Рішення

від 21.10.2019 по справі 280/4281/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року 16:50Справа № 280/4281/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ковальова О.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Олександрівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області (вул. Дніпровська, 34, м. Запоріжжя, 69063) та Головного управління ДФС в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання дій протиправними, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) до Олександрівського управління у м.Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 1 або Олександрівське управління) та Головного управління ДФС в Запорізькій області (далі - відповідач 2 або ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача 1, ГУ ДФС у Запорізькій області щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 2031,81 грн.; скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.06.2019 №0082544907/830 в сумі 2031,81 грн., винесену ГУ ДФС у Запорізькій області.

Крім того, просить стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що зобов`язання зі сплати сум єдиного внеску виконані без порушень строків та відповідно до приписів Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України. Вказує, що сплата зобов`язань на неправильний рахунок не може бути підставою для прийняття спірного рішення, оскільки в подальшому кошти спрямовані за належністю. Вважає, що такі обставини не свідчать про порушення податкового законодавства і не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій.

Ухвалою від 09.09.2019 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

20.09.2019 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 25.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Судове засідання призначено на 21.10.2019 з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідач 2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.10.2019 за вх.№43220. У відзиві ГУ ДФС у Запорізькій області зазначило, що фактично ОСОБА_1 (як фізичною особою-підприємцем та адвокатом) сплачено єдиного внеску на картку платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 у 2017 - 2019 роках в загальній сумі 37564,96 грн., та за кодом бюджетної класифікації 71050000, що необхідні були до сплати на 71040000 та перераховані з одного бюджетного рахунку на інший в загальній сумі - 3835,84 грн. Оскільки платником ОСОБА_1 суми єдиного внеску було сплачено не на відповідний рахунок, Олександрівським управлінням на підставі п.10, п.11 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , було винесено Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування нені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 0082544907/830 від 27.06.2019 за період з 20.04.2016 до 31.10.2017 на загальну суму 2031,81 грн., а саме: штрафні санкції у загальній сумі 1223,17 грн. та пеня в сумі 808,64 грн. Вважає, що оскаржуване рішення винесено законно та обґрунтовано, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 2 позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 21.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

02.07.2013 позивач здійснив державну реєстрацію суб`єкта господарювання фізичної особи -підприємця, що підтверджує виписка з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.15).

19.09.2013 ОСОБА_1 видано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_1 (а.с16).

26.11.2013 між позивачем (далі Сторона 2) та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя (далі Сторона 1) укладено типовий договір №4 про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (надалі Договір). Згідно умов даного договору Сторони, уклали цей договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, що зумовлені похованням. (а.с.20-22).

Згідно п 3.1 Договору Сторона 2 сплачує єдиний внесок в сумі не менше мінімального розміру страхового внеску за кожен місяць, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць залежно від виду страхування. На момент підписання Договору розмір мінімальної заробітної плати становить 1147,00 грн., розмір єдиного внеску становить 36,6%, мінімальний страховий внесок становить 419,80 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору Сторона 2 сплачує єдиний внесок у сумі 419 грн. 80 коп. до 20 числи місяця наступного за місяцем, за який він сплачується на рахунок 37193205000830 відкритий у ГУДКСУ МФО 813015, код за ЄДРПОУ 38732204.

Протягом часу з 2013 року по жовтень 2017 року, позивачем щороку подавались відповідні звіти. Проти вказаної обставини відповідач не заперечував.

Також позивач сплачував єдиний внесок, що підтверджується платіжними документами долученими до матеріалів справи.

На підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області №15 від 29.09.2016 позивач має право на заняття адвокатською діяльністю, про що видано відповідне свідоцтво за №001176 від 29.09.2016.

З 03.10.2016 по теперішній час позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, як адвокат.

30.10.2017 позивач припинив свою підприємницьку діяльність (номер запису 21030060003076248), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

27.06.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено рішення № 0082544907/830 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 2031 грн 81 коп. (а.с.10).

