Рішення

від 26.11.2019 по справі 911/2122/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р.

м. Київ

Справа № 911/2122/19

Суддя Черногуз А.Ф. за участю секретаря Браги Л.К., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус Торг" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 4, код ЄДРПОУ 39749123)

про стягнення боргу за договором банківського обслуговування б/н від 14.07.2015,

за участю представників:

позивача: Каракоця О.Р. (дов. №453-К-О від 23.10.2019);

відповідача: не з`явились;

вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 09.08.2019 Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус Торг" про стягнення боргу за договором банківського обслуговування б/н від 14.07.2015.

Позов обґрунтований тим, що 14.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргус Торг" підписало заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, прийнявши на себе всі зобов`язання, зазначені в цих умовах та уклало договір банківського обслуговування. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за даним договором у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 492210,00 грн.

Ухвалою від 29.08.2019 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 16.09.2019, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

В судове засідання 16.09.2019 представники сторін не з`явились, суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 21.10.2019.

В судове засідання 21.10.2019 представники сторін не з`явились, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.11.2019.

В судовому засіданні 11.11.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з`явився, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.11.2019.

В судовому засіданні 26.11.2019 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги, відповідач в судове засідання не з`явився.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи судом. Про факт належного повідомлення відповідача свідчать конверти з ухвалами, що повернулись на адресу суду вх. № 32061/19 від 11.09.2019, вх. № 37725/19 від 28.10.2019.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом було надіслано ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інша адреса суду повідомлена не була, останній вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргус Торг" підписало заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, прийняло на себе всі зобов`язання, зазначені в цих умовах та уклало договір банківського обслуговування.

Відповідно до зазначеної заявки, позивачем встановлено на рахунок відповідача № НОМЕР_1 кредитний ліміт, що змінювався та 30.01.2016 становив 500000,00 грн. Вказаний факт підтверджується довідкою про розмір встановлених кредитних лімітів №08.7.0.0.0/190809090812 від 09.08.2019.

Отже, у зв`язку з підписанням означеної заявки відповідачем та встановленням кредитного ліміту на рахунок відповідача позивачем, між сторонами склались відносини, що виникають з кредитного договору.

Спірні правовідносини регулюються положеннями ст.ст. 173, 175, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 612, 627, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вже зазначалось, позивачем встановлено на рахунок відповідача кредитний ліміт у сумі 500000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на положення Умов та правил надання банківських послуг, зокрема, в частині строку, на який надано кредит у користування відповідачу.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 в аналогічному спорі вказала, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладеного, суд не приймає до уваги положення, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, що надані позивачем, позаяк суду не надано доказів погодження з позичальником саме цієї редакції Умов.

Тож, при вирішенні даного спору суд керується лише умовами, що безпосередньо підписані позичальником.

У заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг сторони не передбачили, ані умов надання кредиту, ані строку повернення останнього.

Водночас, відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З банківських виписок з рахунку відповідача за період з 24.05.2016 по 09.08.2019 вбачається, що сума позики в повному обсязі ним погашена не була, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 492210,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з актом, в якому зафіксована заборгованість відповідача за кредитом у сумі 492210,00 грн станом на 30.07.2019. Відповідачем вказаний акт залишено без відповіді, заборгованість не погашено.

Суд зазначає, що відповідач тривалий час користується грошовими коштами позивача, дій направлених на погашення заборгованості не здійснює, чим порушує право позивача. Слід зазначити, що своїм правом на подання відзиву на позов або контррозрахунку суми боргу відповідач не скористався.

Виходячи з наведеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 492210,00 грн обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус Торг" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 4, код ЄДРПОУ 39749123)

на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 492210,00 грн боргу, а також 7383,15 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.12.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз