думку позивача, є хибними та зроблені за відсутності повного та всебічного розгляду обставин.

За наслідками проведеної перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 29 липня 2019 р. прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006334610, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1 113 922, та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 278 480,50 грн. (разом в розмірі 1 392 793 402,50 грн.), № 0006324610 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 203 035 грн., та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 300 758,75 грн. (разом в розмірі 1 503 793,75).

Позивач вважає зазначений акт перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, таким, що базується на припущеннях, та прийнятим без врахування доказів та відомостей щодо господарської діяльності ТОВ Техремпоставка у періоді, який перевірявся, отже, відповідно, на думку позивача, донарахування ТОВ Техремпоставка спірних податкових зобов`язань є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Як на обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що ТОВ Техремпоставка має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт здійснення господарських операцій ТОВ "Техремпоставка" з ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД , що, як зазначає позивач, свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень- рішень.

Просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення - рішення.

Відповідачем 16 вересня 2019 року до суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач, посилаючись на обставини, що наведені в акті перевірки позивача, зазначає, що доводи позивача є безпідставними, а акт перевірки № 85/28-10-46-10/31366910 від 26.06.2019 року та оскаржувані податкові повідомлення рішенні, які складено на підставі вказаного акту, є правомірними та законними виходячи з того, що, на думку відповідача, позивачем порушено норми Податкового кодексу України, отже, позивачу встановлено заниження податку на додану вартість за травень 2017 року на суму 1 113 922 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 1 203 035 грн.

Відповідач зазначив, що надані ТОВ Техремпоставка на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по господарським відносинам документи, на думку відповідача, не є достатніми доказами товарності господарських операції, реальності таких операцій. Зазначає, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені позивачем правочини (договори) є на думку відповідача такими, що вчинені без мети настання реальних наслідків.

За таких умов просить суд в задоволені позовних вимог відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 06 вересня 2019 року задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

02 жовтня 2019 року ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 18 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2019 року задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2019 року продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 13 листопада 2019 року.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено підготовче провадження на 28 листопада 2019 року.

Ухвалою суду від 14 листопада 2019 року задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 28 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання про залучення третьої особи.

Представник позивача до судового засідання з`явилась, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача до судового засідання з`явились, заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, визначених у відзиві.

Дослідивши та оцінивши за надані докази, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Техремпоставка зареєстровано 14.02.2001 р., дата запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.11.2004 за № 1 266 120 0000 002306, ідентифікаційний код юридичної особи 31366910.

Інформація про види діяльності, які позивач мав право здійснювати: Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; Неспеціалізована оптова торгівля; Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); Виробництво електроенергії; Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 87.1.1 п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.05.2019 року №1053, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Техремпоставка (код ЄДРПОУ 31366910) (надалі ТОВ Техремпоставка ) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначені по взаємовідносинах з ТОВ Агрокатіпал Інвест ЛТД за травень 2017 року - показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За наслідками перевірки складено акт № 85/28-10-46-10/31366910 від 26.06.2019 року (т.1, а.с.42- 53), відповідно до висновків якого встановлені порушення:

1. п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2017 року на суму 1 113 922 грн.;

2. п. 44.1, ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 203 035 грн., у томі числі: півріччя 2017 року - 1 203 035 грн.

Як зазначає позивач у своєї позовній заяві, ТОВ Техремпоставка не погодилось із висновками Акту перевірки № 85/28-10-46/31366910 від 26.06.2019 року, тому 15.07.2019 року № 149 надіслало на адресу ОВПП ДФС заперечення.

За результатами розгляду заперечень ТОВ Техремпоставка 25.07.2019 р. отримало від ОВПП ДФС відповідь на заперечення, в якій зазначено, що висновки Акту перевірки №85/28-10-46/31366910 від 26.06.2019 року щодо нереальності господарських операцій з контрагентом, які зазначені в Акті перевірки №85/28-10-46/31366910 від 26.06.2019 року, залишаються незмінними.

