Рішення

від 27.11.2019 по справі 313/819/19

ВЕСЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 313/819/19

Провадження № 2/313/390/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2019 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., за участю представника позивача адвоката Шкабуро О.В., представника відповідача адвоката Шубіна О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Агат , про визнання договору оренди землі недійсним,

ВCТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом у якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.09.2016 р., укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Агат , про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 2321284000:01:001:0013, площею 9,60 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, зареєстрований 22.02.2017 р. за № 19228112 Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на те, що 13.03.2018 р., одразу після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, їй стало відомо, що земельна ділянка, яка перейшла в її власність орендується відповідачем. В цей же день, вона отримала від відповідача примірник договору оренди землі землі від 14.09.2016 р., укладеного її матір`ю та відповідачем. Проте покійна мати позивачки - ОСОБА_2 не могла укласти договір оренди від 14.09.2016 р., тому що вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто договір було укладено через два роки після її смерті.

Присутній у судовому засіданні представник позивача адвокат Шкабуро О.В., позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Крім того, у відповіді на відзив відповідача представник позивачки посилається на правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 18.01.2017 р. у справі № 6-2777цс16, якою підтверджено те, що цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Представник відповідача адвокат Шубін О.П. позов не визнав, та просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з тих підстав, так як стверджує, що зазначений у спірному договорі рік укладення договору 14.09.2016 року є опискою зробленою під час передачі договору для здійснення державної реєстрації. Це вказує й на те, що інші невід`ємні частини договору, а саме Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та Акт прийому - передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) також не містять дати їх укладення.

Представник відповідача стверджує, що даний договір було підписано безпосередньо орендодавцем ОСОБА_2 за її життя. Ствердження позивача проте, що ОСОБА_2 підписи в спірному договорі оренди землі не вчиняла, що вказує на відсутність її волевиявлення на укладення цього договору є в повній мірі припущеннями позивача та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Сам факт помилкового зазначення року укладення договору після смерті орендодавця не може бути належним та допустимим доказом, а також єдиною самостійною підставою для задоволення даного позову.

Також представник позивача адвокат Шубін О.П. просив суд при ухваленні рішення у справі взяти до уваги рішення Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17 р.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 вказаної правової норми цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 1 ст. 12, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦК України).

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки, площею 9,5963 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2321284000:01:001:0013, яка розташована на території Менчикурівської сільської ради, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим 13.03.2018 р. державним нотаріусом Веселівської державної нотаріальної контори Запорізької області Дзябко М.І. (а.с.6).

Право власності на земельну ділянку зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2018 р. (а.с.7).

Земельна ділянка була успадкована ОСОБА_1 після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 18.04.2019 р.( а.с.8).

Земельна ділянка належала матері позивачки на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 064554 виданим Менчикурівською сільською радою 06.11.2001 р.(а.с.9).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч. 4 ст. 124 ЗК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (статті 14, 17 ЗУ Про оренду землі ).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (ч. 1 ст. 4 ЗУ Про оренду землі ).

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Суд встановив, що відповідно до договору оренди землі від 14.09.2016 р., між ОСОБА_2 - матір`ю позивачки та Фермерським господарством Агат в особі керівника Мельника Миколи Миколайовича було укладено договір оренди землі, за яким покійна мати позивачки передала в строкове платне користування земельну ділянку яка їй належала.

Право оренди було зареєстровано Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області 22.02.2017 р., що підтверджується інформацією про ділянку з Державного реєстру речових прав отриману 04.09.2018 р. за допомогою офіційного Веб- порталу Публічна кадастрова карта України .

Покійна мати позивачки - ОСОБА_2 не могла укласти договір оренди від 14.09.2016 р., тому що вона, як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 18.04.2019 р., померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто договір було укладено через два роки після її смерті.

Суд приймає до уваги посилання представника позивача адвоката Шубіна О.П. на рішення Верховного Суду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17 р, так як у ньому Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду висловила висновок про застосування норми права, а саме добросовісності (пункт 6 статі 3 ЦК України), як певного стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Однак, Об`єднана Палата Касаційного цивільного зробила висновок, що договір оренди землі, який укладений після досягнення сторонами усіх істотних умов за життя орендодавця і за його підписом не вважається неукладеним. Тобто, з огляду на викладене можна зробити висновок, що предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи був договір укладений за життя орендодавця. Предметом судового розгляду справи за позовом позивачки ОСОБА_1 є договір, який укладений не за життя орендодавця, а після його смерті.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Отже, враховуючи те, що оспорюваний договір ОСОБА_2 не підписувала, суд приходить до висновку про відсутність волевиявлення власника земельної ділянки, що є підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладання (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Питання із судовими витратами вирішити відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, керуючись ст.ст.1-13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА АГАТ , про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити .

Договір оренди земельної ділянки від 14.09.2016 р., укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Агат , про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 2321284000:01:001:0013, площею 9,60 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, зареєстрований 22.02.2017 р. за № 19228112 Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області - визнати недійсним.

Стягнути з Фермерського господарства Агат на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 768,40 грн., пов`язані зі сплатою судового збору при подачі позову до суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 06.12.2019 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О.Нагорний

27.11.2019