Рішення

від 26.11.2019 по справі 260/825/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2019 року м. Ужгород№ 260/825/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Поп Н.В.

за участю:

позивача: Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів , представник - Шибаєв А.М.;

відповідача: Приватне підприємство "Олеся ЛМ" , представник - Рудковський С.В.;

третьої особи: Закарпатський обласний центр зайнятості, представник - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Олеся ЛМ" за участі Закарпатського обласного центру зайнятості про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Олеся ЛМ" , яким просить:

1.Стягнути з ПП Олеся ЛМ 18 288,89 грн. адміністративно-господарських санкції та 32,91 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року залучено в якості третьої особи без самостійних вимог Закарпатський обласний центр зайнятості.

1.Позиції сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Приватне підприємство "Олеся ЛМ" норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з облікового складу штатних працівників за 2018 рік, передбачений ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної інвалідів в Україні", не виконало у кількості 1 робочого місця для осіб з інвалідністю, так як на підприємстві працювало лише 0 осіб з інвалідністю.

13 серпня 2019 року представником відповідача суду були наданні письмові заперечення щодо позову, відповідно до яких зазначено, що Відповідачем були вжиті всі необхідні заходи для виконання нормативу робочих місць із працевлаштування інвалідів, проте протягом 2018 року підприємство фактично не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів з незалежних від нього причин: через відсутність інвалідів, які потребують роботи у Відповідача, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів. Оскільки Відповідачем не порушені норми чинного законодавства, застосування до нього адміністративно- господарських санкцій і пені є безпідставним. Додатково зазначено, що вимоги чинного законодавства, передбачені статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачем виконані в повному обсязі, оскільки відповідачем забезпечено створення спеціальних робочих місць для інвалідів з належними умовами праці та належним чином забезпечено інформування державної служби зайнятості і подання звітності до Фонду соціального захисту інвалідів у порядок та спосіб, передбачені чинним законодавством, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за несвоєчасну сплату санкцій. Зважаючи на вищевикладені обставини представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів наведених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених вище.

Представник Закарпатського обласного центру зайнятості не зявився, про дату час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Заслухавши представників сторін, встановивши обставини справи на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, проаналізувавши норми права, які підлягають або не підлягають застосуванню до даних правовідносин, надавши оцінку кожному аргументу сторін та мотиви суду, з яких суд дійшов до висновків у справі, констатує наступне.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП Олеся ЛМ зареєстроване за адресою 90202, Закарпатська область, м. Берегове, вул. Чігосуг, будинок,3, код ЄДРПОУ 40218216. Дата реєстрації: 14.01.2016 року. (а.с.20-24).

28 лютого 2019 року Відповідачем подано до Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт - ПІ Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою № 10, затвердженою наказом Мінпраці та соціальної політики від 10.02.2007 № 42 (а.с.8).

Згідно звіту відповідач вказав, що "середньоблікова чисельність штатних працівників облікового складу Відповідача за 2018 рік становить 9 працівників; кількість штатних працівників - інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875, становить 1 чоловік, в той же час, згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2018 року середньооблікова кількість інвалідів становила 0 особи.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, відповідач у зв`язку із відсутністю в його штаті необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, зобов`язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 18 288,89 грн. (а.с.7).

Відповідно до розрахунку пені для Приватного підприємства "Олеся ЛМ" , сума пені яку необхідно сплатити відповідачу становить 32,91 грн. зокрема (а.с.9).:

На день подання позовної заяви 18.04.2019р. при обліковій ставці НБУ 18%, одноденний розмір пені становить 18% х 120% : 100 : 365= 0,06%.

Розмір адміністративно-господарських санкцій для ПП "Олеся ЛМ за невиконання нормативу становить 18 288,89 грн., а отже розмір пені за один день прострочки становить 18 288,89 грн. х 0,06% = 10,97 грн.

Кількість днів існування боргу у період з 16.04.2019 року по 18.04.2019 року включно становить 3 дні.

Сума пені, яку необхідно сплатити дорівнює 10,97 грн. х 3 дні = 32,91 грн.

Відповідно до листа директора Закарпатського обласного центру зайнятості від 10.10.2019 року №1649-13, зазначено, що за період з січня 2016 року по теперішній час від ПП Олеся ЛМ повідомлення чи інформації про попит на робочу силу (вакансії - форма звіту 3-ПН), що стосуються працевлаштування інвалідів не надходило.