02.08.2019 року позивачем отримані: податкове повідомлення-рішення ОВПП ДФС №0006334610 від 29.07.2019 року форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на суму 1 113 922 грн. та встановлено штрафні санкції у розмірі 278 480,50 грн., податкове повідомлення-рішення ОВПГІ ДФС №000632 від 29.07.2019 року, форми Р , яким збільшено суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на суму 1 203 035 грн. та встановлено штрафні санкції у розмірі 300 758,75 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ОВПП ДФС від 29.07.2019 року №0006334610, № 0006324610 позивач звернувся до суду.

Судом встановлено, що, після процедури адміністративного оскарження, що спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі Акту перевірки №85/28-10-46/31366910 від 26.06.2019 року, прийняті відповідачем з урахуванням та на підставі встановлених відповідачем ознак безтоварності операцій позивача з ТОВ "Агрокапітал Інвест ЛТД".

Так, відповідач дійшов висновку про відсутність реального (законного) джерела походження товару, а їх документальне оформлення застосовано для прикриття фіктивних операцій із залученням контрагентів по ланцюгу постачання, які отримані безоплатно від невстановлених осіб, а в обліку підприємства оприбуткування та розрахунки за отриманими ТМЦ проведено на підставі паперових носіїв інформації, що не відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Так, відповідач в акті зазначає, що ТОВ Техремпоставка на виконання договору від 01.03.2017 року № 94-ТРП, згідно зазначених в додатку № 5 актів прийому -передачі, отримало товар у власність на умовах поставки на зерновий термінал ТОВ МСП Ніка-Тера та на умовах поставки на зерновий термінал ТОВ Дунайська Судноплавна Стівідорна Компанія . Проте підтвердити перевезення ТМЦ не можливо, так як ТОВ Техремпоставка не надано до перевірки копії документів, які б засвідчували переміщення ТМЦ.

Також, до перевірки не надано документи, які би свідчили про якість постачаємого товару - сертифікати якості (відповідності), висновки санітарно-епідеміологічної експертизи, декларації виробника, інші документи, які б засвідчували походження товару тощо.

Відповідач також зазначає, що відповідно до свідоцтва платника ПДВ ТОВ Агрокатіпал Інвест ЛТД з 04.05.2018 року ліквідовано за власним бажанням, з вересня 2017 року підприємство не звітує. Окрім того, в ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД відсутні власні та орендовані основні форди, земельні ділянки, трудові ресурси, тобто не може здійснювати сільськогосподарські операції та бути виробником кукурудзи. Також відповідачем здійснено аналіз господарських операцій ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД з іншими контрагентами, проте не встановлено ним придбання товару, в т. ч. кукурудзи.

Таким чином, перевіркою встановлено невідповідність фактичних обставин оформлення та підписання первинних документів, зазначеним у них даним свідчать про документальне оформлення нереальної операції придбання товару, дійсне джерело походження якого невідомо.

Надалі придбану кукурудзу ТОВ Техремпоставка реалізовано за межі митної території України, згідно митних декларацій.

За вказаних обставин відповідач вважає, що недоведеність здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця- права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з чим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (ПК України).

Згідно п.1.1. ст.1 ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абз. 1,2, 4 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України регламентований порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Позивачем не заперечується правомірність підстав проведення перевірки та порядок проведення останньої.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції, що діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до абз.1 пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п.137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пп. "а". п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно абз. 1 п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абз. 1 п.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України, визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток повинні бути підтверджений первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичною підставою для збільшення позивачу сум грошового зобов`язання із податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності якого виник спір, послугували висновки контролюючого органу, що викладені в акті позапланової невиїзної перевірки № №85/28-10-46/31366910 від 26.06.2019 року, згідно з якими позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1 503 793,75 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 1 392 402,50 грн. за наслідками господарських операцій із ТОВ Агрокатіпал Інвест ЛТД з виконання операцій постачання кукурудзи, які, на думку відповідача, не мали реального характеру.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.2 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно п. 2.4 вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм законодавства, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат.