Як вбачається з відзиву на позовну заяву та інших матеріалів справи, підставою для винесення спірного рішення стало те, що ОСОБА_1 сплачено єдиного внеску на картку платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 у 2017 - 2019 роках в загальній сумі 37564,96 грн., та за кодом бюджетної класифікації 71050000, що необхідні були до сплати на 71040000 та перераховані з одного бюджетного рахунку на інший в загальній сумі - 3835,84 грн.

11.07.2019 позивачем була направлена скарга до ДФС України, щодо скасування вищезазначеного рішення про застосування штрафних санкцій та пені. (а.с.11-12).

Рішенням ДФС України від 14.08.2019 №39073/6/99-99-11-05-02-73 скарга позивача залишена без задоволення, а рішення ГУ ДФС у Запорізькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.06.2019 № 0082544907/830 - без змін.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VІ від 08.07.2010, зі змінами та доповненнями.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску визначені в ст. 4 зазначеного Закону.

Відповідно до ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:

військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та Про військовий обов`язок і військову службу ;

патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами;

осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;

осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини;

одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;

інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;

15) особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

16) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Відповідно до п. 5 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Суд зазначає, що починаючи з 01.01.2017, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464-VІ. При ньому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімальною страхового внеску на місяць.

Поряд з тим, згідно із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (далі - Закон №2148-VІІІ) до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , з 01.01.2018 у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування . При ньому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (пункту 2 частини першої ст. 7 Закону №2464-VІ у редакції Закону №2148-VІІІ).

У відповідності до п.6 ч.1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VІ визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Статтею 45 Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Матеріали справи свідчать, що позивач фактично здійснював сплату єдиного внеску та відповідна сума коштів своєчасно та фактично надходила до державного бюджету, але кошти в загальній сумі 3835,84 грн надійшли за кодом бюджетної класифікації 71050000, в той час як повинні були надійти за кодом бюджетної класифікації 71040000. Проти зазначеної обставини відповідач не заперечував в наданому відзиві.

Допущена позивачем помилка в коді платежу (бюджетної класифікації) не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки відповідна сума коштів фактично зарахована саме до державного бюджету.

З огляду на вищевказані норми законодавства невірне зазначення коду платежу (бюджетної класифікації) не свідчить про вчинення позивачем податкового правопорушення, а відповідно не є достатньою правовою підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах: від 14.11.2018 у справі № 805/3665/16-а (провадження №К/9901/36741/18), від 24.10.2018 у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16) (провадження №К/9901/23305/18), від 12.06.2018 у справі №826/1/16 (провадження №К9901/28108/18) та інших.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням зазначених норм та правової позиції Верховного суду суд вважає позовні вимоги в частині скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.06.2019 №0082544907/830 в сумі 2031,81 грн., винесеного ГУ ДФС у Запорізькій області, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується іншої частини позовних вимог, то суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач не заперечує проти того факту, що частина коштів була помилково ним зарахована на рахунок з іншим кодом бюджетної класифікації. Тобто в інтегрованій картці платника податків ця сума не проходила як сплата єдиного внеску.

Таким чином в інтегрованій картці платника податків виникла недоїмка.

Відповідно до ч.10 та ч.11 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції

Суд зазначає, що інтегрована картка платника податків в системі АІС Податковий блок є внутрішнім документом (внутрішньою комп`ютерною програмою) податкового органу, в яку він зобов`язаний вносити дані щодо нарахування та сплати платником податків податкових зобов`язань (податків та зборів). Само по собі нарахування податкових зобов`язань в інтегрованій картці, не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не тягне негативних наслідків для платника податків. Негативні наслідки для платника податків настають (можуть настати) у разі винесення податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій.

Отже в даному випадку слід надавити оцінку саме правомірності винесення податкового повідомлення-рішення і належним способом захисту прав та інтересів платника податків буде саме скасування такого рішення.

В зв`язку з викладеним позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача 1, ГУ ДФС у Запорізькій області щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 2031,81 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Олександрівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області (вул. Дніпровська, 34, м. Запоріжжя, 69063) та Головного управління ДФС в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання дій протиправними, скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 27.06.2019 №0082544907/830 на суму 2031,81 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі сплаченого судового збору - 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.12.2019 року.

Суддя Р.В. Кисіль