Рішення

від 04.12.2019 по справі 280/4497/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 грудня 2019 року Справа № 280/4497/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Півоварової В.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Фермерського господарства Марія (70413, Запорізька область, Запорізький район, с. Водяне, вул. Устима Кармелюка, буд.1 - А; код ЄДРПОУ 20494292)

до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72 - А, код ЄДРПОУ 38025388)

про визнання протиправним та скасування пункту припису,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства Марія (далі - позивач, ФГ Марія ) до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 1 припису відповідача №014/121/209/02 від 24.05.2019.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не погоджується з пунктом 1 оскаржуваного припису, яким зобов`язано позивача отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на технологічне обладнання та об`єкти, пов`язані з утворенням забруднюючих речовин, на викиди промислового майданчику ФГ Марія в термін до 30.09.2019. Позивач зазначає, що складений за результатами перевірки акт не відповідає уніфікованій формі, оскільки містить не передбачені розділи та інформацію. Крім того, позивач вказує, що в акті перевірки не наведено фактичних даних, які свідчать про те, що технологічне обладнання відноситься до стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин та викиди яких саме забруднюючих речовин воно здійснює. Також зазначає, що технологічне обладнання, перелічене в акті перевірки, не віднесене до переліку типів устаткування для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, який визначений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 року №317. Крім того вважає, що єдиним доказом здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря можуть бути дані інструментально-лабораторних досліджень, однак матеріали перевірки не містять фактичних даних про проведення лабораторних вимірювань в ході перевірки ФГ Марія . Зазначає, що відсутні будь які інші відомості, які б свідчили про забруднення атмосферного повітря або заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу з боку позивача. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 17.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 16.10.2019.

Представником відповідача 15.10.2019 подано до суду відзив на адміністративний позов (вх.42623), в якому він заперечує проти позову, та зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря , а саме: ФГ Марія здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, у зв`язку з чим з метою усунення зазначеного порушення відповідачем винесено оскаржуваний припис. Вважає оскаржуваний припис законним та обґрунтованим. Крім того, вказує, що керівника ФГ Марія притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення провадження господарської діяльності підприємства без спеціального дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Вважає, що вищезазначене свідчить про доведеність позиції контролюючого органу, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

16.10.2019 підготовче засідання відкладено на 21.10.2019.

21.10.2019 позивач подав відповідь на відзив (вх.43413), в якому не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, та зазначає, що притягнення керівника ФГ Марія до адміністративної відповідальності за ст.164 КУпАП не може вважатись належним доказом здійснення позивачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, оскільки відповідальність за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу передбачена іншою нормою, а саме ст.78 КУпАП.

Ухвалою суду від 21.10.2019 відкладено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 04.11.2019.

28.10.2019 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, де він підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та додатково зазначив, що порушення порядку здійснення перевірки та оформлення її результатів не може бути підставою для визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо проведення перевірки та звернув увагу на те, що законодавчо встановлений перелік типів устаткування, для яких розробляється нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, не є вичерпним.

Ухвалою суду від 04.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.11.2019.

14.11.2019 представники сторін кожен окремо звернулися до суду із заявами про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на підставі наданих сторонами письмових доказів, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФГ Марія зареєстровано як юридична особа 20.01.1994, основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур код КВЕД 01.11.

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області у період з 13.05.2019 по 17.05.2019 проведено планову перевірку щодо додержання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ФГ Марія , за результатами якої складено Акт №121/209/02 від 17.05.2019 (далі - Акт №121/209/02).

У розділі І Загальна інформація про проведення заходу державного нагляду (контролю) Акту №121/209/02 зокрема, зазначено про те, що ФГ Марія фактично розташоване за адресою Запорізька обл., с.Широке, вул.Щаслива, буд 52-А, здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади від наступного технологічного обладнання та об`єктів, пов`язаних з викидами забруднюючих речовин: зварювальні апарати (2 од.), компресори (2 од.), верстат настільно-сверлильний (1 од.), заточний верстат (1 од.), ангари для зберігання насіння (2 од.), корпуса для розведення великої рогатої худоби (2 од.), нестандартний твердопаливний котел (1 од.), ємність для зберігання дизельного палива (об`ємом 8 м.куб), що є порушенням статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря від 16.10.1992 №2707-XII (далі - Закон №2707-XII). Матеріали інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, обґрунтовуючи матеріали викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря - не представлено через їх відсутність.

Вказане порушення також зафіксовано у розділі VI Опис виявлених порушень Акту №121/209/02.

24.05.2019 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Запорізькій області винесений припис №014/121/209/02, відповідно до пункту 1 якого позивача зобов`язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на технологічне обладнання та об`єкти, пов`язані з утворенням забруднюючих речовин, на викиди промислового майданчику ФГ Марія за адресою: 70413, Запорізька обл., с.Широке, вул.Щаслива, буд.52-А. в термін до 30.09.2019.

Вважаючи протиправним пункт 1 зазначеного припису, ФГ Марія звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, визначає Закон України від Про охорону навколишнього природного середовища 25.06.1991 №1264-XII (далі - Закон №1264-XII).

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (стаття 34 Закону №1264-XII).

Відповідно до статті 35 Закону №1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Частиною 1 статті 20-2 Закону №1264-XII передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону атмосферного повітря.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно із частиною 1 статті 68 Закону №1264-XII порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

У частині 8 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V (далі - №877-V) визначено, що припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до абзацу 3 статті 11 Закону №877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

За змістом частини 2 статті 12 Закону №877-V, невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що суть припису - це виключно обов`язкова письмова вимога щодо усунення конкретних порушень вимог законодавства.

Судом встановлено, що пунктом 1 оскаржуваного припису з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, позивача зобов`язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на технологічне обладнання та об`єкти пов`язані з утворенням забруднюючих речовин, на викиди промислового майданчику.

Як на підставу для скасування пункту 1 оскаржуваного припису позивач посилається на протиправність включення відповідачем до акту перевірки розділу І Загальна інформація про проведення заходу державного нагляду (контролю) та звертає увагу, що вказаний розділ не відповідає своїй назві та містить висновки посадових осіб відповідача про допущені порушення вимог законодавства з боку ФГ Марія , що не відповідає змісту уніфікованого акту перевірки.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з частиною 15 статті 4 Закону №877-V при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.08.2017 №303 затверджено Уніфіковану форму акта, складеного за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони природного навколишнього середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У Розділі І Загальна інформація про проведення заходу державного нагляду (контролю) вказаного акту, зазначається виключно відомості щодо розпорядчого документу, на виконання якого проводиться захід державного нагляду та щодо типу заходу державного нагляду (контролю).

Суд погоджується з доводами позивача про невідповідність змісту розділу І Загальна інформація про проведення заходу державного нагляду (контролю) Акту №121/209/02 Уніфікованій формі акту, затвердженій Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.08.2017 №303, оскільки всупереч законодавчим вимогам вказаний розділ містить висновки стосовно допущених позивачем порушень природоохоронного законодавства.

Разом з тим, такі недоліки не є суттєвими при визначенні обґрунтованості вимог припису, оскільки не впливають на сутність виявленого порушення природоохоронного законодавства, та не можуть сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності змісту акту перевірки в цілому.

За таких обставин суд вважає, що вказані позивачем недоліки оформлення Акту №121/209/02 не можуть бути самостійною підставою для скасування пункту 1 оскаржуваного припису.

Щодо зафіксованих в акті перевірки порушень законодавства, які стали підставою для винесення пункту 1 оскаржуваного припису, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 11 Закону №2707-XII для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об`єкти, які не належать до першої і другої груп.

Відповідно до пункту 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 №7, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

З наведеного слідує, що відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Поряд з цим, для констатації порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні бути встановлені наступні обставини: підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; такі речовини або їх суміші дійсно є забруднюючими (наявні у Переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1598, або наявні докази, що речовини можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища); викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбуваються без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 12.09.2019 у справі №440/3838/18 (провадження №К/9901/17308/19) та в постанові від 12.09.2019 у справі №818/691/16 (№ К/9901/10987/18).

