Постанова

від 02.12.2019 по справі 520/5562/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 р.Справа № 520/5562/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача Шелушина Д.І.;

представника позивача Тамошюнас А.Р.

представника відповідача Соіч Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС-УКРАЇНА-2006" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.08.19 року по справі № 520/5562/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС-УКРАЇНА-2006"

до Головного управління ДФС у Харківській області (Головного управління ДПС у Харківській області)

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС-УКРАЇНА-2006", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати рішення про застосування штрафних санкцій №0008594001 від 28.12.2018 року, рішення про застосування штрафних санкцій №0008604001 від 28.12.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій до ТОВ "АНТАРЕС-УКРАЇНА-2006" - протиправні, позивач не може нести відповідальність за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС-УКРАЇНА-2006" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі 1 алкогольними напоями та тютюновими виробами, затверджений Постановою КМУ № 493 від 13.05,1996 року, не містить жодних відомостей щодо наявності будь-яких додатків до ліцензії та регламентує дії суб`єкта господарювання у разі зміни відомостей які містять саме ліцензія, а не додатки до неї, внесення інформації, до яких за законом здійснюється суб`єктом господарювання, а відповідно до матеріалів справи додаток до ліцензії оформлений та підписаний посадовою особою податкового органу,

Крім того, зміна відомостей щодо електронних контрольно-касових апаратів не є тією інформацією, яка зазначається в ліцензії відповідно до п. 8 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого Постановою КМУ № 493 від 13.05.1996 року.

Таким чином, на думку позивача, на виконання вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" Позивачем було подано заявку на реєстрацію нового реєстратора розрахункових операцій 15.03,2018 року до Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області. І саме з цієї дати у ГУ ДФС у Харківській області виник обов`язок протягом трьох днів, а саме з 15 березня 2018 року, на підставі заяви позивача, видати ліцензію оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

За таких обставин, не зважаючи на те, що формально правопорушення відбулося, але у зв`язку із законодавчою невизначеністю (якість закону), та не вчиненням податковим органом сервісних обов`язків (як орган ліцензування відповідно до Переліку затвердженому Постановою КМУ № 609 від 05.08.2015 р.) при реєстрації нового контрольно-касового апарату, враховуючи положення п.п, 4,1,4 п, 4,1 ст. 4, п.п, 19.-.1.1 п, 19-1.1 ст. 19, п.п. 54.3,3 п, 54,3. ст. 54 Податкового кодексу України, можна зробити висновки про те, що позивач не може нести відповідальність за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний- контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії.

Також, позивач зауважує, що вказане правопорушення не було виявлено безпосередньо контролюючим органом в рамках перевірки, як про це безпідставно зазначено в акті фактичної перевірки від 14.12.2018р, №5191/20-40-40-01-10/33872438, то реалізація відповідачем повноваження у формі винесення рішення про застосування фінансових санкцій через дії позивача по усуненню допущеного порушення відбулася всупереч меті, з якою таке повноваження надано.

На думку позивача, оскільки позивачем було самостійно виявлено факт відсутності інформації рро у додатку до ліцензії та було подано заяву Про внесенні змін до ліцензії, у податкового органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, оскільки такі дії позивача нівелюють правові наслідки наявності правопорушення, за яке передбачено юридичну відповідальність у вигляді штрафу.

Позивач зазначає, що Законом № 2505-ГУ Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України від 25.03.2005 були внесені до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів наступні зміни: ч. 7 ст. 15 цього Закону викладено у наступній редакції:

Щорічна плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться в місці торгівлі; на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі - 2000 гривень, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах, території міст, - 500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на кожний, окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться в місці торгівлі, і 250 гривень - на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі

Ч. 12 ст. 15 цього Закону викладено у наступній редакції: "У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт підприємницької діяльності має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами). У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначається перелік електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також адреса місця торгівлі.

У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб`єктом підприємницької діяльності зазначається адреса місця торгівлі і вказується перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі": Частину другу статті 17 цього закону після абзацу п`ятого доповнено абзацом такого змісту: "роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно- касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсрТків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000 гривень."