Згідно листа Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 08.10.19 року №03-10/1110 , зазначено, що Постановою КМУ від 31.01.07р. №70 затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю . У відповідності до ч.3 п.3 вищезазначеного порядку Новостворені роботодавці та підприємства, установи, організації, у тому числі, підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до восьми і більше осіб, реєструються у відділенні Фонду до 1 лютого року, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих. Не зважаючи на це відповідач ПП Олеся ЛМ , не виконало свого обов`язку визначеного законодавством та не подало до відділення Фонду документи необхідні для реєстрації у визначені законодавством терміни (а.с.67).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантування їм рівної з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами врегульовано Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).

Відповідно до частин другої та третьої статті 19 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у них професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18-1 Закону № 875-XII передбачено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 12 Закону України № 2694-XII від 14.10.1992 Про охорону праці , підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов`язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм Закону убачається, що працевлаштуванню інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організації чи до державної служби зайнятості, на яку, власне, і покладено обов`язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них.

Разом з тим суд зазначає, що передбачений статтею 19 Закону № 875-XII обов`язок по забезпеченню працевлаштування інвалідів не слід ототожнювати з обов`язком роботодавця здійснювати їх фактичний пошук і працевлаштування на створених останнім робочих місцях, оскільки законом на роботодавця цей обов`язок не покладається.

Частиною 2 статті 19 Закону № 875-XII встановлено , що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону., тобто після звернення самого інваліда до центру зайнятості.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Судом встановлено,. що у спірних правовідносинах не було наявного факту незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем , а тому відсутня і наявність відповідальності.

Згідно з Постановою Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 816/593/17, висновки якої в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховані судом в межах даного провадження, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Пунктом четвертим частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI визначено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Порядок №316), інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Суд звертає увагу, що у відповідності до діючих положень Порядку №316 звітність за формою №3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць, що в даному випадку відносно відповідача- відсутнє.

Слід зазначити, що норма щодо щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць, встановлена Законом України від 01.03.1991 №803-ХІІ "Про зайнятість населення", втратила чинність з 01.01.2013р., коли набрав чинності новий Закон України від 05.07.2012 № 5067-VI "Про зайнятість населення".

Таким чином, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН не встановлено, а регламентується лише, що вона подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Зважаючи на вищевикладені обставини та досліджені судом в ході судового розгляду письмові докази, суд зазначає, що відповідачем вимоги Закону N9 875-ХІІ виконані в повному обсязі. Не зважаючи на вжиті Відповідачем заходи, інваліди до Відповідача для працевлаштування державною службою зайнятості не направлялися і самостійно не зверталися.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було відмовлено у працевлаштуванні особам з інвалідністю або не створення відповідних умов для роботи таких осіб на підприємстві, а тому на думку суду, на відповідача не може бути покладена відповідальність за відсутність непрацевлаштованих осіб з інвалідністю.

Виходячи з норм Закону № 875 обов`язок роботодавців створити робочі місця для інвалідів не супроводжується обов`язком їх працевлаштувати. Зазначений Закон покладає на підприємство обов`язок створити (пристосувати) належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів і повідомити про це органи, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, а ті, у свою чергу, зобов`язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, і такі висновки викладені Верховним Судом у аналогічній справі №803/534/17.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом №875-XII заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства покладають на працедавця виключно обов`язок забезпечити наявність вакансій, в той час, як відсутність реалізації такими особами свого права на працевлаштування із незалежних від суб`єкта господарювання причин, зокрема, не направлення Державною службою зайнятості необхідної кількості осіб з обмеженими фізичними можливостями, не свідчить про наявність у діях суб`єкта господарювання складу господарського правопорушення та не є правовою підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій і нарахування пені за їх несвоєчасну сплату.

Незазначення відповідачем у звіті одного інваліда, який повинен би працювати на підприємстві не може бути підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій, оскільки відсутні склад порушення, вина відповідача, що виключає відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи вищевикладене, позивач дійшов помилкового висновку про порушення Приватним підприємством "Олеся ЛМ" законодавства України, а зокрема положень статей 19, 20 Закону №875-XII та про наявність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені на загальну суму 18 288,89 грн.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання вимог статті 77 КАС України надано суду належні, допустимі, докази, які спростовують викладені позивачем обставини у позові, щодо обґрунтованості заявлених вимог, а тому позовні вимоги Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суд вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. В Позові Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Олеся ЛМ" за участі Закарпатського обласного центру зайнятості про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. до Восьмого апеляційного адмінсуду через Закарпатський окружний адмінсуд.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2019 року ( з врахуванням часу відрядження судді)