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від об`єктів, відображених в Акті №121/209/02, без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Разом з тим з Акту №121/209/02 не вбачається, що посадові особи відповідача при проведенні вказаної перевірки дослідили та підтвердили належними доказами здійснення викидів забруднюючих речовин від вказаних об`єктів, а саме: які речовини надходять в атмосферне повітря в наслідок роботи цих об`єктів, чи є такі речовини забруднюючими, у яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин та чи справляють такі речовини прямо або опосередковано негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

За таких обставин суд не може погодитись з правомірністю вимоги пункту 1 оспорюваного припису, яким позивача зобов`язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на джерела викидів.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 9 пункту 2 розділу ІІІ Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 №312, інспекція для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих, морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об`єктах, що обстежуються; вимірювання показників складу та властивостей викидів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря та екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного і дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання.

Відсутність при проведенні перевірки інструментальних вимірювань надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин із джерел викидів, які наведені в акті перевірки з метою визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів, на думку суду не дає підстав стверджувати про те, що позивач зобов`язаний був отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря по таким об`єктам.

Щодо посилань у відзиві на позовну заяву на правові висновки Верховного Суду у справах №823/921/17 та №140/2043/18, суд вважає такі посилання недоречними, оскільки вказані судові рішення стосується оцінки Верховним Судом інших фактичних обставин справи. Зокрема, у справі 823/921/17 встановлено, що суб`єкт господарювання володіє об`єктом, який становить підвищену екологічну небезпеку, а у справі №140/2043/18 суб`єкт господарювання, погоджуючись з приписом, неодноразово звертався до уповноважених органів для отримання необхідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

В той же час у справі, що розглядається, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено, що позивач належить до суб`єктів господарювання, об`єкти якого належать до першої, другої або третьої групи відповідно до положень статті 11 Закону №2707-XII.

Щодо посилання представника відповідача на преюдиційне значення постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 05.07.2019 у справі №317/1858/19, якою голову ФГ Марія притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини 1 статті 164 КУпАП, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положення частини 4 статті 78 КАС України передбачають, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина 6 статті 78 КАС України).

В той же час, передбачені приписами статті 78 КАС України підстави для звільнення від доказування не мають абсолютного характеру і не можуть сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні, адже адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені в інших судових рішеннях.

Суд зазначає що предметом розгляду даної справи є правомірність пункту 1 припису №014/121/209/02 Державної екологічної інспекції у Запорізькій області, яким ФГ Марія зобов`язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на технологічне обладнання та об`єкти, пов`язані з утворенням забруднюючих речовин.

Притягнення голови ФГ Марія до адміністративної відповідальності не спростовує той факт, що пункт 1 припису №014/121/209/02 від 24.05.2019 винесено відповідачем протиправно.

Тому, врахування факту притягнення до адміністративної відповідальності голови ФГ Марія за постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 05.07.2019 у справі №317/1858/19 при наявності факту протиправності пункту 1 оскаржуваного припису, встановленого судом під час розгляду даної справи, суперечитиме завданню та основним засадам адміністративного судочинства, передбаченим статтею 2 КАС України.

Крім того, суд звертає увагу, що адміністративна відповідальність керівника суб`єкта господарювання, передбачена частиною 1 статті 164 КУпАП та відповідальність юридичної особи за не виконання вимог припису контролюючого органу є різними за своєю правовою природою, порядок та підстави яких реалізуються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що пункт 1 Припису Державної екологічної інспекції у Запорізькій області №014/121/209/02 від 24.05.2019 є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1921,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 132, 139 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 Припису Державної екологічної інспекції у Запорізькій області №014/121/209/02 від 24 травня 2019 року, прийнятий відносно Фермерського господарства Марія .

Стягнути на користь Фермерського господарства Марія за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Фермерське господарство Марія , місцезнаходження: 70413, Запорізька область, Запорізький район, с.Водяне, вул.Устима Кармелюка, буд.1 - А; код ЄДРПОУ 20494292.

Відповідач - Державна екологічна інспекція у Запорізькій області, місцезнаходження: 69035, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.72 - А; код ЄДРПОУ 38025388.

Повне судове рішення складено 04.12.2019

Суддя М.О. Семененко