Відповідно до пояснювальної записки від 21.03.2005 року до цього закону : до місцевого бюджету за рахунок змін законодавства, а саме, запровадження сплати вартості ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на кожний, окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (товарно-касову книгу), що знаходиться в місці торгівлі, у 2005 році додаткові надходження складуть 157,5 млн. гривень.

Тобто, на думку позивача, вимоги стосовно зазначення у додатку до ліцензії інформації щодо переліку електронних контрольно- касових апаратів передбачені як раз для забезпечення державного контролю за визначенням розміру плати за ліцензію, тобто, прослідковується прямий взаємозвязок між розміром плати за ліцензію та кількістю електронних контрольно- касових апаратів, які використовує субєкт господарювання.

Після видачі відповідачем переоформленої ліцензії з додатком, в якому був вказаний новий РРО, жодних зауважень з боку відповідача, щодо збільшення розміру плати за ліцензії не було, що, підтверджує, на думку позивача, дотримання ним вимог Закону № 481.

Також позивач наголошує, що судом першої інстащіїя не взято до уваги, що всі господарські операції по реалізації товарів були у повному обсязі проведені через РРО, а також належним чином відображені у податкових деклараціях - отже, податкові органи мали усю необхідну інформацію щодо цих операцій та що позивачем було сплачено всі податки з реалізованих товарів (податок на прибуток, ПДВ, акцизний податок). Отже, жодних негативних наслідків для державного бюджету в даному випадку створено не було.

Відповідачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на пеляційну скаргу позивача в якій серед іншого зазначено, що законодавством не визначено обов`язку контролюючого органу щодо здійснення перевірки платника податків внаслідок реєстрації ним нового реєстратора розрахункових операцій та сам факт реєстрації нового реєстратора розрахункових операцій жодним чином не свідчить про те, що він буде використовуватись для проведення операцій з продажу підакцизних товарів.

Крім того, самостійне виявлення платником факту порушення за приписами ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів не є підставою для звільнення платника відповідальності чи пом`якшення відповідальності.

Відповідач звертає увагу на той факт, що напис додаток до акту перевірки зроблено вручну. Факт того, що даний реєстр не є додатком до акту перевірки жодним чином не спростовує інформації, наведеної у даному реєстрі. Даний реєстр є витягом з бази даних ДФС України щодо розрахункових операцій, проведених позивачем у період з 27.03.18 по 25.05.2018. Загальна сума таких операцій безпосередньо зазначена в акті перевірки. Посилання на базу даних ДФС України, як на підставу розрахунку суми проведених через РРО операцій, зроблено в описові частині акту перевірки.

Контролюючі органи, діють чітко в межах та на виконання норм чинного законодавства.

Відповідач вважає, кщо законодавець не передбачив ситуації, коли особа самостійно звертається за усуненням порушення, це є не прогалиною у законодавстві, а відсутністю виключень із загальної норми законодавства, яка підлягає застосуванню у даному випадку.

Позивач вказує, що на його думку додаток до ліцензії є невід`ємною її частиною, разом вони складають один цілісний документ.

Що ж до внесення змін до додатку, відповідач звертає увагу на те, що позивач подав заяву Про внесення змін до ліцензії 29.05.2018. Однак, порушення з боку позивача відбулись в період з 27.03.18 по 25.05.2018.

Таким чином, дослідження обставин внесення змін до ліцензії жодним чином не впливає на обґрунтованість та законність оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій.

Зважаючи на викладене, відповідач зазначає, що на його думку, під час прийняття

ним оскаржуваних рішень ГУ ДФС у Харківській області діяло виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 04.12.2018 року №9002 працівникам відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДФС у Харківській області доручено провести фактичну перевірку ТОВ "АНТАРЕС-УКРАЇНА-2006" (податковий номер 33872438) з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у сфері роздрібної та оптової торгівлі за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, який розташовано за адресою: Кільцевий проїзд, 1, м.Харків.

За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів від 14.12.2018 року №5191/20-40-40-01-10/33872438 (а.с.14).

У вищезазначеному акті встановлені наступні порушення: ч.3 ст.16 та ч.26 ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 року №481/95-ВР.

