Постанова

від 11.01.2010 по справі 3/346

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 січня 2010 року 12:12 № 3/346

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Головань О. В. та Шрамко Ю. Т., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва Київський еколого-культурний центр`та Громадської еколого-правової організації ЕкоПраво-Київ доДержавного комітету лісового господарства України прозобов`язання вчинити дії та визнання бездіяльності протиправною

У судовому засіданні 11 січня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва Київський еколого-культурний центр (надалі -також Позивач 1 ) та Громадська еколого-правова організація ЕкоПраво-Київ (надалі -також Позивач 2 ) звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державного комітету лісового господарства України (надалі -також Відповідач ) та з урахуванням уточнених позовних вимог просили про визнання протиправною бездіяльності Державного комітету лісового господарства України, пов`язану з не приведенням пункту 3 Граничних рівнів цін на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами, та граничних рівнів тарифів на послуги, що їм надаються, затверджені наказом Державного комітету лісового господарства України від 28 лютого 2002 року № 26 в частині встановлення граничних рівнів цін на трофеї (череп, шкіра) вовка, добуті іноземними громадянами у відповідність до пункту е) статті 6 Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі; визнання протиправною бездіяльності Державного комітету лісового господарства України, пов`язану з не приведенням пункту 1 наказу Державного комітету лісового господарства України Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин`від 16 грудня 1997 року № 121 в частині створення постійно діючих бригад мисливців по відстрілу і відлову вовків до частини 4 статті 20 Закону України Про захист тварин від жорстокого поводження`від 21 лютого 2006 року № 3447-IV; поновити порушені права та інтереси Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва Київський еколого-культурний центр`та Громадської еколого-правової організації ЕкоПраво-Київ`шляхом приведення пункту 3 Граничних рівнів цін на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами, та граничних рівнів тарифів на послуги, що їм надаються, затверджені наказом Державного комітету лісового господарства України від 28 лютого 2002 року № 26 в частині встановлення граничних рівнів цін на трофеї (череп, шкіра) вовка, добуті іноземними громадянами у відповідність до пункту е) статті 6 Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі; поновити порушені права та інтереси Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва Київський еколого-культурний центр`та Громадської еколого-правової організації ЕкоПраво-Київ`шляхом приведення пункту 1 наказу Державного комітету лісового господарства України Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин`від 16 грудня 1997 року № 121 в частині створення постійно діючих бригад мисливців по відстрілу і відлову вовків відповідність до частини 4 статті 20 Закону України Про захист тварин від жорстокого поводження`від 21 лютого 2006 року № 3447-IV.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державним комітетом лісового господарства України допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не приведенні положень пункту 3 Граничних рівнів цін на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами, та граничних рівнів тарифів на послуги, що їм надаються, затверджені наказом Державного комітету лісового господарства України від 28 лютого 2002 року № 26 в частині встановлення граничних рівнів цін на трофеї (череп, шкіра) вовка, добуті іноземними громадянами у відповідність до пункту d) статті 6 Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, а також не приведенні пункту 1 наказу Державного комітету лісового господарства України Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин`від 16 грудня 1997 року № 121 в частині створення постійно діючих бригад мисливців по відстрілу і відлову вовків до частини 4 статті 20 Закону України Про захист тварин від жорстокого поводження`від 21 лютого 2006 року № 3447-IV.

В судовому засіданні представником Позивачів було зазначено, що у відповідь на звернення Позивача 1 до Відповідача з проханням про скасування та внесення відповідних змін до оскаржуваних положень Наказів, ним було отримано відповідь Державного комітету лісового господарства України № 03-05/782 від 26 лютого 2008 року, в якому Відповідач покликається на відсутність підстав для внесення змін і доповнень до оскаржуваних частин наказів, посилаючись на те, що в Україні в сучасних умовах вовк не є вразливим видом.

В обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог представник Позивача покликалася на положення частини 1 статті ІІ Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення, якою обмежено торгівлю зразками вовка. Торгівля зразками таких видів, зокрема вовк (canis lupus) , як вказала представник Позивачів, має бути особливо суворо регульована з тією метою, щоб не ставити надалі пі загрозу їхнє виживання, й має бути дозволена лише у виняткових випадках.

Щодо неправомірності та необхідності скасування положення пункту 1 Наказу Відповідача про відстріл вовка щодо створення та діяльності постійно діючих бригад у всіх областях України по відстрілу вовка, Позивачі в судовому засіданні посилалися на положення абзацу 1 частини 1 Закону України Про приєднання України до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі , якою встановлено наступне застереження щодо вовка, а саме - в Україні допускається в обмеженій кількості за умов відповідного контролю щодо таких видів тварин, перелічених у додатку ІІ до Конвенції: вибіркове регулювання чисельності вовка … з метою запобігання негативному впливу їх на популяції інших видів, серйозній шкоді худобі та іншим об`єктам власності .

Вибірковий відстріл вовка, на думку представника Позивачів, -це відстріл, який повинен здійснюватися періодично (тобто бути обмеженим у часі) та не щодо всіх вовків, а лише стосовно їх певним чином відібраної частини.

Відповідач -Державний комітет лісового господарства України, -з моменту відкриття провадження у справі 23 травня 2008 року до 11 січня 2010 року явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, письмового відношення до заявлених позовних вимог суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що подані представником Позивачів 11 січня 2010 року уточнення позовних вимог не змінюють предмету та суті даної адміністративної справи, як і не містять нових позовних вимог, а тому, враховуючи належне повідомлення Відповідача про розгляд адміністративної справи, Судом ухвалено проводити слухання адміністративної справи без участі представника Відповідача, який не забезпечив явку уповноваженого представника в судові засідання, не подавав заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи чи інших клопотань.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача -суб`єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою представника Відповідача та ненаданням ним письмового відношення до заявлених позовних вимог та інших доказів, що витребовувалися ухвалою суду, керуючись вимогами частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивачів, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В

16 грудня 1997 року Державним комітетом лісового господарства України прийнято Наказ № 121 Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин (надалі -також Наказ № 121 ).

Пунктом 1 Наказу № 121 визначено, що начальникам обласних управлінь лісового господарства, генеральним директорам державних лісогосподарських об`єднань наказано створити в областях постійно діючі бригади мисливців по відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин, в першу чергу вовків та бродячих собак, забезпечивши їх набоями, організувавши відповідну підготовку мисливців для виконання цієї роботи.

Наказом Державного комітету лісового господарства України від 28 лютого 2002 року № 26 Про затвердження граничних рівнів цін на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами, та граничних рівнів тарифів на послуги, що їм надаються`затверджено Граничні рівні цін на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами, та граничні рівні тарифів на послуги, що їм надаються (надалі -також Наказ № 26 ).

Пунктом 3 Наказу № 26 встановлено граничні рівні цін на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами, зокрема: вовк: відстріл, трофей -череп та шкіра - 600 - 700 євро.

Відповідно до Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, 1998 року (Орхуська Конвенція), однією із підстав прийняття вказаної Конвенції є прагнення сприяти поширенню екологічних знань з метою кращого розуміння процесів, пов`язаних з навколишнім середовищем і сталим розвитком, і заохочувати всебічну поінформованість громадськості із рішень, які мають вплив на стан навколишнього середовища та сталий розвиток, і її участь у процесі прийняття таких рішень.

Метою Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища проголошено сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, кожна із Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, у відповідності до положень цієї Конвенції.

Відповідно до частини 3 статті 3 Конвенції кожна із Сторін сприяє екологічній просвіті та підвищенню рівня поінформованості громадськості з проблем навколишнього середовища, особливо відносно одержання доступу до інформації, участі в процесі прийняття рішень і доступу до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища.

22 січня 2008 року Київський еколого-культурний центр звернувся до Державного комітету лісового господарства України зі зверненням № 425/1, в якому просив скасувати ціни на трофеї вовка (Наказ № 26 від 28 лютого 2002 року) та внести доповнення до Наказу № 121 від 16 грудня 1997 року, заборонивши бригадам з відстрілу вовків відстрілювати їх в період виведення потомства.

Листом Державного комітету лісового господарства України № 03-05/782 від 26 лютого 2008 року Позивача повідомлено про відсутність підстав для внесення змін і доповнень до наказів № 26 від 28 лютого 2002 року та № 121 від 16 грудня 1997 року.

Як зазначено в листі Відповідача … в Україні в сучасних умовах вовк не є вразливим видом. Чисельність його висока, він інтенсивно розширює свій ареал, входить до складу фауни всіх регіонів України, включаючи Крим, де був відсутнім останні п`ятдесят років .

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та матеріали справи, Суд звертає увагу на наступне.

Предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є бездіяльність Державного комітету лісового господарства України, як суб`єкта владних повноважень, яка полягає, на думку Позивачів, у невнесенні змін та доповнень до підзаконних нормативно-правових актів, оскаржувані положення яких не відповідають ратифікованому міжнародному та національному законодавству в сері захисту тварин від жорстокого поводження та зобов`язання Відповідача привести оскаржувані положення наказів у відповідність до національного та міжнародного законодавства.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, бездіяльність суб`єкта владних повноважень -це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Принципи захисту від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захисту їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства визначено Законом України Про захист тварин від жорстокого поводження (надалі -також Закон ).

Статтею 20 Закону визначено правила поводження з мисливськими тваринами при полюванні на них.

Так, відповідно до частини 4 статті 20 Закону забороняються полювання, вилов та інші форми добування мисливських тварин: що мають дитинчат, не здатних до самостійного існування; у період розмноження, виховання потомства, а у випадку з мігруючими видами - під час їх повернення до місць розмноження; вагітних самок; дитинчат, не здатних до самостійного існування; при переправі наземних тварин через водоймища; у заповідниках, національних природних парках та регіональних ландшафтних парках для наукових, екопросвітницьких цілей без відповідних етичних експертиз.

Вищевказаною нормою права встановлені правові обмеження щодо поводження з мисливськими тваринами при полюванні на них, зокрема, визначено відповідні періоди (вигодовування дитинчат, період розмноження, вагітності самок тощо), протягом яких законодавчо заборонено здійснювати полювання на тварин, в тому числі і вовків.

Законом України Про приєднання України до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі`від 29 жовтня 1996 року № 436/96-ВР ратифіковано Конвенцію про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі від 19 вересня 1979 року (набрала чинності 1 червня 1996 року) (надалі -також Конвенція ).

Відповідно до статті 1 Конвенції цілі цієї Конвенції полягають у збереженні дикої флори та фауни в їх природних середовищах існування, особливо тих видів і середовищ існування, збереження яких потребує співробітництва декількох держав, а також сприяння такому співробітництву.

Статтею 2 Конвенції передбачено, що договірні сторони вживають необхідних заходів для збереження популяцій дикої флори та фауни або їх адаптації на рівні, який відповідає, зокрема, екологічним, науковим та культурним вимогам, враховуючи при цьому економічні та рекреаційні вимоги, а також потреби підвидів, різновидів чи форм, що перебувають під загрозою в певній місцевості.

Згідно з статтею 6 Конвенції кожна з Договірних сторін вживає відповідних і необхідних законодавчих та адміністративних заходів для забезпечення особливої охорони видів дикої фауни , вказаних у Додатку II. У відношенні до цих видів, зокрема, забороняється: а) всі форми навмисного відлову та утримання і навмисного вбивства; б) навмисні збитки місцям виведення потомства, відпочинку чи їх знищення ; с) навмисне порушення спокою дикої фауни, особливо у період виведення і вирощування потомства та зимової сплячки, тою мірою, в якій це порушення має істотне значення щодо цілей даної Конвенції ; д) навмисне знищення або вилучення яєць з середовищ існування диких тварин чи зберігання цих яєць, навіть якщо вони порожні; е) володіння цими тваринами чи торгівля ними, живими чи мертвими, включаючи чучела тварин і будь-яку частину чи похідні від них, які можна визначити, в тих випадках, коли це допомагає ефективності виконання положень даної статті.

Статтею 8 Конвенції визначено, що стосовно відлову чи вбивства видів дикої фауни, вказаних в Додатку III і у випадках, коли у відповідності до статті 9 до видів, вказаних в Додатку II, застосовуються виключення, Договірні сторони забороняють використання таких невибіркових засобів відлову чи вбивства та використання будь-яких засобів, які здатні призвести до зникнення з певної території або завдати значного клопоту популяціям окремого виду, зокрема, засобів, вказаних в Додатку IV.

Кожна з Договірних сторін може встановити виключення з положень статей 4, 5, 6, 7 і з заборони на використання засобів, згаданих у ст. 8, при відсутності будь-якого іншого задовільного рішення й за умови, що таке виключення не буде спричиняти шкоди виживанню відповідних популяцій: - для охорони флори та фауни; для попередження нанесення серйозних збитків посівам, худобі, лісам, рибальству, водним ресурсам та іншим формам власності; в інтересах суспільної охорони здоров`я та гігієни, збереження якості повітря та в інших важливих суспільних інтересах; з метою наукових досліджень та освіти, відтворення популяцій, відновлення видів та необхідного вирощування; дозволити в умовах суворого контролю на відбірковій основі та в обмеженій кількості вилов, утримання, добування, зберігання та інші розумні способи експлуатації деяких видів диких тварин та рослин у невеликих кількостях (частина 1 статті 9 Конвенції).

До Додатку ІІ до Конвенції Види фауни, що підлягають особливій охороні (хребетні, ссавці) включено Canis lupus (переклад з лат. - вовк, сірий вовк, звичайний вовк ).

Водночас, Суд звертає увагу на те, що Законом України Про приєднання України до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі`ратифіковано Конвенцію з наступними застереженням.

Так, частиною 1 вказаного Закону визначено, що в Україні допускається в обмеженій кількості в умовах відповідного контролю щодо таких видів тварин, перелічених у додатку ІІ до Конвенції: вибіркове регулювання чисельності вовка (Canis lupus) та ведмедя бурого (Ursus arctos) з метою запобігання негативному впливу їх на популяції інших видів, серйозній шкоді худобі та іншим об`єктам власності; добування дупеля (Gallinago media) в зв`язку з достатньо великою чисельністю та розповсюдженістю.

Таким чином, як свідчить зміст вищевказаних положень законодавства України (включаючи положення Конвенції, яка є частиною національного законодавства України), в Україні на законодавчому рівні передбачено можливість вибіркового регулювання чисельності вовка (в обмеженій кількості та в умовах відповідного контролю).

Водночас, пунктом 1 Наказу № 121, який є підзаконним нормативно-правовим актом, передбачено створення начальниками обласних управлінь лісового господарства, генеральними директорами державних лісогосподарських об`єднань в областях постійно діючих бригад мисливців по відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин, в першу чергу вовків та бродячих собак, забезпечивши їх набоями, організувавши відповідну підготовку мисливців для виконання цієї роботи.

Проаналізувавши зміст пункту 1 Наказу № 121 на відповідність його закріпленому чинним законодавством України принципу вибіркового регулювання чисельності вовка, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Чинне законодавство України не містить визначення поняття вибіркове регулювання .

У Великому тлумачному словнику української мови міститься наступне визначення вказаного поняття: вибірковий -несуцільний, частковий; який вибирається (Великий тлумачний словник сучасної української мови, Київ, Ірпінь, ВТФ Перун , 2004 р., с. 86).

Відтак, враховуючи вищезазначене, а також частини 4 статті 20 Закону та зміст застереження, викладеного в Законі України Про приєднання України до Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі , під вибірковим регулюванням чисельності вовка`Суд розуміє регулювання чисельності (в т. ч. відстріл) вовків, яке допускається в обмеженій кількості, у визначений період часу, за умов відповідного контролю та щодо визначеної кількості й групи (виду) даного виду ссавців.

Пунктом 1 Наказу № 121 передбачено створення постійно діючих бригад по відстрілу вовка.

Використання словосполучення постійно діючий`означає здійснення відповідними суб`єктами віднесеної до їх компетенції діяльності на постійній основі, без встановлення певних винятків (періодів, інших умов).

Передбачене пунктом 1 Наказу № 121 створення постійно діючих бригад мисливців по відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин виключає можливість здійснення вибіркового регулювання чисельності вовків, оскільки передбачає постійну (а не періодичну та за встановлених умов) діяльність бригад мисливців.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що Позивачі, звертаючись до Відповідача зі зверненням про внесення відповідних змін до пункту 3 Наказу № 121, керувалися виключно положеннями національного та міжнародного законодавства України, а їхнє звернення є об`єктивним, обґрунтованим та правомірним, а тому невнесення Відповідачем відповідних доповнень до оскаржуваного пункту Наказу становить зміст його протиправної бездіяльності.

Пунктом 3 Наказу Державного комітету лісового господарства України від 28 лютого 2002 року № 26 Про затвердження граничних рівнів цін на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами, та граничних рівнів тарифів на послуги, що їм надаються`встановлено граничні рівні цін на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами, зокрема: вовк: відстріл, трофей -череп та шкіра - 600 - 700 євро.

Законом України Про приєднання України до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення`від 14 травня 1999 року № 662-XIV Україна приєдналася до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, підписану 3 березня 1973 року у м. Вашингтоні (надалі - також Конвенція 1973 року ).

Частиною 1 статті ІІ Конвенції 1973 року визначено, що до Додатка I занесені всі види, що знаходяться під загрозою зникнення, торгівля якими спричинює чи може спричинити на їхнє існування негативний вплив. Торгівля зразками таких видів має бути особливо суворо регульована з тією метою, щоб не ставити надалі під загрозу їхнє виживання, й має бути дозволена лише у виняткових випадках.

До Додатку І до Конвенції 1973 року включено canis lupus (вовк).

Таким чином, враховуючи зміст Додатку І до Конвенції 1973 року, Суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаної Конвенції, вовк є видом, що знаходиться під загрозою зникнення, торгівля якими спричинює чи може спричинити на його існування негативний вплив. Торгівля зразками вовка має бути особливо суворо регульована з тією метою, щоб не ставити надалі під загрозу його виживання, й має бути дозволена лише у виняткових випадках .

Відповідно до частини 4 статті ІІ Конвенції 1973 року сторони дозволяють торгівлю зразками видів, занесених до Додатків І, ІІ, ІІІ, тільки відповідно до положень цієї Конвенції.

Статтею ІІ Конвенції 1973 року визначено порядок та умови регулювання торгівлі зразками видів, віднесених до Додатка І.

Відповідно до пунктів а) та е) частини 1 Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі 1979 року кожна з Договірних сторін вживає відповідних і необхідних законодавчих та адміністративних заходів для забезпечення особливої охорони видів дикої фауни, вказаних у Додатку II. У відношенні до цих видів, зокрема, забороняється: а) всі форми навмисного відлову та утримання і навмисного вбивства; е) володіння цими тваринами чи торгівля ними, живими чи мертвими, включаючи чучела тварин і будь-яку частину чи похідні від них, які можна визначити, в тих випадках, коли це допомагає ефективності виконання положень даної статті.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що встановлення граничних рівнів цін на трофеї вовка пунктом 3 Наказу № 26 Відповідача суперечать положенням ратифікованих Україною Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення та Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі.

Відтак, Суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги Позивачів, з якою вони зверталися до Відповідача, про приведення оскаржуваного пункту 3 Наказу № 26 у відповідність до вимог міжнародного законодавства України, а тому бездіяльність щодо не здійснення таких дій Відповідача є протиправною.

Як вже було зазначено, предметом розгляду в даній адміністративній справі бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка вказаної бездіяльності з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі`означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

У спосіб`означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Положенням частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони… 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суд вважає, що для цього Відповідач повинен ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення для належного виконання вимог чинного законодавства України.

Суд звертає увагу на те, що оскаржувані в частинах накази Відповідача є підзаконними нормативно-правовими актами, які в ієрархії нормативно-правових актів займають нижче місце, аніж Закон та Конвенція 1979 року і Конвенція 1973 року (які є частиною національного законодавства України), а тому їх положення не повинні суперечити вимогам вказаного закону та конвенцій.

Встановивши невідповідність підзаконного нормативно-правового акту закону чи ратифікованому міжнародному законодавству, відповідний суб`єкт правотворчості, в силу наданих йому законодавством повноважень та встановлених Конституцією України принципів правотворчості, зобов`язаний привести положення підзаконного акту у відповідність до положень актів, які мають вищу юридичну силу.

Системно проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства України, в тому числі міжнародного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем не вчинено усіх необхідних дій для належного виконання покладених на нього чинним законодавством України обов`язків, що призвело до порушення прав громадських організацій, до статутних завдань яких входить діяльність в сфері захисту екологічних прав громадян.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на те, що Відповідачем в даній адміністративній справі, який є суб`єктом владних повноважень, не було виконано обов`язку щодо доказування правомірності своїх дій стосовно розгляду звернень Позивачів, як і не було надано жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити повністю.

1. Визнати протиправною бездіяльність Державного комітету лісового господарства України, пов`язану з не приведенням пункту 3 Граничних рівнів цін на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами, та граничних рівнів тарифів на послуги, що їм надаються, затверджені наказом Державного комітету лісового господарства України від 28 лютого 2002 року № 26 в частині встановлення граничних рівнів цін на трофеї (череп, шкіра) вовка, добуті іноземними громадянами у відповідність до пункту е) статті 6 Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державного комітету лісового господарства України, пов`язану з не приведенням пункту 1 наказу Державного комітету лісового господарства України Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин`від 16 грудня 1997 року № 121 в частині створення постійно діючих бригад мисливців по відстрілу і відлову вовків до частини 4 статті 20 Закону України Про захист тварин від жорстокого поводження`від 21 лютого 2006 року № 3447-IV.

3. Зобов`язати Державний комітет лісового господарства України вжити заходів щодо приведення пункту 3 Граничних рівнів цін на мисливські трофеї, добуті іноземними громадянами, та граничних рівнів тарифів на послуги, що їм надаються, затверджені наказом Державного комітету лісового господарства України від 28 лютого 2002 року № 26 в частині встановлення граничних рівнів цін на трофеї (череп, шкіра) вовка, добуті іноземними громадянами у відповідність до пункту е) статті 6 Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі.

4. Зобов`язати Державний комітет лісового господарства України вчинити дії щодо приведення пункту 1 наказу Державного комітету лісового господарства України Про заходи щодо відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин`від 16 грудня 1997 року № 121 у відповідність до частини 4 статті 20 Закону України Про захист тварин від жорстокого поводження`від 21 лютого 2006 року № 3447-IV.

5. Стягнути на користь Благодійного фонду Дніпровського району м. Києва Київський еколого-культурний центр`та Громадської еколого-правової організації ЕкоПраво-Київ 3,40 грн. судових витрат з рахунків Державного Бюджету України.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча суддя Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Головань

Ю. Т. Шрамко