Перевіряючи законність включення сплачених (нарахованих) сум за операціями позивача з ТОВ Агрокатіпал Інвест ЛТД до валових витрат, за період що перевірявся, суд виходить з наступного.

01 березня 2017 року між позивачем, ТОВ Техремпоставка (покупець) та ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД уклали договір поставки № 94-ТРП, предметом якого визначено зобов`язання Постачальника передати у встановлений договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язувався прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Невід`ємною частиною Договору є специфікації № 14 та № 15 до договору поставки № 94-ТРП від 01 березня 2017 року, якими вказано що вантажоотримувачем є ТОВ МСП Ніка-Тера та ТОВ Дунайська судноплавна-стівідорна компанія відповідно.

Як встановлено судом, та об`єктивно підтверджене наявними в матеріалах справи доказами, спірні обставини постачання ТОВ Агрокатіпал Інвест ЛТД кукурудзи 3 класу позивачу, відповідно до договору поставки, підтверджуються документами, наданими позивачем контролюючому органу під час перевірки, а саме: договором поставки сировини №94-ТРП, який містить всі необхідні істотні умови; видатковими накладними, актами приймання-передачі, посвідченнями про якість зерна, товарно-транспортними накладними.

Досліджені судом договір, що укладений між позивачем та ТОВ Агрокатіпал Інвест ЛТД , специфікації, видаткові накладні, акти прийому-передачі, посвідченнями про якість зерна, товарно-транспортні накладні містять інформацію та відомості про продавця та покупця товарів, усі необхідні реквізити сторін, назви підприємств, назви товарів, їх вартість, кількість товарів, в усіх без винятку документах визначена загальна вартість товарів, окремою строчкою виділені суми ПДВ, усі (без винятку) вказані документи підписані уповноваженими особами та завірені печатками сторін.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.1 та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та їх доказовості.

У свою чергу, оплата за отриману кукурудзу за Договором поставки №94-ТРП від 01 березня 2017 року ТОВ "Техремпоставка" підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Суд констатує, що наведені документи щодо здійснення операцій з постачання кукурудзи на адресу позивача від ТОВ Агрокатіпал Інвест ЛТД та відповідної оплати були надані відповідачу під час перевірки, що зазначено в Акті перевірки №85/28-10-46/31366910 від 26.06.2019 року.

Щодо неможливості, на думку відповідача, здійснення транспортування ТОВ Агрокатіпал Інвест ЛТД кукурудзи на адресу позивача, суд зазначає наступне.

Факт транспортування сировини за Договором поставки №94-ТРП від 01.03.2017 року також підтверджений залізничною накладною від 25.04.3019 року та товарно-транспортними накладними, квитанцією портового терміналу, які підтверджують факт поставки товару ТОВ Техремпоставка від ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД на територію пунктів відвантаження, зазначених у п. 3 специфікацій № 14 та № 15 від 01.03.2017 року до Договору № 94-ТРП від 01.03.2017 року, а саме ТОВ МСП Ніка-Тера та ТОВ Дунайська судноплавна-стівідорна компанія (т. 1 а.с. 151,156).

Тобто, судом встановлено, що дійсно на адресу позивача товар не було поставлено, оскільки специфікаціями № 14, 15 від 01.03.2017 року встановлено, що вантажоотримувачами є ТОВ МСП Ніка-Тера (м. Миколаїв) та ТОВ Дунайська судноплавна-стівідорна компанія (м. Миколаїв).

Надалі, Договором комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції № 93-ТРП від 01 березня 2017 року, укладеного між ТОВ Техремпоставка (Комітент) та ТОВ Транс Ком (Комісіонер), вказано, що комітент доручає, а Комісіонер зобов`язується здійснити від свого імені та за рахунок Комітенту угоду з пролажу сільськогосподарської продукції за межами України.