На підставі акту від 14.12.2018 року №5191/20-40-40-01-10/33872438 (а.с.14), ГУ ДФС у Харківській області прийняті рішення про застосування фінансових санкцій до ТОВ "АНТАРЕС-УКРАЇНА-2006": №0008594001 від 28.12.2018 року - штраф в розмірі 18279033,52 грн. - за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії; №0008604001 від 28.12.2018 року - штраф в розмірі 17000,00 грн., за подання звіту за формою 1-ОА за березень 2018 року з недостовірними відомостями. (а.с.18-19)

Не погодившись з рішеннями про застосування фінансових санкцій №0008594001 від 28.12.2018 року, №0008604001 від 28.12.2018 року позивач звернувся зі скаргою до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 25.04.2019 року №19616/6/99-99-11-06-01-25 - скаргу позивача залишено без задоволення. (а.с.20)

Позивач не погодився із вказаними рішеннями, у зв`язку із чим - звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань на підтвердження відсутності порушень, за які застосовано фінансові санкції. Більш того, сам позивач зазначає, що формально правопорушення відбулось. В обґрунтування позовних вимог позивачем покладено виключно формальні обставини, які не є належними доказами для підтвердження неправомірності застосування фінансових санкцій, отже винесення Головним управлінням ДФС у Харківській області рішень про застосування штрафних санкцій №0008594001 від 28.12.2018 року, №0008604001 від 28.12.2018 року є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції частині відмови у позові щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 28.12.2018 року № 0008594001 з наступних підстав.

Відповідно до абз. 25 ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ліцензія (спеціальний дозвіл) це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Частиною 3 статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено, що суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт означеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за тюрмою, встановленою цим органом.

У разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, до суб`єктів господарювання застосовуються і шансові санкції передбачені абз.19 ч.2 ст.17 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР - у розмірі 17000,00 гривень.

Отже, відображення у звіті недостовірних даних щодо обсягів виробництва та/або обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів вважається поданням звіту з недостовірними відомостями та тягне накладення штрафу.

Відповідно ч. 11. ст. 15 Закону України ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Керуючись ч. 20 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання.

Згідно ч. 22, ч. 23, ч. 24 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання.

У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

Відповідно ч. 25, ч. 26 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Згідно ч. 33 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на імпорт, експорт, оптову і роздрібну торгівлю алкогольних напоїв та тютюнових виробів, зобов`язані надати контролюючому органу за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п`ятиденний строк з дня здійснення таких дій.

Абзацом 7 частини 2 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.

Таким чином, за змістом вказаних норм закону, якими регулюються спірні правовідносини, саме суб`єкт господарювання зазначає у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них, а відповідальність передбачена за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії.

Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затверджений Постановою КМУ № 493 від 13.05.1996 року, не містить жодних відомостей щодо наявності будь-яких додатків до ліцензії та регламентує дії суб`єкта господарювання у разі зміни відомостей які містять саме ліцензія, а не додатки до неї, внесення інформації до яких за законом здійснюється суб`єктом господарювання, а відповідно до матеріалів справи додаток до ліцензії оформлений та підписаний посадовою особою податкового органу.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, щодо відсутності законодавчого врегулювання внесення змін у додаток до ліцензії.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "АНТАРЕС-УКРАЇНА-2006" отримало ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) (переоформлення), серія АЕ № 297465, реєстраційний номер 100214 від 15.12.2015 року, терміном дії з 22.06.2015 року до 22.06.2020 року та ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додання спирту), серія АЕ №298019 , реєстраційний номер 200300 від 18.11.2016 року, терміном дії з 18.11.2016 року до 18.11.2021 року.

Відповідно до акту перевірки встановлено, що у період з 20.03.2018 року по 28.05.2018 року позивач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії №172036644669 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а саме реєстратор розрахункових операцій МАРІЯ 304Т, заводський номер ЗМ1001025855, реєстраційний (фіскальний) номер 3000410068 ( РРО ), зареєстрований Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області 20.03.2018 р. Згідно Інформаційної бази ДФС України, на яку надходять електронні копії розрахункових документів, встановлено, що вартість реалізованих через РРО алкогольних напоїв у період з 20.03.2018 р. по 28.05.2018 р. склала 9 139 516, 76 гра, чим порушено вимоги ч. 26 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 року №481/95-ВР ( Закон №481/95-ВР ).

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що всі господарські операції по реалізації товарів були у повному обсязі проведені через РРО, а також належним чином відображені у податкових деклараціях, відтак - контролюючий орган мав усю необхідну інформацію щодо таких операцій.

Окрім того, представники позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції наголошували, що зі змісту норм ст. 15 Закону №481/95-ВР випливає, що саме суб`єкт господарювання зазначає у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформацію про них.

Проте, Тимчасовий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затверджений Постановою КМУ №493 від 13.05.1996 р. не містить жодних відомостей щодо наявності будь-яких додатків до ліцензії та регламентує дії суб`єкта господарювання у разі зміни відомостей які містить саме ліцензія, а не додатки до неї.

Аналізуючи наведені нормативно правові акти, колегія суддів зазначає, що подача позивачем заявки на реєстрацію нового реєстратора розрахункових операцій породжує відповідний обов`язок контролюючого органу видати останньому нову ліцензію, з урахуванням змін.

Відтак, позивач не може нести відповідальність за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії, з огляду на невиконання податковим органом сервісних обов`язків при реєстрації нового контрольно-касового апарату.

При цьому, колегія суддів, відхиляє доводи апелянта про те, що позивач повинен звернутись за отриманням нової ліцензії у разі змін, оскільки зміна відомостей щодо електронних контрольно-касових апаратів не є тією інформацією, яка зазначається в ліцензії відповідно до п. 8 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого Постановою КМУ № 493 від 13.05.1996 року.

За таких обставин, не зважаючи на те, що формально правопорушення позивачем відбулося, але у зв`язку із законодавчою невизначеністю (якість закону), та не вчиненням податковим органом сервісних обов`язків (як орган ліцензування відповідно до Переліку затвердженому Постановою КМУ № 609 від 05.08.2015 року) при реєстрації нового контрольно-касового апарату, враховуючи положення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п.п. 19.-.1.1 п. 19-1.1 ст. 19, п.п. 54.3.3 п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не може нести відповідальність за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат не зазначений у ліцензії.

Щодо рішення суб`єкта владних повноважень про застосування штрафних санкцій №0008604001 від 28.12.2018 року на суму 17000 грн., колегія суддів зазначає, що 17000 грн. - фінансова санкція за подання звіту № 1-ОА за березень 2018 року з недостовірними відомостями.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою було встановлено подання звіту за формою 1-ОА за березень 2018 року з недостовірними відомостями про обсяги обігу алкогольних напоїв, а саме: встановлена розбіжність даних щодо загального обсягу придбання алкогольних напоїв згідно р. І звіту та обсягу придбання алкогольних напоїв у розрізі суб`єктів господарювання по р. II звіту у розмірі 25 дал. (за даними р. І звіту за березень 2018 року обсяг придбання алкогольних напоїв становить - 17686,946 дал., а за даними р. II звіту - 17661,946 дал.), чим порушено вимоги ч. 3 ст. 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

Частиною 3 статті 16 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.

У разі неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції передбачені абз.19 ч.2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 48Щ5-ВР - у розмірі 17 000,00 гривень.

Отже, відображення у звіті недостовірних даних щодо обсягів виробництва та/або обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів вважається поданням звіту з недостовірними відомостями та тягне накладення штрафу.

Таким чином, беручи до уваги що позивачем в позові та апеляційній скарзі не наведено жодного аргументу щодо незаконності рішення про застосування штрафних санкцій №0008604001 від 28.12.2018 року, колегія суддів в цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність зазначеного рішення відповідача та не вбачає підстав для його скасування.

Суд звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.

Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зробив передчасні висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року по справі № 520/5562/19 в частині відмови у позові щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 28.12.2018 року № 0008594001, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТАРЕС-УКРАЇНА-2006" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року по справі № 520/5562/19 скасувати в частині відмови у позові щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 28.12.2018 року № 0008594001.

Прийняти в цій частині постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 28.12.2018 року № 0008594001 про застосування штрафних санкцій в розмірі 18279033 (вісімнадцять мільйонів двісті сімдесят дев`ять тисяч тридцять три) грн. 52 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року по справі 520/5562/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 06.12.2019 року