Специфікаціями № 5 та № 7 від 05.04.2017 року до договору комісії № 94-ТРП від 01.03.2017 року визначено номенклатуру, якість та кількість продукції, що передається на комісію згідно Договору комісії №93-ТРП від 01.03.2017 року та вказано, що умови передачі комісіонеру здійснює ТОВ МСП Ніка-тера та ТОВ Дунайська судноплавна-стівідорна компанія відповідно.

Також, в матеріалах справи наявні журнали перетину території та перепусток зернового терміналу ТОВ МСП Ніка-Тера та ТОВ Дунайська Судноплавна Стівідорна Компанія за травень 2017 року, що підтверджує транспортування товару за товарно-транспортиними накладними, які наявні в матеріалах справи.

Судом не приймаються до уваги припущення відповідача про відсутність у ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД кукурудзи, адже відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості якого розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), юридична особа припинила свою діяльність 04.05.2018 року, та здійснювала свою діяльність за напрямками: Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Будівництво трубопроводів (основний).

Суд зазначає, що наявними доказами в справі підтверджені наступні обставини.

Станом на травень 2017 року, тобто у період здійснення спірних господарських операцій, реальність здійснення яких піддає сумніву відповідач, у ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД були наявні всі необхідні умови для вирощування зернових культур, зокрема кукурудзи.

Одним із напрямків господарської діяльністі позивача є спеціалізована оптова торгівля, у зв`язку з чим позивачем саме й була придбана сировина в ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД , придбання та транспортування якої пов`язано зі здійсненням певних процедур та формальностей, та підлягає відображенню у належних документах щодо, зокрема, товарно-транспортнимих накладних, специфікаціях, посвідченнях якості зерна тощо.

Наведене відповідає правової позиції Верховного Суду від 24.01.2018 по справі № 2а-19379/11/2670, згідно з якої, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на витрати та податковий кредит.

Як зазначає Верховний суд (постанова від 24.01.2018 р. по справі № 816/4226/13-а ), така позиція відповідає самому змісту вищенаведених норм Податкового кодексу України, які надають платнику податків право зменшити оподатковуваний доход та податкові зобов`язання на суму витрат, сплаченого податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презумує здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В суду відсутня інформація щодо наявності або відсутності щодо ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД кримінальних проваджень, тому підстав сумніватися в контрагенті позивача як к такому, що в травні 2017 року не здійснював господарську діяльність, в суду відсутні.

Підсумовуючи, суд зазначає, що позивач не може і не повиннен нести відповідальність за протиправні дії своїх контрагентів та за порушення ними чинного законодавства.

Національне законодавство, а саме ч. 2 ст. 61 Конституції України також встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 0940/1916/18, відповідно до якої, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Крім того, чинне законодавство України не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податку та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 р. N 3477-IV практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те. що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі Інтерсплав проти України).

На недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини, зокрема 9 січня 2007 року у рішенні "Інтерсплав проти України", а також Верховний Суд України, зокрема у постанові N 21-1578 від 13.01.2009 року, висновок якого, в силу частини 1 ст. 244-2 КАС України, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, Верховний Суд України звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СеПорт Сентре) це не мало б.

У рішеннях ВАСУ від 18 та 19 липня 2016 р. в справах N К/800/1991/16 та N К/800/6127/13 зазначено: "У рішенні суду у справі "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік. заява N 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків податку на додану вартість на податковий кредит, бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно бути відомо/ про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку не дотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

У справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява N 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ. який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано докази на підтвердження правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкту владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 08 серпня 2019 № 148666, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19 210,00 грн. то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмежено відповідальністю «Техремпоставка» (місце знаходження: вул. Енергетиків, б. 34, м. Курахове, Донецька область; код ЄДРПОУ: 31366910) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місце знаходження: вул. Дегтярівська, буд. 11 г, м. Київ, Київська область; код ЄДРПОУ: 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішеннь - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.07.2019 року № 0006334610.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.07.2019 року № 0006324610.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Техремпоставка» судовий збір у розмірі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 листопада 2019 року.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 грудня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Арестова